Сестри Альбертинки у Львов?: жертовне ? в?дважне служ?ння убогим
P. Mariusz Krawiec, SSP / о. Як?в Шумило, ЧСВВ – Ватикан
У Львов? черниц? Згромадження Сестер Альбертинок, як? служать убогим, стали символом тих, хто живе там, де панують б?дн?сть ? покинення. П?д час пандем?? вони приносили ?жу туди, куди ?нш? боялися ?ти. П?сля початку повномасштабно? в?йни вони рятували б?женц?в на льв?вському вокзал?. Зараз вони керують притулком для молодих матер?в, пропонуючи ?м прихисток ? щоденне харчування.
Перш? дн? повномасштабного вторгнення
Початок в?йни був драматичним. Емоц?йна напруга – колосальна. Натовпи людей т?кали через Льв?в до зах?дного кордону. Потяги, повн? б?женц?в, прибували на льв?вський вокзал. Втомлен? ? розгублен? люди сипалися з вагон?в на площу перед вокзалом. Вони прямували до м?ста, спод?ваючись знайти прихисток. «Особливо зараз, в цей час напруженост?, ми пост?йно напоготов? ? щодня виходимо на вулиц? до тих, хто там блука? ? не зна?, що робити», – говорила с. ?рон?ма в ?нтерв'ю Рад?о Ватикану на трет?й день в?йни. – Нещодавно в катедральному собор? також була група юних д?вчат, як? багато плакали. Вони були з Одеси ? не знали, де ?м знайти притулок. Серед людей пану? великий розпач, страх, тривога й непевн?сть. Ми п?дтриму?мо ?х духовно. Багато людей дзвонять нам ? просять про молитву, бо ?хн?й син чи чолов?к п?шов на в?йну».
Ризик гуман?тарно? катастрофи
«Незабаром ми виявили, що без сторонньо? допомоги ви?зд людей у напрямку польського кордону загрожу? перетворитися на гуман?тарну катастрофу, – д?литься с. ?рон?ма. – Машини на дороз? до кордону вишикувалися в к?лькак?лометров? черги. Ж?нки, матер?, бабус?, т?тки, з маленькими д?тьми на руках, шукали чогось по?сти. Вони шукали м?сця, де можна було б з?гр?тися, де можна було б почути добре слово розради ? п?дтримки».
Станом на лютий 2022 року сп?льнота альбертинок у Львов? складалася з трьох сестер: ?рон?ми, Дороте? та Радослави. На шостий день в?йни черниц? прибули допомагати людям на укра?нсько-польському кордон? в Рав?-Руськ?й. Вони стояли б?ля буд?вл? «Кар?тас-Спес», у колишньому францисканському монастир?, за десяток хвилин в?д прикордонного переходу. Цей колишн?й монастир Брат?в Менших у 2022 роц? був просто купою ру?н. Перед воротами швидко встановили моб?льн? вбиральн? та поставили столики. Черниц?, одягнен? в жилетки «Кар?тас-Спес», орган?зац?? Римо-католицько? Церкви, почали роздавати гаряч? напо? та бутерброди.
Ось що розпов?ла Рад?о Ватикану Св?тлана ?з Запор?жжя, яка тримала на руках свого онука: «Я хочу врятувати сво? життя. Я хочу, щоб все зак?нчилося, тому що це наша земля, моя кра?на, мо? м?сто, мо? р?дне м?сце. Я хочу повернутися сюди, щоб все було добре для мене ? мо?х д?тей. Я хочу, щоб м?й онук жив у т?й кра?н?, де в?н народився. Адже своя земля – це Батьк?вщина». У ц?й розмов? було багато нев?домост? та сл?з.
Притулок для ж?нок, як? втратили д?м
Сьогодн? в Укра?н? ? лише чотири сестри альбертинки: дв? польки та дв? укра?нки. До 1945 року черниц? мали к?лька притулк?в ? дом?в в Укра?н?, оп?кувалися б?дними. Коли п?сля Друго? св?тово? в?йни прийшла радянська влада, ?м не дозволили залишитися в Укра?н?. Б?дними тепер мала б оп?куватися держава. В д?йсност?, зг?дно з об?цянками нарком?в Комун?стично? парт??, б?дних б?льше не повинно було б ?снувати.
К?лька рок?в тому сестри альбертинки повернулися до Львова. На знаменитому Ян?вському цвинтар? вони знайшли забут? могили сестер, як? жили тут до 1945 року, та встановили ?м символ?чний пам'ятник. Сестри взяли на себе зобов'язання побудувати притулок для ж?нок у скрут? й тим, яким нема? де жити. З нагоди урочистого в?дкриття у вересн? 2023 року при?хав кардинал Конрад Кра?вський, Папський роздавач милостин?, щоб освятити будинок в?д ?мен? Папи Римського, який п?дтримував цю справу в?д самого початку. Вперше кардинал Кра?вський був тут у 2020 роц?, коли було закладено нар?жний кам?нь. Тод? н?хто не оч?кував, що розпочнеться повномасштабна в?йна ? рос?йськ? ракети досягнуть Львова. «Це буде будинок для бездомних ж?нок ? матер?в з д?тьми, – говорила с. ?рон?ма, тод?шня настоятелька Сестер Альбертинок у Львов?. – Ми хочемо, щоб цей будинок став прихистком, тобто гостинним м?сцем прийняття вс?х. Незалежно в?д в?роспов?дання, ми хочемо дати цим ж?нкам тепло ? безпеку, щоб вони могли в?днайти свою г?дн?сть». Зараз у цьому будинку пропонують майже сто об?д?в на день, приймають молодих матер?в ? ж?нок, як? втекли з м?ст, розбомблених рос?йською арм??ю.
На вулицях серед б?дних
Черниц? дуже добре знають вулиц? Львова. Ще краще вони знають, де ховаються б?дн?. Вони живуть у халупах ? харчуються залишками ?ж?. Коли почалася пандем?я, н?хто не хот?в до них наближатися. У м?ст? не було турист?в, заклади харчування перестали працювати, тож в?дход?в ?ж? стало набагато менше. Дом?нував голод. Черниц? в медичних масках ? з сумками, повними ?ж?, ходили по м?сту в пошуках тих, хто потребував допомоги. «Звичайно, ми боялися заразитися Covid-19, але сильн?шою за страх перед в?русом була любов до б?дних, яка виплива? з нашо? харизми», – пригаду? с. Радослава. Сьогодн? до притулку у Львов? пост?йно прибувають нов? ж?нки. Хтось ненав'язливо розпов?да? ?м, що ? м?сце, де вони можуть знайти п?дтримку, а хтось супроводжу? ?х. Робота почина? набирати оберт?в. Вулиця Пекарська у Львов? ста? в?домою не лише завдяки пекарн?, яка ?сну? там вже багато рок?в, але й завдяки екумен?чному дому милосердя.
