Отець Роман Островський: Святий р?к – час подумати про сво? стосунки з Богом
Св?тлана Духович – Ватикан
«Людина, поки живе, завжди ма? над?ю. Вона хоче бачити щось краще, бо над?я передбача?, що можна щось зм?нити, що ми здатн? щось зм?нити», – зазнача? в ?нтерв’ю для Рад?о Ватикану – Vatican News отець Роман Островський, доктор б?бл?йного богослов'я ? префект з навчально? частини Ки?всько? Трьохсвятительсько? духовно? сем?нар?? УГКЦ, д?лячись думками про буллу проголошення Святого Року 2025 “Spes non confundit”(Над?я не розчарову?) Папи Франциска.
Пояснюючи старозав?тне значення Юв?лейного року, отець Роман зазначив, що його в?дзначення «прив'язане до розум?ння того, що Бог ? Творцем Всесв?ту», Який да? людин? день в?дпочинку, в Старому Зав?т? це сьомий день, субота. «? це не просто день для пасивного в?дпочинку, в?дпочинку в?д звичайних рутинних обов'язк?в,– зауважив священик. – Але йдеться про те, що в цей день людина мала би б?льше звернути св?й погляд, свою увагу на стосунки з Богом, з ближн?ми, на читання Божого слова та роздуми над ним». Зв?дси, за словами б?бл?ста, виплива? також ? розум?ння часу як такого: «Час, який да? нам Бог, ? часом благословенним, ? в цьому час? ми ма?мо знаходити можлив?сть, щоб також подякувати Богов?», – наголошу? в?н.
Богослов зазнача?, що у Старому Зав?т? сьомий р?к розгляда?ться як «р?к ц?лковитого в?дпочинку для земл?, в?дпочинку на честь Господа» (пор. Лев 25, 4), ? зв?дси поступово розвива?ться традиц?я певних л?тург?йних практик, коли певн? практичн? моменти життя сусп?льства, так? як, наприклад, перший зб?р урожаю, чи завершення пос?вних, завжди супроводжувалися рел?г?йними святкуваннями, щоби показати цей вза?мозв'язок м?ж людиною ? м?ж Богом. «Церква – поясню? в?н дал?, – перебира? цю традиц?ю ? проголошу? кожних п'ятдесят чи двадцять п'ять рок?в певн? Юв?ле?, щоби знову ж таки пригадати нам, що все створене перебува? в руках Божих. ? ця традиц?я, насправд?, ? дуже добра, бо вона немовби да? нам можлив?сть ще раз переглянути, пригадати деяк? елементи життя Церкви. Так як, наприклад, Юв?лейний р?к 2025 перетина?ться з в?дзначенням 1700-р?ччя дуже особливого Собору в ?стор?? ще не под?лено? Церкви, коли християни ще були разом, тобто Собору в Н?ке? 325 року. ? це також важливо, бо я над?юся, що це стане добрим початком д?алогу м?ж вс?ма християнами».
Справжн?й мир есхатолог?чних час?в
Попри те, що в Юв?лейному роц? говориться про в?дпочинок, наш сп?врозмовник наголошу?, що йдеться, не про повний в?дпочинок, а радше про певну зупинку. «Наше життя, так як ? життя людей в давнину, – зауважу? в?н, – побудоване таким чином, що повний в?дпочинок неможливий. Повний в?дпочинок, той “шалом”, тобто мир, який в б?бл?йному в значенн? вказу? на повну гармон?ю м?ж Богом ? створ?нням, м?ж вс?ма членами в сусп?льств?. Але така гармон?я поки що нереальна, ? сам? б?бл?йн? автори показують цю досконалу гармон?ю м?ж природою, людиною ? Богом як щось, що нас буде чекати в к?нц? завершення ?стор?? людства. Йдеться про так зван? есхатолог?чн? часи, часи, коли Бог прийде до людини ? справд? ?й допоможе у цих вс?х ?? несприятливих обставинах, ? збуду? той справжн?й мир, так би мовити, «новий ?русалим, нове небо, нову землю» (пор. Одкр. 21, 1-2). Ось тому ц? Юв?лейн? роки я б розглядав не як момент для заспоко?ння чи в?дпочинку, а радше як момент для призадуми ? для того, щоби ще раз побачити, наск?льки ми ? близько або далеко в?д Бога, наск?льки наше сусп?льство до Нього наближа?ться чи в?ддаля?ться. ? якщо дивитися через призму цього Юв?лейного року ? булли Папи Франциска “Spes non confundit”, то можемо сказати, що, насправд?, сучасна цив?л?зац?я дуже в?ддалилася не лише в?д християнських, але й в?д загальнолюдських принцип?в добра, справедливост? й ?стини. Можна сказати, що ми десь втратили оце в?дчуття нав?ть людяност?, людськост?, не говорячи вже про як?сь богословськ? ?де? миру, любов?, справедливост?, про як? ми чита?мо в християнських текстах».
Поки людина живе, ма? над?ю
Стосовно центрально? теми булли “Spes non confundit” отець Роман Островський зазначив: «Насправд?, це дуже гарна ? добра тема, бо людина, поки живе, то завжди ма? над?ю. Вона хоче бачити щось краще, бо над?я передбача?, що можна щось зм?нити, що ми здатн? щось зм?нити. ? уважно читаючи цей документ, я знайшов дуже багато гарних ? ц?кавих тем. Наприклад, дуже ц?кавий момент, на який вказу? Папа, що християнське життя – це дорога, шлях, ? мета цього шляху, ? нав?ть цього юв?лейного року, – це зустр?ч з Христом. ? насправд?, укра?нц? католики, ? вс? християни в Укра?н? в?дчувають присутн?сть Христа, Який ?х захища?. Але, водночас, ми в?дчува?мо ? величезне зростання безнад??. Тому що йде вже трет?й р?к в?йни, ? це вплива? на вс?х. Насправд?, люди дуже втомлен?, ? багато хто втрача? над?ю, над?ю на перемогу, над?ю на те, що тут щось буде краще, над?ю на те, що нас почують».
Пор?внюючи тепер?шню ситуац?ю з початком повномасштабного вторгнення, отець Роман зазнача?, що «тод? був страх, величезне нерозум?ння, що в?дбува?ться, але над?я була, бо кра?на якось оборонялися, рухалася», а тепер багато людей перебувають у депресивному стан?. Людям важко спланувати щось дальше, н?ж на тиждень, бо не знають, що буде завтра.
Страждання людей в час в?йни
Посилаючись на тему материнства ? батьк?вства, про яку Папа Франциск пише у булл?, отець Роман говорить про б?ль, який переживають с?м’?, що втратили р?дних чи близьких, як? загинули на в?йн?. «Коли ти зустр?ча?ш с?м'?, ? вони тоб? говорять: “Ми дитин? не розпов?да?мо про те, що ?? тато загинув на в?йн?, бо ?й чотири роки ? вона пише йому листи”, то розум??ш, що с?м'я просто змушена говорити неправду, вдавати т?льки для того, щоби зберегти псих?чне здоров'я ? хоч як?сь над?? для ц??? дитини. ? таких с?мей ? сотн?, тисяч?».
Ще ?ншою раною в укра?нському сусп?льств? ? розрив багатьох с?мей, у яких матер? з д?тьми ви?хали за кордон, а батьки залишилися вдома, або п?шли на фронт. «На жаль, ми вже ма?мо дуже багато випадк?в, коли с?м’? через це розпадаються. Ми це бачимо, ? ця рана щораз б?льше кровоточить».
В документ? “Spes non confundit” Папа зверта? особливу увагу на категор?? людей, як? перебувають в скрутних ситуац?ях, – хворих, похилих в?ком, в’язн?в, м?грант?в та б?женц?в, вбогих, – зазначаючи, що вони потребують особливого знаку над??. Отець Роман Островський зауважу?, що в Укра?н? ц? категор?? людей особливо страждають в цей час в?йни, бо «сама г?дн?сть людини просто протоптана до найнижчого р?вня». «Коли бомби, як? падають по л?карнях ? дитсадках, ? це так ? залиша?ться дал? без в?дпов?д?, то це, насправд?, забира? будь-яку над?ю ? змушу? дивитися дуже песим?стично на завтрашн?й день», – каже в?н.
В?дпов?даючи на запитання про те, що на особистому р?вн?, допомага? людин? не впадати у в?дчай, наш сп?врозмовник сказав: «Насамперед, кожен з нас трима?ться в сво?му житт? за певн? базиси: тобто, звичайно, що в?ра дуже допомага?, молитва дуже зц?лю? ? допомага? нав?ть у найг?рш? дн? якось “випливати”, якось рухатися ? бачити якесь св?тло ? над?ятись, що справд? Господь не може нас залишити».
