Отець ?гор Макар про знищений храм в Антон?вц?: в?н об’?днував людей
Св?тлана Духович – Ватикан
«Гор?ло все, хати гор?ли ? вже вогонь наближався до церкви. Люди вс? повиб?гали, пожежник?в не було: там небезпечно ?хати, бо зразу ?х атакують. Люди рятували чим могли, ? спасли ту церкву: вогонь зупинився за метр в?д каплиц?…Але, не знаю, чим керувалися т?, хто вир?шив знову атакувати храм. Можливо, бачили, що Церква об'?дну? людей…Бо вс? старалися врятувати ту церкву. ? бачимо, що вчора вони вже були безсил?, бо були обстр?ли ? було пряме попадання в ту каплицю, ? вона повн?стю зруйнована», – каже в ?нтерв’ю для Рад?о Ватикану – Vatican News отець ?гор Макар, настоятель греко-католицько? параф?? в Антон?вц?, що на Херсонщин?, розпов?даючи про сумну под?ю: у нед?лю, 11 серпня 2024 р., внасл?док влучання рос?йсько? ракети було повн?стю зруйновано ?хн?й храм святого священномученика Кипр?яна та мучениц? Юстини. Напередодн?, в п'ятницю, ця маленька церковця ризикувала згор?ти, коли скид з дрона викликав пожежу.
З отцем ?горем ми познайомилися приблизно м?сяць тому, коли записували ?нтерв’ю про його служ?ння на Херсонщин?. В?н тод? розпов?дав про сво? параф?? розташован? на околицях Херсона: в Зелен?вц?, Антон?вц? та ?нженерному, де зд?йсню? служ?ння майже двадцять рок?в. Про сво?х параф?ян в?н говорив як про свою с?м’ю, називав ?х “сво?ми”. Тепло ? любов до цих людей, що в?дчувалися в його словах, спали на думку у момент, коли над?йшла сумна зв?стка про знищення каплиц?. В сьогодн?шньому ?нтерв’ю отець ?гор Макар перепов?да? ?стор?ю параф?? в Антон?вц?, яка не зак?нчилася руйнуванням храму, бо найосновн?ше, що було збудовано за ц? роки, – це храм збудований у серц?, який не можуть знищити н? дрони, н? ракети.
Початки
Отець ?гор прибув на Херсонщину 19 серпня 2005 року, а перед тим, 14 серпня, в?н був висвячений на диякона в сел? Семихатки Одесько? област?. Тод? владика Василь ?васюк, тод?шн?й Екзарх Одесько-Кримський, призначив його в Антон?вку спочатку як диякона, а 25 вересня того ж року його висвятили на священика, ? в?н став адм?н?стратором ц??? параф??. Перед тим душпастирське служ?ння для ц???? греко-католицько?? громади зд?и?снювали о. Георг?и? Сел?н та о. Доротеи? Стиранець, ЧСВВ.
«На той час ми з дружиною орендували квартиру у Херсон?, – пригаду? священик, – бо в Антон?вц? не було параф?яльного будинку, а богослуж?ння в?дправляли в маленьк?й хатин?. Приблизно через чотири роки нас попросили ?? зв?льнити. Але вже у 2006 роц? завдяки сприянню владики Василя ?васюка ? фонду “Церква в потреб?” ми купили невеликий параф?яльний будинок. ? вже у вересн? 2006 року ми жили в цьому будинку. Тому, коли ми не мали м?сця для богослуж?нь, ми знайшли такий вих?д ?з ситуац??: на подв?р'? параф?яльного будинку в нас була л?тня кухня розм?ром приблизно 10 м на 4 м. Вона була дуже старенька, без ремонту, нав?ть не було п?длоги. Але люди приходили щонед?л?, ? приходили сюди паску святити, ? тод? я ще з б?льшим завзяттям почав робити кап?тальний ремонт, щоб зробити з не? параф?яльну каплицю. ? ми ?? зробили. 17 травня 2014 року владика Миха??л Бубн?и?, Екзарх Одеськии?, освятив цю каплицю. ? так ми жили там з дружиною ? сво?ми д?тьми, у нас ?х четверо, вс? вони там народилися. Так було до повномасштабного вторгнення 2022 року… В нас дуже гарно видно той м?ст через Дн?про, де розпочалися бо?, ? ми мус?ли ви?хати, бо була дуже велика небезпека для нашого життя».
Параф?яльна родина
До рос?йсько? окупац?? ? бойових д?й на Херсонщин?, в греко-католицькому храм? регулярно в?дправлялася Божественна Л?тург?я ? проводилась катехизац?я, була започаткована також харитативна д?яльн?сть. Внасл?док значного впливу, який ще залишила по соб? радянська ате?стична система, до храму не приходило багато людей. Але святу тайну Хрещення отець ?гор уд?ляв дуже часто. «В нед?лю на богослуж?ннях в нас було десять-п'ятнадцять людей. ?нод? на Пасху доходило ? до п'ятдесяти. На параф?яльному подв?р'? ми гуртувалися, один одного п?дтримували й допомагали чим могли, ? так ми жили...», – розпов?да? парох.
В?н пригаду? також тих людей, як? в?д?грали важливу роль у житт? ц??? параф?яльно? родини ? як? вже в?д?йшли до в?чност?, як наприклад, пан? Олександра, яка була дячихою. Незважаючи на свою хворобу, яка спричинила ?? смерть, ? бол?, як? вона терп?ла, вона все ж таки приходила у храм сп?вати. Отець ?гор зазнача?, що вона померла в середин? лютого, тобто перед тим, як розпочалася велика в?йна, ? в цьому, за його словами, Бог проявив до не? сво? милосердя, бо якщо би це сталося п?сля повномасштабного вторгнення, то в?н би нав?ть не зм?г ?? похоронити. «Вона мала ту Божу ласку, що ми ?? вс? разом, вс? параф?яни – хоча параф?я не велика – в?дсп?вали ? провели в останню дорогу», – зазнача? в?н.
Часи випробувань
Отець ?гор Макар розпов?да?, що в час окупац?? рос?йськ? в?йськов? лише один раз при?жджали до храму, запитували про священика, але не завдали шкоди. «? коли прийшла деокупац?я, то я, насамперед, при?хав туди, – каже в?н, – але побачивши, що л?н?я фронту дуже близько, я боявся за самих людей, щоб ?х не наражати на небезпеку. Я допомагав ?м молитвою, я за них ? дотепер молюся, як парох, бо я все таки залишаюся парохом т??? параф??, хоча церкву зруйнували. Також завжди стараюся передати туди р?зну допомогу, яку ми отримували чи в?д патр?аршо? фундац?? «Мудра справа» чи в?д Лицар?в Колумба, наприклад, воду, бо там нема н? св?тла, н? води, н? газу. Чи нав?ть, будучи директором Кар?тасу, минулого року, коли ми роздавали людям дрова, я теж старався, щоби вони ?х отримували, тому що ?м треба було там опалювати, бо не було ?нших засоб?в для ?снування».
Г?ркий момент
Розпов?даючи про руйнування каплиц? в нед?лю, парох зазнача?, що два дн? у перед тим, у п’ятницю, вона ледь не згор?ла внасл?док скиду з дрона. «Зараз на Херсонщин? дуже вирують пожеж?, бо ? д?лянки, як? нерозм?нован?, тод? внасл?док прильот?в, чи скид?в з дрона загора?ться сухост?й ? все горить, – поясню? в?н. – ? пожежники не можуть гасити, бо те м?сце може бути зам?новано, тому вони т?льки стоять попри дорогах. ? так само ? там в Антон?вц?: гор?ло все, хати згор?ли ? вже вогонь наближався до церкви. Люди вс? повиб?гали, пожежник?в не було, бо там небезпечно ?хати, бо зразу ?х атакують. Люди чим могли, тим рятували ? спасли ту церкву: вогонь зупинився за метр в?д каплиц?. Не знаю, чим керувалися т?, хто вир?шив атакувати храм. Можливо, бачили, що Церква об'?дну? людей. Бо вс? старалися врятувати ту церкву, це були мо? сус?ди, просто мешканц? Антон?вки, але вс? б?гли, щоб вберегти ?хню церкву. ? бачимо, що вчора вони вже були безсил?, бо були обстр?ли ? було пряме попадання в ту каплицю, ? вона повн?стю зруйнована. Частково пошкоджений будинок, але сам удар був в каплицю».
Священик розпов?да?, що сумну зв?стку в?н отримав в?д сус?да, який ще протягом обстр?л?в зателефонував йому ? сказав, що церкви вже нема. «Але був дуже поганий зв’язок ? було погано чути, – розпов?да? отець ?гор. – Пот?м в?н каже: “Верху нема”. “Ну, – думаю, – то н?чого, якщо купол злет?в чи якось трохи пошкодило дах, то ми поправими, то не б?да”. Кажу йому: “Над?шл?ть мен? фотограф??”. ? пот?м, коли мен? прислали фотограф??, я нав?ть дружин? не казав… Коли я побачив, то я в?дразу с?в: я побачив, що то не просто дах, не просто купол, а то практично все зруйновано ? н?чого не залишилося… Там ми з дружиною, фактично, сам? робили ремонти, я сам штукатурив, бо грошей не було, проекту не було. Я де м?г, шукав грош? для того, щоб зробити це, ? сльози на очах вийшли…Там ? мо? найкращ? роки пройшли, ? мо?х д?тей. Вони там народилися, виросли, ходили до церкви там, бо в нас дуже близько: в?д хати до каплиц? було с?м метр?в. ? тому було важко, але н?чого, життя трива? ? над?юся ? завжди кажу, що, дякувати Богу, що вс? жив?, що там н?хто не постраждав. Хоча в сам?й Антон?вц? постраждали люди, але на той момент в каплиц? н?кого не було, ? вс? залишилися жив?».
Про тих, хто залиша?ться в Автон?вц?
Отець ?гор розпов?да?, що в сам?й Антон?вц? залишаються мешкати приблизно 600 ос?б. Д?тей вс?х евакуювали. В?н пропонував деяким мешканцям пере?хати в Зелен?вку, в параф?яльний будинок, але вони не погоджуються. «Та н?, отець ?гор, я не можу покинути, – каже йому його сус?дка. – А хто тут буде дивитися? От бачите, щось горить, ? ми гасимо, допомага?мо щось зберегти. А може в?йна завтра зак?нчиться ? все буде добре». «? я не можу ?х н? осуджувати, ан? сказати, що то ? добре – у кожного р?шення ? сво?, – стверджу? в?н. – Я ?х розум?ю, бо ?хн? життя пройшло там, вони збирали по крихт? грош?, щоб збудувати той будинок, ? в?рять в те, що в них не попаде, в будинок не попаде, але бачимо, як воно в?дбува?ться».
