Центр духовно? та психолог?чно? реаб?л?тац?? буду? незламн?сть
Св?тлана Духович – Ватикан
В?йна в Укра?н? вже спричинила ? дотепер спричиня? багато страждання, як? можуть переростати у травми. «Якщо ми вже тепер п?д?йдемо б?льш глобально ? б?льш масштабно до ц??? проблеми ? п?дготу?мо сусп?льство, п?дготу?мо наших солдат?в, то не буде ст?льки людей, покал?чених психолог?чно ? духовно ц??ю в?йною», – зазнача? в ?нтерв?ю для Рад?о Ватикану – Vatican News отець Олександр Хала?м, директор Центру духовно? та психолог?чно? реаб?л?тац?? п?д назвою «Adamantei», що з латинсько? означа? “незламн?”. Цей центр вже ран?ше почав д?яти у Хмельницькому, а в?д початку вересня цього року розгорне д?яльн?сть у сво?му основному ос?дку в Центр? ?м. ?вана Павла ?? в Шаровечц?, в якому розташована також Вища духовна сем?нар?я Кам’янець-Под?льсько? д??цез??. Урочисте посвячення ц??? буд?вл? в?дбулося 26 червня 2024 року за участю кардинала Конрада Кра?вського, Префекта Дикастер?? харитативного служ?ння.
Отче Олександре, як виникла ?дея заснування Центру духовно? та психолог?чно? реаб?л?тац???
?дея самого реаб?л?тац?йного центру зародилася вже п?д час повномасштабного вторгнення, тобто п?сля 24 лютого 2022 року, можна сказати, у перш? м?сяц? цього пер?оду, тому що ми побачили, ск?льки людей переживають жах?ття в?йни, ? зрозум?ли, що потр?бен прост?р, насамперед, для того щоб прийняти внутр?шньо перем?щених ос?б, ? також прост?р, щоб надавати ?м профес?йну допомогу. Бо дуже часто не вистача? лише надати матер?альну допомогу чи прихисток, але потр?бна допомога психолог?чна ? духовна. Тому в назв? нашого центру ? духовно-психолог?чна п?дтримка. ? оск?льки на той час ще тривало буд?вництво ново? сем?нар??, то вир?шили, що частина цього будинку буде призначена, власне, для реаб?л?тац?йного центру. Але з певних матер?альних причин, з причин в?йни це буд?вництво затягнулося, то було вир?шено в?дкрити в?дд?лення цього реаб?л?тац?йного центру в самому м?ст? Хмельницькому, для того, щоб в?дразу почати надавати необх?дну психолог?чну, духовну допомогу тим, хто цього потребу?. ? тому вже з с?чня цього року цей, як ми його назива?мо, “маленький центр” запрацював в м?ст? Хмельницькому. А тепер, я маю над?ю, з вересня ми вже будемо мати можлив?сть приймати велик? групи, як? зможуть залишитися нав?ть на певний пер?од часу, тобто в?д десяти до дванадцяти дн?в зможуть перебувати тут. Одночасно ми ма?мо змогу прийняти до сорока ос?б, але оск?льки йдеться про досить велик? групи, то ми, мабуть, будемо ?х д?лити на групи по п'ятнадцять-двадцять людей, щоб мати змогу надати насправд? фахову допомогу. Отже, думаю, що будемо набирати до двадцяти людей на певний модуль, на певний пер?од. Якщо будемо робити ретрити для вд?в, для тих, хто пережива? травму чи кризу п?д час в?йни, то теоретично на триденн? ретрити ми можемо прийняти одночасно до сорока людей.
Якими ? умови запису на ц? заняття чи ретрити?
Насамперед, це запити, наприклад в?д тих, хто вже приходить до нас – в?йськових, ?хн?х дружин. Також ма?мо зустр?ч? з с?м'ями, з родинами. В?дпов?даючи на запити, говоримо, на який терм?н, яка ? можлив?сть, щоб записатися чи при?хати. До сьогодн? це все працювало ? надал? працю?, на пожертвуваннях, тобто хто ск?льки може пожертвувати. Але, звичайно, що якщо вже будемо говорити про модульний формат, тобто коли учасники залишатимуться на н?чл?г десять чи дванадцять дн?в, то вже будемо просити про якусь м?н?мальну оплату. Бо також, наприклад, нав?ть з? сторони психолог?чно? допомоги, сам фактор того, що зац?кавлений платить за терап?ю ? за проживання ? одним з елемент?в терап??. ? тому поки що нев?домо, як конкретно це буде функц?онувати, але, напевно, що з кожною категор??ю людей, або нав?ть з кожним ?ндив?дуально будемо сп?лкуватися, говорити про спроможност? оплати кожного зокрема, бо зна?мо, що вс? переживають певну кризу. Однозначно, це буде ч?тко проговорено на початку.
Окр?м основного напрямку д?яльност?, яким ? психолог?чно-духовна п?дтримка дорослих в Хмельницькому, ваш центр пропону? також ?нш? напрямки. Розкаж?ть будь ласка про них.
До к?нця червня цього року ми працювали з д?тьми. Це були р?зн? проекти, р?зн? зустр?ч?. П?д час цих занять, як? зазвичай, в?дбувалися в п'ятницю або суботу, д?ти л?пили з глини, щось розмальовували, або була праця в групах. Також в р?зних м?сцевостях, нав?ть поза Хмельницьким, вже ? групи п?дтримки для матер?в, як? мають невизначену втрату або втрату, або це також т?, чи? чолов?ки, батьки, сини воюють. Окр?м того, ми вже орган?зову?мо психолог?чну формац?ю ? п?двищення квал?ф?кац?? для психолог?в, для прац?вник?в, як? займаються з в?йськовими ? з дружинами в?йськовослужбовц?в. Ми також розробили програму, зг?дно з якою протягом п?втора року будемо п?дготовляти фасил?татор?в або тих, хто може сам вже вести групи.
Фах?вц? з р?зних сфер говорять про те, що потреба у психолог?чн?й ? духовн?й п?дтримц? в Укра?н? ? дуже великою. Але чи в сусп?льств? загалом вже ? усв?домлення ц??? потреби?
На превеликий жаль, в наш?й ментальност? дотепер залишилися стереотипи, що до психолога йдуть лише дуже люди хвор?, або мислення, що мовляв “психолог мен? зовс?м не потр?бен”. Але повол? ми бачимо, що все ж таки зараз ми сам? не спроможн? впоратися з певними проблемами без фахово? допомоги психолога. Тому що через це все, що накопичилося в?д 2014 року, а пот?м в час ков?ду, ? тепер, в час повномасштабного вторгнення, наша псих?ка просто не в стан? справитися з цим вс?м, ? ми потребу?мо допомоги когось ?ншого. Повол? сусп?льство до цього готу?ться. Але тепер може виникнути ?нша проблема – це неквал?ф?кован? спец?ал?сти. Тобто може бути так, що хтось зараз п?де до психолога ? отрима? якусь неквал?ф?ковану допомогу, ? тод? з одного негативного бачення психолог?? чи психолога людина перейде в ?нше бачення, ще негативн?ше, буц?мто: «Я ж казав, що, насправд?, це мен? н?чого не допоможе».
А на що потр?бно звернути увагу, щоб уникнути цього, тобто, що б Ви могли порадити стосовно пошуку квал?ф?кованого психолога?
Тут, мабуть, найкраще працю? так зване “сарафанне рад?о”, тобто коли люди одн? одним передають ?нформац?ю про те, що кому допомага?. ? також потр?бно шукати фах?вц?в ? нав?ть часом не боятися запитати про осв?ту, про дипломи. Поки що у нас в держав? це ще до к?нця не врегульовано, що психолог чи психотерапевт ма? мати вищу осв?ту, але це ма? бути не лише якихось тридцять годин, але щось набагато б?льше. Також потр?бно звертати увагу на години практики, чи йдеться про пару тижн?в чи багато рок?в.
26 червня в?дбулося урочисте посвячення Центру ?м. ?вана Павла ??, в якому д?ятиме також Центр духовно? та психолог?чно? реаб?л?тац??. На посвяченн? був також Папський Елемозинар?й кардинал Конрад Кра?вський. Яке значення мала для Вас ця под?я?
Для нас це досить було гарним св?дченням ?дност? з Апостольською Столицею. Це було також можлив?стю висловити велику вдячн?сть, тому що Святий Престол ? на четвертому чи на п'ятому м?сц? серед доброд??в, як? допомагали будувати цей центр. Тому для нас це св?дчення близькост? з Папою. Хто сл?дку? за нами в соц?альних мережах, той мав змогу побачити пов?домлення про те, що Папа власноручно написав короткий лист до нашого ?пископа [ред. ординар?й Кам’янець-Под?льсько? д??цез?? Леон Дубравський], в якому да? сво? благословення ? п?дтримку на те, щоб цей центр насправд? служив для багатьох, хто потерп?в чи терпить в?д насл?дк?в в?йни. ? також дуже гарно, що цей центр буде в одному ? тому ж прим?щенн? ?з сем?нар??ю, тобто що молоде покол?ння навчаючись, зможе також вчитися, як допомагати тим, хто зараз перебува? в потреб?.
Ситуац?я в Укра?н? стосовно духовно? ? психолог?чно? п?дтримки, напевно, ? досить ун?кальною в ?стор??. Тому що коли були попередн? велик? в?йни, то ця сфера ще не була наст?льки розвинута, ? про психолог?чну допомогу, про л?кування травами говорилося вже п?сля цих траг?чних под?й. Тепер в Укра?н? ми говоримо про психолог?чну допомогу в час, коли ще йде в?йна ? люди пост?йно живуть в ситуац?? велико? кризи. Яким чином це, на Вашу думку, вплива? на процес подолання травми?
Тут ? дек?лька фактор?в. Ми тут б?льше спира?мося на досв?д Америки, яка, особливо п?сля в'?тнамсько? в?йни, зрозум?ла необх?дн?сть психолог?чно?, духовно? п?дтримки. Але ми ц?лковито в?др?зня?мося в?д американсько? арм??, тому що там в?дразу були капелани, були психологи, але все одно це показало, наск?льки ще не до к?нця була розвинена ця сфера. Тому що, наприклад, про ПТСР (Посттравматичний стресовий розлад) почали говорити вже п?сля в?йни у В'?тнам?, або б?льше вже п?сля в?йни в ?раку. Так само спира?мося на досв?д ?зра?ля, де фах?вц? також мають великий досв?д того, як допомагати сво?му в?йську, як служити. ? також багато допомагають спец?ал?сти з Хорват??. Але збираючи цей досв?д, ?хн? св?тогляди, ми все таки бачимо, що ми, якщо не ц?лковито, то достатньо, в?др?зня?мося, ? ми не можемо повн?стю пристосувати Школу Америки, Школу ?зра?ля чи Хорват?? до наших середовищ. ? тому, переймаючи цей досв?д, дуже важливо одночасно випрацювати свою систему. ? вже, наприклад, в багатьох м?стах ? наш? фах?вц?, як?, запозичивши досв?д в закордонних колег, розвивають т? методи, як? можуть зараз допомагати нашим людям чи нашим в?йськовим. ?нший аспект поляга? в тому, що в нас травматична под?я ще трива?, тому що в?йна трива?, ? нев?домо, ск?льки ще вона буде тривати. Сл?д теж зазначити, що на початку в?йни говорили, що буде великий в?дсоток ос?б з ПТСР, але насправд?, якщо ми вже зараз п?д?йдемо до цього б?льш глобально, б?льш масштабно ? п?дготу?мо сусп?льство, п?дготу?мо наших солдат?в, то не буде ст?льки людей, покал?чених психолог?чно ? духовно ц??ю в?йною. ? тому так само, як ми колись п?д час пандем?? коронав?русу говорили, що потр?бно випрацювати сп?льний ?мун?тет, то так само ? наша держава, спод?ва?мося, докладатиме зусилля в р?зних напрямках, щоб ми випрацювали цей сп?льний ?мун?тет, де насправд? ця в?йна зробить нас сильн?шими ? багато чого нас навчить.
Отче, про що сл?д пам’ятати, сп?лкуючись з людьми, як? пережили травматичн? под???
Людин?, яка пережила травму потр?бно не ст?льки давати як?сь поради, якщо хтось не ? фах?вцем, а потр?бно просто п?дтримати, бути поруч. Не завжди це мусить бути матер?альна п?дтримка. Не потр?бно нав’язувати сво? думки, чи говорити, що ми зна?мо щось краще, бо н?хто з нас не може пройти життя ?ншо? людини. Потр?бно просто бути поруч, виявляти просту людян?сть, з яко? вилива?ться милосердя, сп?вчуття. Якщо ми поруч, то це може допомогти людин? перем?нитися. Треба дати ?й зрозумти, що ? хтось, на кого вона може над?ятися, ? хтось, хто може допомогти, п?дтримати.
