杏MAP导航

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Д??цез?альний священник ? мирянин, батько 11 д?тей, як чергов? св?дки над?? в контекст? Юв?лейного року, що наближа?ться. Йдеться про мученик?в, як? у суботу, 23 листопада 2024 р., були п?днесен? до прослави на в?втарях – отця ?а?ту Клаузельяса та Антон? Торта, вбитих з ненавист? до в?ри п?д час антицерковних пересл?дувань в ?спан?? в 1936 роц?. Обряд беатиф?кац?? в монументальному барселонському собор? Свято? Родини, д?ючи в?д ?мен? Папи Франциска, зд?йснив кардинал Марчелло Семераро, Префект Дикастер?? у справах визнання святих.

Батько убогих

Отець ?а?тà Клаузельяс народився 5 серпня 1863 року в Сабадел? (Барселона), вступив до д??цез?ально? сем?нар?? в Барселон?, а 3 травня 1888 року отримав пресв?терське рукоположення. Був призначений на р?зн? душпастирськ? служ?ння, засв?дчивши апостольську посвяту, аскетизм, б?дн?сть ? смирення. В?н також був спов?дником р?зних сп?льнот черниць, а 31 липня 1916 року став капеланом у Дом? для похилих в?ком в Сабадел?, ? це служ?ння не припиняв аж до свого арешту в 1936 роц?, за що отримав пр?звисько «Батько убогих».

Св?дки беатиф?кац?йного процесу одностайно стверджують, що найхарактерн?шою рисою отця ?аети було те, що в?н був до глибини пронизаний священничим духом, був людиною в?ри, г?дною дов?ри. В?н був пом?ркованим у способ? життя, вир?знявся милосердям ? лаг?дн?стю до б?дних ? хворих, часто годував стареньких у притулку, яким оп?кувався, вибираючи тих, хто перебував у найг?ршому стан?, ?нколи роблячи це навкол?шках. А отриман? пожертви повн?стю передавав для закладу. З ц??? причини в?н не хот?в вт?кати або ховатися. «Я пооб?цяв сво?му попереднику ? засновнику [притулку], що н?коли не покину цих похилих в?ком; ? якщо це означа?, що мен? доведеться пролити свою кров, я повн?стю приймаю це ? жертвую сво? життя Богов?».

Настало 14 серпня 1936 року. Приблизно о 18 годин? вечора бойовики прийшли до нього додому, щоб заарештувати. В?н прийняв ?х вв?чливо ?, попрощавшись з? сво?ю своячкою, почав читати молитву «Te Deum». Його посадили в автомоб?ль. Дорогою о. ?а?тà сказав: «Якщо ви вважа?те, що моя смерть буде для вас благом, можете мене вбити». П?сля хвилинних вагань бойовик наказав зупинити машину, витягнув священника та вистр?лив йому в спину. Блаженному було тод? 73 роки.

Земний батько, в?рний Отцев? що в неб?

Блаженний Антон?о Торт народився в Мон?строль-де-Монсеррат поблизу Барселони 28 березня 1895 року ? був охрещений у параф?? святого Петра в ц?й м?сцевост?. У 1903 роц? родина пере?хала до Барселони. В?н почав працювати ювел?ром як п?дмайстер, поки, завдяки набутому досв?ду, в 1915 роц? не розпочав власну справу, ставши в?дм?нним фах?вцем, що спец?ал?зувався на предметах л?тург?йного вжитку. 17 серпня 1917 року одружився з Мар??ю ?ав?н, Бог благословив ?х 11 д?тьми.

У с?мейному, профес?йному та апостольському житт? Антон? був ревним католиком, зразковим чолов?ком ? батьком, що в?дзначався великим ?вхарист?йним духом, був учасником н?чних адорац??. Через свою Мар?йську набожн?сть в?н 18 раз?в зд?йснював паломництво до Люрду, де великодушно допомагав хворим. У нед?лю вранц? в?н ходив голити хворих на туберкульоз у л?карн? Сан-Ласаро, а також людей похилого в?ку, а другу половину дня присвячував параф?яльн?й катехизац??.

У липн? 1936 року, в розпал пересл?дувань, Антон? прийняв у себе вдома д??цез?ального ?пископа, його секретаря та чотирьох черниць. Вони вели молитовне життя, щодня в?дправляючи Святу Месу ? причащаючись, аж до 1 грудня, коли до його будинку з обшуком прийшла група бойовик?в. Побачивши в?втар ? рел?г?йн? предмети, вони забрали ?х ? почали нищити. Але коли один з них схопив дарохранительницю з освяченими гост?ями, Антон? вихопив ?? у нього, сказавши: «Мого Господа не ч?пайте!». П?сля цього в?н роздав ?вхарист?ю присутн?м ?, п?д?йшовши до свого сина Хайме, якому було п'ять рок?в, запитав його, чи в?рить в?н у реальну присутн?сть Христа в ?вхарист??, ? додав: «Вони забирають у тебе земного батька, а я даю тоб? Небесного Отця». ? причастив його. Бойовики забрали з собою ?пископа, його секретаря, двох черниць, брата ? дочку блаженного, а також його самого, за те, що переховував священник?в ? черниць. Тим, хто залишився, Антон? сказав: «Прощавайте, побачимося в неб?, не б?йтеся, бо вони не можуть торкнутися волосини на наших головах без Божого дозволу». У н?ч з 3 на 4 грудня 1936 року мученика в?двезли на кладовище Монкада, де розстр?ляли.

Життя: дар, а не волод?ння

Сво?му «св?дченню милосердно? любов? обидва залишалися в?рними, нав?ть тод?, коли це наражало на небезпеку ?хн? власне життя», зазначив п?д час пропов?д? кардинал Марчелло Семераро, додаючи, що ц? «св?дчення мучеництва, насичен? ? нав?ть зворушлив?», сл?д сприймати у св?тл? Христового прикладу, тобто, як спос?б розглядати власне життя не як «власн?сть, яко? потр?бно жад?бно триматися, як ?дине благо, яке потр?бно захищати за будь-яку ц?ну, а навпаки, в?дкриваючи його на зустр?ч, на любов, на п?клування про ?нших, ? не т?льки задля сол?дарност? та ф?лантроп??, що також ? важливими ? г?дними пошани жестами», але саме «задля насл?дування ?суса».