杏MAP导航

Св?тлана Духович – Ватикан

«Ми просимо у Господа миру для нашого народу, ми молимося, щоб ця в?йна якнайшвидше зак?нчилася, ми просимо, щоб Господь захистив нас в?д страждань, в?д смерт?. Але важливо усв?домлювати, що Господь б?льше готовий дати, н?ж ми просити. Це да? нам над?ю». Так Блаженн?ший Святослав, Глава Укра?нсько? Греко-Католицько? Церкви, в розмов? з ватиканськими мед?а опису? прохання, як? щоденно п?дносяться до неба з уст людей, як? вже два роки страждають в?д повномасштабно? в?йни.

Ваше Блаженство, вже два роки багато людей в Укра?н? майже щодня прокидаються в?д звук?в сирен та вибух?в. ?нш? з тривогою читають новини. Думки багатьох линуть до сво?х близьких, як? перебувають на фронт? або в дуже небезпечних м?сцях. Куди линуть Ваш? думки, коли Ви прокида?теся, ? про що Ваш? перш? молитви?

Першою ранковою молитвою, з якою я прокидаюся, ? молитва подяки. Тому що направду кожного ранку, коли ти прокида?шся живим, ти вже ма?ш глибоку причину дякувати Господу, дякувати за дар нового дня, дар життя, який ти ма?ш перетворити на дар себе Богов?, сво?й Церкв?, сво?му народов?. Останн?м часом я знаходжу сенс ц??? подячно? молитви в цих словах пророка ?са?: «Ще поки ти говориш, Я в?дпов?м: Ось Я» (пор. ?с 58,9). Це д?йсно щось, що мене вража? ? нада? сенсу ?ншим молитвам, бо це слово над??: воно говорить про те, що Господь б?льше готовий давати, н?ж ми просити. Очевидно, що ми просимо в Господа миру для нашого народу, молимося, щоб ця в?йна якнайшвидше зак?нчилася, просимо, щоб Господь захистив нас в?д страждань, в?д смерт?. Але перед тим, як починати цю молитву з нашими проханнями, важливо усв?домлювати, що Господь б?льше готовий давати, н?ж ми просити. Це вселя? в нас над?ю.

В?йна несе смерть, страждання, виклика? ненависть ? породжу? серйозн? соц?альн? проблеми. Як Церква намага?ться протистояти всьому цьому?

Мушу сказати, що протягом цих двох рок?в широкомасштабного вторгнення, бо насправд? це вже десять рок?в в?йни, наша Церква виробила певний вид душпастирства, який я б назвав душпастирством горювання, тому що нам доводиться супроводжувати людей, як? плачуть, людей, як? страждають, людей, як? оплакують втрату член?в с?м'?, дом?вки, оплакують св?т, в якому вони жили. Це виклик, бо дуже легко бути душпастирем для щасливих людей. Можливо, сьогодн? зах?дна культура потребу?, так би мовити, «душпастирства при?мностей», «душпастирства комфорту», душпастирства для людей, що живуть у св?т? споживання. Свят?ший Отець часто говорить, що ця душпастирська оп?ка означа? застер?гати сучасну людину в?д т??? культури в?дкинення мов непотребу, яка прагне дедал? б?льшого задоволення з якомога меншою в?дпов?дальн?стю. Але в контекст? в?йни ми ма?мо справу ?з зовс?м ?ншим викликом: ми щодня пережива?мо трагед?ю руйнування нашо? кра?ни, наших м?ст, щодня дивимося у в?ч? смерт?, ?, на жаль, дос? не ма?мо ч?тко? перспективи, коли це все зак?нчиться. Тому ми ма?мо справу ?з ситуац??ю глибокого болю нашого народу й часто почува?мося безсилими перед обличчям усього цього. Що ми можемо зробити? ?нод? перевагу нада?ться тому, щоб бути присутн?ми, перш н?ж щось робити: бути присутн?ми поруч з людьми, як? плачуть, стараючись показати, що Господь ? поруч з нами. П?д?брати в?дпов?дн? слова для матер?, яка оплаку? смерть сво?? дитини, знайти слова, щоб п?д?йти до молодо? людини, яка втратила ноги ? не зна?, як жити дал?, або до дитини, яка на власн? оч? бачила смерть сво?? матер?. Що можна сказати ц?й б?долашн?й дитин?, яка не зна?, як давати соб? раду не лише з? стосунками з ?ншими людьми, але ? з самою собою? Це душпастирство горювання ? викликом, але це також душпастирство над??, бо ми бачимо, що християнська в?ра заклика? нас нести над?ю воскрес?ння посеред людського горя. Таким ? контекст нашого життя, життя Церкви ? зв?щення ?вангел?я серед ц??? велико? трагед?? в?йни в Укра?н?.

Хочу також запитати про те, зв?дки ви черпа?те силу, – Ви особисто, священики, богопосвячен? особи, – щоб супроводжувати людей протягом цього темного пер?оду?

Мушу щиро визнати, що це загадка. Ми не зна?мо. Лише коли ти зверта?ш св?й погляд на той пер?од в?йни, який вже минув – два роки, – то можеш витлумачити ? зрозум?ти, зв?дки черпа?ш свою силу. Можливо, це той самий досв?д Божо? присутност?, який мав Мойсей на Сина?, коли Господь сказав йому: ти не можеш бачити мого обличчя ? залишатися живим (пор. Вих 33,20). Ми можемо розп?знати цю присутн?сть, яка нас надиха?, яка заряджа? нас силою, лише дивлячись на спину Господа, Який проходить, Який пройшов кр?зь тв?й б?ль. Мушу сказати, що ? так? моменти, коли в?дчува?ш п?дзарядку: це, звичайно, молитва ? та?нства Церкви. Ми можемо сьогодн? знову п?дтвердити цю в?дому фразу християн перших стол?ть: «Sine dominico non possumus», тобто без звершення ?вхарист?? ми не можемо н? жити, н? д?яти. Кр?м того, част? спов?д?: в?дбува?ться велике в?дкриття Та?нства Примирення, яке зц?лю? наш? духовн? рани, але також ? рани людсько? псих?ки. Бо ми щодня живемо в безпосередн?й небезпец? смерт?. Наприклад, я не знаю, чи буду ще живий через годину: така наша реальн?сть. Тому ми повинн? бути завжди готов? померти ? постати перед обличчям нашого Господа. ? ще трет?й момент, який стосу?ться нашо? д?яльност?: звичайно, п?сля кожного бомбардування, п?сля кожного ракетного удару ми в?дчува?мо страх, отриму?мо нов? психолог?чн? рани, але важливо трансформувати цю енерг?ю страху в д?ю. Багато людей пов?домляють, що п?сля кожного ракетного удару вони пом?чають п?двищення активност?. Цю енерг?ю, яка вибуха? у тоб?, коли ти чу?ш гурк?т вибух?в ? здригання твого будинку, потр?бно трансформувати в д?ю сол?дарност?, в служ?ння: чинити добро допомага? тоб? зц?литися, трансформувати св?й б?ль у сол?дарн?сть з тими, хто плаче, трансформувати свою жалобу в християнську любов. Це перетворення стану в д?ю, але в позитивну, конструктивну д?ю, ? тим, що да? нам над?ю. Можливо, ц? три реальност? можна сприймати як секрет нашо? ст?йкост?, секрет сьогодн?шньо? християнсько? над?? укра?нського народу.

Отож, укра?нський народ не переста? над?ятися, хоча ма? вс? причини для в?дчаю?

Мушу сказати, що ми поранен?, але не у в?дча?. Як каже апостол Павло, ми зневажен?, але не знищен? (пор. 2 Кор 4,9). Щодня ми пережива?мо смерть Господа нашого ?суса Христа у наш?й плот?, щоб пережити Його воскрес?ння. Народ, який в?рить у в?чне життя, народ, який в?рить у воскреслого Христа, знаходить над?ю. ? мушу сказати, що над?я – це не порожн? почуття, не сл?пе уповання на те, чого не зна?ш. Н?, не в цьому поляга? християнська над?я. Сенсом християнсько? над?? ? життя Воскреслого: ми неодм?нно воскреснемо. Ми вже носимо цю над?ю в нашому сьогодн?шньому житт?, але повн?стю вона в?дкри?ться лише в житт? прийдешньому. Тому християнська над?я – це чеснота, яка включа? волю, тв?й спос?б мислення, тв?й розум ? тво? почуття. Отже, саме християнська над?я в?дкрива? перед нами нов? перспективи. В Укра?н? часто можна почути латинську фразу Contra spem spero (Без над?? спод?ваюсь), яка також стала назвою в?рша в?домо? укра?нсько? поетеси Лес? Укра?нки: ми спод?ва?мося по-християнськи всупереч просто людському в?дчаю. Таким чином, християнське око може в цих умовах розглед?ти св?тло в?ри, яке, можливо, нев?руюча людина не може сприйняти.

Архи?рейський синод ?пископ?в в Укра?н?, який зас?дав на початку лютого, мав як головну тему душпастирство с?мей. Як? головн? виклики ? в ц?й сфер? ? як Церква стара?теся в?дпов?дати на ц? виклики?

Сьогодн? душпастирська програма нашо? Церкви, яку ми узгодили на р?вн? Синоду, може бути п?дсумована в перспектив? зц?лення ран в?йни. Одним ?з пр?оритет?в ц??? душпастирсько? уваги ? душпастирська оп?ка с?м'?, яка горю?. Важливо зрозум?ти, як супроводжувати с?м'ю, ? ми провели глибокий анал?з ситуац??, що склалася в житт? укра?нсько? родини. Перш за все, ми зрозум?ли, що б?льш?сть укра?нських с?мей, на жаль, переживають ситуац?ю вимушено? розлуки. Велика частина чолов?к?в сьогодн? вою?. Це означа?, що ц? с?м'? живуть без щоденно? присутност? батька.

Ми ма?мо масову ем?грац?ю: за оц?нками, 14 м?льйон?в укра?нц?в були змушен? покинути сво? дом?вки. Переважна б?льш?сть пере?хала всередин? кра?ни, головним чином з? сх?дних рег?он?в до центрально? та зах?дно? частин. Дал?, майже 6 м?льйон?в людей ви?хало з Укра?ни. Деяк? повернулися, ?нш? по?хали дал?, в ?нш? кра?ни. Це означа?, що ц? с?м'? роз'?днан?, тому що чолов?ки не можуть ви?хати за меж? Укра?ни. Переважна б?льш?сть, 80%, укра?нських во?нних б?женц?в у ?вроп? – це молод? ж?нки з д?тьми. Це велика трагед?я розлуки.

Оф?ц?йна статистика св?дчить, що у 2023 роц? в Укра?н? було заре?стровано понад 170 тисяч шлюб?в, що ? найнижчим показником за всю ?стор?ю незалежност? кра?ни. В окрем? роки ре?стрували по 600 тисяч нових шлюб?в. Але ? й ?нша статистика, яка нас дуже стривожила: окр?м зменшення к?лькост? шлюб?в, було також 120 тисяч розлучень. З?ткнувшись з цим великим викликом, укра?нська держава тепер пропону? ре?струвати шлюб за один день, тобто люди можуть подати заявку онлайн ? за один день ?хн?й цив?льний союз буде заре?стрований в органах державно? влади. Це, з одного боку, зда?ться, полегшу? ре?страц?ю цив?льного шлюбу, але, з ?ншого боку, трив?ал?зу? саму концепц?ю с?м'?. Якщо за один день можна заре?струвати шлюб, то наступного дня можна розлучитися, ? може статися, що до важливо? реч? людина ставитиметься легковажно, без глибокого залучення ? в?дпов?дальност?.

?сну? також ?нша ситуац?я, яка змушу? нас замислитися. До в?йни найб?льшими викликами були два типи с?мей: неблагополучн? с?м'?, тобто т?, як? переживали кризу, були на пороз? розлучення ? яких Церква повинна була супроводжувати, щоб зм?цнити цей с?мейний зв'язок; ? с?м'? м?грант?в, коли мати, ж?нка ви?жджала на зароб?тки в ?тал?ю, Грец?ю та ?нш? ?вропейськ? кра?ни, а чолов?к з д?тьми залишався вдома. Повернути мат?р в с?м'ю – це д?йсно виклик: як ре?нтегрувати цих людей в укра?нське сусп?льство, в свою с?м'ю. Але тепер ми ма?мо чотири нов? виклики с?мейного душпастирства. По-перше, це с?м'?, як? втратили родича, молод? с?м'?, наприклад, молода дружина, яка втратила чолов?ка ? не зна?, як пояснити д?тям, коли повернеться батько. Таких молодих вд?в в Укра?н? сьогодн? називають «чорними тюльпанами». Це справд? трагед?я, ? ми повинн? супроводжувати ц? с?м'?.

?нша трагед?я – це трагед?я родин тих, хто отримав важк? поранення на в?йн?. Сьогодн?, зг?дно з оф?ц?йною статистикою, в Укра?н? 200 тисяч людей, колишн?х в?йськових ? цив?льних, отримали важк? поранення. ? весь тягар супроводу та надання соц?ально? ? медично? допомоги пораненим ляга? на плеч? родини. Часто ц? с?м'? залишаються покинутими державою, яка не в змоз? надати належну соц?альну допомогу. Ц? тяжко поранен? люди, як? потребують специф?чно? медично? допомоги, ?нод? не мають нав?ть достатньо ?ж?. За оц?нками, серед цих 200 тисяч поранених 50 тисяч втратили к?нц?вки, особливо молод? люди, ? потребують реаб?л?тац?? та спец?ального догляду. Супроводжувати цих людей означа? не т?льки л?кувати т?ло, вони потребують профес?йно? психолог?чно? терап??, а вона не працю? без духовного супроводу. А як духовно супроводжувати молоду 23-р?чну ж?нку, яка втратила руки? Це справд? великий виклик.

Також ? с?м'?, як? отримали пов?домлення про те, що хтось ?з ?хн?х родич?в пропав безв?сти на фронт?, ? в?д нього нема? жодних зв?сток. Оф?ц?йно 35 000 людей вважаються зниклими безв?сти. Ви не можете соб? уявити, через яке пекло проходять мати ? батько, як? не мають зв?стки про свого сина, або дружина, яка живе без зв?стки про свого чолов?ка! Уяв?ть соб? 25-р?чну ж?нку з двома д?тьми, яка каже: «Я не знаю, як молитися, бо не знаю, чи м?й чолов?к живий, чи мертвий. Я вдова чи н?? Як мен? орган?зувати сво? життя?». Це ста? тортурами, бо щоранку дитина запиту?: «Коли повернеться м?й тато?». ? ця ж?нка не зна?, що в?дпов?сти, не зна?, як сказати дитин?, чи живий ?? батько, чи н?. Кожного разу, коли оголошу?ться про новий обм?н полоненими, коли з'являються люди, як? ран?ше вважалися зниклими безв?сти, ц? над?? оживають, але разом з над??ю з'явля?ться б?ль, розчарування ? глибоке страждання.

Кр?м того, ? ще одна категор?я – с?м'? в?йськовополонених, ? супроводжувати ?х – це дуже складний виклик. Мушу сказати, що в кожн?й параф??, яку я в?дв?дую, мен? представляють неск?нченн? списки родич?в, як? ? в?йськовополоненими. Я пост?йно збираю ц? ?мена, дивлюся на ц? обличчя молодих людей ? передаю ?х Свят?шому Отцев?. Час в?д часу я пишу листа з новим списком в?йськовополонених. Я глибоко вдячний Свят?шому Отцев? за його зусилля у справ? зв?льнення в?йськовополонених. Про деяких ми зна?мо, де вони перебувають, про ?нших – н?. Ми молимося, щоб одного дня вони були зв?льнен? ? повернулися додому. Такою ? картина страждань укра?нсько? с?м’? сьогодн?, так в?йна торкнулася серця укра?нського сусп?льства, тобто, родини.

?ншим вим?ром життя укра?нського сусп?льства ? д?ти. Ми ? св?дками р?зкого зниження народжуваност? в Укра?н?. За даними державно? статистики, у 2023 роц? в Укра?н? народилося 210 тисяч д?тей. На 2024 р?к оч?ку?ться лише 180 тисяч народжень. Третина в?д того, що було в Укра?н? ран?ше. Оф?ц?йно укра?нський уряд заявля?, що 527 д?тей загинули ? 1224 отримали поранення р?зного ступеня тяжкост?. Очевидно, що найб?льшим злочином проти г?дност? дитини ? депортац?я рос?йським урядом укра?нських д?тей з окупованих район?в у Рос?ю, як? були розлучен? з? сво?ми батьками. Укра?нська влада стверджу?, що ?дентиф?кувала та перев?рила ?нформац?ю про майже 20 тисяч д?тей, як? були депортован? в Рос?ю п?д час широкомасштабно? в?йни. Загальна к?льк?сть д?тей, як?, за даними рос?йських джерел, були р?зними шляхами вивезен? з окупованих територ?й у Рос?ю, становить приблизно 700 тисяч. Укра?нський уряд заявля?, що станом на 24 с?чня 2024 року в Укра?ну було повернуто 388 д?тей, що ? в?дносно невеликою к?льк?стю. Ми вдячн?, що М?жнародний суд вивча? це явище ? вже назвав це злочином проти людяност?. Але ми повинн? молитися за цих д?тей, тому що вони ? одними з найслабших ? найуразлив?ших, а п?д час в?йни тими, хто найб?льше стражда?, тими, хто отриму? найб?льш спустошлив? рани, ? найслабш?.

Цей феномен д?тей в?йни в Укра?н? ? ще одн??ю гуман?тарною катастрофою, на яку ми, як Церква, повинн? сьогодн? в?дпов?сти, ми повинн? дати голос цим д?тям, позбавленим голосу, допомогти батькам знайти сво?х д?тей, а також супроводжувати ?х. Я зустр?чався з деякими д?тьми, як? були депортован? рос?янами, а пот?м через р?зн? м?жнародн? механ?зми, в тому числ? через м?с?ю кардинала Маттео Дзупп?, були повернут? до сво?х родин. Ц? д?ти д?йсно потребують особливо? оп?ки, вони заслуговують на велику увагу, на особливий душпастирський супров?д, тому що в сво?му юному в?ц? вони пережили всю можливу людську жорсток?сть, яку ми, доросл?, нав?ть не можемо соб? уявити, а деяк? з них зазнали сексуально? експлуатац??. Це крик болю з Укра?ни, який весь св?т повинен зум?ти почути ? прислухатися до нього.

З яким посланням Ви б хот?ли звернутися до католик?в усього св?ту в цю другу р?чницю в?д початку широкомасштабного вторгнення?

Зроб?мо все, щоб зупинити цю безглузду в?йну! Ми повинн? шукати вс? засоби, щоб стримати агресора, бо в?йна завжди несе з собою смерть, трагед?ю, нищення людсько? особи ? всього сусп?льства. Я хот?в би, щоб наш? брати ? сестри в ?вроп? та в усьому св?т? сьогодн? зрозум?ли, що в?йна в Укра?н? – це не лише «укра?нська» в?йна, тобто не просто явище, яке можна замкнути в кордонах нашо? стражденно? кра?ни: це реальн?сть, яка вторга?ться в св?т, це як вулкан, який вивергнувся на укра?нськ?й територ??, але його дим ? лава виходять за ?? меж?. Ця в?йна рано чи п?зно торкнеться кожного, не лише солдата на фронт? та його родини, але й кожного, хто живе поблизу чи далеко в?д кордон?в Укра?ни, ?вропейського сусп?льства ? також св?ту. Тому ми просимо про сол?дарн?сть. Не забувайте про нас, бо якщо нас забудуть ? покинуть, то цей землетрус, який ми пережива?мо сьогодн? в Укра?н?, сколихне весь св?т. Ми над??мось, що сол?дарн?сть справд? ряту? життя, сол?дарн?сть може допомогти нам знайти р?шення, як?, можливо, ми сьогодн? ще не в?днайшли. Не забувайте про Укра?ну, не залишайте нас у наш?й жалоб? та в нашому бол?.