Нунц?й в Укра?н?: одне з головних служ?нь Церкви – бути голосом сумл?ння
Св?тлана Духович – Ватикан
«У Ки?в? ми перевантажен? такою к?льк?стю проблем, що часто нав?ть забува?мо про дн? чи м?сяц?, як? минають. Але питання про те, який сенс можна вбачати у тому, що в?йна дедал? трива?, ? дуже глибоким, ? я сам соб? його задаю», – зазнача? архи?пископ В?свальдас Кульбокас, Апостолький Нунц?й в Укра?н?, в ?нтерв’ю для ватиканських мед?а з нагоди сумно? кругло? дати – 1000 дн?в в?д початку повномасштабного рос?йського вторгнення. Розмова в?дбулася напередодн? масштабного рос?йського ракетного обстр?лу територ?? Укра?ни, зд?йсненого вранц?, 17 листопада 2024 р., п?д час якого було використано понад 200 ракет ? БПЛА, спрямованих проти ?нфраструктурних об??кт?в.
Ваше Преосвященство, щоб допомогти людям плекати над?ю, необх?дно полегшити ?хн?й б?ль, супроводжуючи ?х у наданн? сенсу цьому досв?ду. Як з цим завданням протягом 1000 дн?в в?йни справля?ться Церква в Укра?н??
Я думаю не лише про людей, як? живуть на територ?ях, п?дконтрольних укра?нському уряду, але й тих, хто перебува? за межами цих територ?й, а особливо про полонених. Допомагати цим людям дуже важко, тому що залиша?ться т?льки молитва, це ?дина сила. Але я дуже в?рю в цю силу, бо знаю, що молитва може творити чудеса. Душпастир? перебувають поруч з? сво?ми людьми, ? це дар Католицько? Церкви, а також ?нших Церков ? рел?г?йних сп?льнот. Я бачив це, наприклад, у Херсон?, де чув розпов?д? про священник?в, як? були чи не ?диною опорою для людей, ? за це люди дуже вдячн? священникам. Тож таке перебування поруч ? дуже важливим. Робота в?йськових капелан?в також дуже важлива, тому що солдати часто не знають, чи наступного дня будуть жив? чи н?, ? там питання сенсу життя сто?ть ще гостр?ше. Я чув к?лька ?стор?й про волонтер?в, як? привозять л?ки солдатам, ? часто солдати кажуть ?м: “Ти для мене як ?сус, бо ти пройшов такий довгий шлях, щоб привезти мен? л?ки”. Отже, ? дуже велике усв?домлення людяност?. ? пот?м сам? в?йськов? капелани, сп?лкуючись, наск?льки це можливо, з в?йськовими, завжди нагадують ?м: «Послухайте, нав?ть якщо ви втратите здоров'я, життя або член?в вашо? родини, на цьому все не зак?нчу?ться, тому що ? хтось, хто любить вас, незважаючи н? на що: ? це Бог». Я б сказав, що ця над?я для в?йськових ма? фундаментальне значення, тому що насправд? ? дуже багато труднощ?в. Якщо ми подивимося на 1000 дн?в в?д початку широкомасштабно? в?йни, то побачимо, що в?йна не йде на спад, а навпаки: у 2023 роц? було б?льше смертей, н?ж у 2022 роц?. Якщо говорити про цей 2024 р?к, то смертей б?льше, н?ж у 2023 роц?. Так що страждання зростають, ? тому дуже важливо перед обличчям невпевненост? ? страху знаходити сенс, християнський сенс. Не наважуся сказати, що Церкв? це вда?ться робити ?деально, але кожен душпастир чи кожен в?руючий намага?ться робити це м?рою сво?х сил.
Який сенс люди в Укра?н? надають дням, що минули в?д початку рос?йського вторгнення?
В?йна трива? дуже довго, ? в?дчува?ться певна знев?ра. Знев?ра, тому що у св?т? ?снують так? ?нституц??, як Орган?зац?я Об'?днаних Нац?й, Рада Безпеки ООН, як? виявляються неефективними структурами, нездатними щось вир?шити. Також тому, що в Рад? Безпеки зас?да? той, хто ма? до цього безпосередн? в?дношення. Щодо полонених, то ?хн? родич? завжди кажуть мен?: “А яка користь ?з Женевських конвенц?й? Хтось взагал? може в?дв?дувати наших полонених чи н??”. Факти говорять нам, що н?, конвенц?? не застосовуються ? не виконуються. Тож ?сну? велике в?дчуття розчарування з приводу того, як людство загалом вир?шу? це питання, очевидно, не лише тут, в Укра?н?, але й в ?нших частинах св?ту. ?сну? велике в?дчуття знев?ри, втоми. Але я не зустр?чаю тут багато людей, як? рахують дн?. Скор?ше, це роблять в ?нших кра?нах, або я бачу це на ?нформац?йних сайтах, як? роблять це з? статистичних м?ркувань. Натом?сть, наприклад, у Ки?в? ми перевантажен? такою к?льк?стю проблем, що часто нав?ть забува?мо про дн? чи м?сяц?, як? минають. Але це питання про те, який сенс можна вбачати у тому, що в?йна ? дал? трива?, ? дуже глибоким, ? я сам соб? його задаю. Особисто для мене затягування в?йни змушу? мене краще усв?домлювати ?люз??, на як? ми часто поклада?мось, а отже, ефемерн?сть ?люз?й.
Як вигляда? гуман?тарна ситуац?я в кра?н?? Як? потреби ? найнагальн?шими на даний момент?
? р?зн? категор?? потреб. Наприклад, колишн? полонен? або д?ти, як? повертаються в кра?ну, потребують родин чи заклад?в, як? б ?х прийняли. Тому одне з завдань – визначити, яка д??цез?я чи ?парх?я, яке згромадження ма? можливост? прийняти цих людей. Ще одним гуман?тарним викликом ? координац?я гуман?тарно? допомоги, бо у 2024 роц? допомога р?зко зменшилася пор?вняно з 2022 роком. Потр?бн? групи, як? можуть вселити дов?ру донорам, щоб реал?зовувати проекти чи ?н?ц?ативи там, де допомога зменшилася. Ще один аспект: деяк? волонтери з ?тал??, з д??цез?? Комо, як? сп?впрацюють з Харк?вським греко-католицьким екзархатом, розпов?ли мен?, що останн?ми днями вони побачили, що в рег?онах навколо Харкова ? багато людей, як? потребують буквально всього, починаючи в?д дров для опалення ? зак?нчуючи засобами г?г??ни, одягом на зиму, водою, продуктами харчування. Под?бн? виклики я бачу ? в Запор?зьк?й област?. Знаю, наприклад, що в Херсонськ?й област? священники привозять людям питну воду. У багатьох рег?онах ? проблеми з питною водою. Тож насправд? ? потреба в усьому потрохи.
Чи ? як?сь аспекти служ?ння Церкви, як?, на Вашу думку, особливо розкрилися в контекст? в?йни?
Безумовно, ? р?зн? аспекти, на як? варто звернути увагу. Один з них ми сьогодн? також обговорювали з протестантським пастором. Ми говорили про те, що в умовах в?йни дуже важливо шукати шляхи до ?днання. Неможливо вир?шити вс? труднощ?, як? ?снують м?ж р?зними конфес?ями та сп?льнотами, але дуже важливо наголошувати на тому, що нас об'?дну?. Ще одним дуже важливим аспектом ? те, що Церква ? р?зн? Церкви зд?йснюють служ?ння сумл?ння, вони ? голосом сумл?ння. Це те, що роблять в?йськов? капелани, або принаймн? намагаються робити з командирами, тому що ? р?зн? способи ведення в?йни: ? б?льш людяний спос?б ? менш людяний спос?б, ? в?йськов? капелани намагаються виконувати цю м?с?ю – бути голосом сумл?ння. Нав?ть на глобальному р?вн?, мен? зда?ться, з'явилася ця потреба, щоб Церква була голосом сумл?ння. Бо в?зьм?мо, наприклад, в?дпов?дальних за в?йну: Церква, очевидно, не може н?кого примушувати, але вона завжди намага?ться п?дтримувати м?н?мальний контакт з ус?ма, вона також намага?ться знайти способи казати, можливо, не прямо, але зрозум?лими способами, апелюючи саме до сумл?ння, про нагальн?сть припинити в?йну. Очевидно, що це важка роль, але це одне з головних служ?нь Церкви – бути голосом сумл?ння, намагаючись зрозум?ти, якими словами звертатися до сумл?ння. ? вона продовжу? це робити.
Ви зустр?чалися з багатьма родичами – матерями ? батьками, дружинами, д?тьми, сестрами ? братами – в?йськовополонених ? зниклих безв?сти. Що допомага? ?м не впадати у в?дчай?
Очевидно, що родич? потребують велико? духовно? п?дтримки. Коли я зустр?чаюся з ними, то кажу: “Коли ви молитеся за сво?х близьких, або якщо ви не в?руюча людина, коли ви дума?те про сво?х близьких – я знаю це з розпов?дей полонених, як? вийшли на волю, – то молитва чи нав?ть проста думка переда?ться, вона доходить. Я чув розпов?д? колишн?х в?йськовополонених, як? говорили, що з в?дчаю або через тортури, яких вони зазнавали, думали накласти на себе руки, але ?х рятувала або думка про Бога, тому що в?ра часто ряту?, або пам'ять про близьких, про член?в с?м'?. Ми зна?мо, що молитва чи думка доходить, так би мовити ф?зично, до р?дних ? п?дтриму? ?х. Але очевидно, що ? потреба супроводжувати цих родич?в у б?льш структурований спос?б. Я б сказав, що супров?д цих людей ще недостатньо добре поставлений, тому що тут потр?бн? фах?вц?, психологи, а часто потр?бна проста присутн?сть поруч з ними. ?нод?, коли члени с?мей ув'язнених приходять до мене на зустр?ч, то важливо нав?ть просто поговорити, дати ?м виговоритися. Але важко охопити вс?х, тому що член?в родин тисяч?, бо полонених тисяч?. ?снують також ?н?ц?ативи з боку Церкви щодо п?дготовки священник?в ? волонтер?в Кар?тасу для допомоги цим людям. Тому що було б занадто банально сказати цим людям: “Все буде добре”. Потр?бна п?дготовка, нав?ть спец?альна п?дготовка, щоб з ними розмовляти. Часто не треба н?чого говорити, а просто бути поруч, мовчки.
Ваше Преосвященство, чи хот?ли б Ви щось додати?
Я хот?в би додати, що завжди велика рад?сть бачити групи людей, як? продовжують при?жджати сюди з р?зних кра?н: з ?тал??, Польщ?, Франц??, Н?меччини. ?нод? вони привозять з собою невелику допомогу, тому що це прост? люди. Але це, д?йсно, приносить рад?сть. ?хня особиста присутн?сть також створю? певний контраст до того, як про в?йну говориться в засобах масово? ?нформац??, де в?йна часто обговорю?ться лише в цифрах, тобто в менш людських аспектах, або ж даються лише холодн? коментар?. Натом?сть в?зити молитовних груп чи волонтер?в завжди приносять рад?сть, бо дають в?ру в те, що ? серце, ? людян?сть, а це вже вселя? над?ю. В?йна ? диявольською ще й тому, що вона хоче вбити дов?ру до людства, вона ризику? знищити дов?ру до вс?х м?жнародних структур, до вс?х об'?днань кра?н, тому що результати ? такими, наче б ?х не було. Св?дчення волонтер?в ? тих, хто при?жджа? сюди, створюють контраст, показуючи, що ? серце, ? турбота, ? небайдуж?сть, ? людян?сть. ? я хот?в би, користуючись нагодою, подякувати кожному з них за т? ?н?ц?ативи, як? вони зд?йснюють.
