杏MAP导航

Beata Zaj?czkowska – Ватикан

«Силу, над?ю ? в?ру мен? да? те, що я бачу, що Боже Провид?ння нас не залиша?, ? що в людях так багато в?ри», – так через два роки п?сля початку широкомасштабно? в?йни архи?пископ Мечислав Мокшицький, Митрополит Льв?вський латинського обряду, д?литься в ?нтерв'ю для Рад?о Ватикану - Vatican News сво?ми думками про те, що в?дчува?, п?дкреслюючи, що в цей темний час вся Укра?на оповита ланцюгом молитви.

Нав?ть у Львов? пост?йно лунають сирени пов?тряно? тривоги, а м?сто потерпа? в?д обстр?л?в. Як? роздуми супроводжують Вас у другу р?чницю повномасштабно? в?йни?

Серед багатьох сл?в, записаних на стор?нках ?вангел??, мен? запало в душу коротке ствердження Господа ?суса: «Нема? доброго дерева, що приносить поганий пл?д, ан? злого дерева, що приносить добрий пл?д. Бо з плод?в його п?зна?ться кожне дерево». Ц? слова ? для нас голосом ?стини, що дозволя? нам судити про повед?нку людей, як?, сл?дуючи за злом, стають г?рким плодом для ?нших. ? хоча вони кажуть, що хочуть захищати ? визволяти, ми бачимо ?нше. Зам?сть миру вони породжують в?йну. Зам?сть любов? – ненависть. Зам?сть спокою вони породжують тривогу. Це ?хн?й пл?д, г?ркий ? терпкий. Тому можна без сумн?ву сказати, що в них нема? добра, тому вони ? злим деревом, а ?хн?й пл?д – ка?новий злочин. Нам боляче, що через десятил?ття п?сля зак?нчення Друго? св?тово? в?йни нам знову доводиться в?дстоювати свободу ? роздумувати над тим, як людина не може, а можливо, не хоче пам'ятати про зв?рства, як? залишила по соб? та в?йна. Ми, натом?сть, дуже добре пам'ята?мо, б?льш?сть з нас лише з ?стор??, але серед нас все ще ? люди, як? пам'ятають з особистого досв?ду той час.

На жаль, в?йна тепер стала вашим особистим досв?дом. Як вигляда? щоденне життя?

На жаль, бойов? д?? тривають. Ракети та безп?лотники падають на людей та м?ста. Гинуть солдати ? цив?льн? люди. Багато людей залишаються пораненими, позбавленими дом?вок, засоб?в до ?снування, браку? прац?. Все це призводить до страху, тривоги, невпевненост?. Дуже багато д?тей, дорослих, але також ? священнослужител?в потрапляють у в?дчай, депрес?ю та псих?чн? захворювання. У ц?й ситуац?? Церква посп?ша? до вс?х з допомогою. Ми допомага?мо воюючим солдатам через капеланське служ?ння, орган?зову?мо гуман?тарну допомогу, продукти харчування, медикаменти, спорядження ? нав?ть допомага?мо купувати дрони. Ми продовжу?мо приймати внутр?шньо перем?щених ос?б, орган?зову?мо гуман?тарну допомогу та в?дправля?мо ?? в зони бойових д?й. Ми також нада?мо цю п?дтримку б?дним с?м'ям у наших параф?ях. Ми орган?зову?мо ширшу душпастирську д?яльн?сть, щоб зм?цнити ?хню в?ру та над?ю.

Яким чином ви допомага?те людям збер?гати над?ю та мужн?сть духа?

Передус?м заохочу?мо в?рних до молитви, надихаючись словами Послання святого апостола Якова: «Нещастя сп?ткало когось ?з вас? Нехай молиться!». Без сумн?ву, нас сп?ткало нещастя, яким ? в?йна. Тому згадане прохання апостола ? для нас закликом ? завданням. Це те, що ми сьогодн? можемо дати нашим близьким ? вс?й Укра?н?. Наша молитва ма? бути под?бною до кадильного диму, який завжди ма? один напрямок – в?д земл? до неба. Вона ма? бути голосом одного серця ? одного духу. До цього заклика? нас ? Папа Франциск: «Нехай молитви ? благання, як? сьогодн? зд?ймаються до неба, торкнуться розуму ? сердець в?дпов?дальних у св?т?, щоб вони поставили д?алог ? загальне добро вище за приватн? ?нтереси. Будь ласка, б?льше жодно? в?йни!». Таким ? нам?р наших молитов, як? при?днуються до голосу Свят?шого Отця, заступаючись за свободу та мир. Тож у цьому досв?д? страждань нашою збро?ю в боротьб? за мир ? молитва. Ми ? Божими во?нами, але не з гвинт?вкою в руц?, а з розар??м. Не на пол? бою, а на кол?нах перед Пресвятими Дарами. Таким чином ми охоплю?мо ланцюгом молитви всю кра?ну, особливо тих, хто в?д нашого ?мен? ? заради нас на фронтах ц??? шалено? в?йни бореться за свободу Батьк?вщини. Таким чином ми вносимо в життя в?дчуття безпеки ? нашу сол?дарну поставу. Окр?м молитви, ще одним вим?ром, який зм?цню? над?ю та силу духу, ? добре слово. Сьогодн? з багатьох стор?н надходять новини, як? не вселяють оптим?зму, а часто викликають почуття жаху. Тому в?д нас виходить над?я ? розрада, добре слово ? п?дтримка духу. Слова Господа ?суса: «Нос?ть тягар? один одного», стають тим завданням, яке ми повинн? взяти на себе, з яким ми повинн? виходити один до одного. ? тут наста? випробування для любов?, засновано? на д?лах. Ми повинн? знайти себе в ц?й д?йсност?. Папа Франциск сказав: «Милосердним ? той, хто вм?? сп?впереживати проблемам ?нших», ?: «Нехай д?ла милосердя не будуть способом покращити наше самопочуття, але способом розд?лити страждання ?нших, нав?ть ц?ною ризику та незручностей». У ц? важк? моменти саме до тако? постави ми заохочу?мо ? саме такими намага?мося бути, щоб люди бачили наш? добр? справи ? прославляли Отця, Який ? на небесах.

Чи ? як? плоди прин?с акт вв?рення Укра?ни та Рос?? Бож?й Матер??

В?дразу п?сля акту вручення Рос?? та Укра?ни, яке Свят?ший Отець Франциск зд?йснив у Ватикан?, а ми – в наших параф?ях та д??цез?ях, ми побачили, що в першу ж суботу рос?йська арм?я в?дступила в?д Ки?ва. Фат?мська Богородиця заохочувала до молитви, покаяння ? навернення. Ми також бачимо це у багатьох в?рних нашо? Церкви та ?нших обряд?в чи конфес?й. Люди бачать, що ?диний порятунок – у Господ? Боз?, що т?льки чудо може врятувати Укра?ну. ? це ? плоди посвячення Богородиц?. Незважаючи на цю складну ситуац?ю, атмосферу, люди не втрачають над??. Вони ще мають в соб? багато сили й оптим?зму. Вони вм?ють бути дуже сол?дарними ? п?дтримувати один одного. У всьому цьому вони бачать необх?дн?сть молитви ? д?ю Божо? благодат?. Часто солдати розпов?дають про силу молитви, яку вони в?дчувають, ? вдячн? вс?м, хто молиться за них.

Зв?дки в цей похмурий час черпати над?ю?

Силу, над?ю ? в?ру мен? да? те, що я бачу, що Боже провид?ння нас не залиша? ? що в людях ? ст?льки в?ри. Один солдат розпов?в, що з ним сталося на фронт?. В?н сказав, що п?д час бою у них зак?нчилися бо?припаси ? вони зрозум?ли, що це к?нець. Вони не могли покинути окопи, бо це була б митт?ва смерть. Тому вони почали прощатися один з одним ? дивилися, як до них наближаються рос?йськ? солдати. Один ?з солдат?в, який знав, що в ц? дн? буде похорон його дядька, що також загинув на в?йн?, а я ховав цього дядька, сказав: «Господи Боже, зроби щось, бо моя с?м'я не переживе двох похорон?в». Солдат розпов?да?, що через деякий час рос?яни зупинилися, розвернулися ? п?шли назад. Для нього ? для нас це в?дчутне чудо, знак Божого втручання. Ще один приклад. Брат одного з мо?х священик?в працю? на фронт? л?карем ? якось з?знався братов?: «Ти зна?ш, що я нев?руючий, але я знаю, що я ще живий т?льки завдяки тво?м молитвам ? молитвам тво?х колег».

Силою ста? молитва?

У надзвичайно складний час, в якому опинилася Укра?на, ми ма?мо розпочати чування б?ля хреста Господа нашого ?суса Христа. Сьогодн?, коли в?йна стала реальн?стю, нам потр?бно ще б?льше пригорнутися до хреста ? перебувати п?д цим знаком любов? та спас?ння, знаком перемоги життя над смертю, любов? над ненавистю, правди над брехнею, смирення над его?змом. У цей важкий час Укра?на також потребу? подальшо? сол?дарност? та добрих сердець.

Наск?льки важливо ? надал? залишатися сол?дарними з? стражденною Укра?ною?

Дозвольте мен? скористатися ц??ю нагодою, щоб подякувати вс?м священикам, богопосвяченим особам та в?рним Церкви в Укра?н? та за ?? межами, особливо в Польщ?, за ?хню прекрасну позиц?ю любов?. Саме ця позиц?я ? живим ?вангел??м добрих справ. Саме вона показала св?тов? Божественне обличчя любов?. Ставлення поляк?в вразило укра?нц?в, ? вони усв?домлюють, яке велике серце вони ?м виявили, показавши свою справжню людян?сть ? християнськ?сть. Насамк?нець, я також просив би, щоб ми не втратили це Божественне обличчя Любов?. Воно нам ще довго буде потр?бне, нав?ть тод?, коли настане довгооч?куваний мир.