杏MAP导航

Св?тлана Духович – Ватикан

12 листопада 1623 року святий Йосафат Кунцевич прийняв мученицьку смерть. 1877 року його було канон?зовано як першого представника Сх?дно? Церкви, що в?дновила сопричастя з Римом. Його мощ? спочивають п?д в?втарем святого Васил?я Великого в базил?ц? Святого Петра у Ватикан?, де в нед?лю, 12 листопада 2023 р., в?дбудеться урочиста Божественна Л?тург?я з нагоди 400-? р?чниц? його мученицько? смерт?. Л?тург?ю очолить Глава Укра?нсько? Греко-Католицько? Церкви Святослав Шевчук у сп?вслуж?нн? з В?льнюським Митрополитом архи?пископом ??нтарасом ?рушасом, Президентом Ради ?пископських Конференц?й ?вропи.

Отець Роберт Лисейко, ЧСВВ, Протоархимандрит  Васил?янського Чину святого Йосафата, д?литься в ?нтерв'ю для Рад?о Ватикану - Vatican News сво?ми думками про те, як вчення святого Йосафата може допомогти в?рним в Укра?н? в?дпов?дати на виклики, пов’язан? з в?йною, якими ? пр?оритети його протоархимадричого служ?ння в тому, щоб вт?лювати спадщину святого Йосафата в цей важкий пер?од, та про важлив?сть толерантност? м?ж представниками р?зних конфес?й та рел?г?й.

Цього року виповню?ться 400 рок?в в?д дня мученицько? смерт? святого Йосафата. Укра?на зараз пережива? один ?з найскладн?ших пер?од?в у сво?й ?стор??. Чого святий Йосафат, його життя та мученицька смерть, його вчення можуть навчити нас у цей пер?од для того, щоб з людською г?дн?стю, з християнським духом пережити це все?

Перше, що спада? на думку, це в?двага святого Йосафата, в?двага, яка черпа? свою силу в його в?р?. В?н в?рить в пропов?дь ?суса Христа, в?н як монах, посвятив сво? життя для Нього. В?н перебува? на пост?йн?й молитв?, веде життя в?дречення, глибоке аскетичне життя. В?н не ма? страху п?д?йти до сво?х брат?в, як? в?ддален? в?д Бога через гр?х, пропов?дувати ?м ?стину ? закликати ?х до навернення. Саме через це святий Йосафат ста? мучеником, бо багато з тих, до яких в?н пропов?дував, чуючи голос правди Христового ?вангел?я, були сповнен? ненавист? ? злост?. Тому що, на жаль, так бува?: ?нколи людин? дуже важко прийняти те, що вимага? певно? перем?ни, ?нколи важко позбутися внутр?шнього зла ? гр?ха, який несе ненависть супроти ближнього. ? тому, у випадку святого Йосафата, така ненависть вилива?ться в те, що т?, як? його оточують, його вбивають, в?н ста? мучеником.

Я думаю, ми пережива?мо зараз дуже аналог?чний пер?од, пер?од, в який ми не можемо не говорити про прощення. Але про це нам також ?нколи важко чути, бо не завжди ми розум??мо правильно, чим ? справжн? християнське прощення. Справжн? християнське прощення не поляга? в тому, що ми закрива?мо оч? ? вда?мо, що неначе нема? зла ? гр?ха довкола нас чи в нас самих. Справжн? християнське прощення поляга? в тому, що я в?дважно називаю гр?х гр?хом ? зло злом. Я прощаю свого брата, свого ворога, я прощаю того, хто також приходить, щоб можливо, вбивати м?й народ, але те прощення приходить тод?, коли я дбаю про спас?ння також того, хто мене сьогодн? ненавидить. Я дбаю про його навернення. Бо ворог, який навернувся, переста? бути мо?м ворогом, в?н переста? мен? чинити зло. ? це було велике д?ло святого Йосафата, який закликав до покаяння ? навернення тих, як?, чи п?д впливом ?нших, чи з власного переконання, палали ненавистю до ?нших сво?х брат?в. Ми бачимо плоди прац?, цього заклику до навернення ? покаяння з боку святого Йосафата, зокрема, п?сля його смерт?. Це його смерть та св?дчення в?дваги в?ри ста? причиною того, що багато з тих, хто за його життя йому опонували ? були його ворогами, навертаються ? стають його братами у його ж в?р?. Але це ста?ться п?сля його смерт?.

Я думаю, що в контекст? сучасно? в?йни ми також повинн? над цим роздумувати. Не т?льки, що в?дбува?ться зараз, але, можливо, перед тим ми недостатньо зробили для того, щоби рос?йський народ, який сьогодн? вбива? наш укра?нський народ, справд? став по-справжньому християнським. А з ?ншого боку, ми повинн? думати, що ми повинн? зробити вже п?сля в?йни для цього, щоби тим людям, як? сьогодн?, декларуючи себе християнами без будь яко? християнсько? морал?, приходять ? жорстоко вбивають ?нший народ, який ? християнським, що зробити для того, щоб ?м допомогти справд? стати християнами, п?знати Христову правду. Бо коли так станеться, вони перестануть бути для нас загрозою.

Отець Роберт Лисейко, ЧСВВ

Слухаючи Вашу розпов?дь про святого Йосафата, зда?ться, що в?н просто не звертав увагу на тих, хто вважав його ворогом. Тобто в?н продовжував св?й шлях, який вибрав, той, який вважав правильним. ?, можливо, в цьому контекст? можна говорити про прощення не як про якесь почуття приязн? до тих, як? нам зробили зло, а насамперед, як про в?ру ? дов?ру у те, що ми, незважаючи н? на що, повинн? продовжувати св?й християнський шлях.

У мене склада?ться таке враження, що ми живемо в такий час, коли ми, можливо, деклару?мо нашу в?ру в воскрес?ння ? життя в?чне, але насправд? не завжди глибоко в?римо у воскрес?ння ? життя в?чне. ? думаю, що саме святий Йосафат глибоко в?рив у те, що земне життя ма? св?й к?нець, але п?сля цього ми спод?ва?мося успадкувати життя в?чне, яке приготував для нас Господь. Саме тому в?н не боявся в?ддати сво? життя за свою в?ру ? за сво?х брат?в, бо в?н знав, що це не к?нець. ? також, коли ми в?римо справд? у життя в?чне ? воскрес?ння, ми ма?мо в?двагу прощати ворогам, за них молитися, в цьому значенн?, що ми бажа?мо ?хнього навернення, щоб вони також могли спастися. Ми тод? ма?мо в?двагу ?ти й пропов?дувати Христове ?вангел?? до тих, як? не чули або, можливо, ще не зрозум?ли пропов?дь ?суса Христа. Коли ми по-справжньому в?римо, що наше земне життя тут не завершу?ться, тод? ми також не пала?мо ненавистю, але шука?мо добра нашого ворога, щоб в?н навернувся, покаявся ? став ?накшим ? також брав участь у житт? в?чному, яке приготував нам Господь.

Мен? зда?ться, ця в?йна, яка ? дуже болючою ? драматичною, да? нам також добр? приклади справжнього християнського життя. Укра?нський во?н, який захища? св?й народ, який ранить свого ворога, а нер?дко ? вбива? для того, щоб захистити тих слабших, як? стоять за його плечима, отже, коли в?н ранить свого ворога, бере його в полон, то почина? л?кувати його рани, т??? людини, яка ще буквально мить перед тим бажала його вбити. ? це ? вияв християнсько? любов? до свого ворога. Там нема? сентимент?в, яко?сь симпат?? до того, хто т?льки що бажав мене вбити, але там ? дбання про його життя для того, щоб, можливо, в?дчувши на соб? цю оп?ку в?д цього л?кування ран, те дбання про його життя, в?н м?г навернутися ? зрозум?ти, що ось так д?? справжн?й християнин. Тому що саме так вигляда? християнська любов: допомогти нав?ть тому, хто мене ненавидить в той момент, коли в?н перебува? у велик?й нужд?.

Отче, ви стали Протоархимандритом вашого Чину пор?вняно недавно. Якими ? Ваш? пр?оритети як протиархимандрита у тому, щоб вт?лювати спадщину святого Йосафата зокрема тепер, в цей важкий пер?од, ? в ц?лому в сучасн?й Укра?н??

Я думаю, що основним пр?оритетом ? справд? плекати духовне життя за прикладом святого Йосафата, де кожен чернець буде шукати особисту ?дн?сть з Богом ? ?дн?сть одн? з одним у братн?й сп?льнот?. Бо особлив?сть монашого покликання поляга? в тому, щоб бути св?дками автентичного християнського життя для ?нших людей, щоб ?нш? люди знали також, що справд?, попри р?зн? виклики, попри р?зн? наш? людськ? бажання, ми можемо творити сп?льноту любов?, в як?й ми розд?ля?мо все один з одними ? один одного п?дтриму?мо. Думаю, що це дуже актуально в нашому час?, тому що в?йна, страх перед ворогом, дуже часто буде зроджувати в людях в?дчуття страху один перед одним, дехто буде схильний добачати ворог?в довкола себе ? в кожн?й людин?. Але коли ми навчимося любити по-християнському, вм?ти один одного п?дтримати, ми створимо таке здорове середовище в якому кожен буде почуватися безпечним не тому, що в?н ма? багато, а тому, що в?н зна?, що коли йому буде бракувати необх?дного, то поруч буде брат, сестра, як? под?ляться тим, що мають.

Святий Йосафат був вбитий розлюченим натовпом через те, що його ?дея ?дност? була в?дкинена. Яким ма? бути критер?й в?дстоювання сво?? ?дентичност?? Ми говоримо зараз про рел?г?йну ?дентичн?сть. ? як ми можемо уникнути того, щоб не перейти межу несправедливост? у в?дстоюванн? сво?? ?дентичност??

Я думаю, що укра?нське сусп?льство, в принцип?, впродовж сво?? ?стор?? ма? дуже позитивний досв?д толерантного сп?вжиття не т?льки р?зних конфес?й, але також р?зних рел?г?й. Це ма?мо на приклад? не т?льки заходу Укра?ни, де часто саме Льв?в наводиться прикладом такого м?ста, де сп?вжили р?зн? конфес??, р?зн? рел?г??. Ми ма?мо приклад в Укра?н? кримських татар, як? ? мусульмани, але як? ц?лком мирно сп?вжили з християнським населенням, яке також заселя? Кримський п?востр?в.

Думаю, що критер?й толерантност?, насамперед, поляга? в тому, що збер?гання мо?? ?дентичност? не повинно заз?хати на чужу ?дентичн?сть. Ми можемо разом сп?вжити ? разом розвиватися в пошан? один до одного. Для того, щоби я м?г жити ? себе зберегти, я не мушу знищувати того, хто в?дм?нний в?д мене. Ми мусимо багато сп?лкуватися для того, щоб один одного почати розум?ти ? для того, щоб бачити, що ? те, що нас об'?дну?. Ми вс? в?римо, незалежно в?д нашо? рел?г?йно? приналежност?, що ми ? Бож? д?ти. Толерантн?сть зника? там, де починають дом?нувати ?деолог??. Ми повинн? уникати ?деолог?й.

А що таке ?деолог?я?

?деолог?я – це як?сь певн? надуман? людськ? критер?? створення власно? ?дентичност?, як? виключають будь кого, хто в?д мене ? в?дм?нним, бо це така “ексклюзивна любов”, мовляв “я люблю т?льки укра?нц?в, б?льше н?кого”. Але справжня християнська любов не ?деолог?чна, вона ?нклюзивна, коли я люблю кожного, нав?ть свого ворога, ? дбаю також про його добро тод?, коли в цьому ? потреба. Я розум?ю, що я також можу в чомусь помилятися ? не вс? мо? ?де? ? бажання ? правильними. Тому я шукаю того, що мене об'?дну? з ?ншими людьми ? допомага? нам зростати. Коли я кажу, що шукаю того, що мене об'?дну?, це не означа?, що я поступаюся якимись фундаментальними ц?нностями, але як християнин я шукаю Божо? правди, а Господь завжди об'?дну? довкола Себе сво?х д?тей, об'?дну? довкола Себе гр?шник?в, бо Бог бажа?, щоб ус? люди спаслися. Тому, на мою думку, коли ми плека?мо цю ?нклюзивну любов, намага?мося одн? одних п?дтримувати, ми готов? до д?алогу, до дискус?й, в пошуку Божо? правди, тод? ми створю?мо справд? толерантне сусп?льство. Коли я не намагаюся переконати вс?х, що моя думка, моя ?дея, а значить, ?деолог?я ? ?дино правильна. Коли я готовий дискутувати, прислухатися, керуватися сво?ю в?рою, в?рю в ?суса Христа, який каже н?кого не виключати ?з сво?? любов?, але вс?х нею огортати.