杏MAP导航

Св?тлана Духович – Ватикан

Жах?ття в?йни сестра Дар?я Панасть з? Згромадження святого Йосифа Обручника Пречисто? Д?ви Мар?? в?дчула не лише на дус?, але й на т?л?: у с?чн? 2023 року б?ля села Липц? Харк?всько? област?, внасл?док артилер?йського обстр?лу з боку рос?йських в?йськових, вона та греко-католицький священик В?тал?й Зубак отримали поранення. У момент обстр?лу вони ?з двома ?ншими прац?вницями Кар?тасу, перебували в м?кроавтобус?: вони ?хали виконувати гуман?тарну м?с?ю в село Липц?. Майже два роки минуло в?д т??? под??, а сестра Дар?я дал? зд?йсню? сво? служ?ння в Харков?, а зокрема трудиться в Кар?тас? Харк?вського екзархату УГКЦ. На початку грудня 2024 року черниця прибула до Риму, щоб взяти участь у консистор??, п?д час яко? отримав кардинальський сан владика Микола Бичок, ЗН?, ?парх Мельбурнський УГКЦ в Австрал??. Це була ?? перша по?здка за кордон в?д початку повномасштабно? в?йни. В ?нтерв’ю для ватиканських мед?а сестра Дар?я розпов?ла про св?й досв?д, в якому перепл?таються законом?рн? людськ? почуття страху й болю з усв?домленням необх?дност? уповати на Божу п?дтримку та розп?знаванням Його присутност? в людях ? обставинах.

Cестро Дар??, в?д початку рос?йського повномасштабного вторгнення Харк?в ? Харк?вщина була ? залиша?ться одним ?з найнебезпечн?ших рег?он?в. Що було для Вас найважчим з духовно? точки зору за весь цей час повномасштабно? в?йни?

Я би хот?ла в?дзначити, що для мене в духовному сприйнятт? найважчими ? моменти, коли ? обстр?ли. Це дуже часто в?дбува?ться в н?чний час, коли не спод?ва?шся. Важко також тод?, коли вони дуже близько. Зв?сно, що тод? мо? молитви линуть до Господа про порятунок, про захист, але ж я ? людина, ? присутн?й страх, чи часом наступна ракета не буде в наш д?м. Нас в Харков? ? лише дво?, ? насправд? це важко… Також я пригадую, коли я зазнала поранення: це також було непросто. Здавалося, що це вже к?нець життя. ? деякою м?рою пережива?ш амб?валентн?сть, бо, з одного боку, в?дчува?ш, що Бог тебе не залиша?, але з ?ншого боку, на р?вн? людських переживань ? присутн? моменти, коли запиту?ш себе про те, чи д?йсно вже готова в?ддати сво? життя вже так, аж до к?нця. ? мушу сказати, що я живу з дня на день, ? насамперед над?юся на Божу п?дтримку, ? це те ?дине, що трима? ? не дозволя? впасти в розпач.

Сестро, п?сля того, як Ви отримали поранення, пройшли л?кування ? реаб?л?тац?ю, чи не думали Ви зм?нити м?сце служ?ння?

П?сля того всього мене сестра настоятелька запитувала, чи я хочу ? чи я готова там залишатися, ? я в?дпов?ла, що продовжую сво? служ?ння там, в Харков?. У нас ? загальне правило, що кожних п'ять рок?в сестри зм?нюють м?сце служ?ння. Але бува?, що зм?на може в?дбува?ться ? ран?ше, в?дпов?дно до потреб сестер. ? прийде час, ? я подивлюся, як це буде. Поки що я не в?дчуваю, що я вже терм?ново мушу ?хати. Я там працюю ? в?дчуваю, що я там вкор?нююся. Мен? добре працювати з тими людьми.

А чому Вам подоба?ться з ними працювати?

Мен? надзвичайно подоба?ться простота людей сх?днього рег?ону, Харк?вщини, ?хня в?дкрит?сть, ?хн? прагнення Бога. Вони справд? шукають Бога, ? вони, як д?ти, приймають все, що ти ?м кажеш. ? ця ?хня безпосередн?сть ? в?дкрит?сть – це те, що мене в них захоплю?.

Ск?льки часу Ви вже на Харк?вщин??

В?д 2020 року, отже чотири роки.

Як зм?нилося Ваше сприйняття свого покликання за час служ?ння в Харков??

Воно якось заглибилося, зна?те. Коли ? така мала сп?льнота ?, одночасно, праця з людьми, то завжди якось шука?ш Бога в тих людях ? стара?шся розум?ти, чим можеш бути корисною тим людям. Я працюю там також в благод?йному фонд? Кар?тас, ? туди приходить дуже багато людей. ? я бачу, наск?льки тепер ? багато людей, що страждають, ? мен? хочеться бути з цим народом. Я в?дчуваю, що це мо? покликання ? що Бог хоче, щоб я там була. ? там Бог точно ? з? мною.

Сестро в?д Вас в?? споко?м, ? це надзвичайно при?мно спостер?гати, знаючи, зв?дки Ви при?хали. Под?л?ться, будь ласка, як Ви да?те соб? раду в моменти найб?льшого болю чи в себе сам?й, чи коли бачите його в ?нших.

Ви зна?те, насамперед, м?й ранок розпочина?ться з того, що я прошу Бога благословення на цей день ? прошу благословення для тих людей, як? прийдуть до мене на розмову. ? кожного разу, коли хтось новий приходить, чи я з кимось зустр?чаюся, чи це просто спонтанна розмова з кимось, то в душ? я молюся за цю людину, ? прошу Бога, щоб дав мен? потр?бн? слова для т??? людини, щоб зц?лив ?? серце. Це для мене найважлив?ше. Тому, що я розум?ю, що ?нод? як?сь слова можуть бути занадто холодн? для т??? людини, але Господь зна? шлях до кожного серця, ? В?н в?дкрива?. ? разом з тим ? я наповнююся Богом, ? те, чим я наповнена, даю ?ншим людям. Тод? також й ?нша людина це в?дчува?. Але це не моя заслуга, це Господь так д?? через кожного. Так само, як ? на мене Бог д?? через ?нших простих людей.

Чи Ви можете пригадати якийсь момент або тих людей, як? по-особливому вплинули на Вас або при?мно Вас вразили, коли Ви розум??те, що це Бог торка?ться до Вас?

Для мене таким виразним знаком було, коли я лежала в л?карн? п?сля обстр?лу. Там був молодий л?кар, в?н був ще на ?нтернатур?. ? в?дчувала велику турботу до себе, бо це було досить серйозне поранення. ? я думала, що це якийсь Божий посланець для мене був. Попри те, що в?н був лише ?нтерном, але в?н завжди запитував, допомагав ? дуже ретельно ставився до мого л?кування. ? це для мене також було знаком, що це Господь посила? тих людей, Господь показу? Свою руку, що я не залишена, що В?н не залиша? сво? чадо. А також, коли я сп?лкуюся з людьми, ? коли людина йде з розмови з? споко?м, це для мене також ? знаком, що тут ? Господь присутн?й в нашому сп?лкуванн?.

Сестро, на жаль пройшло вже майже три роки в?йни. Говорять про те, що багато людей в Укра?н? в?дчувають втому, виснаження. Яку атмосферу Ви в?дчува?те серед людей, з якими працю?те?

Ви зна?те, люди хочуть бути своб?дн?, це точно. Люди виснажен?, але разом з тим, ? велика зм?на: люди переосмислили сво? життя. До нас до храму прийшло багато нових параф?ян, ? з ними треба починати з нуля: пояснювати, хто такий Бог, що означа? знак святого Хреста тощо. ? коли сп?лку?мося з цими людьми, вони говорять про те, що вони зовс?м зм?нили сво? погляди на життя: все другорядне в?д?йшло, ? стосунки м?ж людьми зм?нилися, с?м'? по-?ншому почали мислити. Харк?в просто зм?ню?ться на очах. Насправд?. ? це така ?стина, яку важко побачити: ?? треба просто в?дчути духом. Люди д?йсно зм?нюються, вони хочуть бути вже справд? “сво?м” народом, мати свою ?дентичн?сть, укра?нську ?дентичн?сть. Зм?нилися також ?хн? погляди ? на зах?дну Укра?ну, бо вони мали можлив?сть пере?жджати ? побачили, як все ? насправд?, ? позбулися тих уявлень, як? ?м насаджували.

Що, на вашу думку, зараз ? найосновн?шим для богопосвячених ос?б з духовно? точки зору?

Триматися Господа ? бути з Богом. Це молитва, внутр?шня молитва.

Вам вда?ться утримувати р?вновагу м?ж працею ? молитвою? Бо пост?йно треба дуже багато працювати…

Ви зна?те, це все дуже перепл?та?ться. Якщо ? якась робота, то зв?сно, що також ?нод? ? потреба усам?тнення, в?дновлення ? духовного, ? психолог?чного. Але молитва, праця чи в?дпочинок – це все дуже перепл?та?ться в богопосвяченому житт?. ?нод? праця, посвячена Богов?, – це також як молитва.