杏MAP导航

Giampaolo Mattei - Ватикан

К?нцевий документ, за який 26 жовтня 2024 р. проголосувала XVI Звичайна загальна асамблея Синоду ?пископ?в на тему «Задля синодально? Церкви: сопричастя, участь ? м?с?я», оприлюднений ? не стане предметом для написання окремого напоумлення з боку Свят?шого Отця: власне, Папа Франциск вир?шив, що його сл?д одразу поширити, щоб в?н м?г надихати життя Церкви. Синодальний процес не зак?нчу?ться ?з завершенням асамбле?, але включа? в себе фазу ?мплементац??, залучаючи ус?х до «щоденно? подорож? з використанням синодально? методолог?? консультац?й та розп?знання, визначаючи конкретн? способи та шляхи формування для досягнення в?дчутного синодального навернення в р?зних церковних реал?ях» (9). У документ?, зокрема, багато вимага?ться в?д ?пископ?в щодо ?хн?х зусиль у сфер? прозорост? та п?дзв?тност?, а також – як зазначав кардинал Фернандес, префект Дикастер?? доктрини в?ри – ведеться робота над тим, щоб надати б?льше простору ? повноважень ж?нкам.

Два ключов? слова, як? випливають з тексту, пронизаного перспективою ? пропозиц??ю навернення, – це « стосунки», що ? способом буття Церквою, ? «зв'язки», п?д знаком «обм?ну дарами» м?ж Церквами, який сл?д переживати динам?чно, щоб, таким чином, навертати процеси. Саме м?сцев? Церкви перебувають у центр? м?с?онерського горизонту, що ? основою досв?ду синодально? множинност?, з ус?ма структурами на служ?нн? саме м?с??, в як?й миряни дедал? б?льше стають центром ? головними д?йовими особами. ? в ц?й перспектив? в К?нцевому документ? ч?тко простежу?ться конкретн?сть вкор?неност? в «м?сце». Особливо важливою ? також пропозиц?я, представлена в документ?, щоб дикастер?? Святого Престолу проводили консультац?? «перед публ?кац??ю важливих нормативних документ?в» (135).

Структура Документа

К?нцевий документ склада?ться з п'яти частин. За першою – «Серце синодальност?» – сл?ду? друга частина – «Разом, у Петровому човн?», яка «присвячена наверненню стосунк?в, як? будують християнську сп?льноту та формують м?с?ю у переплетенн? покликань, харизм та служ?нь». Третя частина – «За Тво?м словом» – «визнача? три т?сно пов'язан? практики: церковне розп?знання, процеси прийняття р?шень, культуру прозорост?, п?дзв?тност? та оц?нювання». Четверта частина – «Щедрий улов» – «окреслю? спос?б, у який можна в нових формах розвивати обм?н дарами та переплетення зв'язк?в, що по?днують нас у Церкв?, в той час, коли досв?д вкор?неност? в певному м?сц? глибоко зм?ню?ться». Нарешт?, п'ята частина – «Також ? я посилаю вас» – «дозволя? поглянути на перший крок, який необх?дно зробити: подбати про формування вс?х до м?с?онерсько? синодальност?». Зокрема, зазнача?ться, що за основу при написанн? Документа взято ?вангельськ? розпов?д? про Воскрес?ння (12).

Рани Воскреслого ? дал? кровоточать

Вступ до Документа (1-12) одразу ч?тко визнача? суть Синоду як «оновленого досв?ду т??? зустр?ч? з Воскреслим Господом, яку учн? мали у св?тлиц? Тайно? вечев? у Великодн?й веч?р» (1). «Споглядаючи Воскреслого, – йдеться в документ?, – ми також побачили знаки Його ран (...), як? й дал? кровоточать у т?лах багатьох брат?в ? сестер, також ? через наш? провини. Погляд, зосереджений на Господ?, не в?дверта? в?д драм ?стор??, але в?дкрива? оч?, щоб розп?знавати страждання, як? нас оточують ? пронизують: обличчя д?тей, нажаханих в?йною, плач матер?в, розбит? мр?? багатьох молодих людей, б?женц?в, як? переживають жахлив? подорож?, жертв зм?ни кл?мату та соц?ально? несправедливост?» (2). Синод, згадуючи про «надто численн? в?йни», що тривають, при?днався до «неодноразових заклик?в Папи Франциска до миру, засуджуючи лог?ку насильства, ненавист?, помсти» (2). Ба б?льше, синодальний шлях ? виразно екумен?чним, «ор??нтованим на повну ? видиму ?дн?сть християн» (4) ? ? «справжн?м актом подальшо? рецепц??» Другого Ватиканського Собору, продовжуючи «його натхнення» та в?дновлюючи «для сьогодн?шнього св?ту його пророчу силу» (5). Не все було легко, визна? Документ: «Ми не прихову?мо, що в?дчули на соб? втому, оп?р зм?нам ? спокусу дозволити нашим ?деям переважати над слуханням Божого слова ? практикою розп?знання» (6).

Серце синодальност?

Перша частина документа (13-48) в?дкрива?ться сп?льними роздумами про «Церкву, Божий народ, та?нство ?дност?» (15-20) та про «сакраментальне кор?ння Божого люду» (21-27). Фактом ? те, що саме «завдяки досв?дов? останн?х рок?в» значення терм?н?в «синодальн?сть» ? «синодальний» стало «краще зрозум?лим, а ще б?льше – прожитим» (28). ? «вони дедал? б?льше асоц?юються з прагненням Церкви, яка ? ближчою до людей ? б?льш побудованою на стосунках, яка ? Божими домом ? с?м'?ю» (28). «Простими ? стислими словами можна сказати, що синодальн?сть – це шлях духовного оновлення ? структурно? реформи, щоб зробити Церкву б?льш партисипативною ? м?с?онерською, тобто зробити ?? б?льш здатною крокувати з кожним чолов?ком ? кожною ж?нкою, випром?нюючи Христове св?тло» (28). Усв?домлюючи, що ?дн?сть Церкви не ? одноман?тн?стю, «розум?ння контекст?в, культур ? розма?ття, а також стосунк?в м?ж ними ? ключем до зростання як м?с?онерсько? синодально? Церкви» (40). З перезапуском стосунк?в також ? з ?ншими рел?г?йними традиц?ями, «щоб будувати кращий св?т» ? в мир? (41).

Навернення стосунк?в

«Вимога щодо Церкви, б?льш здатно? живити стосунки: з Господом, м?ж людьми, в с?м'ях, сп?льнотах, м?ж ус?ма християнами, м?ж соц?альними групами, м?ж рел?г?ями, з? створ?нням» (50) ? тезою, яка в?дкрива? другу частину Документа (пп. 49-77). ? «не бракувало також тих, хто д?лився стражданнями, почуваючись виключеним чи засудженим» (50). «Тому, щоб бути синодальною Церквою, необх?дне справжн? навернення у стосунках. Ми повинн? наново навчитися з ?вангел?я, що п?клування про стосунки ? зв'язки – це не стратег?я чи ?нструмент для б?льшо? орган?зац?йно? ефективност?, але спос?б, яким Бог Отець об''явився в ?сус? ? в Святому Дус?» (50). Саме «повторюван? п?д час синодального процесу вирази болю ? страждання ж?нок з ус?х рег?он?в ? континент?в, як мирян, так ? богопосвячених, показують, як часто нам не вда?ться це зробити» (52). Зокрема, «поклик до оновлення стосунк?в у Господ? ?сус? звучить у множинност? контекст?в», пов'язаних з «плюрал?змом культур», позначених ?нод? також «ознаками спотворено? лог?ки стосунк?в, деколи протилежно? ?вангельськ?й лог?ц?» (53). Закид ? прямол?н?йним: «Зло, яке вража? наш св?т, знаходить сво? кор?ння в ц?й динам?ц?» (54), але «найрадикальн?ше ? найдраматичн?ше закриття – це закриття щодо самого людського життя, що призводить до в?дкидання мов непотребу д?тей, вже з утроби матер?, ? людей похилого в?ку» (54).

Служ?ння задля м?с??

«Харизми, покликання та служ?ння задля м?с??» (57-67) лежать в основ? документа, який фокусу?ться на якнайширш?й участ? мирян. Рукоположен? служ?ння перебувають «на служб? гармон??» (68) ?, зокрема, «служ?ння ?пископа» поляга? в тому, щоб «збирати во?дино дари Святого Духа» (69-71). Серед ?нших питань було в?дзначено, що «конститутивний зв'язок ?пископа з пом?сною Церквою сьогодн? не проявля?ться з достатньою ясн?стю у випадку титулярних ?пископ?в, наприклад, папських дипломат?в ? тих, хто служить в Римськ?й кур??». Разом з ?пископом ? «пресв?тери ? диякони» (72-73), для «сп?впрац? м?ж висвяченими служителями в рамках синодально? Церкви» (74). Важливим ? досв?д «синодально? духовност?» (43-48) з упевнен?стю, що «якщо браку? особисто? та сп?льнотно? духовно? глибини, синодальн?сть зводиться до орган?зац?йно? доц?льност?» (44). З ц??? причини, як зазнача?ться, «синодальний стиль, що практику?ться з? смиренням, може зробити Церкву пророчим голосом у сучасному св?т?» (47).

Навернення процес?в

У трет?й частин? Документа (79-108) одразу ж зазнача?ться, що «у молитв? та братерському д?алоз? ми визнали, що церковне розп?знання, дбайливе ставлення до процес?в прийняття р?шень, зобов'язання бути п?дзв?тними та оц?нювати результати прийнятих р?шень ? практиками, якими ми в?дпов?да?мо на Слово, яке вказу? нам на шляхи м?с??» (79). Зокрема, «ц? три практики т?сно переплетен? м?ж собою. Процеси прийняття р?шень потребують церковного розп?знання, яке вимага? слухання в атмосфер? дов?ри, яку п?дтримують прозор?сть ? п?дзв?тн?сть. Дов?ра повинна бути вза?мною: т?, хто прийма? р?шення, повинн? вм?ти дов?ряти ? слухати Божий люд, який, у свою чергу, потребу? дов?ри до тих, хто над?лений владою» (80). «Церковне розп?знання задля м?с??» (81-86), по сут?, «? не орган?зац?йною техн?кою, а духовною практикою, яку сл?д проживати у в?р?» ? «н?коли не ? утвердженням особисто? чи групово? точки зору, ? не вир?шу?ться простим п?дсумовуванням ?ндив?дуальних думок» (82). «Ч?тке формулювання процесу прийняття р?шень» (87-94), «прозор?сть, п?дзв?тн?сть, оц?нювання» (95-102), «синодальн?сть ? органи участ?» (103-108) ? центральними пунктами пропозиц?й, що м?стяться в Документ?, як? випливають з досв?ду Синоду.

Навернення зв?язк?в

«У час, коли зм?ню?ться досв?д м?сць, в яких Церква ? вкор?неною ? паломничою, необх?дно в нових формах плекати обм?н дарами ? переплетення зв'язк?в, як? нас об'?днують, п?дтримуван? служ?нням ?пископ?в у сопричаст? м?ж собою ? з ?пископом Риму», – такою ? суть четверто? частини Документа (109-139). Вираз «вкор?нена ? паломницька» (110-119) нагаду? нам, що «Церкву не можна зрозум?ти без вкор?нення на конкретн?й територ??, в простор? ? час?, де форму?ться сп?льний досв?д зустр?ч? з Богом, Який спаса?» (110). Також проявляючи увагу до явищ «людсько? моб?льност?» (112) та «цифрово? культури» (113). У ц?й перспектив? «прямувати разом у р?зних м?сцях як учн? ?суса в розма?тт? харизм ? служ?нь, як ? в обм?н? дарами м?ж Церквами, ? д??вим знаком присутност? Божо? любов? ? милосердя в Христ?» (120). «Горизонт сопричастя в обм?н? дарами ? натхненним критер??м вза?мин м?ж Церквами» (124). В цьому св?тл? розглядаються «узи ?дност?: ?пископськ? конференц?? та Церковн? асамбле?» (124-129). Особливо важливим ? синодальне осмислення «служ?ння ?пископа Риму» (130-139). Також у стил? сп?впрац? та слухання «перед оприлюдненням важливих нормативних документ?в дикастер?? заохочено до консультац?й з ?пископськими конференц?ями та в?дпов?дними органами Сх?дних Католицьких Церков» (135).

Формувати народ учн?в-м?с?онер?в

«Щоб святий Божий люд м?г св?дчити вс?м рад?сть ?вангел?я, зростаючи в практикуванн? синодальност?, в?н потребу? в?дпов?дного формування: насамперед свободи син?в ? дочок Божих у насл?дуванн? ?суса Христа, споглядаючи Його в молитв? та розп?знаючи в убогих», – зазначено в п'ят?й частин? Документа (140-151).  «Одне з прохань, яке найсильн?ше ? з ус?х бок?в прозвучало п?д час синодального процесу, поляга? в тому, щоб формування було ц?л?сним, пост?йним ? сп?льним» (143). Також ? в ц?й сфер? наголошу?ться на нагальност? «обм?ну дарами м?ж р?зними покликаннями (сопричастя), в перспектив? служ?ння (м?с?я) та в стил? залучення ? виховання диференц?йовано? сп?вв?дпов?дальност? (участь)» (147). ? «ще одн??ю сферою, що ма? велике значення, ? сприяння у вс?х церковних середовищах культур? захисту (safeguarding), щоб зробити громади дедал? безпечн?шими м?сцями для неповнол?тн?х ? уразливих людей» (150). Врешт?, «також ? теми соц?ально? доктрини Церкви, в?дданост? справ? миру ? справедливост?, п?клування про сп?льний д?м та м?жкультурного ? м?жрел?г?йного д?алогу повинн? якомога б?льше поширюватися серед Божого люду» (151).

Вручаючи себе Пречист?й Д?в? Мар??

«Переживаючи синодальний процес, – п?дсумову? Документ (154), – ми по-новому усв?домили, що спас?ння, яке ми отриму?мо ? проголошу?мо, проходить через стосунки. Ми живемо ним ? св?дчимо про нього разом. ?стор?я поста? перед нами траг?чно позначеною в?йнами, суперництвом за владу, тисячами форм несправедливост? та зловживань. Однак ми зна?мо, що Святий Дух вклав у серце кожно? людини глибоке ? мовчазне прагнення автентичних стосунк?в ? справжн?х зв'язк?в. Саме створ?ння говорить про ?дн?сть ? сп?льн?сть, про р?зноман?тн?сть ? переплетення р?зних форм життя». Текст завершу?ться молитвою до Д?ви Мар??, вв?ряючи ?й результати цього Синоду: «Навчи нас бути народом учн?в-м?с?онер?в, що прямують вперед разом: синодальною Церквою» (155).