杏MAP导航

Св?тлана Духович – Ватикан

Блаженн?ший Святослав Шевчук говорить про скорботу ? б?ль, як? пережива? укра?нський народ, але ще б?льше про над?ю, простежуючи тисячу дн?в в?йни, яка охопила Укра?ну. В ?нтерв?ю для ватиканських мед?а Глава УГКЦ знову засуджу? в?йну, називачи ?? «безглуздою ? святотатською», ? в?д ?мен? укра?нц?в зверта?ться ?з закликом: «Не залишайте нас наодинц?», бо «присутн?сть Церкви – це та?нство, яке робить видимою реальну присутн?сть Господа серед Його народу».

Ваше Блаженство, як? почуття переважають серед людей в Укра?н? п?сля тисяч? дн?в повномасштабно? в?йни, також ? в контекст? рос?йських обстр?л?в останнього тижня?

Очевидно, якщо говорити про почуття, то, з одного боку, справд? зроста? глибоке почуття болю. Люди в?дчувають глибоку скорботу, бо щодня доводиться бачити на власн? оч? це жахливе обличчя смерт?, руйнування. Але з ?ншого боку, мушу сказати, що, дивлячись на те, як ми прожили ц? тисячу дн?в, переважа? почуття, я б нав?ть сказав б?льше: не ст?льки почуття, ск?льки чеснота, тобто здатн?сть збер?гати над?ю. Бо без над?? сьогодн? неможливо дал? жити в Укра?н?. Бачимо, як прац?вники укра?нсько? енергетично? ?нфраструктури п?сля ракетного обстр?лу, п?сля кожного руйнування, починають все спочатку ? за к?лька годин намагаються в?дновити пошкодження. Бачимо наших л?кар?в, як?, незважаючи на небезпеку, допомагають д?ставати людей з-п?д завал?в зруйнованих будинк?в, тобто мають цю медичну, профес?йну чесноту над??, адже продовжують рятувати життя. Тому, з одного боку, ? глибоке почуття горя, але з ?ншого боку – ось ця справжня чеснота над??, над?? людей р?зних профес?й, р?зних прошарк?в сусп?льства, р?зних соц?альних груп, як також представник?в р?зних рег?он?в Укра?ни.

Багато укра?нц?в кажуть, що в?йна ?х дуже зм?нила. Як? зм?ни чи перетворення, на вашу думку, пережива? Церква в Укра?н?? ? чим з цього досв?ду можна було б под?литися з ус?ма католиками св?ту?

Тут я хот?в би трохи под?литися нашим досв?дом. Коли почалася в?йна, коли в одну мить ми опинилися п?д бомбами, ми пережили глибокий шок. Багато вчених з психолог??, з сусп?льних наук, а також ми з духовно? точки зору, вс? погоджу?мося, що цей шок був немовби моментом перезавантаження: в одну мить порушилися вс? людськ? стосунки, все, що ми до того часу розум?ли, знали, переживали, було зруйноване. Тобто ми стали св?дками явища, коли тво? попередн? життя розбилося вщент. Цей перезапуск спричинив певне оновлення, правду кажучи, тому що ми були змушен? оновити наш? стосунки, починаючи в?д стосунк?в ?з самим собою. Кожен повинен був зрозум?ти: «Хто я ?? Що я маю робити?». Спали вс? маски, вс? видимост?, вийшли на як глибок? нам?ри людських сердець. Об’явився глибокий сенс людсько? природи, як у ?? величност?, ун?кальност?, так ? в ?? слабкост? та гр?ховност?. Це потряс?ння спровокувало також ?нше явище: втрату ? в?дновлення наших вза?мин з Богом. В одну мить здавалося, що Бог сховав сво? обличчя. Коли пережива?ш бомбардування, в?дчува?ш, як здрига?ться тв?й д?м, чу?ш отой жахливий гурк?т бомб, як? падають, це справжн? пережива?ш так, н?би потрапив у духовну н?ч, коли хочеться кричати: «Господи, де Ти? Чому Ти мене покинув?» – як ?сус взивав на хрест?. Та дал? той Бог, Який в один момент майже був затьмарений, да? в?дчути свою присутн?сть, ? Церква ста? св?дком явища глибокого навернення як тих, хто був близьким до Церкви, – священник?в, ?пископ?в, монашества, мирян, – так ? тих, хто був далеким в?д Церкви. В?днайти Бога як джерело свого життя ? над?? посеред ц??? катастрофи, ц??? ноч? знищення, болю ? в?йни. В цьому ? поляга? сенс духовного ? церковного життя: втрачати ? знову знаходити, проходити через руйнування, а пот?м в?днайти себе в ?ншому св?т?, сусп?льств?, кра?н?. Тому вс? говорять, що т??? Укра?ни, яку багато хто знав до 24 лютого 2022 року, б?льше не ?сну?. Потр?бно наново в?дкривати цей народ, цю кра?ну, наново в?дкривати Христову Церкву, присутню посеред цих людей.

Життя – це найц?нн?ший Божий дар. В Укра?н? численн? с?м’? переживають горювання через втрату сво?х близьких, як? загинули на фронт? чи внасл?док обстр?л?в. Як у цьому контекст? Церкв? вда?ться допомагати людям дал? любити ? захищати життя?

У цих обставинах ми почува?мося зануреними в океан болю. Потр?бно в?дкрити ? зрозум?ти людський б?ль. Людський б?ль – це не просто почуття, це не просто в?дчуття болю т?ла, душ? чи нашо? псих?ки. Людський б?ль ? та?мницею, ? Церква зараз справд? перетина? це «Червоне море» болю, йдучи сл?дами ?суса Христа, Який зум?в заглибитися в усю повноту людського болю, щоб пот?м показати нам вих?д. Ми зрозум?ли, що в хвилину болю наста? пер?од жалоби, тобто пер?од, коли людина пережива? цю втрату найдорожчо? людини. Також ? ? траур – це теж явище, це пер?од, який треба зрозум?ти, вивчати, як також поважати. ? як сл?д поводитися? Як його переживати? Як залишатися душпастирями, християнами, людьми в цьому океан? болю? Ми дечого навчилися. По-перше, не треба посп?шати сказати: «Я тебе розум?ю». Багато людей з-за кордону, нав?ть друз?, коли кажуть нам: «Ми вас розум??мо», то ц? слова завдають нам глибокого болю. Тому що не можна сказати юнаков?, який втратив ноги: «Я тебе розум?ю». Ти н?коли не зрозум??ш цього юнака, якщо не будеш занурений у той самий б?ль, який пережива? в?н. Тому не варто посп?шати з? словами: «Я тебе розум?ю», бо розум?ння приходить через досв?д. По-друге, дуже важливо бути присутн?м, нав?ть якщо ми не можемо н?чого сказати, нав?ть якщо ми мусимо пережити цей пер?од нерозум?ння того, що в?дбува?ться. Але справд? бути присутн?м. Та?нство присутност? ? важливим. ?нод? присутн?сть може викликати в тебе момент глибоко? незручност?. Мен? часто спадали на думку слова пророка ?рем??, як? в?н промовляв до Господа: «Ти вв?в мене в оману, о Господи, ? я дав себе ввести в оману. Схопив ?си мене, подужав. Я став посм?ховищем щоденним, кожний глузу? з мене». Ми неодноразово переживали те, що багато хто глузував з нас. А ми ?нод? просили ?х: «Мовч?ть, але будьте присутн?ми, перебувайте поруч з нами. Не залишайте нас наодинц?». Присутн?сть Церкви – це та?нство, яке робить видимою реальну присутн?сть Господа серед Його народу. Третя дуже важлива р?ч – це сила Божого слова. Слова, яке несе Божу силу, несе життя, над?ю, здатн?сть в?дновлювати наш? людськ? та духовн? ресурси. Слово ?вангел?я – це справд? життя. Це не просто красива фраза чи метафора: Боже слово переда? життя. Я на власн? оч? бачив, коли пропов?дував Боже слово, як це слово буквально оживляло людей, як вони в ньому наново знаходили сво? сили. Це було чудо. Не людське слово, видане за божественне, а слово ?вангел?я. Нав?ть з ус??ю його силою, а часом ? жорсток?стю, але сказане посеред царства смерт?, воно ? словом, яке проголошу? життя ? воскрес?ння. Це три реч?, якими можна п?дсумувати те, чого ми навчилися на даний час, занурен? в цей океан, в цю та?мницю людського болю в Укра?н?.

Ваше Блаженство, у багатьох ?нтерв'ю ми чу?мо в?д укра?нц?в, що вони ? першими, хто прагне миру, але все, що в?дбува?ться, на жаль, в?ддаля? цю мету. Що ? джерелом над?? на те, що справедливий ? тривалий мир таки може прийти до ц??? багатостраждально? кра?ни?

Де знаходиться джерело над??? Я мушу сказати, що ми в?дчули, що це джерело над?? не ? поза межами Укра?ни, за кордоном, але що це джерело над?? ? в нас самих. Нам давали три дн?... Але зараз ми говоримо про тисячний день ц??? в?йни, безглуздо?, блюзн?рсько?, святотатсько? в?йни. Ми побачили, що зсередини нас б'? певне бурхливе джерело. ?нод? це джерело опору, ст?йкост?, над?? ста? проблемою, пол?тичною проблемою, в?йськовою проблемою, дипломатичною проблемою. Для агресора це в?йськова проблема, тому що вони хочуть знищити це джерело, яке виру?, вони не хочуть визнавати, що воно справд? ?сну?. Тому ракетами, бомбами, танками вони хочуть знищити це джерело, яке створю? ?м проблеми, проблеми для геопол?тики «русского м?ра». А ?нод? це джерело над?? створю? проблеми ? для пол?тик?в, тому що багато хто дивиться на Укра?ну як на проблему. Але вони не розум?ють, що там, у цьому джерел?, ? вир?шення. Там ? р?шення для багатьох прояв?в несправедливост?, для численних ситуац?й, коли сучасний св?т пережива? втрату сво?? людяност?. Джерело над?? в Укра?н? допомага? повертати людин? людян?сть. ? також дипломатам це джерело над?? ? ст?йкост? в Укра?н? кида? виклик, вони шукають р?зн? формули миру, формули для пол?тичних переговор?в, але до сьогодн? не знайшли ?х. Укра?на не припиня? ?снувати саме тому, що ма? в соб? це пульсуюче джерело над??, життя. Я думаю, що це ще треба зрозум?ти, осмислити, в першу чергу, християнам ? людям, як? в?рять в Бога. Тому що це джерело, безумовно, ма? не просто людське походження. Коли ми бачимо, що наш? людськ? сили кожного дня спустошуються, а пот?м наповнюються, то це таке саме явище, коли ?сус Христос помножив хл?би ? рибу для тисяч людей. Щось ?, ? якась ?скра життя. Чому ми не переста?мо над?ятися? Не тому, що в?римо, що хтось ?нший знайде р?шення для справедливого миру в Укра?н?, а тому, що св?т ? сам агресор повинн? визнати об'?ктивн?сть ?снування цього народу, який у соб? несе струмен?юче джерело сво?? над??.

Ваше Блаженство, чи хочете щось додати?

Я хот?в би додати, що справд? сьогодн? в Укра?н? ми пережива?мо те, що буде важливим не т?льки для нас. В Укра?н? в?дбува?ться щось, що виходить за меж? окремо? нац??, окремо? кра?ни, нав?ть окремо? Церкви. В?дкрива?ться сенс людського становища, яке завжди перебува? п?д загрозою розриву, спричиненого его?змом, ? завжди прагне реал?зувати автентичний Божий образ, який ми носимо в соб?. Тобто, в Укра?н? в?дкрива?ться автентичне обличчя людства, ? т?, хто зможуть це розп?знати, зрозум?ють, що Укра?на сьогодн? – це не проблема, а частина вир?шення.