杏MAP导航

Beata Zaj?czkowska - Ватикан

Отець Вальдемар Павелець, SAC, який служить у Ки?в?, розпов?да? про те, як зв?щати ?вангел?? про Бога, багатого милосердям, серед темряви в?йни. Польський паллотин з?зна?ться, що найб?льш? моменти безпорадност? в?н пережива?, коли проводить похорони сво?х вихованц?в. П?д час в?йни в?н часто чита? молитву ?суса на хрест?: «Отче, прости ?м, бо не знають, що роблять». ? цим намага?ться пояснювати те, що тепер в?дбува?ться на укра?нськ?й земл?. До вс?х людей добро? вол? о. Павелець зверта?ться з проханням: «Не забувайте Укра?ну. Ваша присутн?сть ? п?дтримка ? для нас конкретним знаком милосердя, що Бог не залиша? нас».

Як вигляда? життя в Ки?в?, де останн?м часом знову посилилися пов?трян? атаки?

Великодня нед?ля була дуже важкою, тому що у нас було аж чотири пов?трян? тривоги. Дуже показовим було те, що п?д час Пасхального чування, яке було ввечер?, бо через комендантську годину ми не можемо служити л?тург?ю вноч?, пролунав сигнал пов?тряно? тривоги, завили сирени. Церква була повна людей. Я дивився на ?хню реакц?ю, адже ми отриму?мо ?нформац?ю про те, що летить ? в якому напрямку. Цього разу це було не над нами. Ц?каво, що перед читанням ?вангел??, п?сля того, як була прочитана вся ?стор?я спас?ння, коли прозвучало «Ал?луя», зак?нчилася пов?тряна тривога. Для нас це було дуже символ?чним ? промовистим моментом. У деяких людей виступали сльози на очах, тому що ситуац?я не з легких. У нас в Ки?в? трохи спок?йн?ше, н?ж у Харков? чи Запор?жж?, як? пост?йно перебувають п?д великою загрозою. Найг?рше те, що вс? ц? напади в?дбуваються вноч? або рано вранц?, коли люди сплять ? не готов? прокидатися та б?гти в укриття. Це п?дло ? в?роломно з боку рос?йських окупант?в – користуватися такою ситуац??ю ? намагатися залякати людей. Четвергова атака в Харков? ? особливо п?длою, тому що п?сля того, як буд?вл? були обстр?лян? безп?лотниками, прибули рятувальники, щоб рятувати людей, ? ?х знову обстр?ляли, тро? з них загинули. Практично щодня в р?зних м?стах Укра?ни виникають под?бн? ситуац??. Складн?сть поляга? ще й у тому, що п?д час нещодавн?х атак на стратег?чн? об'?кти ?нфраструктури було зруйновано 80 в?дсотк?в ус?х об'?кт?в, як? виробляють електроенерг?ю. Це передв?ща? нам дуже складн? часи.

З чим, отче, п?д час в?йни, Ви асоц?ю?те милосердя?

В Укра?н? ми дума?мо лише про одне: щоб настав мир. ? образ Божого Милосердя, намальований на прохання ?суса, зверненого до сестри Фаустини, – це Воскреслий Христос, Який приходить ?, простягаючи руки до апостол?в, каже: «Мир вам!». Це показу?, що мир ? плодом Божого милосердя. В?н також ? даром. Ми дуже добре зна?мо, що означа? слово «мир», тому що ми його дуже прагнемо, тужимо за ним. ? для мене слово «милосердя» означа? мир. З цим святом т?сно пов'язане та?нство покаяння. Христос говорить про багато благодатей, як? з нього випливають. Справжн?й мир – це мир серця, спок?й сумл?ння. Думка про милосердя в контекст? миру мого сумл?ння пост?йно супроводжу? мене п?д час в?йни.

В контекст? жорстоких злочин?в, серед моря страждань ? болю п?сля втрати близьких, як ми можемо пропов?дувати ?вангел?? Бога, багатого милосердям?

Найб?льше це зач?па? мене в контекст? смерт?, втрати близько? людини. Але нав?ть тод? слова ?вангел?? набувають зовс?м ?ншого звучання. Бо ми зна?мо не т?льки теоретично, що «нема? б?льшо? в?д т??? любов?, як хто душу свою в?дда? за друз?в сво?х». Ми засвою?мо це на практиц?. Це, напевно, слова, як? найчаст?ше повторюють на похоронах укра?нських во?н?в, але також ? цив?льних, як?, зрештою, теж гинуть, бо це слова, як? дають над?ю. ? ми тут для того, щоб показати, що ?вангел?? в ц?й ситуац?? в?йни в Укра?н? ? словом над??. Ми да?мо над?ю людям, будучи з ними, розд?ляючи ?хню нелегку долю ? вони це усв?домлюють. Ми показу?мо, що ми не т?льки говоримо про милосердя, не т?льки теоретично розпов?да?мо про ?вангел??, ми стара?мося щодня жити ним ? зв?щати його сво?м життям. Через те, що ми перебува?мо з людьми, ми влива?мо над?ю в серця тих, хто часто вже ?? втрача?. ?нша сторона благов?стя – це конкретн? д?ла милосердя. ?сну? величезна к?льк?сть добра, яке розлива?ться посеред усього цього зла ? вс??? жорстокост? в?йни. Бо ми й дос? отриму?мо п?дтримку, ми й дос? отриму?мо гуман?тарну та в?йськову допомогу, щоб могти себе захистити. Укра?нська влада просить у першу чергу про системи протипов?тряно? оборони. Якщо Ки?в ? захищеним у цьому сенс? м?стом, то Харк?в чи Одеса перебувають у набагато г?рш?й ситуац??. Але ми все одно отриму?мо допомогу. ? це для нас знак Божого милосердя: н?хто не залиша? нас на поталу людям, як? не мають меж у зл? та жорстокост?, як? вони чинять. Ми щодня в?дчува?мо, що, незважаючи н? на що, Господь Бог ? до нас милосердним.

Чи в?йна призвела до б?льшо? людсько? доброти та сол?дарност?, чи навпаки – замкнула людей у власному его?зм? та потребах?

Ця в?йна показала, хто ? хто. Вона показала, хто чим живе. У критичн?й ситуац?? це ста? дуже очевидним. Справжн?х друз?в знаходять у б?д?. Ця в?йна показала, хто на чи?му боц?. Тому що тут не можна бути байдужим. Ти мусиш зайняти позиц?ю людини, яка ? або на боц? жертви, або на боц? окупанта. Цього н?як не можна оминути. Ця в?йна також показу?, наск?льки багато людей одурманен? цим рос?йським св?тоустро?м. Пропаганда – це величезна сила. Тому в 2014 роц?, коли окупували Крим ? сх?дн? област? Укра?ни, перше, що вони зробили, це заглушили укра?нське телебачення ? вв?мкнули рос?йськ? канали, як? с?яли пропаганду. ? це трива? дос?. Найважчим ? те, що ця в?йна також розд?лила родини. Диявольське, сатанинське зло поляга? в тому, що це д?йсно розд?лило нав?ть найближчих родич?в.

Сини, батьки воюють на фронт?, матер? з д?тьми розд?ляють долю б?женц?в. Чи можна зараз назвати присутн?сть найб?льшим даром в Укра?н??

Я часто повторюю, що найкращим подарунком, який ми можемо зробити ?ншому, ? наша присутн?сть. Вона не ма? ц?ни. Зрештою, нав?ть ?м'я Бога звучить як «Той, хто ?». ? нав?ть у ситуац?? втрати, коли хтось стражда?, то йому не потр?бн? слова розради, а лише те, що хтось перебува? поруч, що в?н стражда? не сам, що хтось розд?ля? його долю. Друга р?ч – це п?дтримка, яку ми пост?йно отриму?мо, яка запевня? нас, що ми не самотн?. Ми усв?домлю?мо, що ця допомога до нас часто приходить в?д людей, як? сам? не мають забагато. В?д початку в?йни найб?льше допомагали ? продовжують допомагати люди, як? сам? пережили якусь нестачу, б?ду ? розум?ють нашу ситуац?ю. Ця в?йна – це також в?йна молод?. Арм?я добровольц?в – це переважно молодь. Верховний Архи?пископ Святослав Шевчук часто говорить, що це в?йна молод?, бо справд?, молодь вою?, молодь допомага? ? молодь гине. ? це сумно, бо, зрештою, тих, хто гине, н?хто не зам?нить. А п?сля в?йни, яка ма? колись зак?нчитися, ма? початися нове життя ? в?дбудова всього того, що зараз зруйновано ? що ще буде зруйновано, чого ми не зна?мо.

Як у цей во?нний час зм?ню?ться переживання сво?? в?ри й рел?г?йност??

На Пасхальному чуванн? третину в?рних становили люди, яких я не бачив в?д початку в?йни, або люди, яких я бачив вперше в житт?. ? я думаю, що це також св?дчить про те, що в час безнад?? люди отримують над?ю саме у вигляд? в?ри, вони також починають шукати п?дтримки, вони сильн?ше в?дчувають Божу присутн?сть, ? через це приходять до Бога ? до Церкви. До нас пост?йно приходять нов? люди, як? готуються до та?нств, впорядковують сво? подружн? життя чи б?льше дбають про рел?г?йне виховання сво?х д?тей. Важко сказати, що це пл?д в?йни, бо в?йна сама по соб? ? великим руйнуванням ? стражданням, але це певний результат т??? ситуац??, в як?й ми перебува?мо, що без Бога неможливо вижити, що без Бога неможливо вийти з цього всього з якоюсь над??ю. Люди, як? втрачають сво?х близьких ? мають в?ру, переживають цю ситуац?ю зовс?м ?накше, н?ж т?, як? не мають в?ри. Ми бачимо це щодня. Тут не йдеться про в?дв?дування храм?в, богослуж?нь, а про ?рунтовне молитовне життя, про глибоке перетворення ? навернення, св?дками якого ми часто ста?мо. Зараз, напевно, част?ше, н?ж це було до в?йни.

Я хот?ла б запитати про почуття безсилля, чи воно прошива? Ваше серце?

Звичайно, на похоронах мо?х вихованц?в або людей, яких я знав, як? були мен? близьк?. Дивлячись на ?хн?х батьк?в, брат?в ? сестер, я спочатку не знав, що ?м сказати. Таким було мо? безсилля ? безпорадн?сть. Але я вир?шив, що просто буду з ними: буду п?дтримувати ?х, буду нав?ть допомагати ?м сво?ю присутн?стю у вс?х тих речах, як? пов'язан? з орган?зац??ю похорону або втратою когось ?з близьких. Мен? дос? дуже важко в?д того, що доводиться прокидатися о четверт?й годин? ранку в?д вибух?в, як? лунають за в?кном. Я безпорадний, я не знаю, що робити. Я часто ховаюся у ванн?й к?мнат?, бо ми р?дко спуска?мося до укриття. Це важко для мене, тому що ти в цей момент безпорадний. Бачиш силу зла, яка хоче тебе знищити, яка хоче знищити також ? те, що ти робиш. Тому що, врешт?-решт, кожен з нас тут працю?: буду?, ремонту?, розвива? параф?ю, громаду. Зараз у нашому паллотинському дом? в Ки?в? ми в?дкрива?мо соц?альну пральню. Вона буде служити для внутр?шньо перем?щених ос?б та малозабезпечених, як? не мають де випрати св?й одяг, або ж помитися та одягнути чистий одяг. Ц? проекти в умовах в?йни ? дуже важливими, ? ми робимо ?х, хоча не зна?мо, чи завтра все це не буде зруйноване. З ?ншого боку, ми бачимо, що потр?бно також розбудовувати духовну сторону Церкви, яку не знищить нав?ть смерть, яку не зруйнують н?як? ракети. Йдеться про Церкву як сп?льноту, тобто про те, щоб бути разом, п?дтримувати один одного. ? про поглиблена в?ра в те, що Господь Бог над ус?м цим пильну?.

Як паллотини, ви з час?в пад?ння комун?стичного режиму пропов?ду?те в Укра?н? послання про Боже Милосердя. Наск?льки це послання ста? б?льш актуальним у нин?шньому контекст??

Воно буде особливо потр?бне в п?сляво?нний час. Як паллотини, ми ма?мо досв?д пропов?д? Божого Милосердя в Руанд? п?сля геноциду. Це було дуже важко, тому що люди, як? до того часу збиралися в церквах, в одн?й сп?льнот?, в якийсь момент, немов п?д впливом злого духа, почали вбивати ? знищувати один одного. В Укра?н? ми ма?мо ?ншу ситуац?ю, бо нас нищать чуж? люди, як? прийшли на нашу землю ? починають ?? п?дкорювати, хочуть творити тут св?й св?т, сво? порядки, з чим укра?нський народ не змириться, бо дуже добре зна?, що таке «русск?й м?р». Я переконаний, що послання Божого Милосердя буде найб?льш потр?бне для зц?лення внутр?шн?х ран, як? спричинен? в?йною, стражданнями, втратою близьких, але також для зц?лення м?жнародних стосунк?в, тому що ми бачимо, що нин?шня ситуац?я зб?льшу? ненависть. Як паллотини, ми також прагнемо нести послання Фат?мсько? Богородиц?. У контекст? в?йни ? нин?шньо? ситуац?? у св?т? Фат?мське послання також набува?, так би мовити, нового звучання.  Ми по-новому прочиту?мо все те, що Богородиця сказала у Фат?м? про велику небезпеку червоного дракона, ?деолог??, яка заполонить увесь св?т, а деяк? народи вимруть. Побожна практика перших субот м?сяця також отриму? нове значення в контекст? в?йни.

Ми говорили про руйн?вну силу зла. Отче, чи в?дчува?те Ви в ц? темн? часи силу добра, яка вселя? над?ю?

Таких ситуац?й було багато, починаючи з Майдану Незалежност?, коли я був св?дком похорону молодого хлопця, який помер в?д отриманих поранень. Мене дуже зворушив той факт, що коли його т?ло принесли в трун?, на сцену вийшла його мати ? першими словами, як? вона сказала, були: «Я прощаю тих, хто вбив мого сина». Як священик, я теоретично це розум?в, але в той момент я в?дчув великий мир у серц?. ? в цей похмурий час, коли ненавид?ти зда?ться чимось природним, я згадую цю ситуац?ю ? обличчя ц??? мужньо? ж?нки, яка страждала п?сля втрати сина, але яка не зупинилася на болю, а змогла виявити, власне, людське милосердя. П?д час в?йни я часто згадую молитву ?суса на хрест?: «Отче, прости ?м, бо не знають, що роблять». ? цим я намагаюся пояснити те, що з нами тепер в?дбува?ться. Коли переживаю особливо важк? хвилини, ?нод? з? сльозами на очах молюся ? кажу: «Господи Боже, прости ?м, бо вони справд? не знають, що чинять». Ми д?йсно в?дчува?мо на соб?, що таке милосердя, що таке прощення, що таке Боже милосердя.