杏MAP导航

Св?тлана Духович – Ватикан 

«Для мене наш? люди ? св?дками величезно? Божо? любов?, бо перед досв?дом найб?льшого зла зберегти св?тло в душ? ? дуже складно ? дуже складно не знев?ритися, не наповнитися тим злом, яке тебе оточу? ? яке намага?ться тебе опанувати», – зазначив в ?нтерв’ю для Рад?о Ватикану - Vatican News ?пископ-пом?чник Донецького екзархату владика Максим Рябуха, який бере участь у Синод? ?пископ?в Укра?нсько? Греко-Католицько? Церкви, що цими днями в?дбува?ться у Рим?.

Владика Максим под?лився, що перебуваючи в Рим?, далеко в?д Укра?ни ? територ?й, як? пост?йно перебувають п?д обстр?лами, його, з одного боку, вража? тиша, в?дсутн?сть звук?в сирен та вибух?в.  «Але, з ?ншого боку, також в?дчуваю величезну тугу за нашими людьми, – додав в?н, – тому що розум?ю, що всюди добре, але вдома найкраще, ? Донецький екзархат – це для мене наймил?ша частина св?ту».

Утвердження в дов?р? до Бога

Як зауважив ?пископ, реальн?сть в?йни в?н усв?домив ще у 2014 роц?, коли син власник?в помешкання, яке салез?яни на той час винаймали в Ки?в?, п?шов служити на фронт. Коли почалося повномасштабне вторгнення Рос??, ?пископ перебував у Ки?в?. «Для мене в?йна стала, безперечно, викликом в?ри, як ? для кожно? людини, ? напевно, для кожного християнина, – под?лився в?н. – Але водночас для мене це стало викликом, який ще б?льше утвердив мене в дов?р? Богов?». Цю дов?ру молодий ?пископ черпа? з духовно? спадщини згромадження, до якого в?н був покликаний, та стара?ться передати ?? також тим, хто його оточу?. За його словами, святий ?ван Боско, засновник Згромадження Салез?ян, часто казав, що кожен, хто перетина? пор?г будь-якого салез?янського оратор?ю чи монастиря, перебува? п?д покровом Пресвято? Богородиц?, ? ц? слова ?пископ пригадав, коли Ки?в був п?д загрозою оточення. «Наш монастир не мав н?якого укриття: було чути вибухи бомб,  стр?лянину, але треба було просто бути в монастир? ? все, – пригаду? в?н. – ? тод? я згадав те, що я вс?м завжди казав: що Пресвята Богородиця нами оп?ку?ться й нас захища?, ? саме тепер прийшов час, коли я мушу теж в цьому переконатися ? ще глибше це усв?домити для себе». Сп?лкуючись з людьми, як? приходили до отц?в-салез?ян, шукаючи розради, владика закликав ?х «мати над?ю на Бога, в?дчувати Його п?дтримку ? в?дчувати Покров Пресвято? Богородиц?, бо Вона ? поруч ?з нами». «? коли були як?сь складн?ш? моменти, я вс?м людям казав: “Див?ться, ми зараз ? б?ля монастиря. Тут точно не може трапитися н?яко? б?ди”, – розпов?в в?н. – ? тому тепер, коли Боже Провид?ння вчинило так, що я зм?нив м?сце та спос?б служ?ння, ставши ?пископом-пом?чником Донецького екзархату, я також стараюся д?литися з ус?ма людьми цим досв?дом Божого Проводу, Божо? присутност? ? Божо? оп?ки нав?ть тод?, коли ситуац?я вигляда? для надскладною ? довол? часто нав?ть нестерпною».

«Наш? люди ? св?дками величезно? Божо? любов?»

В?дколи владика Максим Рябуха став пом?чником Донецького Екзарха, в?н не припиня? в?дв?дувати параф?? цього екзархату. Розпов?даючи про ц? в?дв?дини, в?н зазначив, що це «досв?д велико? Божо? любов? ? Божо? п?дтримки». «Для мене було завжди зворушливо дивитися в оч? наших людей, наших параф?ян, – д?литься в?н, – тому що, попри весь б?ль ? всю драму в?йни, вони не втомлюються дов?ряти Богов? ? в Ньому шукати свою розраду та внутр?шн?й духовний мир. Для мене наш? люди ? св?дками величезно? Божо? любов?, бо перед досв?дом найб?льшого зла зберегти св?тло в душ? ? дуже складно ? дуже складно не знев?ритися, не наповнитися тим злом, яке тебе оточу? ? яке намага?ться тебе опанувати. Але наш? люди ? справжн?ми ?спов?дниками в?ри, тих? в щоденному переживанн? в?йни, вони продовжують бути ?спов?дниками в?ри, як? не просто живуть поруч ?з Богом, але намагаються д?литися Божою любов'ю з ус?ма тими, кого зустр?чають».

Молодь ? в Донецькому екзархат?

Владика Максим зазначив, що багато людей, знаючи, що в?н вже багато рок?в належить до Згромадження Салез?ян, харизма яких – праця з д?тьми та молоддю, запитують його, чи в?н не суму? за ц??ю д?яльн?стю, бо вважають, що «молод? нема на сход?». «Я завжди в?дпов?даю: “Ти зна?ш, я не хочу тебе розчаровувати, aле молод? ? надзвичайно багато”, – д?литься в?н. – ? я насправд? подивляю нашим священикам, монахам, монахиням, як? сьогодн? продовжують невтомно служити, працювати задля добра нашого народу на теренах Донецько? екзархату, як? шукають, знаходять, п?дтримують ? провадять людей в ?дност? з Богом».

Доносити Божу любов у щоденному житт?

?пископ-пом?чник Донецького екзархату пригадав св?й в?зит до параф?? УГКЦ в Краматорську, що в?дбувся п?д час Страсного тижня цього року.  «В понед?лок ? в?второк на Страсний тиждень я був у м?ст? Покровськ, бо провадив параф?яльн? реколекц?? для людей, а з Покровська дуже близько до Краматорська, – розпов?в в?н. – Я поговорив з парохом в Краматорську, кажучи: “Отче, я би також зав?тав ? до вас. То буде середа Страсного тижня, але, може, люди все одно прийдуть, тод? разом помолимося”. ? це було для мене дуже зворушливо, тому що це Страсний тиждень, н?якого свята ти не можеш зробити. ? це час, коли кр?м того,  що пережива?мо б?ль в?йни, ми також пережива?ш досв?д болю ? страстей Самого Христа. ? молитися на Л?тург?? було дуже зворушливо. Я думав про тих людей: вони напевно чекали би мене на якесь свято, на якусь рад?сну под?ю, на якийсь св?тл?ший момент. ? тод?, п?сля Л?тург??, я ?м сказав: “Я, насправд?, хот?в донести вам цю Божу любов ? Божу пам'ять про вас в т?й щоденн?й дороз?, яку ви пережива?те. ? ви можете сказати: ‘Владико, чому ви не при?хали на свято?’ А я вам скажу: на свято я ще при?ду, але я при?хав у день перед святом для того, щоби бути разом з вами та розд?лити разом з вами цей голос молитви, п?днесений до Бога”. ? люди були наст?льки щаслив?, що нав?ть попри такий драматичний л?тург?йний час,  я все одно м?г бути з ними».

Разом набагато легше переживати драму в?йни

Владика Максим додав, що п?сля повернення в Укра?ну, до р?дного екзархату, в?н знову розпочне в?дв?дувати параф?? та громади, ? програма цих в?зит?в вже повн?стю розписана до к?нця жовтня. «Це гарно, бо це да? в?дчуття ц?л?сност? та велико? родини, – д?литься в?н. – Я, наприклад, пом?чаю, як люди, попри весь б?ль ? всю журбу, знаходять сили д?литися одн? з одними тим, що переживають, намагаються п?дтримувати одн? одних та стараються бути руками допомоги в р?зних важких, скорботних ? складних моментах життя. ? оск?льки ми вс? разом, нам набагато легше переживати драму ? б?ль в?йни».

Укра?нц? з? сх?дних рег?он?в можуть под?литися над??ю

Укра?на багата сво?ю р?зноман?тн?стю, ? нав?ть в цей траг?чний для кра?ни час, кожний рег?он може д?литися з ?ншими чимось неповторним. Часто розп?знати ц? скарби можна лише очима в?ри. «М?й досв?д Донецького екзархату сяга? ще 2011-2013 рок?в, коли я був у монастир? в Дн?пропетровську, ? ми тод? дуже багато ?здили не т?льки по Дн?пропетровськ?й та Запор?зьк?й областях, але й також по Донеччин?, ? працювали з д?тьми та з молоддю. ? з багатьма друзями в?д початку в?йни в 2014 роц?, допоки це було можливо, я завжди п?дтримував телефонний зв'язок. Я знаю, що часом р?зн? в?стки намагаються нам показати г?ршу сторону людини та г?ршу сторону людського життя, але я вам признаюся: я й по сьогодн? досв?дчую так багато людяност? серед наших людей, нав?ть на окупованих територ?ях: вза?моп?дтримка, допомога та вм?ння бути поруч нав?ть тод?, коли ти вже не ма?ш сили в сво?му житт? давати ради – але люди все одно горнуться, щоб п?дтримувати, допомагати одн? одним. ? дуже багато таких точкових речей, в яких жести людяност? перемагають зло ? ненависть, яку приносить в?йна. Чим люди можуть под?литися? Зна?те, я думаю, що один ?з найвизначн?ших елемент?в, чим можуть под?литися люди з? сходу, – це над?я. Бо коли ти просто чита?ш про в?йну чи дивишся з екран?в телев?зора це одне,  але коли ти живеш у стан? в?йни, коли реальн?сть найб?льшого лиха ? на тво?му двор?, не втрачати над?ю – це геройство, ? з ?ншого боку, справжня людян?сть. Бо дуже багато людей допомагають одн? одним, багато людей не втрачають в?дчуття братерства та близькост?, людяност?, яка ? гарантом життя. Я думаю, що саме тому Укра?на дал? живе, Укра?на дал? – можливо тепер складно казати “процв?та?”, – але Укра?на справд? росте».

Будуймо разом Божий св?т

Звертаючись до католик?в усього св?ту, ?пископ-пом?чник Донецького екзархату попросив не припиняти молитися за Укра?ну. «Коли ми з вами молимося, то нав?ть неможливе ста? можливим, – наголосив в?н. – Молитва – це найц?нн?ше знаряддя, яке ми ма?мо для того, щоби принести мир на цю землю та у цей св?т, в якому ми живемо. Мол?мося! Ми дуже часто дума?мо, слуха?мо, говоримо, але це все ? н?чим у пор?внянн? з нашою з вами молитвою. Коли Христос ходив по земл? Назарету, то, як ?вангелисти кажуть, В?н не м?г робити багато чудес, бо люди не в?рили. Молитва – це знак в?ри. Мол?мося, бо це обеззброю? лихо, це обеззброю? зло ? не дозволя? йому опановувати землю. А з ?ншого боку, хочу просити не втомлюватися допомагати нашим братам ? сестрам, як? ? в Укра?н?, як? ? також на поселеннях в ц?лому св?т?, як? шукають п?дтримки, допомоги, розум?ння. ? йдеться не т?льки про матер?альну допомогу, але й також про духовну п?дтримку, про д?лення сво?м досв?дом життя, сво?ю над??ю, сво?ю в?рою. Бо часом в?дчути, побачити брата чи сестру, як? не втомлюються в?рити Богов?, воно й тебе буду?. Будуймо разом цей добрий св?т, Божий св?т!».