杏MAP导航

о. Як?в Шумило, ЧСВВ – Ватикан

Нещодавно часопис «L`Osservatore Romano» опубл?кував статтю кардинала Рань?ро Канталамесси, O. F. M. Cap., вислуженого пропов?дника Папського дому, у як?й в?н д?литься роздумами про важлив?сть Н?кейського Собору для християн р?зних християнських конфес?й та деном?нац?й. За його словами, цьогор?чний юв?лей в?дзначення 1700-л?ття Собору в Н?ке? спонука? переосмислити основн? постулати в?ри в ?суса Христа в контекст? сучасних виклик?в для християнства.

Необх?дн?сть проголошувати божественн?сть Христа

На початку публ?кац?? чернець-капуцин пригаду? причини скликання Собору у Н?ке?, пов’язан? ?з вченням Ар?я, який заперечував, що Христос був Богом. Зокрема, у способ? м?ркування Ар?й спирався на тогочасну грецьку ф?лософську схему «середнього платон?зму», яка включала ?снування вищого буття, пром?жного буття (другий бог, deuteros theos) ? створеного буття. «Н?кейський собор зд?йснив катарсис цього м?ф?чного бачення, встановивши ?дину горизонтальну л?н?ю на вертикал? буття, яка в?докремлю? Творця в?д твор?ння, р?шуче поставивши Слово на м?сце Творця», – зауважу? кардинал Канталамесса, пояснюючи, що Христос, як воплочене м?ж людьми Боже Слово, ? ?стинним Богом.

В?дзначаючи особливост? Собору у Н?ке?, автор зазнача?, що ф?лософський терм?н «?диносущний» (homoousios) не був засобом для примирення в?ри в божественн?сть Христа з б?бл?йним моноте?змом. Цей терм?н утвердився згодом, у дискус??, ставши «в?зитною карткою» цього Собору. За словами вислуженого пропов?дника Папського дому, примирення було досягнуто найперше завдяки тому, що Христос ? Словом, «що через Нього все сталося (пор. ?в 1,3), ? ? насамперед «Сином Божим» ?, як такий, ? «народжений, а не створений» («genitum non factum»). Тому Собор у Н?ке? – «це не елл?н?зац?я християнства в його найгостр?ш?й фаз?, а радше ?? криза та ?? подолання».

Звертаючись до сьогодення, кардинал Канталамесса стверджу?, що в силу сво?? догматично? ц?нност?, Н?кейський Символ в?ри вимага?, щоб у кожн?й культур? та мов? ?сус Христос був проголошений Богом, однак не в якомусь пох?дному значенн?, а в найсильн?шому значенн?, яке слово «Бог» ма? в ц?й культур?, без жодного розриву м?ж Христом та Богом, м?ж «Богом» ? «божественним», а так як проголошу? Собор: «?стинний Бог в?д ?стинного Бога».

Вказуючи на важлив?сть особи ?суса Христа, чернець Ордену Брат?в Менших Капуцин?в зверта? увагу на три типи д?алогу в сусп?льств?: м?жрел?г?йний д?алог, д?алог м?ж наукою ? в?рою та д?алог м?ж в?рою та розумом. За його словами, не може бути так, що у д?алоз? м?ж рел?г?ями обговорюються теми миру, б?дност?, навколишнього середовища, а ?сус Христос ? повн?стю в?дсутн?й. Схожа ситуац?я спостер?га?ться ? в д?алоз? м?ж наукою та в?рою, який обмежу?ться дискус?ями про те, чи мав св?т початок ? свого творця. «Реванш теор?? Великого вибуху над початковим скептицизмом ? утвердження теор?? пост?йного розширення Всесв?ту зробили вчених менш чутливими до ?де? Бога, а от ?сус Христос ? проблема спас?ння залишаються поза д?алогом про науку ? в?ру», – зауважу? вислужений пропов?дник Папського дому. Зрештою, у д?алоз? м?ж в?рою й розумом розгорта?ться полем?ка навколо метаф?зичних понять, а не навколо ?сторичних та контекстуальних реал?й, яким ? Христос у сво?му воплочен?.

Христос – кам?нь спотикання у боротьб? м?ж в?рою та ате?змом

Анал?зуючи вищеперел?чен? типи д?алогу, кардинал Канталамесса зазнача?, що у них християнство виступа? з позиц?? рел?г??, яка в ?стор?? виявилась слабкою категор??ю для сп?вв?дношення з наукою. «Вольтер, Гегель, Фей?рбах, Маркс, Фройд: вс? вони вийшли (або думали, що вийшли) переможцями з цього протистояння. Аж поки не з’явився той, хто зрозум?в, що це була п?ррова перемога, битва проти в?тряк?в, бо ворог, якого треба перемогти, – не рел?г?я, а ?сус Христос!» – пише о. Рань?ро, маючи на уваз? Фр?др?ха Н?цше. Цей ф?лософ ч?тко розум?в, що його м?шенню у боротьб? м?ж в?рою та ате?змом ? особа ? вчення Христа, а тому запропонував зам?нити особу Христа ф?гурою грецького бога Д?он?са.

Кардинал Канталамесса зауважу?, що спроба Н?цше не залишилася поодинокою, про що св?дчить еп?зод з в?дкриття минулор?чних л?тн?х Ол?мп?йських ?гор в Париж?. Йдеться про постановку «Тайно? вечер?», де орган?заторам спало на думку поставити на м?сце ?суса Д?он?са. «Зв?дус?ль критика ц??? вистави була зосереджена на символах кв?р-теор??, як? були присутн? в сцен?. При цьому недостатньо бралося до уваги те, що було ч?тко зазначено самим режисером постановки, а саме те, що центральним персонажем, який перебува? на передньому план?, ? поганський бог Д?он?с. Задекларований нам?р полягав у тому, щоб повернути Ол?мп?ад? ?? перв?сний характер поганського свята», – пише вислужений пропов?дник Папського дому.

За його словами, спроба Н?цше позбутися Христа прихову? в соб? також позитивний елемент, адже вона викрива? гризню, схожу до колотнеч, як? влаштовують на в?йн?, щоб в?двол?кти ворога в?д головного фронту, тобто в?д центрального питання: «Ким ? Христос» (пор. Мт. 16, 15). «Про те, ким ? Бог, можна говорити все, що завгодно, але не в тому випадку, коли йдеться про ?суса Христа. В?н не ?дея, якою можна ман?пулювати як завгодно; В?н – реальн?сть “з плот? ? кров?”. В?н наважився сказати (для нас не ма? значення, чи як жива людина сво?ми устами, чи як воскреслий устами свого Духа): “Бога, якого н?хто н?коли не бачив: Син ?динородний, що ? Богом ? перебува? в Отцевому лон?, той об’явив Його” (пор. ?в. 1, 18). Христос не займа? м?сце “Бога рел?г??”, лише В?н остаточно в?дкрива? ?? справжн? обличчя», – наголошу? кардинал Канталамесса.

У цьому контекст? автор згаду? ф?лософа Емману?ла Канта, який виключив рац?ональну демонстрац?ю ?снування Бога з можливостей «чистого розуму» ? доручив це завдання «практичному розуму». За словами о. Рань?ро, ми можемо погодитися з Кантом лише за умови, що вважатимемо особу ?суса Христа – а не «моральний ?мператив» – справжньою ? найсильн?шою «практичною причиною» для в?ри в Бога. Ба б?льше, християнська в?ра «виплива? з в?дкриття дару, а не з усв?домлення обов’язку». «Моральний закон у ньому (разом ?з зоряним небом над ним) наповнювали душу самого Канта все новим ? зростаючим захопленням й шануванням. Однак ще не в?рою!» – п?дкреслю? чернець-капуцин.

Н?кейський собор ? Пресвята Тр?йця

Як зазнача? кардинал Канталамесса, Собор у Н?ке? досяг б?льшого результату, н?ж передбачалося, оск?льки у п?дсумку в?н не т?льки об?рунтував божественну природу ?суса Христа, а й визначив саму ?дею християнського Бога, знаменуючи перех?д в?д суворого старозав?тного моноте?зму до трин?тарного моноте?зму. Однак в?н зауважу?, що Собор не ознаменував собою народження в?ри в Пресвяту Тр?йцю, а лише став можлив?стю ?? усв?домити та догматично сформулювати, оск?льки цю в?ру вже м?стили в соб? хрещальна формула (Мт 28) ? апостольський символ в?ри. Тому п?сля Собору у Н?ке? не було необх?дност? скликати ще один Вселенський собор, щоб визначити догмат про Пресвяту Тр?йцю, як це зробив для Святого Духа Константинопольський собор у 381 роц?.

«Божественн?сть Христа ? Тр?йця Бога – це два нерозд?льн? та?нства, дво? дверей, як? в?дкриваються або закриваються разом. Якщо Христос не ? Богом, то ким би постала Тр?йця?» – пише о. Рань?ро. В?н дода?, що думка про те, щоб зробити християнство б?льш сприйнятливим, вин?сши за поля Пресвяту Тр?йцю, це те саме, як вважати, що спортсмен зможе б?гати швидше, якщо прибрати з його т?ла хребет.

Чернець-капуцин п?дкреслю?, що християнська в?ра у Пресвяту Тр?йцю спов?ду? не числову ?дн?сть Бога, а ?дн?сть любов?, адже Бог ? любов’ю (1 ?в 4,8). «Це ?дина ?дн?сть, яка може моделювати ?дн?сть не лише Церкви, а й кожно? людсько? сп?льноти, починаючи з ?дност? м?ж чолов?ком ? ж?нкою у шлюб?. Це завжди ? обов’язково буде ?дн?сть у р?зноман?тност?, як, власне, ? ?дн?сть Пресвято? Тр?йц?», – зазнача? в?н.

П?дтверджувати сво?м життям сп?льну в?ру

На завершення кардинал Канталамесса зазнача?, що Собор у Н?ке? ма? важлив? насл?дки для християнського екумен?зму, який об’?дну? вс?х тих, хто в?рить, що ?сус ? Сином Божим, ? що Богом ? Отець, Син ? Святий Дух. «Вс? численн? ?сторичн?, богословськ? та екумен?чн? ?н?ц?ативи, як? в?дбуватимуться з нагоди юв?лею Н?кейського собору, будуть – для Бога ? для Церкви – майже марними, якщо вони не служитимуть т?й мет?, для яко? служила Н?кея – п?дтвердити ?, де необх?дно, знову пробудити в християнах в?ру в божественн?сть Христа ? в Божу Тр?йцю», – п?дсумову? в?н. За його словами, недостатньо повторити Н?кейський Символ в?ри, необх?дно в?дновити той сплеск в?ри в божественн?сть Христа, який був тод?.

«Був час, коли Н?кейська в?ра чинила оп?р, можна сказати, в серц? одн??? людини, Атанас?я Олександр?йського; але цього було достатньо, щоб вона вистояла ? переможно продовжила св?й шлях. Нав?ть сьогодн? к?лька в?руючих, як? готов? покласти сво? життя за цю в?ру, можуть зробити багато для того, щоб переломити нин?шню тенденц?ю – м?ркувати про Бога «etsi Christus non daretur» (так, наче Бога не ?снувало б). Або, що ще г?рше, незграбно намагатися зам?нити Христа Д?он?сом!» – пише кардинал Канталамесса.