?пископ ?з Мукачева: хоч фронт на сход? ? на п?вдн?, в?йну пережива? вся кра?на
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Я дуже радий, що для мене цей курс в?дбувся на четвертому роц? мого ?пископства», – зазнача? ?пископ Микола Лучок, OP, Апостольський Адм?н?стратор Мукач?всько? д??цез??, д?лячись сво?ми думками про участь у цьогор?чному вишкол? для нових ?пископ?в, який щороку на початку вересня в?дбува?ться у Ватикан?. По завершенн? понад тижневого курсу, орган?зованого Дикастер?ями, в компетенц?? яких перебувають справи, пов’язан? з ?пископами, ??рарх зав?тав до нашо? редакц??. Розмову ми розпочали саме з прохання под?литися про враження в?д зустр?ч? з? сп?вбратами ?пископами з р?зних частин св?ту.
М?ж обов’язком бути поруч з в?рними ? необх?дн?стю св?дчити
Про призначення дом?н?канця о. Миколи Петра Лучка ?пископом-пом?чником Мукач?всько? д??цез?? було оголошено наприк?нц? 2019 року, й через к?лька м?сяц?в в?н був рукоположений. Та через спалах пандем?? Covid-19 у 2020 та 2021 роц? ватиканськ? курси для нових ?пископ?в не проводилися, а на курс, що був у вересн? 2021 року, на який прибули п’ятеро ?нших укра?нських ?пископ?в, в?н запрошення не отримав. «Я тод? дуже не хот?в ?хати, – розпов?да? ??рарх, – бо у контекст? в?йни я дуже сильно в?дчув таке Боже благословення, яке стосувалося того, наск?льки важливо, як пастирю, бути на м?сц?, щоби сво?ю присутн?стю, молитвою, словом ? служ?нням давати опору. Молитва, ?вхарист?я, Та?нства дають дуже велику силу для нас в цьому пер?од?».
Запрошення над?йшло навесн? цього року, ? молодий ?пископ в?дчув, що готовий по?хати. Для цього довелося оформляти спец?альний дозв?л на ви?зд за кордон, який над?йшов щойно напередодн? в?д’?зду. Вперше в?д початку широкомасштабного вторгнення в?н ви?хав з Укра?ни, але п?сля понад тижневого перебування за ?? межами, з?зна?ться, що не може дочекатися повернення, бо в?дчува?, що його м?сце там.
«Коли я при?хав, сто двадцять ?пископ?в були разом понад тиждень. Це сильний досв?д. Т?, хто навчали нас – кардинали з р?зних дикастер?й – представляли, як дикастер?я працю? або розкривали нам конкретн? теми, як? сьогодн? торкають нас як Церкву. Я глибоко в?дчував ? переживав, що Бог промовля? до мене, як до молодого ?пископа, форму? мене. ? ця формац?я в?дбувалася також у форм? зустр?ч? з тими, хто несе ще б?льше в?дпов?дальност? на соб?», – зазначив ?пископ Микола, пор?внявши св?й досв?д як оч?льника д??цез?? ?з досв?дом тих, до кого ст?каються справи, що стосуються вс??? Церкви, а тому т?, з ким вони мали зустр?ч?, «в першу чергу були св?дками».
«Глибоким ? важким для мене досв?дом було те, що, властиво, в контекст? в?йни, вс? ?пископи, коли чули, що я з Укра?ни, випитували як ми це пережива?мо, що в?дбува?ться, як я це переживаю, як ми, як держава це пережива?мо. Тобто сотн?, сотн? запитань. ? на це все потр?бно було в?дпов?дати», – розпов?в Апостольський Адм?н?стратор Мукач?всько? д??цез??, погоджуючись ?з ствердженням, що окр?м обов’язку перебувати поруч з в?рними, не менш важливим ? св?дчити, зустр?чатися з ?ншими й розпов?дати ?м правду. Однак, з?зна?ться в?н, йому було емоц?йно важко, адже цього року в?н був ?диним представником Укра?ни на ц?й зустр?ч?, оск?льки новорукоположен? греко-католицьк? ?пископи в той час брали участь в Синод?, який одночасно в?дбувався у Рим?.
Д?лячись тим, як сп?врозмовники реагували, ?пископ зазначив, що вс? запевняли у молитв? та в подальш?й п?дтримц?, висловлювали сп?вчуття, розпов?дали про прийняття б?женц?в та р?зн? ?н?ц?ативи, як? проводять у сво?х д??цез?ях. «Кожен виражав, властиво, готовн?сть ? дал? допомагати», – зазначив Преосвященний Микола, наголошуючи на важливост? таких особистих контакт?в: «Я, ? як громадянин, так ? як християнин, а тим б?льше як ?пископ, в?дчуваю цю в?дпов?дальн?сть, ? з такою в?дпов?дальн?стю сюди при?хав, щоб ц? мости зм?цнити, ? щоби запевнити цю п?дтримку, яку ми тепер потребу?мо ? будемо потребувати багато рок?в. Дай Боже, щоб ця в?йна зак?нчилася якнайшвидше. Але й п?сля того, як вона зак?нчиться, нам потр?бно буде дуже багато часу, щоби зц?лювати, в?дновлюватися. ? без зовн?шньо? допомоги в?д людей добро? вол? нам буде дуже важко. Ми це розум??мо ? не соромимося просити. Це теж важливий аспект в?дпов?дальност?, що потр?бно просити, а люди хочуть допомагати, бо це теж велика, скаж?мо, справа доброти Церкви ? оточуючого св?ту, що вони допомагали, допомагають ? готов? допомагати. Але коли ще й вибудову?ться особистий контакт, тод? ще краще».
Коли дн? минали як роки…
Рукоположений у грудн? 2019 року, ?пископ Микола в с?чн? 2022 року був призначений Апостольським Адм?н?стратором Мукач?всько? д??цез??, тобто, напередодн? широкомасштабного рос?йського вторгнення в Укра?ну став на чол? церковно? структури, що вимагало реагування на особлив? виклики. На прохання розпов?сти про ц? перш? кроки ??рарх з?тхнув, мовивши: «Ох, тепер, коли запиту?те, я тр?шки занурився в пам'ять. В мене таке враження, що це було рок?в двадцять тому, або це було в минулому житт?. Це неповн? два роки, але це так давно…». За його словами, життя зм?нилося, ? тепер ? життя до дати вторгнення та п?сля не?. ? цей пер?од також розклада?ться на р?зн? етапи.
«Перш? дн? були такими, що здавалося, що проходив р?к: кожний день, як р?к. Перший м?сяць було таке величезне збудження, наст?льки заангажован?, щоби все зробити, що т?льки можливо, м?н?мальний сон, тобто граф?к розбитий. Через Закарпаття про?хали м?льйони людей за кордон, ? саме Закарпаття ск?льки прийняло ? ск?льки ви?хали, ск?льки знову повернулися ? ск?льки ви?жджало», – згаду? ??рарх, зазначаючи, що були залучен? надання допомоги вс? священики, вс? осередки, так? як реколекц?йн? будинки чи садочки, були перетворен? в притулки. Кожна друга с?м'я когось приймала. Тобто, йдеться про «просто величезний досв?д».
«Пот?м прийшов досв?д другого етапу, коли десь б?льше як через м?сяць я усв?домив, що це не короткотривала в?йна, що потр?бно перестати б?гти спринт, потр?бно заспоко?тися ? починати думати в напрямку ультрамаратону. Тобто, що так я згорю ? н?чого доброго з цього не буде. Потр?бно було знову в?дбудовувати певний режим, сол?дну молитву», – розпов?в ?пископ Микола, зауваживши, що коли людина потрапля? в стан «такого первинного виживання», то в першу чергу розбива?ться режим, ? нав?ть попри те, що рух ? способом життя, в?н через стрес перестав б?гати, хоча до цього регулярно займався ф?зичною активн?стю. А дал?, коли вл?тку 2022 року почали повертатися люди, фронт стаб?л?зувався, розпочався трет?й етап, який полягав у тому, щоб наск?льки можливо, старатися вести, якщо його можна так назвати, «нормальне життя», пам’ятаючи одночасно, що в ц?й «нормальност?» кожен перебува? також ? в обставинах в?йни.
«М?рятися» стражданнями – це незр?л?сть
В той час як фронт стаб?л?зувався на Сход? ? безпосередньо торка?ться д??цез?й Харк?всько-Запор?зько? та Одесько-С?мферопольсько?, то на фронт? гинуть люди з ус?х частин кра?ни, також по вс?й територ?? прил?тають ворож? ракети. ? перед Церквою сто?ть виклик супроводжувати родини, як? переживають втрату, допомагаючи ?м, розд?ляючи з ними цей б?ль. Мукач?вський ?пископ п?дкреслю?, що в?йна торка?ться вс??? кра?ни, що ? «одним орган?змом». «М?рятися там хто б?льше стражда?, хто менше – це нездоровий п?дх?д, це незр?л?сть. Вим?ряти р?вень страждання це неможливо», – наголошу? в?н, розпов?даючи про досв?д зустр?чей п?д час в?дв?дин параф?й. «Вс? говорять, як ?м бол?сно, як ?м страшно, як в?йна розбила ?хн? родини. Декотр? чолов?ки на в?йн?, чи с?м'? розбит?, тому що хтось закордоном ? там залишився. Мами з д?тьми ви?хали з ус??? держави, ?з Закарпаття також. ? це роз?рван? зв’язки, це страждання, це невпевнен?сть», – розпов?да? ??рарх, д?лячись думками про те, що одним ?з завдань Церкви ? давати людям духовну опору, яка ? важливою у контекст? дбання про ментальне здоров’я, на що тепер дедал? б?льше зверта?ться увагу також ? на р?вн? держави.
Тамувати спрагу Божого слова
Другим моментом серед завдань Церкви, який виокремлю? ?пископ Микола, ? в?дпов?дне пропов?дування, в?дпов?дне навчання людей. За його словами, «люди дуже уважн?, дуже спрагл? того, щоби ?м товаришувати, щоби ?м показувати напрямок, як справлятися з б?дою, як справлятися з гн?вом, як справлятися з ненавистю, як нести хрест, як справлятися з? смертю». Йдеться про «величезний аспект внутр?шнього переживання», ? якщо люди не отримують належну в?дпов?дь, «вони провалюються». «Це пов'язано з мисленням, мислення – з принципами, а вони – з навчанням. ? величезним т?лом, яке ми тепер можемо робити, ? ма?мо робити, ? навчання. Я на цьому також наголошую», – п?дкреслю? ??рарх, згадуючи про про?кт Мукач?всько? д??цез?? “Veritas”, де ? пропов?д?, навчання, що св?домо скероване на зм?цнення, на усв?домлення й розум?ння того, що в?дбува?ться, як до цього п?дходити з духовно? точки зору, з точки зору навчання ?суса Христа.
Не т?льки матер?альна, але й психолог?чна п?дтримка
Врешт?, не менш важливим аспектом ? соц?альне служ?ння, ? Кар?тас в д??цец?? працю? «на найвищих оборотах». «Я в певному сенс? нав?ть туди ? не дуже входжу. Я п?дтримую, ми ма?мо зустр?ч?, вони мен? зв?тують, ми прийма?мо якесь р?шення, але пот?м вс? в?дпов?дальн? за Кар?тас, вс? волонтери просто на максимум, на сто в?дсотк?в розвиваються. Ми в д??цез?? ? по ц?л?й Укра?н? розвива?мо програми психолог?чно? допомоги. Бо ? духовн?, ? психолог?чн? травми, ? ? ф?зична травма. Тобто, ми в першу чергу спец?ал?зу?мося на допомоз? людям з духовно? сторони. Але теж ми можемо допомогти ? допомага?мо психолог?чно: п?дтриму?мо психолог?в, консультант?в, як? ? ? розвивають сво? профес?йн? навики, розвивають сво? служ?ння, як ? внутр?шн?м переселенцям, так ? ж?нкам, чолов?ки яких на в?йн?, ж?нкам ? р?дним, тим, чи? чолов?ки загинули. ? допомога нашим ветеранам, як? повертаються, вони знаходяться в госп?талях, ? деяк? наш? спец?ал?сти ? священики ходять по госп?талях для того, щоби цим людям допомогти. Але, знову ж таки, це наст?льки величезна сфера, що те, що ми робимо, це маленьк? оазиси, остр?вки», – розпов?да? ?пископ, вказуючи також на те, що багато людей, як? тепер страждають, «ще не готов? приходити по допомогу», але нав?ть ? п?сля зак?нчення в?йни, «молимося, щоб воно було якнайшвидше», наплив буде «в рази б?льший, ? мусимо до цього готуватися».
Реорган?зац?я параф?яльного життя
В?йна спричинилася до перем?щення людей. Деяк? параф?яни ви?хали за кордон. Серед внутр?шньо перем?щених ос?б ? римо-католики, як? прибули з ?нших рег?он?в. Прибуло також багато людей, як? можливо не належать до яко?сь конфес??, але перебувають у пошуках. Як все це вплинуло на параф?яльне життя? В?дпов?даючи на так? запитання, Апостольський Адм?н?стратор Мукач?всько? д??цез?? стверджу?, що це «така ?стор?я, про яку можна дуже багато розпов?дати». Це також мало р?зн? етапи. В?д початку широкомасштабно? в?йни ?пископ проводив регулярн? зустр?ч? з? священниками, закликавши залишатися на м?сцях, даючи вказ?вки про те, що ?м робити, як тривати в молитв?, жертвувати Свят? Меси, н?чн? чування, п?ст, тощо. Оск?льки ви?хали параф?яни, що були в?дпов?дальними за р?зн? напрямки д?яльност? в громад?, довелося реорган?зувати параф?яльне життя. Оск?льки на Закарпаття при?хали внутр?шн? переселенц? та б?женц?, священики ? параф?? стали м?сцями прийняття. «Так тривало перш? к?лька м?сяц?в, майже до л?та 2022 року: приплив, в?дплив, реорган?зац?я, реорган?зац?я. Священики працювали, але б?льше н?ж на сто процент?в не можеш працювати, але це було сто, сто, сто ? сто…», – п?дкреслю? ??рарх.
Отож, вл?тку все почало якось стаб?л?зуватися. «? щодо цих переселених ос?б, то ? така частина, як? походять з ?нших д??цез?й, ? вони приходять. А ? так? люди, як? з ?нших м?сць, але вони, можливо, не практикували ран?ше, але вони заходять, ?х видно, вони слухають, вони просять або до них зверта?ться священик, вибудову?ться якийсь д?алог. Наш? священики з внутр?шньо переселеними особами сп?лкувалися, зустр?чалися. ? якщо вони просили про якусь допомогу, чи про хрещення, в?нчання або товаришування в тому, щоби краще п?знати ?суса, це в?дбува?ться в р?зних м?сцях, на р?зному р?вн?», – сказав ?пископ Микола Лучок, розпов?вши також про те, що д??цез?я нарахову? сорок духовних ос?б, м?ж якими чотири пост?йн? диякони, тридцять чотири священики та два ?пископи. Кр?м того, до свячень готуються тро? сем?нарист?в.
