杏MAP导航

 Св?тлана Духович – Ватикан

«Коли ми вступа?мо в монастир, це дуже радикальний крок. ? я думаю, що кожна богопосвячена особа вже ма? досв?д радикального кроку, ?, звичайно, коли ? такий виклик в кра?н?, як в?йна, то чернець чи черниця хоче знову його зробити. Кожен вир?шу? по-сво?му, що саме робити», – зазнача? в ?нтерв’ю для Рад?о Ватикану – Vatican News сестра Магдалина Витвицька, ЧСВВ, Заступниця Голови Патр?аршо? ком?с?? у справах монашества УГКЦ. Вона розпов?ла про напрямки д?яльност? ?хньо? ком?с?? в цей пер?од та звернула особливу увагу на важлив?сть готуватися до служ?ння у п?сляво?нний пер?од. Йшлося також про р?вновагу м?ж допомогою ?ншим та турботою про себе. Сестра Магдалина висловила думку, що вагомим моментом утримання ц??? р?вноваги ? молитва ? стосунки у чернеч?й сп?льнот?. Не оминули ми увагою також питання про те, яким чином найкраще послужити сво?му народов? в такий тяжкий пер?од.

Сестро, наше попередн? ?нтерв’ю ми з вами записали у вересн? 2022 року, ? тод? Ви розпов?дали про д?яльн?сть Патр?аршо? ком?с?? у справах монашества УГКЦ ? про виклики, що постали перед богопосвяченими особами в контекст? в?йни. Для нас вс?х ? для нашо? Церкви це особливо важкий пер?од, тому що, на жаль, в?йна ще трива?. Розкаж?ть, будь ласка, про д?яльн?сть Вашо? ком?с?? на цьому етап?. На що зараз Ви спрямову?те свою основну увагу?

Я рада, що можу знову под?литися тим, чим тепер живемо в Укра?н?, тим, що хвилю? нас, як богопосвячених ос?б, ? потребами, як? ма?мо. Д?яльн?сть Ком?с?? у справах монашества на сьогодн?шн?й день трошки зм?нила св?й напрямок, або, можна сказати, унормувала свою працю. Тому що два роки тому, коли почалася в?йна, все було дуже невизначене, стурбоване ? в прац?, ? в самопочутт?, вс? проявляли певну гарячков?сть: хтось в?д того, як бути, а хтось в?д того, що робити, чи де бути, як бути. Людський аспект н?хто не в?дм?няв, ? богопосвячен? особи також люди, ? мали першу реакц?ю на в?йну: комусь було страшно, хтось чувся, що по?де разом з б?женцями працювати туди, де ?дуть б?женц?, а хтось стрем?в у протилежний б?к: працювати в окопах та працювати в бомбосховищах, тощо. Сьогодн? б?льш-менш життя вже внормувалося ? люди вже визначилися, ? нав?ть, можливо, призвича?лися до того стану в?йни, хоча не можна сказати, що до нього можна призвича?тися. ? так само в д?яльност? нашо? ком?с?? ми помалу поверта?мося до звичних проект?в, як? ми мали. Деяк? з них були призупинен?, а деяк? трошечки видозм?нен? з початком в?йни. ? тепер ми до них поверта?мося, але також з'являються нов? проекти. Так, наприклад, цього року ми запустили проект “Крила”, який спрямований на духовну, ф?зичну ? псих?чну в?днову для богопосвячених ос?б. Як ком?с?я, як патр?арша структура, ми працю?мо на випередження. В нас ? дуже багато монастир?в р?зних чернечих ?нститут?в, як? мають сво? доми дуже близько б?ля л?н?? фронту. ? ? багато богопосвячених ос?б, як? майже в?д початку в?йни, або понад р?к не мали ротац??, тобто пост?йно перебувають там, служать з тими людьми, з в?йськовими, з переселенцями, з л?тн?ми людьми та особами з ?нвал?дн?стю. ? кр?м того, зазнають всього того, що ? близько фронту: бомбардувань ? р?зних ушкоджень. ? стрес, ? втома, ? виснаження, ? тривоги, брак сну ? так дал?. Не вс? монастир? мають укриття, не вс? пристосован? для того, щоб можна було ховатися.

Тобто вони дуже ризикують сво?м життям?

Деяк? дуже ризикують. Тому чисто по-людськи це все вплива?, вплива? на св?дом?сть, на п?дсв?дом?сть, на самопочуття. ? ми в ком?с?? вир?шили, що будемо д?яти на випередження, тому зорган?зували такий курс для богопосвячених ос?б саме з тих територ?й, щоб вони могли ви?хати ? мали хоча би с?м дн?в в?дпочинку. Йдеться не про пасивний в?дпочинок, але ?нтенсивний в?дпочинок в м?сцях, де можна пройти також, ф?зичну реаб?л?тац?ю, де ? спортзал, де ? р?зн? види зовн?шньо? терап??. Це, зазвичай, м?сця близько до природи, де менше чути т? вс? виклики в?йни. ? ми запрошу?мо туди отц?в, сестер, брат?в, ? там вони мають також нагоду пройти короткий курс самодопомоги, з ними працюють психологи, вчать ?х повед?нки в стресових ситуац?ях, вони також займаються з арт терапевтом. Для богопосвячених ос?б арт терап?я не ? чимось звичним, тому що духовн? особи не надто люблять проходити р?зн? терап??, бо чуються, що вони сильн? в Господ?, однак вони залишаються людьми ? потреба ?, ? арт терап?я – це дуже гарний спос?б соб? допомогти, але не почуваючись, що з тобою щось не так.

Як? були в?дгуки в?д учасник?в?

Вс? в?дгуки були досить позитивн?, ? нав?ть в?д священник?в. Бо ми спершу думали, що вони будуть дуже "героями" ? не захочуть в чомусь такому брати участь, але виявилося, що це було потр?бно вс?м. ? вс? учасники скористалися цим курсом не т?льки для того, щоби переключитися, щоби чогось навчитися, в?дновитися ? трошки забути про те все, в чому вони живуть, але також щоби проанал?зувати св?й стан, нав?ть сво? певн? травми, як? були ще до в?йни, ? як? вийшли назовн? в час в?йни. ? так бачу, що цей проект “Крила” дав добр? результати, тому, може, з часом ми його повторимо, бо ми майже охопили т? точки Укра?ни, де ? монастир? б?ля самого фронту. Отже, це був новий проект, ? я би сказала, що в?н все вдався.

?нш? проекти, як? ми ма?мо, це т?, що були започаткован? ран?ше. Наприклад, це вишк?льн?, ми продовжу?мо формувати дух?вник?в. Ця школа не зупинялася в час в?йни, тому що потреба дал? ?сну?, ми т?льки внесли в проект деяк? зм?ни: ми внесли курси чи лекц??, як? дають певн? психолог?чн? знання, дають духовну п?дтримку.

Певн? наш? формац?йн? проекти, так? як наприклад, “Нов?ц?йна школа” (ред. заснована у 2003 роц? для формування новик?в та новичок чернечих ?нститут?в) допомогли початкуючому монашеству, практично, вистояти в перш? роки в?йни. Бо т? нов? особи, як? приходять в монастир, вони ж ? так ще на меж? прийняття р?шення, а коли все навколо нестаб?льне, то  виника? багато запитань ? ? багато хитання в тому всьому. А коли вони бодай раз в тиждень на ц?лий день зустр?чаються з людьми, як? перебувають в т?й сам?й ситуац??, то вони мають нагоду п?дтримати одн? одних, под?литися сво?ми труднощами, под?литися страхами, турботами. Вони також мали зустр?ч? з психологом, мали також лекц?? про те, як соб? давати раду. Бо я завжди говорю, що ця програма УГКЦ, яка ма? назву “Зц?лення ран”, – це дуже гарна ? дуже потр?бна програма, але дуже часто т?, що зц?люють рани, сам? потребують зц?лення, ? ми мусимо щось робити також ? для духовних ос?б, ? для тих самих психолог?в, тобто для тих ос?б, як? працюють над зц?ленням ран. ? це для нас зараз ? пр?оритетом прац? нашо? ком?с??.

На останн?й зустр?ч? Ком?с?? у справах монашества УГКЦ ми зауважили, що потрохи в?дновлю?ться життя, тому що було багато пропозиц?й стосовно нових проект?в ? тих проект?в, як? не зовс?м пов'язан? з в?йною, а ?з загальним розвитком монашества. ? це добрий сигнал, тому що люди помалу вертаються до звичного ритму життя, незважаючи на те, що в?йна трива?. Зрозум?ло, що кожен пережива? в?йну по-р?зному, бо в когось р?дн? воюють, в деяких родинах ? втрати, ? цього людського аспекту не забереш. Але перебувати весь час в напруженому стан?, в стан? страху, у стан? оч?кування чогось, це також не природньо. ? тому вважаю, що це добрий знак, що люди повертаються до нормального способу життя ? планування, ставлення ц?лей.

Про працю ком?с?? хот?ла би сказати також те, що разом з монашеством ми дедал? б?льше почина?мо замислюватися над тим, що нас чека? п?сля в?йни. Тому що населення Укра?ни зм?ню?ться: ста? менше чолов?к?в, з'явля?ться б?льше вд?в, майже нема? людей, включно ? д?тей, як? би не були заражен? в?йною. ? ми розум??мо, що нам, як богопосвяченим особам, треба готуватися вже на п?сляво?нний пер?од, тому що рано чи п?зно воно прийде, але саме тод? Церква ? монашество буде мати найб?льше роботи, тому що тод? треба буде зц?лювати рани ? допомогти нашому народу повернутися до нормального стану. ? д?тям, зокрема, потр?бна в цьому допомога, бо це наше майбутн?, а вони, нав?ть якщо граються, нав?ть якщо см?ються, дуже важко переживають те, що в?дбува?ться. Нав?ть т?, як? не були близько б?ля фронту, ? нав?ть т?, в яких н?хто не вою?, чи як? не стикалися близько з проявом в?йни, – вони вс? “заражен?” в?йною, вони про це говорять, використовують це все в сво?х ?грах. ? це вказу? на те, що ми будем мати багато з чим працювати п?сля в?йни.

Сестро, Ви сказали, що люди, як? хочуть зц?лювати рани ?нших, повинн? мати для цього силу, внутр?шн?й ресурс. Чи могли би Ви, можливо, на сво?му приклад? чи на приклад? ?нших розпов?сти про те, яким ? шлях до того, щоб знайти р?вновагу м?ж служ?нням ?ншим людям ? турботою про себе?

Для нас це працю? так само, як ? для вс?х ?нших людей. Тому що людина, окр?м зовн?шн?х обставин, потребу? духовно?, морально? п?дтримки. Переважно, духовну п?дтримку ми отриму?мо в каплиц?. Ми ма?мо св?й порядок дня, ма?мо сво? вимоги зг?дно сво?х статут?в стосовно того, ск?льки часу можемо проводити з Господом. Але це не лише приписи чи дисципл?на, це ? внутр?шньою потребою, джерелом, де ми отриму?мо силу, зокрема для таких нестандартних виклик?в. Але також для нас важливим чинником ? те, що ? для ?нших: якщо ?нш? люди отримують п?дтримку вдома, куди повертаються, в сво?й с?м'?, в сво?х р?дних, д?тях, сво?му чолов?ков? чи ж?нц?, як? з якими живуть, чи батьках, то це також дуже велика п?дтримка, ? це да? силу ? приймати правильн? р?шення, ? також вистояти в складн? моменти. Для нас такими с?м'ями ? т? сп?льноти, де ми живемо, ? саме в?йна стала таким ?ндикатором, наск?льки в нас м?цн? сп?льноти: там, де люди хочуть повертатись додому, де люди мають силу працювати саме з викликами в?йни, зц?ленням ран, то дуже часто вони вдома отримують п?дтримку, тобто вони мають добре забезпечений “тил”, ? тому вони мають силу це робити. Т? люди, як? тратять багато ресурсу на будування стосунк?в в самих сп?льнотах, де нема? то? близькост?, нема? розум?ння ? п?дтримки, то ресурсу на працю зовн? не залиша?ться. Тому завжди духовне життя, стосунки з Господом балансуються тими стосунками, як? ? у сп?льнот?: якщо одне ? друге в порядку, то тод? оцей трет?й аспект – праця назовн?, дарування – ? пл?дним. Особисто я зараз працюю в Ки?в?, в сп?льнот? нас тро?. Ми поки що працю?мо на м?с?ях, ? я дякую Богу за сво?х сестер, бо ми багато часу ма?мо служ?ння зовн? – ? параф?яльне життя, ? працю в кур?? – але найперше ми стара?мося бути одна для одно? п?дтримкою в тому, що ми робимо, ? молитися, ? розум?ти, ? дати можлив?сть на самоту, на в?дпочинок ? нав?ть на помилку. Тому що ми вс? зараз вчимося, як бути в цих нових обставинах. ? це нагода також п?знати себе самих ? сп?всестер чи сп?вбрат?в, як? ? поруч тебе. Думаю, якщо ц? моменти ми переживемо з користю, то це буде великий плюс для майбутнього, це скр?пить сп?льноту на майбутн? ? дасть результати, але також дасть ? нов? покликання. Бо це також зараз виклик, до нас можуть приходити люди з р?зних причин: хтось може ховатися в?д в?йни, або навпаки, хтось потребу? якогось м?стичного досв?ду, бо зараз дуже багато людей потребують м?стичного досв?ду. Але також не заперечу?мо те, що до нас можуть приходити т?, як? вже мають досв?д в?йни, чи переселенц?, чи нав?ть т?, як? вже в?дслужили ? як? ? демоб?л?зован?. ? ми мусимо себе запитати, чи ми готов? в сво? ряди прийняти тих людей, як? безпосередньо торкнулися в?йни. Вони також будуть мати сво? труднощ?, вони будуть мати сво? зранення, ? будуть дивитися на те все, як ми переживали в?йну, трошки по-?ншому. ? пот?м перебування в одн?й сп?льнот? може мати сво? виклики, ? нам до цього також треба приготуватися як сп?льнота.

Чи ? як?сь так? нов? аспекти богопосвяченого життя, як? вийшли назовн? саме п?д час в?йни? Наприклад, мен? спада? на думку питання можливост? бути капеланами.

Завжди в моменти випробування, в так? скрутн? часи виявля?ться “плюс ? м?нус”, все дуже загострю?ться, ? тепер моменти певного радикал?зму проявляються в р?зний спос?б. ? вони ? з перших дн?в в?йни не т?льки серед чолов?чих сп?льнот, але й серед ж?ночих. ? також т?, як? готов? нав?ть габ?т зняти ? йти служити у в?йсько. Але вцьому нема? н?чого дивного, бо коли ми вступа?мо в монастир, це також, можна сказати, дуже радикальний крок. ? я думаю, що кожна богопосвячена особа вже ма? досв?д радикального кроку, ?, звичайно, коли ? такий виклик в кра?н?, вона хоче знову його зробити. Кожен хоче щось робити, але кожен вир?шу? вже по-сво?му, що саме робити: ? так?, що хочуть служити так радикально, саме будучи на передов?й, як капелани, як асистенти капелан?в тощо. Чи можна сказати, що хтось комусь забороня?? Тут вже кожен вищий настоятель вир?шу? по-сво?му, тому що настоятел? також в?дпов?дальн? перед Богом ? перед сп?льнотою, перед вс?м згромадження чи чином ? за життя, ? за здоров'я, ? за самопочуття, ? за моральний стан кожного члена сво?? сп?льноти. А з ?ншого боку, настоятел? озвучують те, що в тилу також ? досить сильний фронт, ? ми найперше покликан? до того фронту. Ми можемо, звичайно, вс? або б?льш?сть з нас, п?ти як капелани на передову. Але хто тод? буде працювати з ветеранами, як? повернулися з в?йни? Хто буде працювати з переселенцями? Хто буде працювати з вдовами, яких безл?ч? Вони також потребують ? священик?в, ? сестер, ? брат?в, ? духовно? оп?ки, психолог?чно? оп?ки, ? наповнених монастир?в, ? молитви, ? служ?ння, ? церковного сп?ву – ? це наш найперший фронт, який зараз, незважаючи н? на що, ма? вистояти. Тому я не критикую ? не осуджую тих настоятел?в, як? наполягають або заохочують, щоб ?хн? члени охопили цю частину фронту. Але також у нас ? багато настоятел?в, як? дозволили, зокрема, серед отц?в студит?в ? отц?, як? ? капеланами на передов?й. Тобто це вже р?шення кожного настоятеля стосовно кожно? конкретно? особи, чи може вона служити, де краще може послужити та чи ?нша особа. Серед сестер також ? р?зн? ситуац??. Ми нав?ть в себе мали той виклик, що сестри хот?ли ? тепер стараються дуже радикально служити чим ближче до в?йська, ? ми стара?мося балансувати те, щоби сестри мали нагоду послужити так, як вони хочуть, але, одночасно, не втратили покликання, щоб не зн?мати габ?т, тому що в ц? моменти сестра як духовна особа може подв?йно послужити. ? оск?льки ж?ноч? згромадження також мають доми поблизу фронту, то можна охопити ? потребу, ? бажання такого служ?ння. Наприклад, ми, сестри васил?янки, ма?мо монастир в Полтав?, в Запор?жж?, ? Ки?в?, в Житомир?. Сестри святого Йосифа в?дкрили тепер в Черкасах новий монастир. Посеред само? в?йни в?дкривають новий монастир в Черкасах…  Ц? сестри перебувають також в Харков? ? в Южноукра?нську – це все дуже близько до фронту. Сестри Служебниц? Пречисто? Д?ви Мар?? мають монастир в Одес?. Сестри Воплоченого Слова служать в Краматорську рука в руку з отцями Воплоченого Слова. ? зараз Донецький напрямок ? дуже тяжкий, ? попри це вони ?, вони служать.