杏MAP导航

Св?тлана Духович – Ватикан

Для людей, як? займаються чи ц?кавляться богослов'ям, в час в?йни воно почина? набирати екзистенц?йних рис, тобто переста? бути теор??ю, а ста? життям. Таку думку в ?нтерв’ю для Рад?о Ватикану - Vatican News висловив отець Петро Балог, ОР, настоятель дом?н?канц?в у Ки?в? та директор ?нституту св. Томи Акв?нського, римо-католицького вищого богословського навчального закладу, що був заснований Орденом Пропов?дник?в у 1992 роц?. Отець Петро розпов?в про д?яльн?сть ?нституту п?д час в?йни та про виклики, як? постали у ц? непрост? часи як перед навчальним закладом, так ? богослов’ям загалом.

Навчальний процес у час в?йни

Священик сказав, що п?сля початку повномасштабного вторгнення навчальний процес в ?нститут? св. Томи Акв?нського був перерваний лише на короткий час, а коли в?дновився, то лекц?? проводилися онлайн, тобто у формат?, який був запроваджений ще п?д час пандем??. «Лекц?? ?нод? переносилися, але завдяки тому, що навчання в?дбувалося онлайн, навчальний р?к не призупинили, не перервали ? не перенесли на майбутн?. Хоча, звичайно, перш? м?сяц? було, як кажуть, не до цього, але якось воно тривало».

Стосовно к?лькост? студент?в ?нституту, отець Петро Балог сказав, що на вс?х напрямках, що включають бакалаврськ? та маг?стерськ? студ??, катехитичн? курси, навчальну програму для консультант?в родинного життя, модульн? курси, л?тург?йно-музичн? курси, записан? приблизно 220 ос?б. «Але це в теор??, – зауважив в?н, – бо насправд? тих, як? беруть участь, тобто не просто записан? на якийсь курс, але д?йсно беруть участь у навчанн?, приблизно на третину менше». Директор ?нституту вказав на ц?каву динам?ку, яка спостер?га?ться в?д початку повномасштабного вторгнення, а саме зб?льшення к?лькост? аб?тур??нт?в. «Минулого року у вересн? поступило понад 70 ос?б, а два роки тому приблизно 65. Це у три рази б?льше, ан?ж попередн?ми роками», – зазначив в?н, додаючи, що таке зб?льшення, з одного боку, пов’язане з тим, що навчання, в основному в?дбува?ться онлайн ? на навчання записалося багато студент?в, що мешкають поза Ки?вом, а також за кордоном, а з ?ншого боку, в?йна спонука? багатьох шукати в?дпов?д? на екзистенц?йн? питання. Хоча, як в?дм?тив наш сп?врозмовник, багато з тих, хто приходить з такою мотивац??ю, п?зн?ше залиша? навчання, бо «бачать, що треба не лише шукати сенс життя, але ? вчитися».

Директор ?нституту св. Томи Акв?нського розпов?в також про модульн? курси, як? в?дкрилися три роки тому. Вони тривають р?к ? в?дв?дувати ?х потр?бно один в?кенд (субота, нед?ля) на м?сяць. Т?, хто не може при?днатися до прямо? трансляц?? лекц?й онлайн, може подивитися ?х у запис?. Отець Петро зазначив, що, загалом, навчальний процес в?дбува?ться у г?бридн?й форм?, тобто студенти можуть за бажанням прийти на лекц?ю в ?нститут, в аудитор?ю, оснащену камерою, м?крофоном ? комп'ютером. Зазвичай, у цей пер?од приходять в?д 3 до 8 студент?в.

Велика перевага тако? форми навчання, за словами нашого сп?врозмовника, поляга? у тому, що лекц?? можуть слухати люди, як? ? поза Ки?вом. «Ще до 2020 року, перед пандем?ю, в нас не було онлайн лекц?й, – каже в?н. – Тому лише кияни або т?, як? тут живуть чи працюють в столиц?, могли брати участь в навчанн?, бо треба було ф?зично приходити. Але ? й недол?ки, найб?льший з яких – брак безпосереднього контакту з? студентами: студенти сидять в Zoom з темними екранами; ти бачиш, що там 25 ос?б онлайн, але з них один чи дво? мають включене в?део, або й н?хто. ? ти говориш до темного екрану. Та нав?ть, якщо й бачиш, то все одно це не те». Директор п?дкреслив, що «?нститут – це не просто лекц??: прийшов, посид?в, послухав ? до побачення», а це й ?нститутський театр, зустр?ч?, по?здки, просте сп?лкування, сп?льн? перегляди ф?льм?в, душпастирство студент?в. «Тепер цього всього нема?, – зазнача? в?н, – тому, можливо, дехто приходить, ? йому ста? нудно лише слухати лекц?? ?, в?дпов?дно, пот?м залиша?. Отже, навчання цього формату ма? сво? плюси й м?нуси».

Програма навчання ? нов? виклики

В?дпов?даючи на запитання про те, чи в?йна вплинула на саму програму навчання в ?нститут?, тобто чи беруться до уваги питання в?ри, як? виникають в час в?йни, отець Балог зазначив, що основна програма не зм?нилася. «Але п?д час основних курс?в, наприклад, з б?бл?йно? теолог??, чи книг Старого ? Нового Запов?ту, чи з ф?лософ??, л?тург?ки, можна актуал?зувати поточн? теми», – зауважив в?н. Священик додав, що в ?хн?х планах – запровадження реаб?л?тац?йних курс?в для профес?йних консультант?в, як? би могли допомагати як окремим особам, так ? родинам долати травми а також започаткування лекц?й, монограф?чних курс?в чи конференц?й ?з соц?ального вчення Церкви на так? теми, як в?йна ? мир, справедлив?сть, праця, безроб?ття, права людини, еколог?я, збройна агрес?я, кордони тощо.

Богослов’я, яке говорить не лише про рад?сть

Директор ?нституту св. Томи Акв?нського зазнача?, що повномасштабне вторгнення Рос?йсько? Федерац?? в Укра?ну стало для багатьох людей, включно з в?руючими, тим моментом, коли вони вперше так близько стикнулися з питаннями про страждання ? смерть, про смисл життя, про присутн?сть зла у св?т?. «Для декого це шок, – каже в?н, – бо було все гарно, добре, “Господь нас любить!”, “Прославляймо Бога!”, а тут стикнулися з трагед?ями ? злом». Дом?н?канець п?дкреслив, що для тих, хто вивча? богослов’я чи ?стор?ю Церкви, або чита? Святе Письмо, ц? теми не ? новими: ? ран?ше в св?т? в?дбувалися р?зн? катакл?зми ? були в?йни, що забирали життя багатьох людей, але тод? «це все не ф?ксувалося, бо не було мас-мед?а». «Якщо ти серйозно займа?шся богослов'ям, – п?дкреслив в?н, – ? не т?льки говориш про воскрес?ння, але й про те, що перед воскрес?нням був хрест ? страждання, ? п?д час кожного Великого Посту молишся Хресну Дорогу, роздуму?ш над стражданнями, (зрозум?ло, що ран?ше ц? роздуми стосувалися наших хрест?в в особистому житт?, але тепер ц?ла кра?на ма? св?й хрест), то ти вже тепер, практично, досв?дчу?ш те, про що молишся. Тут мова йде про сп?встраждання: що ми з Христом, що Христос разом з нами стражда?». Власне, у св?тл? цих траг?чних под?й земного життя Христа, за словами нашого сп?врозмовника, можемо знаходити в?дпов?д? на питання: «Де ? Бог? Де Бог, коли в?дбувалися траг?чн? под?? в Буч??». «Бог там, де т? страждаюч?, – наголошу? священик. – Серед тих, кого вбивали, насилували, яких грабували – серед них був той самий Христос, як на Хресн?й дороз?: безпом?чний, пот?м закатований ? вбитий».

Важк? запитання з? сфери в?ри

За словами отця Балога, серед ?нших тем ? питань, що виникають у духовн?й сфер?, – це тема непевност? (Що буде? Чи буде кра?на, чи не буде кра?ни? Чи залишаться живими р?дн? та знайом? тощо), ? «тому ?нтенсивно зб?льшу?ться уповання на Бога, над?я, дов?ра Богу». «Отже, богослов'я почина? набирати таких екзистенц?йних рис, – п?дкреслю? в?н. – Воно переста? бути чистою теор??ю ? ста? життям».

Дом?н?канець зауважив, що в траг?чних обставинах сл?д бути дуже обережними у висловлюваннях, як? стосуються сфери в?ри. В?н нав?в приклад одного священнослужителя, який у перш? м?сяц? в?йни п?сля одного з рос?йських обстр?л?в написав у соцмережах, що Бог його врятував. Але йому в?дразу поставили запитання, чому Бог його врятував, а ?нших н?. «Це важке питання, тому треба бути обережними з цим», – каже отець Петро, додаючи, що ц? питання зустр?ча?мо ? в Святому Письм?: «Наприклад, в Книгах  Мудрост? автор плаче, чому справедлив? помирають замолоду, а несправедлив? чи як?сь злочинц? живуть довго».

Ще одне важливе питання в цих обставинах, за його словами, це питання про те, чи молитва да? результат. «Здеб?льшого, люди оч?кують, що на прохання ма? бути позитивна в?дпов?дь, – каже в?н. – Це немов у магазин?: коли я плачу за щось, то маю отримати. Звичайно, людям це важко пояснювати, але зна?мо, що ? воля Божа, ? волею Божою н?коли не ? н?яке зло, ан? смерть». За словами священника, в цьому контекст? важливо також говорити про поняття Божого провид?ння, «яке ми до к?нця не розум??мо». «Наприклад, одне з основних д?янь Божого провид?ння – це смерть ?суса Христа на хрест?, – п?дкреслю? в?н. – Бог не хот?в, щоби будь-хто помирав, але в сво?му провид?ння передбачив це для нашого спас?ння».

Наш сп?врозмовник нав?в слова святого Августина, який писав, що Бог н?коли би не допустив зла, якби не був спроможний вивести з цього ще б?льше добро. Саме в ц?й перспектив? священник заохотив дивитися також на тепер?шн? под?? в Укра?н?. «Попри негатив, горе, смерт? ? непевн?сть майбутнього, бачимо певн? зрушення, – каже в?н. – Багато людей зм?нило мислення. Звичайно, що проявилося також багато н?кчемност?, з’явилося розчарування ? так дал?, але зм?нилося багато з того, чого роками не можна було зм?нити: кра?на стала б?льш по?днана, н?ж була, незважаючи на пол?тичн? преференц?? та негаразди».

Зм?на перспективи

Отже, повномасштабне вторгнення, як п?дкреслив наш сп?врозмовник, стало спонукою для багатьох укра?нц?в для того, щоб задуматися над тим, що «таки важливо, якою мовою розмовля?ш, з ким уклада?ш союзи, з ким дружити тощо». «Але тепер основне – вистояти, бо це все можна втратити – ? мовн? здобутки, ? рел?г?йн?, ? пол?тичн?, ? преференц?? стосовно руху до ?вропи – це все можна втратити, якщо буде окупована вся кра?на», – констату? в?н.

Рел?г?я ? в?ра може допомогти знаходити натхнення, щоб в?дпов?дати на виклики, пов’язан? з в?йною, тобто, як п?дкреслив отець Балог, щоб «не падати на дус?, але щось з цим робити». Саме тому, за його словами, ?нститут св. Томи Акв?нського ма? на мет? запровадити згадан? реаб?л?тац?йн? курси, щоб «пот?м консультанти могли давати напрямок тим, як? втратили сенс, втратили близьких, пережили горе, щоби вони не зупинялися, а йшли дал?, ? щоби нав?ть розвивалися, щоби це стало спонукою для подальшого розвитку, а не до злоби, чи гн?ву, бо це не конструктивне».

Прикладом такого конструктивного наставлення в складних обставинах, за словами сп?врозмовника, ? дисиденти, як? «вийшли з табор?в чи пересл?дувань, ? починали працювати позитивно». «Вони мало згадували чи плакали про сво? минуле, про т? в'язниц?, як? пройшли, – наголошу? в?н, – але повернувшись, починали з позитиву, розвивали, дивилися вперед, а не назад, не на помсту. Хот?лося б теж, щоб ? ?нститут м?г зробити св?й внесок у цей процес».

Отець Петро Балог зауважив, що «це законом?рно, що емоц?йно хот?лося би побажати ворогам найг?ршого, але це для нас погано». ?, зрештою, ?стор?я показу?, що народи, як? завдали шкоди ?ншим народам, п?сля певного процесу перетворення, знову ставали складовою частиною стосунк?в м?ж кра?нами. «Ми ж не будемо стол?ттями жити в цьому, – зауважив в?н. – Нам би хот?лося, щоб сус?д став нормальним. Але нав?ть якщо це буде кра?на, ну така агресивна трошки, то треба навчитися, як б?ля не? жити». Для цього, за його словами, потр?бно «розвивати свою культуру, свою мову ? все сво?, щоби не було привод?в приходити ? “захищати”».

В?ра, що ста? життям

Отож, богослов’я, особливо, в час таких глибоких криз, як в?йна, не може залишатися теор??ю, а повинно перекладатися на життя. Священник-дом?н?канець пригадав Халкедонський собор (451 р.), на якому було проголошено, що ?сус Христос – досконалий в божеств? й досконалий в людськ?й природ?; правдивий Бог ? правдива людина. «Що це означа? тепер, в часи в?йни? Це означа?, що В?н близький нам. В?н – правдива людина, а людина не лише рад??, але й стражда?. В?н прийняв нашу природу, кр?м гр?ха, тобто В?н ? на сторон? тих, як? досв?дчують насл?дки гр?ха, а не тих, як? чинять гр?х. Тому В?н завжди ? на боц? пригноблених. Зрештою, про це В?н говорив у Наг?рн?й пропов?д?: Блаженн? вбог? духом, блаженн? миротворц?, блаженн? т?, що плачуть. Там нема? “блаженн? сильн?, агресивн?”. Тому та постанова того собору з V стор?ччя про Боголюдину, проявля?ться в тому, що В?н ? з нами у вс?х наших цих переживаннях. ? тому В?н з нами сол?дарний: не просто з неба десь там далеко сп?вчува? нам, але тут ? вт?лений ? сол?дарний з нами, бо перший стражда?, помира? на хрест?. Тому ця теолог?я ста? д?йсно практичною”.