Владика Мартинюк: найб?льший виклик – бути з тими, хто втратив р?дних
Св?тлана Духович – Ватикан
«Для людей, як? втратили сво?х р?дних, важливо ?днатися у молитв?. Для них дуже важливою ? також особиста розмова з духовною особою, з? священиком, який не т?льки може вислухати, але й здатний виразити духовну сол?дарн?сть ? запевнити: “Буду пам'ятати вас у молитв?. Будемо разом молитися”», – зазначив в ?нтерв’юю для Рад?о Ватикану – Vatican News владика Теодор Мартинюк, якого нещодавно Синод ?пископ?в УГКЦ обрав Архи?пископом Терноп?льсько-Збор?всько? Архи?парх??, в як?й в?д 2015 року в?н був ?пископом-пом?чником. Проголошення цього вибору в?дбулося п?д час перебування 50-р?чного владики в Рим?, де в?н бере участь у друг?й сес?? 16-? Звичайно? загально? асамбле? Синоду ?пископ?в, присвячено? тем? синодальност?.
Владико, насамперед, хочу прив?тати Вас з обранням на Архи?пископа-Митрополита Терноп?льсько-Збор?вського. Що для Вас означа? це призначення?
У Христов?й Церкв? ?снують р?зн? служ?ння, ? служ?ння ?пископа, хоча воно ? важливе, однак воно, властиво, не в?др?зня?ться в?д ?нших служ?нь. Адже Христос бажав, щоби ми творили одне т?ло, ? тому кожен, зг?дно харизми, зг?дно Божих дар?в, викону? свою властиву функц?ю, сво? служ?ння. Також служ?ння ?пископа чи служ?ння архи?пископа ?нтегрально впл?та?ться в це служ?ння в Христовому Т?л?. Тому, так би мовити, якогось особливого здивування в тому, що треба служити, в цьому нема?. Однак, звичайно, що це в?дпов?дальне служ?ння, ? Христос каже, що кому багато да?ться, в?д того багато ? вимагатимуть (пор. Лк 12,48). Тому саме з почуттям особливо? в?дпов?дальност? я прийняв виб?р нашого Синоду ? з Божою допомогою хочу це служ?ння виконувати.
Владико, тепер Ви перебува?те тут, в Рим?, на друг?й сес?? XVI Загально? Асамбле? Синоду ?пископ?в. Якими ? Ваш? враження в?д цього Синоду?
Минулого року, коли ми вс? з'?халися з р?зних кра?н, з р?зних частин св?ту, континент?в, ми знайомилися, ? це був такий гарний пер?од знайомства. Ми слухали одн? одних, ? кожен висловлював сво? ?де?, сво? переживання. Цього року при?хали, здеб?льшого, т? сам? делегати, що були минулого року, ? в?д самого початку це була дуже рад?сна зустр?ч, бо ми вже були знайом?: це була зустр?ч знайомих. ?, на мою думку, найб?льшим ефектом чи насл?дком цього Синоду, цих двох сес?й ? те, що ми в?дчули, якою ? Католицька Церква, ми побачили ту дружбу, ми побачили ту ?дн?сть, незважаючи на р?зноман?тн?сть, ? на р?зноман?тн?сть погляд?в також. Сес?? цього Синоду дають можлив?сть дуже близько п?знати, зокрема, для нас, укра?нц?в, далек? частини св?ту, перифер??. ? це також да? нам можлив?сть розпов?сти про нашу Церкву, про наш народ, про нашу б?ду, про в?йну. Як минулого року, так ? цього року на Синод? ми, делегати з Укра?ни, зустр?ли дуже велику сол?дарн?сть з нами, з нашим народом. Дуже багато член?в Синоду нам казали: “Ми ? з вами. Ми молимося за вас”.
Владико, в?д першого дня в?йни Церква пост?йно перебува? поруч з народом, який зазна? великого страждання. Допомога нада?ться величезна в р?зних сферах. Що в ц?й д?яльност?, на Вашу думку, було новизною?
В?д 2014 року, коли розпочалася ця агрес?я, наш Синод прийняв душпастирську стратег?ю “Л?кування ран в?йни”. Це було абсолютно нове, тому що до 2014 року наш? плани, наш розвиток ? наше душпастирство було скероване на молодь, на катехизац?ю. Тобто ми намагались розвивати нашу стратег?ю, яка мала назву “Жива параф?я – м?сце зустр?ч? з Христом”. Натом?сть, в 2014 роц? ми прийняли ц?лком нову стратег?ю, яка, звичайно, не в?дкидала попередню. Але новизна полягала в тому, що ми одразу поставили перед собою завдання л?кування ран в?йни. ?, в?дпов?дно, в цьому ? дуже багато складник?в, як? ми розвива?мо. Серед нових д?лянок ? в?йськове капеланство, яке стало профес?йним, тобто був прийнятий Закон Укра?ни “Про службу в?йськового капеланства” для того, щоби священнослужител? могли зд?йснювати пастирську оп?ку над во?нами ? ?х супроводжувати. Другий момент – це також служ?ння капелан?в-волонтер?в. Це священики, як? супроводжують в?йськових ? ?хн? родини як душпастир?, але не на профес?йн?й основ?, а як волонтери.
? зрозум?ло, що найб?льшим викликом була душпастирська оп?ка вимушено переселених ос?б, як?, особливо, з початку 2022 року, п?сля повномасштабного вторгнення при?хали до Галичини, на Под?лля, в центральну Укра?ну, зокрема, в Ки?в. Найб?льша к?льк?сть ВПО ос?ла в прифронтових областях, таких як Дн?пропетровщина та Запор?зька область. ? це був дуже серйозний виклик, щоби не т?льки надати гуман?тарну допомогу, бо т? особи прагнули поговорити з? священником, шукали розради, шукали духовно? допомоги. ? звичайно, що донин? це ? викликом, ? ми продовжу?мо приймати вимушено переселених ос?б, зокрема у Зарваниц?, в Мар?йському духовному центр?. Ось особливо тепер, коли так? велик? м?ста, як Покровськ, наприклад, були змушен? зд?йснювати евакуац?ю, частина вимушено переселених ос?б знову потрапила на зах?д Укра?ни ? в тому числ? до наших церковних, так би мовити, осередк?в.
Що, на Вашу думку, ? найб?льшим духовним викликом, що сто?ть не т?льки перед католиками, але й перед ус?м укра?нським сусп?льством на цьому етап? в?йни?
Це допомога ? супров?д с?мей, як? втратили сво?х р?дних, або р?дн? яких перебувають у полон? чи пропали безв?ст?. На мою думку, найб?льший виклик тепер – це бути з тими родинами, бути поруч, бути як брат, як сестра, як той, хто ? дуже близько. Адже ц? с?м'? переживають дуже складн? моменти ?хнього життя. В наш?й архи?парх?? митрополит Васил?й доручив к?льком священикам душпастирство таких родин. Ми ?х збира?мо як в Тернопол?, так ? в Зарваниц?. Найчаст?ше це ? матер? загиблих. От вони мають так? сп?льноти, де проводяться молитви, зустр?ч?, завжди ? психолог?чна допомога. Ми побачили, що це вимага? комплексного п?дходу. Наприклад, матер? загиблих разом висадили дуби в знак пам'ят? про кожного загиблого. Оп?ку?мося дружинами, д?тьми наших загиблих во?н?в, а також нада?мо душпастирську допомогу родинам, р?дн? яких зараз перебувають на фронт?. Найб?льшим ? найскладн?шим викликом ? доля тих, як? пропали безв?ст?. Це оф?ц?йно понад п'ятдесят тисяч ос?б. ?хн? батьки, ?хн? матер?, ?хн? дружини, д?ти не знають, чи вони жив?, чи не жив?, вони перебувають в пост?йному оч?куванн?, що, можливо, буде якась зв?стка завтра, п?слязавтра. Це оч?кування дуже виснажливе, ? тому ми намага?мося послужити цим родинам.
Як конкретно нада?ться духовна п?дтримка людям, що переживають втрату? Чи могли би Ви щось порадити?
Насамперед, ми ?х запрошу?мо на молитву, ? вони дуже охоче беруть участь у молитв?. Матер? загиблих часто приносять з собою портрет свого сина, дружина – свого чолов?ка. Наприклад, у Зарваниц? ми ма?мо окрему капличку, яка присвячена во?нам. П?сля богослуж?ння у храм? вс? процес?йно йдемо до то? каплички, де в?дбува?ться панахида. Отже, перше – це ?днання у молитв?. Друге – це особиста розмова. Для них дуже важливою ? особиста розмова з духовною особою, з? священиком, який не т?льки може вислухати, але й здатний виразити духовну сол?дарн?сть ? запевнити: “Буду пам'ятати вас у молитв?. Будемо разом молитися”. Отже, в дуже важк? для людини моменти важливо п?дтримати ?? в ?ндив?дуальний спос?б. ? пот?м, коли проходить цей важкий пер?од, т? особи пот?м повертаються ? кажуть: “Дяку?мо вам, що ви були з нами”. Думаю, що це найважлив?ше. Звичайно, що цю реаб?л?тац?ю ми намага?мося розвивати дедал? б?льше, ? на найближче майбутн? в контекст? л?кування ран в?йни така комплексна реаб?л?тац?я с?мей буде стояти на першому м?сц?. Важливо, щоб вся с?м'я, яка пережила втрату р?дно? людини, або пережила досв?д, коли хтось повернувся з полону, щоби ц?ла с?м'я пройшла реаб?л?тац?ю. На це ми тепер зверта?мо найб?льшу увагу, щоби приготувати ? ресурси, ? також в?дпов?дний персонал.
Владико, перебуваючи тут на Синод?, мабуть, делегати з Укра?ни, як ? б?льш?сть укра?нц?в за кордоном, стикаються з тим, що, з одного боку, тут люди живуть сво?м життям, а з ?ншого, думки пост?йно линуть до того, що в?дбува?ться вдома. Чи тут п?д час Синоду Ви в?дчули, що ? м?сце для того, щоб виразити св?й б?ль, говорити про рани ? виразити сол?дарн?сть також з ус?ма ?ншими, хто стражда??
П?д час самих зас?дань, коли була можлив?сть промовляти у в?льних виступах, ми побачили, що багато ос?б говорить про рани сучасного св?ту, спричинен? в?йнами на р?зних континентах ? в р?зних м?сцях. Тобто ми не сам?. ? люди, як? добре нас розум?ють, бо т?льки той, хто пережива? под?бне, може зрозум?ти тебе. Друге, що хот?в би в?дзначити: в контекст? Синоду була можлив?сть брати участь в р?зних ?н?ц?ативах, як? орган?зовували конференц?? ?пископ?в, чи ?нш? орган?зац??. Наприклад, Католицька Акц?я орган?зувала молитву з представниками сво?? орган?зац?? в р?зних частинах св?ту. ?н?ц?атива проводилася в Рим?, а також онлайн. ? ми були запрошен? як делегати з Укра?ни, щоби дати св?дчення про ситуац?ю в наш?й кра?н?. Була також молитва, яку провадив один священик, делегат Синоду з? Сх?дного Тимору. Кр?м того, Блаженн?ший Святослав к?лька дн?в тому повернувся з Сардин??, де брав участь у конгрес?, орган?зованому одн??ю ?з м?сцевих д??цез?й для член?в Синоду з р?зних кра?н, щоби вони розпов?ли, як там живе Церква, як живуть конкретн? народи. Наш Блаженн?ший мав чудову можлив?сть розпов?сти також про нашу Церкву, про наш народ, про агрес?ю Рос?? проти нашого народу. Отже, ми використовували вс? можливост?, щоби доносити правду про цю страшну в?йну. Ми хот?ли бути голосом нашого народу.
