杏MAP导航

Св?тлана Духович – Ватикан

У п'ятницю, 18 жовтня 2024 р., до молитви д?тей, як? беруть участь в ?н?ц?атив? «М?льйон д?тей молиться Розар?й за мир у всьому св?т?», при?дналися голоси маленьких харк?в'ян. Незважаючи на св?й юний в?к, ц? д?ти, як? живуть в одному з м?ст, що найб?льше страждають в?д рос?йських обстр?л?в, добре знають, що означа? в?йна: це страх померти, чуючи або бачачи вибухи, це втрата одного або двох батьк?в, брат?в, сестер, д?дус?в ? бабусь, сум за р?дною дом?вкою, друзями, домашн?ми тваринами, як? залишилися п?сля евакуац??, це неможлив?сть в?дв?дувати школу та ще багато ?ншого.

Про цю молитовну ?н?ц?ативу, промоутером яко? ? Папська Фундац?я «Допомога Церкв? в потреб?», пригадав також Папа Франциск п?сля нед?льно? молитви “Ангел Господн?й” 13 жовтня. В?н подякував д?тям, як? беруть в н?й участь, закликав при?днуватися до них ? вв?ряти заступництву Богородиц? «мученицьку Укра?ну, М'янму, Судан та ?нш? народи, що страждають в?д в?йни та вс?х форм насильства ? злидн?в».

«У ц?й молитв? на вервиц? ми разом з нашими д?тьми молимося за мир у всьому св?т? ?, зокрема, за мир у наш?й кра?н?», – зазначила в ?нтерв'ю для ватиканських мед?а сестра Олекс?я Погранична з? Згромадження Святого Йосифа Обручника, яка зд?йсню? сво? служ?ння в Харков? при греко-католицькому собор? святого Миколая. «Д?ти, як? моляться вервицю, це т? д?ти, як? приходять до нашого храму на катехитичн? заняття. В нас ? д?ти, починаючи в?д чотирьох рочк?в ? завершуючи п?дл?тками. В ц?й вервиц? взяла участь нав?ть д?вчинка, яка ще не ма? ? двох рок?в, але вона була чемна, сид?ла з вервечкою, молилася. Ми молимося цю вервицю, бо направду ? ми, ? д?ти, ? вс? люди, як? живуть в Укра?н?, хочемо миру ? перемоги, ? спок?йного життя».

Сестра Олекс?я п?дкреслю?, що д?тям, п?дл?ткам та молод? в Харков? дуже не вистача? школи та можливост? бути разом. Через близьк?сть до л?н?? фронту навчання в школах та вищих навчальних закладах в?дбува?ться онлайн. Дв?ч? на тиждень у греко-католицькому катедральному собор? сестра Олекс?я разом ?з сво?ю сп?всестрою орган?зовують зустр?ч? для д?тей та п?дл?тк?в, п?д час яких не лише навчають ?х правд в?ри, але, передус?м, стараються створити прост?р для гри, сп?лкування, творчо? д?яльност?.

«Ви зна?те, на жаль, вс?х цих д?тей, як? на даний час живуть в Харков? ? в област?, можна назвати д?тьми в?йни, – каже сестра Погранична, – бо вони пост?йно чують обстр?ли. Ось минуло? нед?л? на заняття прийшла д?вчинка, ? п?д час того, як я щось розпов?дала д?тям, вона мен? каже: “Почекай, я тоб? скажу, що сталося в суботу”. Минуло? суботи були обстр?ли, ? в будинку навпроти був прил?т. Я перервала свою розпов?дь, ? вона розпов?ла: “Було дуже страшно. Я бачила вогонь в тому будинку навпроти ? я приб?гла до мами. Добре, що мама з? мною була”. Зна?те, д?вчинка с?м рок?в… я думаю, що це такий б?ль. Я п?д?йшла до не? ? сказала, що це справд? страшно, що я також, напевно би налякалася, бо коли ? вибухи, то страшно вс?м».

Черниця п?дкреслю?, що кожна дитина по-сво?му пережива? ц? травми: одн? говорять про ц? под??, ?нш? виражають пережите в малюнках, але, на жаль, деяк? д?ти закриваються в сво?му бол?. «Коли дитина розпов?да?, як вона це пережила, то це дуже зворушу?, – зауважу? вона, – але важливо, щоб д?ти говорили, бо краще говорити, ан?ж замовчувати, бо це страхи, з якими тепер живуть ц? д?ти. Наприклад, коли ми молимося, то б?льш?сть з них в нам?реннях говорять: “Ми молимося за мир, за спок?йн? дн?”. ? багато з них кажуть: “Ми хочемо йти в школу, ми хочемо бути разом, ми хочемо сп?лкуватися”. Тобто ?хн? дитинство, на превеликий жаль, проходить отак. Ми н?коли не зна?мо, коли почнеться тривога. Наприклад, в нас щойно пролунав сигнал тривоги, ми не зна?мо, чи щось прилетить, чи щось впаде. Нав?ть коли д?ти ? на вулиц? чи десь на площадц?, завжди ? небезпека, що може кудись щось прилет?ти».