Паломники з Укра?ни святинями ?тал??: виблагати в Бога справедливий мир
Св?тлана Духович – Ватикан
«Ми над??мося й в?римо в те, що зустр?немося особисто з Папою», – ц? слова п?д час ?нтерв’ю для Рад?о Ватикану сказав отець Кшиштоф Орл?цк?, настоятель параф?? Пресвятого Серця ?суса Христа та Санктуар?ю Божого Милосердя в К?верцях Волинсько? област?. До нашо? студ?? в?н прибув з ш?стьма ?з с?мдесяти двох паломник?в з Укра?ни, в основному, з Луцько? д??цез??, як? прибули до Ватикану та хочуть в?дв?дати р?зн? святин? ?тал??, щоб молитися за мир в Укра?н?.
Наше ?нтерв’ю ми записували у переддень ?хньо? участ? у Свят?й Мес?, яку в середу, 2 жовтня, Папа Франциск очолював на площ? Святого Петра з нагоди в?дкриття друго? сес?? Асамбле? Синоду про синодальн?сть. ?хн? спод?вання зустр?тися з Папою зд?йснилися: перед богослуж?нням, в?таючись з р?зними паломниками, що прибули на площу, Свят?ший Отець зупинився також перед ?хньою групою. Нав?ть якщо вони не могли сп?лкуватися через мовний бар??р, але промовляли ?хн? жовт? футболки, на яких був напис: «Царице Святого Розар?ю, виблагай нам спас?ння ? миру».
Основна мета – випросити миру
?дея цього паломництва, – як зазначила в ?нтерв?ю пан? Мар?я з К?верц?в, зародилася приблизно два роки тому, але тод? ще вс? спод?валися, що в?йна ось-ось зак?нчиться ? що тод? з ними зможуть по?хати б?льше чолов?к?в. «Але оск?льки в?йна трива?, ? нев?домо, ск?льки вона ще буде продовжуватися, – п?дкреслила вона, –разом з отцем ми вир?шили, що ?демо цього року. ?, в?дпов?дно, в наш?й груп? переважають ж?нки ? д?ти». Прочанка наголосила, що основна мета ?хнього паломництва, ?хн? гаряче прагнення – це «випросити в Господа Бога ? Матер? Божо? Помпейсько? перемоги, миру».
Уроки покладання на Божу волю
Перебуваючи в дороз? вже четвертий день, пан? Алла з Р?вного зазнача?, що те, як в?дбува?ться паломництво, перевершило ?? оч?кування. Пригадуючи про те, як вона долучилася до групи, вона наголошу?, що хот?ла записатися в?дразу, коли почула про цю ?н?ц?ативу, але ?й в?дпов?ли, що вже не було м?сць. «Я наст?льки хот?ла потрапити у Ватикан, в Рим, до Папи, помолитися до святого Антон?я в Паду? ? перед ?коною Матер? Божо? Помпейсько?, до яко? ми в?д першого дня в?йни молимося новену, – пригаду? вона, – що коли отець мен? в?дпов?в, що м?сць нема?, то я ц?лу н?ч не спала. В мене ? образа була, що мен? ран?ше н?хто не сказав… Я пот?м мам? зателефонувала ? розпов?ла про це. Але мама каже: “Ти зна?ш, все в Божих руках: якщо тебе там треба, то ти будеш там: хтось в?дмовиться, у когось щось не вийде”. ? тод? я в?дпустила все на Божу волю». Так сталося, що згодом для пан? Алли справд? знайшлося м?сце в автобус?.
Отець Кшиштоф поясню?, що початковим задумом було набрати групу з п’ятдесяти ос?б, а пот?м виявилося, що ? б?льше бажаючих, тому врешт? ?х стало с?мдесят дво?. «Бог благословля? наше паломництво, – каже в?н, – благословля? також через людей, як? допомагають нам у р?зний спос?б. Бо, насправд?, ми би сам? не змогли оплатити таке паломництво: це десять дн?в. ? дякуючи Богу, ? дякуючи людям добро? вол?, як? в?дкривають для нас серце, можемо тут бути. Тому хочу сказати: дяку?мо!».
“Це дуже зм?ню? людей”
Отець Кшиштоф Орл?цк? вже не вперше орган?зову? таке паломництво. Нап?вжартома в?н зауважу?, що щоразу п?д час тако? по?здки в?н говорить соб?, що це вже останн?й раз. «Бо бувають р?зн? труднощ?, – з?зна?ться в?н, – але не може бути добра без труднощ?в, ? труднощ? також нас зм?цнюють. Тому завжди на к?нець паломництва я кажу, що наступного раз знову зробимо паломництво. Тому що я бачу, що це завжди приносить нам багато добрих плод?в».
Одним ?з найважлив?ших плод?в ? молитва. Священик розпов?в, що вже в час формування групи паломник?в в?н створив для них групу на платформ? Вайбер. ? там в?н написав, що «без молитви н?чого не буде». Вже в?д 15 серпня цього року, тобто в?д урочистост? Усп?ння Пресвято? Д?ви Мар??, учасники ц??? групи моляться Помпейську молитву в нам?ренн? про мир ? зак?нчення в?йни.
«Я бачу, що це дуже зм?ню? людей, – п?дкреслю? молодий священник. – Нав?ть сьогодн?, п?сля молитви, п?д час одн??? ?з зупинок автобусу, до мене п?д?йшла одна особа, яка не ? католиком, а православним, ? каже: “Дякую, що Ви примусили мене до молитви”». Посм?хаючись, отець Кшиштоф поясню?, що слово “примусили” тут можна розум?ти в прямому значенн?, бо п?д час сп?льно? молитв? в?н мус?в пояснити т?й людин?, що просте проказування молитви “Радуйся, Мар??” не означа? переходити на католицизм, але що «це сп?льнота, яка ?де в паломництво, ? це не просто звичайна по?здка, чи екскурс?я».
Час спокою, душевного ? ф?зичного
Для учасник?в паломництва це також нагода в?дпочити в?д пост?йних протипов?тряних тривог, звук?в вибух?в. Пан? Мар?я розпов?ла, що вона незадовго до ?нтерв’ю сп?лкувалася з одн??ю ж?нкою з ?хньо? групи, яка при?хала з? сво?ю дитиною Краматорська. «? я ?? питаю: “Ну як ви?” А вона каже: “Словами цього я не можу передати. Я наст?льки “в?дключилася”. Я забула про т? вибухи, я забула про той плач, про крик, про т? вбивства. Я просто насолоджуюся. Просто проживаю кожен момент ц??? по?здки. Я наст?льки вдячна вам, наст?льки вдячна отцю, що орган?зував таку по?здку”. Ви зна?те, вона наст?льки щиро ? емоц?йно це говорила».
М?с?я – молитися за мир
Пан? В?ктор?я потрапила у цю групу випадково: вона належить до римо-католицько? параф?? святого Георг?я в Ужгород?, а в це паломництво ?? записала ?? сестра Адр?ана, яка мешка? в Р?вному, ? отець Кшиштоф ран?ше служив на ?хн?й параф??. Адр?ана ? В?ктор?я бували в р?зних паломницьких м?сцях: в Меджугор'?, в Лурд?, були у Свят?й Земл?. «Але тод?, коли ми ?здили, не було в?йни, а тепер це зовс?м по ?ншому, – зазнача? ?з сумом В?ктор?я. – Зна?те, в?дчува?ш певну м?с?ю в тому, щоби помолитися за мир. А раптом саме твоя молитва д?йде до ?суса, ? В?н почу? ? щось зм?ниться. Це правда, що наша область не стражда? в?д бомбардувань, ? у нас, можна сказати, в?дносно спок?йно, але ми бачимо, ск?льки переселенц?в. У нас невелика область, невеликий самий обласний центр, ? в?н перенаселений. ? дуже багато наших загиблих хлопц?в закарпатц?в. Це дуже важко… Вс? ц? портрети молодих хлопц?в на головн?й площ? м?ста, ? коли молод? матер? приводять сво?х д?точок, ? кажуть: “Тато тут на портрет?”, ? д?ти ц?лують портрет… це б?ль, б?ль ? б?ль». У цьому контекст?, отець Кшиштоф додав, що в ?хн?й груп? ? ж?нки, як? втратили син?в, чолов?к?в на в?йн?, або ?х чолов?ки чи сини в полон?. ? вони везуть ?з собою в паломництво ?хн? фотограф??.
Молитва, яка допомага? подолати страх
В?ру в силу молитву учасникам паломництва дода? власний досв?д. Пан? Мар?я под?лилася, що ?й ? ?? родин? молитва, насамперед, допомогла подолати страх. «Коли почалася в?йна, – розпов?да? вона, – люди були в пан?ц?, не знали куди б?гти, що робити, закупляли продукти, а ми, моя с?м'я, в першу чергу поб?гли до церкви, поб?гли молитися. ? зна?те, ми щодня дня на молитв?, щодня на Служб? Бож?й. В?д початку наш священик виходив завжди в К?верцях з? Святими Тайнами, благословив вс? чотири к?нц? м?ста. ? тому в нас, наприклад, – я говорю за себе ? за свою с?м'ю – в нас нема? страху, ми просто в?ддали все в Бож? руки, ? ми над??мося на Господа Бога». Пан? Мар?я розпов?ла, що п?сля одн??? з недавн?х рос?йських атак на Луцьк, вона з певних причин, не пов’язаних з в?йною, була в пол?кл?н?ц?. ? там вона побачила, що багато людей прийшли туди з? скаргами, спричиненими шоком ? страхом. «Мен?, наприклад, дивно, що люди так бояться, – каже ж?нка, – але знову ж таки, це не дивно, тому що вони не моляться. Укра?на була п?д Радянським Союзом – ате?стичною кра?ною, де вихолостили всю в?ру в Бога ? все, що т?льки можна було. ? воно зараз дуже важко поверта?ться: хто навернувся, хто прийшов до Бога, а хто не прийшов ? до цього часу».
“Можливо, моя молитва буде почута”
Для пан? Адр?ани з Р?вного це паломництво ? молитва ? протид??ю в?д в?дчаю. «Коли людина живе вже два з половиною роки в пост?йному стрес?, у в?йн?, ? цьому нема к?нця, – д?литься вона, – то наста? якийсь пер?од в?дчаю, опускаються руки: ти бачиш, що те, що ти робиш, не да? н?якого ефекту. ? коли я почула, що буде ця паломницька по?здка, щоб виблагати справедливий мир для Укра?ни, то мо?м однозначним р?шенням було ?хати, тому що мо? благання, моя молитва, можливо, буде почута. Я дуже в це в?рю: вона буде почута. ? святий Антон?й, ? отець П?о, ? святий Архангел Миха?л, ? щира молитва за справедливий мир буде почута. ? чим б?льше людей буде молитися за мир в Укра?н?, чим б?льшою буде ставати наша сп?льнота, тим скор?ше ц? молитви будуть почут?. ? прошу вс?х до?днатися до молитов. Мол?ться за нас, мол?ться за мир в Укра?н?!».
“Я хочу бути з цими людьми, щоб зрозум?ти, що Бог нам хоче показати”
У цих молитвах паломник?в провадить отець Кшиштоф. В?н народився в Польщ?, ? вже десять рок?в зд?йсню? сво? священниче служ?ння в Укра?н?. «В?йна зустр?ла мене в Польщ?, коли я був у мами, – розпов?да? в?н. – З самого ранку до мене зателефонували мо? параф?яни ? сказали, що в?йна. Я включив телев?зор ? переконався, що це правда, ? почав пакувати реч?. Мама цього н?як не могла зрозум?ти, але я знаю, що кожен священик на мо?му м?сц? зробив би так само, тобто кожен зна?, що ма? вертатися до сво?? параф??. Я спакував реч? ? на другий день я вже повернувся до сво?? параф??».
В?дпов?даючи на запитання про те, як в?н сприйма? ц? траг?чн? под??, настоятель в?дпов?в: «Я думаю, що сприймаю це так само, як кожен укра?нець: переживаю, не раз над? мною лет?ли ракети. Я це бачив. Чомусь Бог допустив те, що в?дбува?ться. Бо в?йна не ? в?д Бога, однозначно, але Бог на щось це допуска?. Буквально вчора було читання з книги Йова: також чомусь Бог допуска? в його житт? так? ситуац??, ? також в житт? кожного з нас. Щось нам хоче Бог показати, ? я хочу бути з цими людьми, щоб також зрозум?ти, що Бог нам хоче показати. Не знаю, чи ми це зрозум??мо тут, чи зрозум??мо п?сля смерт?».
«Чи Ви бачите як?сь зм?ни у в?р? людей?» – запиту?мо. «Я думаю, що т? люди, як? хочуть, то ?хня в?ра ста? б?льш св?домою, це, здеб?льшого, т? люди, як? ? б?ля параф??».
Отець Кшиштоф Орл?цьк? ? одним ?з багатьох польських священик?в та богопосвячених ос?б, – черниць ? ченц?в, – як? в темну для укра?нц?в годину не лише не залишили сво?х сп?льнот, але й, часто ризикуючи сво?м життям ? здоров’ям, докладають величезн? зусилля, щоб у р?зний спос?б допомогти найб?льш потребуючим. Паломники, як? прибули до нас на ?нтерв’ю, висловили за це велику вдячн?сть як отцю Криштофору, а також всьому польському духовенству ? загалом всьому польському народов?.
Зд?йснення давньо? мр??
На завершення одна ?з наших сп?врозмовниць, пан? Мар?я, сказала, що це паломництво стало для не? також нагодою для зд?йснення мр?? всього ?? життя: потрапити на Рад?о Ватикану, тому що з самого дитинства вона в хат? сво?х д?дуся ? бабус? щонед?л? слухала Службу Божу через Рад?о Ватикану. «Я пам'ятаю, що я ще була маленька, мен? ще було тяжко вистояти, – пригаду? вона. – Як зараз пам'ятаю, це було о 9:15 ранку. Але хочу сказати, що таке було Боже провид?ння, що я виховувалася в д?дуся ? бабус?. Вони були простими людьми, ? могли слухати Рад?о Ватикану. Якби я була вдома, ми б не слухали, тому що мама була на так?й робот?, де це було небезпечно, це пересл?дувалося. А я виховувалася в д?дуся ? бабус?, ? тому нав?ть зараз те, чим я ? ? що я маю, те я завдячую також Рад?о Ватикану». Пан? Мар?я зазнача?, що нав?ть коли вона вийшла зам?ж у 1980 роц?, незважаючи на те, що це були ще часи Радянського Союзу, вона також п?дштовхнула до слухання Рад?о Ватикану свого чолов?ка, який ран?ше був далекий в?д рел?г?? ? в?д Церкви. «Ми разом слухали. Я теж була на так?й робот?, що потр?бно було слухати за закритими дверима, – зауважу? вона. – Тод? почали п?дростати д?ти. Ми так само д?тей привчали, але наказували ?м, щоб н?де, н?кому не розпов?дали про це, тому що, знову ж таки, я могла просто зостатися без роботи. ? таким чином завдяки Господу Богу Само, ми разом: я з? сво?м чолов?ком ? нашими трьома д?тьми ми слухали Рад?о Ватикану. Отож, я наст?льки рад?ю. Я нав?ть не могла соб? уявити, що вдасться тут побувати».
