Владика Борис ?удзяк: кожна криза ма? бути використана, бо вона ? нагодою
Св?тлана Духович – Ватикан
«Люди, як? були змушен? покинути свою р?дну землю ? починають в чужому сусп?льств? все з нуля, зранен?. ?м не вистача? багато з того, що вони мали. Для цих розбитих людей, життя яких ма? дуже багато тр?щин, Церква да? певн? параметри, рамки, щоб це життя не розлет?лося». Про це в ?нтерв’ю для Рад?о Ватикану - Vatican News говорить владика Борис ?удзяк, Митрополит Ф?ладельф?йський УГКЦ, д?лячись думками в контекст? 140-? р?чниц? в?д першого богослуж?ння, яке в?дправив у США укра?нський греко-католицький священик.
Владика Борис зав?тав до нашо? редакц?? п?д час свого перебування у Рим?, де взяв участь у пленарн?й асамбле? Дикастер?? в справах комун?кац??, що проходила в?д 28 до 31 жовтня 2024 року. Членом цього ватиканського в?домства в?н став у грудн? 2021 року.
Владико Борисе, цього року УГКЦ в?дзнача? 140-р?ччя сво?? присутност? в США. Церква, безумовно, в?д?грала важливу роль у житт? укра?нц?в у ц?й кра?н?. На як? з аспект?в цього багатор?чного служ?ння Церкви Ви би хот?ли звернути особливу увагу?
Останн?ми тижнями я старався перед Господом ? людьми осмислити, якою ? ця наша ?стор?я – сто сорок рок?в у Сполучених Штатах в?д першо? Божественно? Л?тург??, яка була в?дслужена в м?ст? Шенендоа [штат Пенсильван?я] в грудн? 1884 року. Ця ?стор?я ма? багато граней, але найважлив?ша нитка, яка продовжу?ться по сьогодн?шн?й день, ? те, що люди, як? ви?жджають з сво?? дом?вки, вони ви?жджають не з добра: це або економ?чна нужда, соц?альна несправедлив?сть, як?сь проблеми, можливо, в с?м'?, дуже часто через в?йну, насилля, геноциди. Наша громада в Америц? ма? вже п'ять хвиль м?грант?в. Перша хвиля мала м?сце до Першо? св?тово? в?йни, друга – м?ж св?товими в?йнами, третя – п?сля Друго? св?тово? в?йни, четверта – п?сля розпаду Радянського Союзу та в?дновлення незалежност? Укра?ни, а п'ята – тепер, п?сля великого вторгнення. ? вс? люди, як наприклад, мо? батьки, були з третьо? хвил?, тобто представниками пол?тично? ем?грац??, яка вт?кала в?д комун?зму, в?д радянського поневолення, у ?хньому випадку, Зах?дно? Укра?ни – вс? вони ви?жджали ? ви?жджають з певною травмою. Вони залишають свою дом?вку, сво?х родич?в, друз?в, свою культуру. Вони мусять вивчати ?ншу мову. Починають в чужому сусп?льств? з нуля. Люди цим зранен?, ?м не вистача? багато з того, що вони мали, або з того, що вони повинн? мати. ? Церква для цих розбитих людей, життя яких ма? дуже багато тр?щин, да? певн? параметри, рамки, щоб це життя просто не розлет?лося. Тут варто пригадати ?стор?ю родини Височанських, як? були з тих ранн?х ?мм?грант?в, як? появилися з економ?чних рац?й в Сполучених Штатах, а зокрема в т?й зон?, де ми в?дзнача?мо сто сорок рок?в церковного життя. Батьки мали дев'ятеро д?тей. Дружина була ваг?тна десятою дитиною – ?ваном Височанським. Батько в останн?й день сво?? шахтарсько? прац? ?де на роботу, а на другий день ма? почати сво? служ?ння як дяк у церкв? в Ол?фент?. ? в?н загинув у шахт?, бо його там засипало. Ж?нка залиша?ться з дев'ятьма д?тьми, ? народжу? десяту дитину. Хтось би сказав: “Як вона могла соб? дати раду?”. А ця ж?нка виховала сво?х д?тей. Чотири з них стали священниками, одна дитина нав?ть якийсь час була в монастир?. Ця мати десятьох д?тей вистояла, бо вона мала Церкву, вона мала духовне життя. Не йдеться лише про ?нституц?ю. Безумовно, ?нституц?я – надзвичайно важлива, бо це м?сце зустр?ч? з ?ншими, вза?мно? п?дтримки. Але це ? м?сце духовного переображення, де ми почина?мо розум?ти, що ми ма?мо Богом дану г?дн?сть, що Христос прийма? нас як брат?в ? сестер. Ми у Хрещенн?, у Та?нств? ?вхарист?? ототожню?ться з ?сусом, Сином Божим, ? таким чином ми ста?мо д?тьми Божими. Коли ми зна?мо, ким ми ?, що ми ма?мо божественне начало ? долю, визначену, щоб жити з Господом, то це зм?ню? наше сприйняття всяких негаразд?в, травм ? виклик?в. ? за ц? сто сорок рок?в по сьогодн?шн?й день з нашою найнов?шою хвилею вимушених м?грант?в Церква стара?ться виконувати цю роль, переображаючи. Тобто ця роль не лише соц?альна, але вона ? та, яка да? людин? ?нше буття, ? в тому бутт? вона може йти вперед ? переживати р?зн?, дуже складн? житейськ? виклики.
Допомагаючи ем?грантам, Церква допомага? також ? ?хн?й Батьк?вщин?, яку вони були змушен? покинути з р?зних причин. Бо опинившись за кордоном ? переживши, як Ви кажете, переображення, перетворення, ставши на ноги, вони стають даром для Укра?ни з точки зору духовно?, морально? ? матер?ально? п?дтримки.
Той факт, що Америка допомага? Укра?н? щодо захисту, щодо економ?чних проблем ? гуман?тарних виклик?в, той факт, що перед багатьма домами в Америц? на р?зних американських ?нституц?ях майорить синьо-жовтий прапор, пов'язаний з тим, що укра?нськ? американц? вже п?втора стол?ття св?дчать про свою тотожн?сть. ? укра?нц? мають назагал дуже добру славу як працьовит?, законослухнян? люди, як конструктивн? члени американського сусп?льства, як? зробили св?й внесок в розбудову того, що ? позитивне в Америц?. В певних ?нших кра?нах цей процес набагато пов?льн?ший, бо укра?нц?в там не було, не було цього св?дчення. Сьогодн?, якщо подивитися на глобальне укра?нство, то без переб?льшення можна сказати, що найпотужн?шою мережею ?дност? укра?нц?в ? Церква, причому Укра?нська Греко-Католицька Церква. Православна Церква також в?д?грала певну роль, тепер появляються також ? протестантськ? Церкви. Але укра?нство ? найб?льш розвиненим там, де була наша Церква, де наш? структури. Не вс? укра?нц? чи нав?ть греко-католики знають, що в 1900 роц? в нас було три ?парх??: Льв?вська, Перемишльська ? Стан?славська, а сьогодн? в Укра?н? ? ш?стнадцять ?парх?й та екзархат?в, а поза Укра?ною – двадцять ?парх?й ? екзархат?в. ? це також через проактивну д?ю Ватикану, який допомагав укра?нцям структуризуватися, який перед римо-католиками чи то в Австрал??, чи в Бразил??, чи у Франц??, в ?тал??, в П?вн?чн?й Америц? наголошував, що треба визнавати тотожн?сть греко-католик?в, ?хн? церковне життя ? визнавати це структурою. Структури забезпечують певн? традиц??, вони утверджують певн? ц?нност?, ? Церква, яка ма?, передус?м, духовний вим?р, також ма? цей структурний вим?р, який сьогодн? виявля?ться дуже потр?бним для ф?зичного, морального, духовного ? нац?онального захисту нашо? Батьк?вщини.
Дякую Вам, Владико, за такий детальний анал?з. П?знавати ?стор?ю УГКЦ дуже важливо, щоб належно оц?нити ?? внесок у життя сусп?льства.
Зараз ми ма?мо черговий виклик, яким чином надал? розвиватися, коли нов? покол?ння не мають того самого традиц?йного прив'язання до ?нституц?й, зокрема ? до Церкви. ? це завдання вс?х нас, християн, знаходити мову, категор??, поставу, яка уцерковлю? молодих людей. Не йдеться про те, щоб, так би мовити, “покласти комусь в кишеню греко-католицький чи християнський паспорт”, а йдеться, радше, про те, щоби привести людей до зустр?ч? з ?хн?м Спасителем, до зустр?ч? з Тим, через слово Якого ми ?сну?мо, з Тим, Який допомага? нам розум?ти, ким ми ? ? яке наше призначення. Ця праця в мо?му ?пископському служ?нн? ще далеко не завершена, вона на початках. ? цей виклик сто?ть не лише перед укра?нськими ?пископами, священиками, членами нашо? Церкви, але перед вс?ма християнами. Про це ми говорили також ? на пленарн?й зустр?ч? Дикастер?? у справах комун?кац??.
В брошур? «Ф?ладельф?йська Архи?парх?я Укра?нсько? Католицько? Церкви. Огляд року 2023-2024», що ? р?чним зв?том д?яльност? вашо? архи?парх??, я натрапила на ц?каву статтю, в як?й автор проводить анал?з того, чому люди покидають Церкву. Мен? зда?ться, що це один ?з крок?в в напрямку того, щоб зрозум?ти причини ? спрямовувати певн? д??, щоб протистояти цьому.
Це ц?кава, прониклива стаття отця Руслана Бурового «Змал?л? Кол?зе?: Що робити з? зменшенням к?лькост? людей в наших церквах?». Ця стаття вийшла укра?нською та англ?йською мовами. Один римо-католицький священик, який десь побачив цей наш р?чний зв?т, сказав: “Це дуже ц?каво. Я показую це сво?м в?рним. У ваш?й Церкв? в?дбува?ться осмислення реальних питань”. Я дуже вдячний Укра?н?, що вона нам посила? таких молодих священик?в, як отець Руслан. Зрештою, в?н – наш випускник Укра?нського Католицького Ун?верситету. Ми потребу?мо людей, як? думають критично ? творчо, в св?тл? ?вангел?я. Бо якщо ми не будемо думати, то алгоритми св?ту, як? формуються в суто б?знесових категор?ях користолюбства, вит?снять, “засиплять” нас. Не потр?бно боятися, не треба ставати в якусь захисну позу, але ця стаття ? прикладом того, як ми можемо дивитися у в?ч? реальност? ? шукати способи, щоб св?дчити про людську г?дн?сть, про справедлив?сть, про Божу любов. Св?т сьогодн? ма? ст?льки проблем. 21% американц?в, серед яких також ? укра?нц?, мають проблеми з псих?чним здоров'ям: депрес??, страхи, залежност? в?д алкоголю, наркотик?в, порнограф??, азартних ?гор, комп'ютера, прац?. ? сьогодн? ми покликан? одн? одним допомагати ставати своб?дними. Тобто, остаточно нас зв?льня? т?льки Господь, але нам важливо зрозум?ти цю культуру, ?? скарби, можливост?, як? вона да?, але також небезпеки ? пута, як? можуть нас, несв?домих, зв'язати ? принизити. Тому богословська осв?та, духовна осв?та, культуролог?я, соц?олог?я – вс? ц? науки ? дуже важлив?. ? треба це комун?кувати так, як ви це робите. Я дякую вс?м прац?вникам Рад?о Ватикану, бо те, що ви пода?те, ? житт?дайним. Не вс? в?дразу це чують, бо нав?ть Христа не вс? слухали. Якщо Бога живого людина не слуха?, то чого мене мають слухати як ?пископа? Але я переконався в сво?му житт?, що добро не пропада?. Тридцять рок?в тому, коли починалася праця над Укра?нським Католицьким Ун?верситетом, мало хто в?рив у цей проект: казали, що це якась несерйозна справа ? що н?чого з того не буде. Але оск?льки багато людей в ?мен? Господн?м з?бралося для того, щоб щось добре зробити для сусп?льства, для Церкви, для Укра?ни, ми сьогодн? ма?мо ?нституц?ю, яка да? приклад для вищо? осв?ти, для культури, для б?знесу, для р?зних орган?зац?й. Я в?рю, що ми повинн? в такий як?сний спос?б д?яти в нашому церковному житт? ? ставити соб? високу планку. ? я в?рю, що “Made in Ukraine” (з англ. виготовлено в Укра?н?) “Made by Ukranians” (з англ. виготовлено укра?нцями) ма? бути пророчим у XXI стол?тт?. Бо св?т ще н?коли не був таким укра?нським, як в?н ? сьогодн?. Господь нас до чогось готу?. Не просп?мо ц??? кризи! Кожна криза ма? бути використана, бо вона ? нагодою. Вона може бути траг?чною, вона може бути дуже важкою, але у н?й працю? Господь.
П?д час повномасштабно? в?йни за кордон ви?хало багато укра?нц?в. Ваша с?м'я пережила под?бну ?стор?ю. Що можна робити, аби допомогти ?м не втратити свою ?дентичн?сть?
Треба мати свою г?дн?сть ? знати, що вона ? Богом дана, що бути укра?нцем, бути греко-католиком, бути членом нашо? Церкви – це не ? чимось другорядним. Мо? батьки мали таке переконання ? нам його передавали. Але вони могли це робити також тому, що були ?нституц??, як? п?дтримували це буття. Сьогодн? ми повинн? дал? плекати ц? ?нституц??, але ми потребу?мо нового розвитку. ?нституц?я, яка, мен? зда?ться, ? надзвичайно важливою, це комун?кац?я. Тепер у Ватикан? в?дбувалася пленарна зустр?ч Декстер?? у справах комун?кац?? Святого Престолу. У вас тут у сфер? комун?кац?? працю? майже ш?стсот людей. ? передач? Рад?о Ватикану приблизно п'ятдесятьма мовами. Ватиканська газета “L?Osservatore Romano” виходить с?мома мовами. Це колосальна праця, щоденна, кроп?тка. Моя пропозиц?я була, що на майбутн? треба, щоб католики платформ?зували все добре, католицьке, р?зн? позитивн? св?дчення, Добру Новину. Тобто щоби була платформа, на як?й це все можна легко знайти ? на як?й можна д?литися цим вс?м за алгоритмами, як? в?дпов?дають наш?й тотожност?, як? не контрольован? алгоритмами, п?дготовленими тими, як? мають сво?, ц?лком ?нш? ц?л?. Нам, укра?нцям, греко-католикам, сл?д також творити так? платформи. Це будуть нов? ?нституц?? на XXI стол?ття. Це непросте завдання, воно вимага? певних ресурс?в, але, передус?м, воно вимага? гарячих сердець ? високо? компетенц??, глибокого духовного, культурного ? соц?олог?чного осмислення ?, очевидно, технолог?чно? компетентност?. Google, який пану? над пошуками на ц?лому св?т?, був створений к?лькома особами. Сьогодн? ми повинн? в?рити в те, що Господь хоче, щоб ми могли знаходити знаряддя для того, щоб цю Добру Новину, яка ? Божою правдою, поширювати якнайб?льш ефективно.
