杏MAP导航

Св?тлана Духович – Ватикан

У час в?йни, коли багато людей змушен? думати про те, як уникнути загрози життю ? знайти прихисток ? ?жу для себе та сво?х р?дних, коли б?ль втрати р?дно? чи близько? людини – молодо? людини – забира? житт?в? сили ? не да? змоги подивитися у завтрашн?, сусп?льству надзвичайно важко дивитися у майбутн? з над??ю. Попри це все, укра?нське сусп?льство кожним конкретним вчинком, кожним, нав?ть, найменшим внеском у сп?льну справу, ? надал? плека? цю над?ю в душах, родинах, сп?льнотах. Прив?лейованим простором для генерування над?? ? ун?верситети. Таку думку в ?нтерв’ю для Рад?о Ватикану – Vatican News висловив ректор Укра?нського Католицького Ун?верситету Тарас Добко, який цими днями перебував з робочим в?зитом у Ватикан?. Цей ун?верситет, за його словами, ма? особливу м?с?ю у тому, щоб зробити вагомий «внесок у переображення нашо? кра?ни». Ректор розпов?да? про перешкоди, що стоять на цьому шляху, та про способи ?х подолання. В?н згаду? про двадцять в?с?м ос?б з ширшо? ун?верситетсько? сп?льноти (випускники, батьки чи брати студент?в, чолов?ки чи брати прац?вниць), як? в?ддали сво? життя за Укра?ну. Звертаючи сво? думки до випускник?в, яких цього року буде 650 – рекордна к?льк?сть в ?стор?? УКУ, – в?н п?дкреслю?: «Важливо, щоби вони себе в?дчували не лише покол?нням велико? в?йни, але й покол?нням велико? сили».

Пане Ректоре, наше попередн? ?нтерв'ю ми з Вами записали по телефону у грудн? 2023 року. Скаж?ть, будь ласка, що зм?нилося в ун?верситет? в?д того часу? ? загалом, чи в?дбува?ться багато зм?н в ун?верситет? п?д час в?йни?

Вже п?шов десятий м?сяць, в?дколи Церква ? ун?верситетська сп?льнота дов?рили мен? очолити Укра?нський Католицький Ун?верситет, ? для мене в цей пер?од було дуже важливо будувати в нашому ун?верситет? сп?льноту над??: над?? ? для наших прац?вник?в, студент?в, але також щоб ун?верситет був джерелом над?? для ширшого сусп?льства, для ?нших людей. ? мен? зда?ться, що саме це було дуже важливим п?д час в?йни. В принцип?, будь-який ун?верситет мусить генерувати над?ю через створення певно? в?з?? майбутнього, позитивного майбутнього, тобто що може зм?нитися в кра?н? ? який внесок може зробити ун?верситет. Але католицький ун?верситет ма? в цьому особливу м?с?ю. Я пригадую наш? випускн? урочистост? взимку – в нас вони в?дбуваються дв?ч? на р?к – ? п?д час цих урочистостей в?д ?мен? вс?х випускник?в промовляла валедикторка Люба Куртяк, випускниця Школи журнал?стики ? комун?кац?? УКУ. Вона сказала одну дуже важливу фразу: найважлив?ше, чого студенти випускники навчилися в УКУ, це як прожити, як жити таке життя, щоб можна було не боятися смерт?. Зна?те, коли молода людина, яка ма? приблизно тридцять рок?в, прилюдно говорить так? слова, то за ними сто?ть щось дуже глибоке. Так? слова можна сказати, якщо ти ма?ш в?ру в Бога, якщо ти ма?ш в?ру у в?чн?сть. ? наш ун?верситет створювали люди, як? в?рили у в?чн?сть ? спод?ваюся, що ? тепер також будують його люди, як? в?рять у в?чн?сть ? передають цю в?ру студентам. ? це, власне, ? джерелом над??, що Бог не покинув Укра?ну. Так назива?ться, до реч?, одна з останн?х книжок Блаженн?шого Святослава Шевчука: «Бог не покинув Укра?ну» – це дуже важливий меседж, яким в?н д?литься ? яким також повинен д?литися ун?верситет. Але, кр?м того, джерелом над?? також ? те, що наша сп?льнота намага?ться розвиватися нав?ть в таких обставинах. Тобто нема? якогось в?дчуття стагнац?? чи ?нерц??, а ? в?дчуття розвитку. ?, звичайно, що розвиток може означати дуже багато р?зних речей: може означати к?льк?сний розвиток, чи покращення якост? програм, чи п?двищення майстерност? викладач?в, чи нарощення якихось програм, як? ун?верситет пропону? ширшому сусп?льству. Але важливо, щоби розвиток був, бо тод? сп?льнота живе, тод? нав?ть нема? якогось в?дчуття ?нерц??. ? це в?дчуття розвитку нам да? наша стратег?я до 2030 року, розробку яко? ми вже завершили восени ? вже зараз розпочали ?? реал?зац?ю. Це стратег?я про ун?верситет, який служить. В н?й ? двадцять два стратег?чн? проекти, як? стосуються р?зних д?лянок д?яльност? ун?верситету, ? хочу п?дкреслити, не просто життя ун?верситету внутр?шнього, а те, як ун?верситет ма? послужити: послужити людям, послужити сусп?льству, послужити Церкв?. Отже, вс? ц? реч? ? частиною ц??? ново? стратег??. ? ми, власне, в?д грудня м?сяця працювали над тим, щоби ц? двадцять два проекти запустити, щоб за ними були конкретн? люди, як? будуть це вести, як? будуть залучати ? шукати конкретн? ресурси для цього. Отже, ми вибудовували наш? плани на наступний пер?од розвитку ун?верситету.

Дуже ц?каво, як вам вда?ться таку, здавалось би, абстрактну ?дею – над?ю – вт?лювати наск?льки конкретно в життя. ? це, я думаю, дуже важливо: допомагати молод? мати перед очима ту в?з?ю на майбутн?. Скаж?ть, будь ласка, а як? виклики доводиться долати на цьому шляху? Що сто?ть на перешкод? тому, щоб допомагати людям, особливо, молодим, не впадати у в?дчай?

Виклик?в, без сумн?ву, ? багато, ? вони ? насл?дком в?йни, яка дал? трива?. Одним ?з найб?льших виклик?в, з яким ми стика?мося, коли пробу?мо реал?зовувати певн? проекти, це вже ? брак людей. ? йдеться не ст?льки про нашу сп?льноту, ск?льки про т? орган?зац?? чи проекти на м?сцях, з якими ми сп?впрацю?мо. Наприклад, м?сяць тому я в?дв?дував Одесу та Микола?в ? зустр?чався з представниками трьох р?зних середовищ: академ?чного, церковного та середовища громадських актив?ст?в. Я щиро захоплений тим, що люди роблять на м?сцях. Наприклад, в Микола?в? громадськ? актив?сти вир?шували проблему питно? води: там була велика проблема з водою через те, що в перший пер?од вторгнення був знищений водопров?д, ? щоб виходити з ц??? ситуац??, вони бурили свердловини до п?дземно? води. ? зараз вс? люди забезпечен? водою, причому ц? свердловини розташован? по м?сту таким чином, щоб кожн?й людин? було зручно добратися до найближчо? свердловини: не б?льше шести-семи хвилин. ? це справд? велика проблема, бо води ? надал? все ще браку?. На жаль, вона не ? в?дновлювальною, але це дасть якийсь пер?од часу, щоби, можливо, знайти вир?шення, побудувати новий водопров?д, про що уряд вже прийняв р?шення. Але, наприклад, сп?лкуючись з громадськими орган?зац?ями, я запитував, як? в них ? найб?льш? виклики. ? один з виклик?в – це те, що частина член?в орган?зац?? ви?хала або на зах?д Укра?ни, або за кордон, ?, в?дпов?дно, вони мусять перебудовувати свою д?яльн?сть. Дуже конкретний приклад, який певним чином пов'язаний з УКУ, – це орган?зац?я «Пром?ння» в Запор?жж?, яка була створена п'ятнадцять рок?в тому одним з наших випускник?в ? займалася сиротинцями: вони створювали програми розвитку для д?тей сир?т, а також працювали з д?тьми з вулиц? ? старалися ?х соц?ал?зувати, допомогти повернутися в родини. Але коли розпочалося повномасштабне вторгнення, то б?льш?сть член?в команди залишили Запор?жжя ? фактично довелося знов вибудовувати все з нуля. На мою думку, один ?з способ?в долати цей виклик – це вибудовувати мереж?. Наприклад, орган?зац?я «Укра?нська осв?тня платформа», яка була створена також випускниками УКУ, тепер творить опорн? центри в р?зних м?стах Укра?ни: в Запор?жж?, Кропивницькому, Дн?пр?. ? власне, вони створюють не ф?л?ю сво?? орган?зац??, а опорний центр, тобто вони знаходять якусь партнерську структуру, яка под?ля? ?хн? ц?нност?, готова сп?впрацювати ? яку вони, наприклад, можуть п?дтримати чи шляхом певних трен?нг?в, чи шукати для них ресурси на реал?зац?ю проект?в. Тобто, брак людей компенсу?ться т?сн?шою сп?впрацею ? мережев?стю, ? це тод? да? певний синергетичний ефект. ? зараз один з великих проект?в нашого ун?верситету ми назива?мо мережею впливу. Тобто ? так званий “малий УКУ”, це 2300 студент?в на програмах, ? приблизно 700 прац?вник?в, тобто три тисяч? людей на кампус?; ? ? “великий УКУ”, який включа? в себе також студент?в сертиф?катних програм, яких ? багато, чи наших випускник?в, яких вже з цим випуском буде понад ш?сть тисяч, чи батьк?в наших студент?в, чи наших жертводавц?в, чи наших партнер?в. ? якщо подивитися на цей “великий УКУ”, то там вже буде не 3 тисяч?, а напевно, 20-30 тисяч людей. ? ми соб? ставимо запитання, як навчитися працювати з ц??ю мережею? Без сумн?ву, це неможливо зробити без певно? цифрово? трансформац?? д?яльност? ун?верситету, без створення, наприклад, бази даних, яка би допомагала нам працювати з такою великою к?льк?стю людей. Але наша мета поляга? в тому, щоби певн? проекти реал?зувати не самим, не “малому УКУ”, а п?дсилюючи оцих людей, як? належать до “орб?ти” ун?верситету, ? таким чином зд?йснювати св?й ширший внесок у переображення нашо? кра?ни.

З проблемою нестач? людського ресурсу зустр?чаються дуже багато ?нституц?й в Укра?н?. Що, на вашу думку, спонука? людей ви?жджати? Звичайно, що це ? в?йна. ? якщо не говорити про тих людей, як? перебувають у небезпец?, де ? загроза ?хньому життю, а про тих, що дальше в?д зони бойових д?й, як Ви вважа?те, т?, що вир?шують чи ви?жджати, чи залишатися, що може мотивувати людину все ж таки залишитися? ? що може сусп?льство, чи нав?ть ваш ун?верситет, запропонувати людин?, щоб мотивувати ?? залишитися?

Звичайно, що питання безпеки ? надзвичайно важливим, ? серйозно в?др?зняються обставини життя ? д?яльност? на прифронтових територ?ях в?д обставин десь глибоко в тилу, де ми перебува?мо, у Львов?, ? ми це розум??мо. Але це так само змушу? нас ефективн?ше ? продуктивн?ше працювати. Загалом, я переконаний, що один ?з способ?в виходу з ц??? проблеми – це ставати б?льш продуктивними, вдв?ч?, втрич?. Тобто навчитися робити певн? реч? швидше, ефективн?ше, краще, ? таким чином нав?ть компенсувати той неминучий брак людей. Але без сумн?ву, що люди ? ключем до в?дновлення Укра?ни, ? Ви прав?, що треба робити все можливе, щоб ?х зберегти. Як це можна робити? ? р?зн? способи, починаючи з того, що потр?бно працювати над внутр?шньою ст?йк?стю людей, ? це сприя? тод? ? внутр?шн?й ст?йкост? ?нституц??. Та ст?йк?сть залежить в?д багатьох фактор?в. Дуже важливо, щоб було в?дчуття сп?льноти, в?дчуття супроводу один одного. Бо в?йна травму?, травму?, звичайно, по-р?зному: когось менше, когось г?рше. ? величезна к?льк?сть людей, як? не потребують послуг психотерапевта, але як? потребують, щоб не бути одинокими, щоб сво?ми викликами не залишатися наодинц?. ? тому дуже важливо мати це в?дчуття сп?льноти. Але сп?льнота не склада?ться сама по соб?, ?? треба будувати, ?? треба плекати. Вона залежить також, насамперед, в?д сп?льно? м?с??. Будь-яка ?нституц?я не т?льки католицький ун?верситет, тому що в?н католицький, повинен мати певну м?с?ю: будь-яка ?нституц?я, будь-яка орган?зац?я ма? жити ? д?яти для яко?сь ц?л? поза собою, для яко?сь позитивно? ц?л?. ? коли люди розум?ють, для чого вони працюють, ? це роблять сп?льнотно, то це допомага? ?м почуватися б?льш ст?йкими, безпечними, певними, бо вони знають, що завжди хтось прийде на допомогу, п?дстраху?. А ми працю?мо для чогось, що ? б?льше в?д нас. Без ц?нностей неможливо: якщо керуватися суто прагматичними мотивами ? суто мотивами виживання, то нема? кращо? опц??, н?ж просто перед небезпекою вт?кати ? ви?жджати. Залишитися може лише той, хто розум??, що ? ц?нност?, як? ? б?льш?, н?ж ти сам, ? тво? життя тод? перетворю?ться на певне служ?ння тим ц?нностям. Тому я, власне, п?дкреслюю, що ц?нност?, м?с?я орган?зац??, розум?ння, для чого ми живемо – це все дуже потр?бне, воно основне, воно нада? тод? сенсу д?яльност?, життю. Наприклад, як т?льки почалася ця велика в?йна ? коли студенти й прац?вники були дуже розгублен?, – в?йна завжди ? реальн?стю, яка перевищу? спроможност? окремо? людини чи нав?ть окремо? сп?льноти дати з нею соб? раду, бо це травматичний досв?д, – але важливо було в?дновити суб'?ктн?сть людей. Коли з'явля?ться почуття страху? Коли людина в?дчува? загрозу, коли людина почува? себе маленькою ? безсилою. ? це почуття можна подолати лише тод?, коли людина почина? д?яти, ? коли вона не просто д??, а робить щось значиме, щось, що ма? сенс. Для нас на початку в?йни було дуже важливо, щоби студенти ? прац?вники взялися за конкретн? проекти, як? би були корисними, зм?стовними, волонтерськими, ? це допомогло людям нав?ть зберегти здоровий глузд, допомогти ?м якось уявити сво? майбутн?. ?, власне, це ? ще одним важливим моментом для того, щоб бути ст?йкими: не жити просто одним моментом, сьогодн?шн?м днем. На жаль, наприклад, це не можуть соб? дозволити наш? во?ни, наш? захисники: це ?хн?й досв?д, вони не будують план?в, ? це один ?з способ?в психолог?чного самозахисту. Але ми, як? ? захищен? ними, не повинн? жити просто з дня на день, тобто ми повинн? будувати плани, ми повинн? зазирати в майбутн?. Хтось може це зробити на два тижн? вперед, хтось – на два м?сяц?, хтось ма? робити на два роки вперед. Тобто ми не можемо просто в?ддати це майбутн?, щоб його контролював ворог чи хтось ?нший, чи просто жити пост?йно в страху. Отже, мен? зда?ться, що це, власне, ? ? чеснота над??: з одного боку, нав?ть в складних умовах бажати великого, але з ?ншого боку, бути в?дкритим на Божу волю, тобто мати достатн? смирення, щоб розум?ти, що не все в?д тебе залежить: робити так, н?би все в?д тебе залежить, але бути готовим прийняти, що певн? реч? можуть просто не статися ? в?д того не впадати в депрес?ю, у в?дчай, а йти дал? ? в?рити, що в к?нцевому п?дсумку правда, добро ? справедлив?сть в?зьмуть гору ? переможуть. Просто кожен повинен на сво?му м?сц? зробити в?дпов?дний внесок в ц? реч?.

Пане Ректоре, наближа?ться до завершення 2023-2024 навчальний р?к, ? ви будете мати випускник?в. Це люди, молод? люди, як? два останн? роки свого навчання прожили в обставинах в?йни. Що б ви хот?ли ?м побажати?

Я думаю, що дуже важливо, щоби вони себе в?дчували не лише покол?нням велико? в?йни, але й покол?нням велико? сили. Бо найг?рше, якщо розвинеться якийсь синдром жертви. Без сумн?ву, страждання – велик?. Вже, напевно, не залишилося серед укра?нц?в людей, хто би не знав когось близького чи товариша, хто би не загинув на фронт? або не потерп?в в?д ц??? в?йни, ? це залишить в?дбиток на ц?ле життя. ? ми повинн? пам'ятати про цих людей, н?коли про них не забувати. В наш?й сп?льнот? ? вже двадцять в?с?м ос?б, як? в?ддали сво? життя: це наш? випускники, це батьки чи брати наших студент?в, це чолов?ки, чи брати наших прац?вниць. ? дуже важливо, щоб ми розум?ли, що ми немов би живемо в борг, що наше життя, те, що ми будемо робити, певною м?рою ма?мо сприймати як повернення цього боргу тим, як? нас захищають. А захищають вони нас, тому що вони в?рять в нашу г?дн?сть, вони прагнуть, щоб ми були в?льними людьми, ? вони прагнули ? прагнуть, щоб ми вели г?дне життя ? побудували г?дне життя для ?нших, щоб Укра?на стала кра?ною для г?дного життя людей. Зробити це буде непросто, але ц?лком можливо. Цього року в нас буде 650 випускник?в. Це буде найб?льший випуск в ?стор?? ун?верситету. Я не знаю, де хто опиниться, напевно, хтось п?де захищати кра?ну. Нещодавно, наприклад, три м?сяц? тому, кер?вник оф?су ректора УКУ Остап Мачинський п?шов добровольцем на фронт. В?н готувався до цього, в?н молився, думав, де його м?сце, ? все таки прийняв це особисте р?шення. Багато з випускник?в стане профес?оналами. Хтось залишиться в Укра?н?, хтось, можливо, опиниться за кордоном. Але нав?ть т?, хто опинився за кордоном, дуже важливо, щоби вони п?дтримували зв'язок з Укра?ною, щоб вони ставали амбасадорами Укра?ни за кордоном. Бо зараз для кожного ? робота в цих непростих обставинах, коли ? так звана “втома в?йною” зах?дних сусп?льств. Мен?, звичайно, непри?мно чути таке словосполучення, бо якщо вже скаржитися на втому, то на це мають право укра?нц? ? в?йськов?, насамперед, а не хтось, хто перебува? дуже далеко в?д фронту, в?д цих страждань, як? ми пережива?мо. В кожному раз?, ? такий факт, ? з ним треба жити, тому попри все треба п?дтримувати розум?ння ? зац?кавлення тим, що д??ться в Укра?н?. Бо ми повинн? пам'ятати, що ми можемо перемогти в ц?й в?йн?, якщо ми будемо мати п?дтримку в?льного св?ту. Отже, наш? визвольн? змагання сто рок?в тому не були усп?шними, зокрема, ? тому що ми були залишен? сам на сам з ворогом. Тому для кожного укра?нця чи в Укра?н?, чи за кордоном, а тим б?льше для людей, як? мають змогу займати б?льш чи менш впливов? публ?чн? позиц??, ма? бути прямим завданням сприяти перемоз? Укра?ни. Зрештою, це питання ми сам? соб? ставимо в сп?льнот?: як ? що нам потр?бно зробити, щоби наблизити перемогу Укра?ни, наблизити мир на наш?й земл? ?, в?дпов?дно, щоб ми могли тут тод? творити нормальне життя для наших людей.

Дуже дякую, пане Ректоре, за ?нтерв’ю. Нехай кожен з ваших випускник?в ? студент?в справд? плека? над?ю. Дякую Вам за те, що ви буду?те цю сп?льноту над??.

Дуже дякую. Якраз наше ?нтерв'ю зб?глося з виходом ново? булли про проголошення Юв?лейного року, яка ? власне, про над?ю, ?? назва – «Над?я не розчару?». Отже, я впевнений, що так воно ? буде.