Отець Олег Ладнюк: вчитись супроводжувати тих, хто горю?
Св?тлана Духович - Ватикан
«Супроводжувати тих, кого сп?ткала травма» – таку назву ма? перший випуск формац?йного курсу, який проходить в?д 3 до 17 кв?тня 2024 р. в Папському Салез?янському Ун?верситет? в Рим?. Орган?затори цього проекту – отц?-салез?яни та фах?вц? з психолог?? та педагог?ки, що викладають в цьому ун?верситет?. Цього разу в курс? беруть участь понад 20 ос?б з Укра?ни та з Близького Сходу, тобто рег?он?в, що страждають в?д в?йни. Але, як зазначають орган?затори, проблема травм ?сну? також в багатьох ?нших складних ситуац?ях, тому в майбутньому до проекту залучатимуть учасник?в з ?нших куточк?в св?ту.
Групу, що прибула з Укра?ни, супроводжу? отець Олег Ладнюк, греко-католицький священик, салез?янин, який також ? в?йськовим капеланом. В ?нтерв’ю для Рад?о Ватикану – Vatican News в?н п?дкреслив, що основна увагу курсу спрямована на л?кування травм в?йни: на те, щоб т?, хто працю? з людьми, вм?ли розп?знавати травми, спричинен? в?йною, ? також впливати на них. «Тому в цих курсах бере участь багато психолог?в, а також катехити, як? працюють з д?тьми, ? вчител?», – зазначив в?н.
Отець Олег розпов?в, що одною ?з тем, як? вони розглядали, було горювання. «Ми зна?мо, що п?д час в?йни багато людей ма? проблеми з горюванням, – каже в?н. – Питання поляга? в тому, коли горювання ? ще здоровим, а коли його можна вважати психолог?чно проблематичним. Наприклад, я знав, що горювання ? здоровим, коли людина горю? дванадцять м?сяц?в за близькою особою, яку втратила. Людина тод? ма? можлив?сть немов би пережити р?чний цикл в горюванн?, ? це нормальна р?ч. ? я знав, що коли це вже переходить за р?к, то це вже можна називати нездоровим (якщо не йдеться про дитину матер?). Але вчора я д?знався, що укра?нськ? психологи вже говорять, що в Укра?н? через цю надзвичайну ситуац?ю вважа?ться здоровим горюванням не дванадцять, а двадцять чотири м?сяц?. Тобто ми вчимося, як запоб?гати, як допомагати, що не потр?бно говорити, як допомогти людям, з якими нам доведеться сп?впрацювати. Тому що ми зна?мо також, що психолог?чн? проблеми, травми в?йни, часто не проявляються в момент само? в?йни, а вже п?сля ?? зак?нчення. ? часто це може бути п?сля п'яти рок?в. Тому нам треба бути готовими, бо в нас в Укра?н? не вистача? психолог?в, ? тим б?льше, добрих психолог?в».
Завдання священик?в ? психолог?в
Отець Ладнюк також зауважив, що так? курси корисн? також ? для священик?в ? капелан?в. «Наприклад, в Укра?н? до мене не раз п?дходили в?йськов? з питаннями б?льш психолог?чними, тобто не йшлося про спов?дь, чи про Службу Божу, а вони мали питання психолог?чного характеру. ? коли я ?х запитав, чому вони не йдуть до психолога, вони мен? в?дпов?ли: “Тому що психолог не був на в?йн?, ? в?н не переживав того, що ми пережили. А ти як капелан, переживав ц? обстр?ли, втрати, життя в бл?ндажах, ? тому ми хочемо говорити з тобою”». Тому, також ? капеланам треба проходити ц? курси, щоб могти порадити. Хоча, з ?ншого боку, – ? це дуже важливо розум?ти – що ми, капелани чи будь як? священики, не можемо зам?нити психолога: це дв? р?зн? реч?. Але ми можемо зрозум?ти людину ? зор??нтувати».
Священик-салез?янин наголошу? на тому, що коли священик бере на себе «не свою функц?ю», то часто може також ? нашкодити. «Я, як священик, який часто ма? з цим справу ? дотичний до таких речей, заохочую священик?в обережно поводитися, щоб вони не нашкодили, – д?литься в?н. – Я ?м кажу: “Роб?ть те, що можете, поспов?дайте, дайте перш? поради, але пот?м передайте в руки психолога. Наприклад, в Дн?пр? хороший псих?атр, який л?ку? наших в?йськових. ? якщо в?н бачить, що хлопець ? рел?г?йною особист?стю, то везе його пот?м до священика, бо йому так легше працювати. ? це дуже добре, коли психологи розум?ють, коли потр?бно, скажемо так, пац??нта передати священику. ? священик ма? також розум?ти, коли в?н ма? передати людину психологов?. Це дуже важливо».
Для учасник?в курсу – можлив?сть в?дновити сили
Капелан розпов?в, що до групи, яка при?хала на формац?йний курс до Риму, ув?йшли, в основному, представники р?зних салез?янських сп?льнот – як римо-католицьких, так ? греко-католицьких– з? Львова, Житомира, Дн?пра. Окр?м цього_ ? також представники Донецького Екзархату, бо, як в?н п?дкреслив, вони «мають найб?льшу дотичн?сть до ц??? в?йни».
Для багатьох ?з учасник?в групи, як також ? для отця Олега, участь у формац?йному курс? в Рим?, – це не лише можлив?сть здобути корисн? знання, але й нагода перепочити та набратися нових сил ? натхнення. Це, за словами священика, надзвичайно необх?дно. «Якщо ти присвячу?ться повн?стю волонтерськ?й д?яльност?, щоб допомагати ?ншим, – каже в?н, – ? ти працю?ш наближено до фронту дуже ?нтенсивно ? не ма?ш ресурс?в, щоб в?дпочивати, то вигоря?ш дуже швидко. В мене ? приклади велико? к?лькост? волонтер?в, як? перегор?ли. Тобто вони вже н?чим не хочуть займатися. Бува? ? таке, що перегор?ли, ув?йшли трошки в депрес?ю, пот?м повернулися, але лише за деякий час».
Волонтерство ? в?дпочинок
Священик зауважу?, що волонтерство в Укра?н? довго не може тривати у тому вигляд?, як було на початку в?йни. «Ти не можеш без в?дпочинку працювати, – п?дкреслю? в?н, – тому що, на жаль, вже на другий р?к почалася критика щодо волонтер?в: “Ви не так зробили, фотограф?? не так передали, ви усм?ха?теся, а треба бути сумними” тощо. ? багатьох волонтер?в ця критика ще б?льше пригн?тила остаточно. Тому, наприклад, декого з тих людей, як? працюють в мо?й команд?, або з якими я сп?впрацюю, я змушую в?дпочивати, або в?дправляю виконувати якесь завдання, не пов'язане з в?йною, просто, щоб людина в?двол?клася. От, наприклад, сюди, в Рим, я прив?з з собою деяких ос?б, як? дуже пов'язан? з в?йною, щоб вони трошечки в?д?йшли в?д ц??? в?йни. Я думаю, що ?м це вдасться, тому що – ? це дуже важливо – нав?ть не обов'язково в?ддалятися в?д в?йни, але щоб в?двол?ктися, потр?бно зм?нити заняття».
Окр?м зм?ни заняття, за словами Олега, необх?дним для в?дновлення сили ? також п?дтримка ?нших. «На жаль, тепер у нас волонтер?в дуже критикують, – зауважу? в?н. – ? це проблематично. Тому раджу менше критикувати: якщо комусь не подоба?ться якийсь волонтер, який збира? кошти на щось, то просто не перераховуйте йому кошти, а перераховуйте тому, кому дов?ря?те».
Волонтерство зм?ню? форму
Отець Олег також вказав на ще один важливий аспект волонтерсько? д?яльност? на цьому етап? повномасштабно? в?йни: волонтерство дуже зм?нилося. У перш? два роки, за його словами, волонтери займалися евакуац??ю людей з л?н?? фронту, забезпеченням в?йськових р?зними найнеобх?дн?шими речами, такими як, наприклад, спальники, шоломи, бронежилети. Тепер цього всього не потр?бно. «Тепер, в основному, волонтерство б?льше почало спец?ал?зуватися, – каже в?н. – Волонтери допомагають конкретно як?йсь бригад? або батальйону, або ?нш? працюють над тим, щоб закупляти ? ремонтувати машини, ще ?нш? займаються дронами, або антидроновим захистом. Тобто зараз вс? волонтери взяли дуже вузьку л?н?ю, ? це правильно. Тобто волонтерство дуже зм?нилося, ? ми вже це в?дчули».
