Сестра Олекс?я Погранична про працю з д?тьми Харкова: просто бути поруч
Св?тлана Духович – Ватикан
Cестри Згромадження св. Йосифа Обручника Пречисто? Д?ви Мар?? розпочали свою м?с?ю у Харков? у 2005 роц?, ще коли ?снував Донецько-Харк?вський Екзархат УГКЦ. Тод? ще н?хто не п?дозрював, що доведеться служити в умовах повномасштабно? в?йни, тож нав?ть не уявляли, як виглядатиме таке служ?ння. Сьогодн?, серед численних ру?н, спричинених бомбардуваннями, як? повторюються майже щодня, та серед страждань людей сестри Дар?я Панасть та Олекс?я Погранична намагаються нести розраду кожному, кого зустр?чають. Одн??ю з ?хн?х найважлив?ших справ, ? мабуть праця з д?тьми при параф?? святого Миколая Чудотворця. Про цю д?яльн?сть в ?нтерв’ю для Рад?о Ватикану розпов?ла сестра Олекс?я, яка прибула до Харкова 2018 року. Приводом для нашо? розмови стала новина про черговий обстр?л Харкова в нед?лю, 15 вересня 2024, який торкнувся району м?ста неподал?к в?д параф??, де в той час в?дбувалася катехизац?я з д?тьми. На щастя, небезпека оминула територ?ю параф??, але внасл?док обстр?лу того дня в м?ст? загинула л?тня ж?нка, а 42 особи, серед яких четверо д?тей, отримали поранення.
Д?тям не вистача? сп?лкування
«На жаль, до сьогодн? у Харк?вськ?й област? не працюють н? школи, н? садочки, – розпов?да? черниця, – навчання в?дбува?ться онлайн, тому ? д?тям не вистача? простору для комун?кац??, соц?ал?зац??. В м?ст? д?? дек?лька шк?л в метро, але навчання там в?дбува?ться по зм?нах, ? ?х в?дв?ду? дуже маленька к?льк?сть д?тей. ? тому ми тут, при храм? працю?мо з д?тьми. В?дколи почалася в?йна, то батьки просили, щоб щось орган?зувати для д?тей, проводити з ними катехизац?ю. Хоча я би не назвала це справжньою катехизац??ю: тих людей, тобто батьк?в цих д?тей, я називаю “шукачами Бога”, бо це люди, як?, мабуть, дуже р?дко ходили в храм, а ? й так?, як?, мабуть, ? н?коли не ходили. Тому в?д 2022 року ми займа?мося з цими д?точками тут, при храм?».
Час проведений разом
Сестри под?лили д?тей та молодь на групи ? проводять з ними заняття два рази в тиждень: у середу ? в нед?лю. «Я би сказала, що вони залюбки приходять на ц? заняття, – д?литься сестра Олекс?я. – Ми пробували з ними раз в м?сяць молитися Л?тург?ю. Це трошки важче ?м да?ться, але коли ми кажемо, вони приходять. Ми практикували також з ними молитися вервицю, ? вже не раз брали участь у молитовн?й акц?? “Вервиця ?дна?”. Ми також ? активними учасниками щор?чно? акц?? “М?льйон д?тей молиться вервицю”. Дуже гарною ?н?ц?ативою ? “Кан?кули з Богом”, як? ми орган?зову?мо вл?тку ? п?д час яких д?ти ? молодь мають час, щоб бути разом ? сп?лкуватися».
Момент небезпеки
Пригадуючи про обстр?ли минуло? нед?л?, сестра Погранична розпов?ла, що в той час вона проводила заняття в храм? з молодшою групою д?тей (понад 25 д?тей). Це була коротка катехизац?я про Животворящий Хрест, перегляд мультф?льму на цю тему. «Пот?м ми ходили в храм, де був виставлений Чесний хрест. Ми поклонялися перед хрестом, били поклони. А тод? робили поробку хреста з паперу; д?ти завжди з великим задоволенням щось виготовляють сво?ми руками, – розпов?да? черниця, – ? ц? поробки вони пот?м несуть показувати сво?м батькам.
В одно? д?вчинки тато вою? на фронт?, то вона каже, що все, що вона виготовля?, надсила? йому. Коли гарна погода, то ми виходимо на подв?р’я ? проводимо ?гри та змагання. ? власне, у нед?лю, коли прозвучала сирена, ми були надвор?, ? незадовго почалися вибухи. Ми дуже швиденько поб?гли в нижн?й храм, це нап?вп?двальне прим?щення ? там безпечно. Ми почали сп?вати п?сн?, виконувати банси, оп?сля у нас було частування ? були також подарунки з гуман?тарно? допомоги, що прибула з Риму».
Подяка за допомогу
Допомога, про яку розпов?да? сестра Олекс?я, прибула до Харк?вського греко-католицького екзархату 12 серпня цього року: вантаж?вки з продуктами харчування, одягом, засобами г?г??ни та медикаментами, як? ви?хали з укра?нсько? греко-католицько? параф?? Свято? Соф?? (Рим), були з?бран? сп?льно з Дикастер??ю служ?ння милосердя та завантажен? швейцарськими гвард?йцями. «Хочу висловити подяку вс?м людям, як? не забувають про Укра?ну ? не забувають наш Харк?в, який сто?ть, – зазнача? сестра Погранична. – Зокрема, дякую Свят?шому Отцю ? кардиналу Конраду Кра?вському, який особисто в?дв?дав наше м?сто два роки тому».
Труднощ? не для дитячого в?ку
Д?лячись думками про те, як д?ти реагують на обстр?ли, черниця каже, що це залежить також в?д в?ку д?тей. Для молодших, за ?? словами, важливо, щоб в той момент з ними були батьки. «Мама вм?? дати дитин? це в?дчуття безпеки, що “ми разом, ми йдемо в п?двал, не б?йтеся”, – поясню? сестра Олекс?я. – А старш? д?ти мають б?льше усв?домлення загрози ? ? страх. А якщо загалом говорити про д?тей Харкова, то вони нам кажуть, що хочуть, щоб зак?нчилася в?йна… Перед 1 вересням вони говорили про початок шк?льного року, хоча школи як тако? в нас нема, школа онлайн, а навчатися онлайн – це, напевно, те саме, що просто включити телев?зор. Це ще добре, коли ? ?нтернет, бо в багатьох м?сцях, особливо поза м?стом, дуже часто ? проблеми з? зв'язком. Кр?м того не вс? д?ти мають планшет або комп'ютер, тод? д?ти змушен? “сид?ти в телефон?”. Тут б?ля нас живе мама переселенка, яка ма? п'ятеро д?тей. Вони живуть в гуртожитку, мають дв? к?мнати. ? вона каже, що кожна дитина ма? св?й куточок. ? коли йде урок, то я не можу до не? додзвонитися, бо, мабуть, хтось з д?тей п?дключений до уроку на тому телефон?. Тому ми стара?мося, по можливост?, тим д?тям допомогти з комп'ютерами, щоби було принаймн? б?льше зображення».
Попри те, що в Харков? част? обстр?ли, життя в ньому не зупиня?ться. Сюди повернулося багато мешканц?в, як? на початку вторгнення ви?хали за кордон, або в ?нш? рег?они Укра?ни. Останн?ми м?сяцями до обласного центру переселилися т?, хто вт?ка? з населених пункт?в, що зазнають пост?йних рос?йських атак. За словами сестри Олекс??, ? с?м??, як? не можуть ви?хати, бо мають л?тн?х родич?в, за якими мусять доглядати, або хтось з родини служить на фронт? неподал?к Харкова. Тому в м?ст? й дос? багато с?мей з д?тьми.
Б?ль втрати
Сп?лкуючись ?з сестрою Олекс??ю про д?тей Харкова, ми згадали про трагед?ю, яка торкнулася греко-католицько? сп?льноти м?ста: 25 травня 2024 р., п?д час рос?йсько? ракетно? атаки на г?пермаркет «Еп?центр» загинули пан? ?рина ? ?? дочка Мар?я, як? були активними волонтерами. «Мар?йка, маючи в той час десять рок?в, була, можна сказати, наймолодшою волонтеркою при нашому храм?, – пригаду? черниця. – Для людей, як? в час в?йни почали ходити до церкви, храм був таким м?сцем, де вони почувалися безпечно. Можливо, тому що тут було б?льше людей. Ми не знали, що таке в?йна, як жити з в?йною… То тепер бачимо, що це ру?на, б?ль, горе. В т? часи, коли почали обстр?лювати Харк?в, т?, хто м?г, вт?кав, т?, хто не м?г, залишався. ? тато Мар?йки був вод??м. Вони жили в ?ншому к?нц? Харкова, ? там теж були люди, ? в?н брав допомогу тут, в храм?, й завозив людям туди. Мама ?рина допомагала розкладати реч?, як? приходили з гуман?тарною допомогою». Сестра Олекс?я пригаду? Мар?йку як надзвичайно обдаровану ? дуже комун?кабельну дитину, що знаходила сп?льну мову з ус?ма. «Зна?те, – д?литься вона, – ми вс? в?дчули той б?ль втрати. Я пам’ятаю, що це сталося в суботу, а в нед?лю, коли ми прийшли до храму, то було таке враження, що смерть зав?тала аж сюди, в храм до нас. Особливо важко це пережили друз? ? молодь». Черниця зазначила, що на 14 червня для п?дл?тк?в ? молод? була запланована по?здка на в?дпочинок до ?тал??, ? Мар?йка також повинна була ?хати з ними: для не? вже були куплен? квитки. Коли вони при?хали до ?тал?? без Мар??, то й ?тал?йц?, як? добре ?? знали й заприятелювали з нею, дуже важко пережили ?? втрату. «Яка ж вона була весела дитина…» – каже сестра, згадуючи з? смутком, що протягом повномасштабно? в?йни в Харков? загинуло вже багато д?тей. ?м присвячений пам’ятник у центр? м?ста, який у червн? 2023 року в?дкрила перша лед? Олена Зеленська.
"Дякую, що нас не забува?те"
Сестра Олекс?я Погранична, яка не припиня? сво? служ?ння для людей в Харков?, висловила подяку вс?м тим, хто пам’ята? про мешканц?в цього незламного м?ста. «Особлива подяка за допомогу Свят?шому Отцев? та кардиналу Конраду Кра?вському, який два роки тому особисто в?дв?дав Харк?в, – каже вона. – Дяку?мо за пост?йну допомогу отцю Марков? Семегену та громад? при собор? Свято? Соф?? в Рим?, як? дуже часто допомагають.
?тал?я така нам ? р?дна ? близька. Д?ти особливо рад?ють, коли отримують солодощ? чи як?сь ?грашки. Для них це завжди при?мна неспод?ванка, ? вони часто запитують: “А сьогодн? нам щось будуть давати?” Одного разу п?д час занять з д?тьми, одна д?вчинка запитала мене: “Чи ти ще довго будеш говорити?”. Я кажу: “Н?, a що ти хот?ла?” Вона каже: “Я взагал? то ?сти хочу”. Це так? кумедн? моменти, але такими ? д?ти, вони прост? ? безпосередн?. Тому хочу сказати велике дякую в?д батьк?в, також в?д д?тей ? в?д вс?х мешканц?в Харкова та Харк?вщини. Дякую не лише за матер?альну п?дтримку, але також за п?дтримку духовну, за молитву. Бо я думаю, що дуже багато людей, яких ми нав?ть не зна?мо, моляться за нас, за те, щоби ми якось вистояли, вижили т? важк? часи ? з над??ю прийшли до перемоги».
