Синодальний зв?т: Церква, яка залуча? вс?х та близька до ран св?ту
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ / Salvatore Cernuzio – Ватикан
Ж?нки ? миряни, священство ? дияконат, служ?ння ? маг?стер?ум, мир ? кл?мат, б?дн? ? м?гранти, екумен?зм ? ?дентичн?сть, нов? форми вираження ? оновлен? структури, стар? ? нов? м?с?? (в тому числ? цифров?), слухання кожного ? поглиблення - не поверхневе - вс?х, нав?ть найб?льш "контроверс?йних", питань. Оновлений погляд на св?т ? Церкву та ?хн? запити знаходимо у П?дсумковому зв?т?, схвален?й та опубл?кован?й 28 жовтня 2023 р. XVI Загальною асамбле?ю Синоду про синодальн?сть. (Результати голосування).
Приблизно сорок стор?нок документа ? результатом роботи асамбле?, яка в?дбувалася «в той час, коли в св?т? шален?ють стар? ? нов? в?йни, з абсурдною трагед??ю незл?ченних жертв». «Крик б?дних, тих, хто змушений м?грувати, тих, хто стражда? в?д насильства або зазна? руйн?вних насл?дк?в зм?ни кл?мату, луна? серед нас не т?льки через засоби комун?кац??, але й з уст багатьох людей, особисто разом з? сво?ми с?м'ями ? народами, залучених в ц? траг?чн? под??», – йдеться в документ? (Передмова). На цей виклик та багато ?нших Вселенська Церква намагалася дати в?дпов?дь у робочих групах й у виступах п?д час пленарних зас?дань, що в?дображене в документ?, розд?леному на три частини, в якому накреслю?ться також робота, що ма? бути виконана на друг?й сес?? у 2024 роц?.
Обличчя синодально? Церкви
Як ? в Лист? до Божого люду, синодальна асамблея наголошу? на «в?дкритост? на те, щоб вислухати ? супроводжувати кожного, в тому числ? й тих, хто зазнав зловживань ? кривди в Церкв?» (1 е). Синодальн?сть – це перший крок. Терм?н, що, як визнають сам? учасники Синоду, «нев?домий багатьом членам Божого люду» ? «виклика? в декого розгублен?сть ? занепоко?ння» (1 f), серед тих, хто побою?ться в?дходу в?д традиц??, применшення ??рарх?чно? природи Церкви (1 g), втрати влади чи, навпаки, нерухомост? ? браку в?дваги до зм?н. Натом?сть «синодальний» ? «синодальн?сть» – це терм?ни, як? «вказують на спос?б буття Церкви, який артикулю? сопричастя, м?с?ю та участь». Тобто спос?б життя Церкви, який ц?ну? в?дм?нност? та розвива? активне залучення вс?х. Починаючи з пресв?тер?в ? ?пископ?в. «Синодальна Церква не може об?йтися без ?хн?х голос?в» (1 n), – чита?мо в документ?: «Ми повинн? зрозум?ти причини опору синодальност? з боку декого з них».
М?с?я
Синодальн?сть нерозривно пов'язана з м?с??ю, тому необх?дно, щоб «християнськ? сп?льноти розд?ляли братерство з представниками ?нших рел?г?й, переконань ? культур, уникаючи, з одного боку, ризику самореферентност? та самозбереження, а з ?ншого – ризику втрати ?дентичност?» (2 e). У цьому новому «душпастирському стил?», на думку багатьох, важливо зробити «л?тург?йну мову б?льш доступною для в?рних ? б?льш вт?леною в розма?тт? культур» (3 l).
Багато м?сця у зв?т? присвячено б?дним, як? оч?кують в?д Церкви любов?, що розум??ться як «повага, прийняття ? признання» (4 a). «Для Церкви виб?р на користь б?дних ? в?дкинутих ? богословською категор??ю» (4 b), – наголошу? документ, зараховуючи до б?дних також м?грант?в, кор?нне населення, жертв насильства, жорстокого поводження (особливо ж?нок), расизму ? торг?вл? людьми, людей ?з залежн?стю, меншин, покинутих людей похилого в?ку, експлуатованих прац?вник?в (4 c). «Найб?льш вразливими серед вразливих, як? потребують пост?йного захисту, ? д?ти в утроб? матер? та ?хн? матер?», – йдеться в текст? асамбле?, яка стверджу?, що усв?домлю? крик «нових б?дних», породжених в?йнами ? тероризмом, а також спричинених «корумпованими пол?тичними та економ?чними системами». У цьому сенс? вона заклика? Церкву «публ?чно засуджувати несправедлив?сть», яку чинять окрем? особи, уряди ? компан??, а також активно брати участь у пол?тиц?, асоц?ац?ях, профсп?лках ? народних рухах (4g). Не занедбуючи, водночас, консол?довану д?яльн?сть у сферах осв?ти, охорони здоров'я та соц?ально? допомоги, «без будь-яко? дискрим?нац?? чи виключення будь-кого» (4k).
Фундаментальними ? «повага до л?тург?йних традиц?й ? рел?г?йних практик», а також мова. Наприклад, таке слово, як м?с?я, в контекстах, де «проголошення ?вангел?я було пов'язане з колон?зац??ю ? нав?ть геноцидом», ма? «болючий ?сторичний в?дбиток» ? перешкоджа? сопричастю (5 e). “?вангел?зац?я в цих контекстах вимага? визнання зроблених помилок, набуття ново? чутливост? до цих питань», – йдеться в документ?. Повертаючись до теми м?грац??, документ зверта? увагу на Сх?дну ?вропу та останн? конфл?кти, як? спричинили пот?к численних в?рних з католицького Сходу. Заклик до пом?сних Церков латинського обряду поляга? в тому, щоб «в ?м'я синодальност? допомогти в?рним сх?дного обряду, як? ем?грували, зберегти свою ?дентичн?сть» (6 c).
Що стосу?ться екумен?зму, то в зв?т? йдеться про «процеси покаяння» ? «зц?лення пам'ят?» (7 c); дал? циту?ться висл?в Папи про «екумен?зм кров?», говорячи про «християн р?зних конфес?й, як? разом в?ддають сво? життя за в?ру в Христа» (7 d), а також повторю?ться пропозиц?я про екумен?чний мартиролог (7 o). Допов?дь також наголошу?, що сп?впраця м?ж ус?ма християнами ? ресурсом «для оздоровлення культури ненавист?, под?л?в ? во?н, яка протиставля? групи, народи ? нац?? один одному».
Миряни та роль ж?нки
«Миряни ? мирянки, богопосвячен? чолов?ки ? ж?нки та рукоположен? служител? мають однакову г?дн?сть» (8 b): це ствердження наполегливо наголошу?ться в п?дсумковому зв?т?, який нагаду?, що в?рн?-миряни «дедал? б?льше присутн? ? активн? також у служ?нн? в християнських громадах» (8 e). Виховател? у в?р?, богослови, форматори, душпастирськ? сп?вроб?тники, катехити, активн? в захист? уразливих та в управл?нн?: ?хн?й внесок ? «незам?нним для м?с?? Церкви» (8 e). Тому р?зн? харизми повинн? бути «розкрит?, визнан? ? належно оц?нен?» (8 f), а не применшен? лише до того, щоб компенсувати брак священик?в, або, що ще г?рше, ?гнорован?, недостатньо використан? ? клерикал?зован? (8 f).
Багато ж?нок, присутн?х на Синод?, «висловили глибоку вдячн?сть за працю священик?в ? ?пископ?в, але також говорили про Церкву, яка ранить» (9 f). «Клерикал?зм, маскул?нн?сть ? нев?дпов?дне використання влади продовжують спотворювати обличчя Церкви ? шкодити сопричастю». Потр?бне «глибоке духовне навернення ? структурн? зм?ни», а також «д?алог м?ж чолов?ками ? ж?нками без п?дпорядкування, виключення чи конкуренц??» (9 h). Щодо доступу ж?нок до дияконату (9 j), думки розд?лилися: для одних це неприйнятний крок, «розрив з Традиц??ю», для ?нших – в?дновлення практики ранньо? Церкви, для трет?х – «в?дпов?дна ? необх?дна в?дпов?дь на знаки часу». ? й так?, що висловлюють «побоювання, що це прохання ? вираженням небезпечно? антрополог?чно? плутанини, прийнявши яку, Церква буде пристосовуватися до духу часу». Отц? ? матер? Синоду закликають "продовжувати богословськ? та душпастирськ? досл?дження». «По можливост?, результати повинн? бути представлен? на наступн?й сес?? Асамбле?» (9 n).
Водночас наголошу?ться на необх?дност? «забезпечити, щоб ж?нки брали участь у процесах прийняття р?шень ? виконували в?дпов?дальн? рол? в душпастирств? та служ?нн?», а канон?чне право повинно бути в?дпов?дно адаптоване (9 m). Випадки дискрим?нац?? у сфер? зайнятост? та несправедливо? винагороди також повинн? бути розглянут?, в тому числ? в Церкв?, де «богопосвячен? ж?нки часто вважаються дешевою робочою силою» (9 o). Натом?сть сл?д розширити доступ ж?нок до богословсько? осв?ти та навчальних програм (9 p), сприяти використанню ?нклюзивно? мови в л?тург?йних текстах ? церковних документах (9 q).
Богопосвячене життя та рукоположен? служ?ння
Дивлячись на багатство ? р?зноман?тн?сть р?зних форм богопосвяченого життя, синодальна асамблея застер?га? в?д «збереження авторитарного стилю, який не залиша? м?сця для братерського д?алогу» ? з якого виникають випадки р?зного роду зловживань. Це проблема, яка «вимага? р?шучого ? в?дпов?дного втручання» (10 d). Дал? висловлю?ться подяка дияконам, «покликаним жити сво?м служ?нням Божому людов? у близькост? до людей, приймаючи ? вислуховуючи кожного» (11 b). Небезпекою завжди залиша?ться клерикал?зм, «деформац?я священства», як?й сл?д протистояти «з найперших етап?в формування», завдяки «живому контакту» з людьми ? тими, хто цього потребу? (11 c). Також висловлю?ться прохання, щоб сем?нар?? або ?нш? програми формування кандидат?в на служ?ння були пов'язан? з повсякденним життям громад (11 e), щоб уникнути «ризик?в формал?зму та ?деолог??, що ведуть до авторитарних погляд?в ? перешкоджають справжньому зростанню». Згадувалася також тема цел?бату, яка отримала р?зн? оц?нки п?д час асамбле?. «Вс?, – йдеться у п?дсумковому зв?т?, – ц?нують його пророчу ц?нн?сть ? св?дчення упод?бнення Христов?; дехто запиту?, чи його богословська в?дпов?дн?сть священичому служ?нню повинна обов'язково перетворюватися в латинськ?й Церкв? на дисципл?нарне зобов'язання, особливо там, де церковний ? культурний контексти ускладнюють його. Це не нова тема, яка потребу? подальшого розгляду».
Багато було роздум?в про постать ? роль ?пископа, який покликаний практикувати «сп?вв?дпов?дальн?сть», що розум??ться як залучення ?нших д?йових ос?б з д??цез?? та духовенства, щоб полегшити «перевантаження адм?н?стративними та юридичними зобов'язаннями», як? часто перешкоджають його м?с?? (12 e). Водночас, ?пископ «не завжди знаходить людську п?дтримку ? духовну опору», не ? р?дк?стю «бол?сний досв?д певно? самотност?»(12 е). Щодо питання зловживань, яке «ставить багатьох ?пископ?в перед труднощами по?днання рол? батька ? судд?» (12 ?), пропону?ться «оц?нити доц?льн?сть доручення судового завдання ?нш?й ?нстанц??, що ма? бути визначено канон?чно» (12 ?).
Формування
Пропону?ться «синодальний п?дх?д» до формування, рекомендуючи насамперед «поглибити тему афективного та сексуального виховання, супроводжувати молодь на шляху зростання та п?дтримувати афективне дозр?вання тих, хто покликаний до цел?бату та богопосвячено? цнотливост?» (14 g). Пропону?ться поглиблювати д?алог з гуман?тарними науками (14 h), щоб досл?джувати питання, «як? ? суперечливими нав?ть у Церкв?» (15 b). Тобто питання, «що стосуються гендерно? ?дентичност? та сексуально? ор??нтац??, завершення життя, складних подружн?х ситуац?й та етичних проблем, пов'язаних з? штучним ?нтелектом». Для Церкви це «ставить нов? питання» (15 g). «Важливо знайти необх?дний час для цих роздум?в ? вкласти в них найкращ? сили, не п?ддаючись спрощеним судженням, як? завдають шкоди людям ? Церковне т?ло», пам’ятаючи, що «багато вказ?вок вже запропонован? Маг?стер?умом ? чекають на вт?лення у в?дпов?дн? душпастирськ? ?н?ц?ативи».
З такою ж турботою асамблея поновлю? заохочення до автентичного слухання «людей, як? в?дчувають себе марг?нал?зованими або виключеними з Церкви через св?й с?мейний стан, тотожн?сть та сексуальн?сть», як? «просять, щоб ?х вислухали ? супроводжували, ? щоб ?хню г?дн?сть захистили», п?дкреслюючи, що «християни не можуть не поважати г?дн?сть будь-яко? людини» (16 h). У св?тл? досв?ду, про який розпов?ли на асамбле? деяк? члени Синоду з Африки, учасники заохочують Симпоз?ум ?пископських Конференц?й Африки ? Мадагаскару сприяти «богословському ? душпастирському розп?знанню» питання пол?гам?? та «супроводу людей, як? перебувають у пол?гамних союзах ? приходять до в?ри» (16 q).
Врешт?, у п?дсумковому зв?т? йдеться про цифрове середовище. Заохочення поляга? в тому, щоб «простягнути руку допомоги сучасн?й культур? у вс?х просторах, де люди шукають сенс ? любов, включаючи ?хн? моб?льн? телефони ? планшети» (17 c), маючи на уваз?, що ?нтернет «також може завдати шкоди ? травми, наприклад, через цькування, дез?нформац?ю, сексуальну експлуатац?ю ? залежн?сть». Тому необх?дно «замислитися над тим, як християнська сп?льнота може п?дтримати с?м'? в гарантуванн? того, щоб онлайн-прост?р був не т?льки безпечним, але й духовно житт?дайним» (17 f).
