Священик з Херсона про насл?дки п?дриву Каховсько? ГЕС
Св?тлана Духович – Ватикан
«Ситуац?я в Херсон? критична, можливо, не так в самому Херсон?, як в област?, в тих прибережних зонах, як? ? над р?чкою Дн?про, тому що вода пост?йно п?дн?ма?ться», – зазначив в ?нтерв’ю для Рад?о Ватикану – Vatican News отець ?гнат?й Москалюк, ЧСВВ, ?гумен васил?анського монастиря Святого Володимира Великого в Херсон?, коментуючи ситуац?ю в м?ст? та в област?, що скалася внасл?док п?дриву Каховсько? ГЕС. В?н додав, що приблизно 15% територ?? Херсона ризику? бути затопленою. Йдеться, насамперед, про м?крорайони Корабельний й Остр?в. «З цього м?сця евакуюють людей. Також Укрзал?зниця допомага?, да? в Херсон евакуац?йн? по?зди, щоб людей можна було вивезти», – п?дкреслив в?н, додаючи, що докладаються зусилля, щоб уникати скупчення людей, «тому ще це небезпечно: рос?йськ? в?йська можуть вдарити по цив?льному населенню».
В?дпов?даючи на запитання про те, якими можуть бути насл?дки п?дриву дамби, отець ?гнат?й зазначив, що «еколог?чн? насл?дки будуть дуже сильн?, тому що стражда? природа, пос?ви, зв?р?». «Уже багато дуже постраждало, наприклад, в Каховц? повн?стю затоплений зоопарк», – сказав в?н. За його словами, ? загроза того, що населен? пункти можуть залишитися без водопостачання ? без електроенерг??.
?гумен зазначив, що ?хн?й монастир розташований на узвишш?, тому ?м не загрожу? п?дтоплення. «На даний момент ми стара?мося бути готовими допомогти людям, якщо вони звернуться по допомогу. Будемо допомагати, наск?льки зможемо», – наголосив в?н.
Отець ?гнат?й разом з одним з? сво?х сп?вбрат?в не залишали свого монастиря в?д початку повномасштабного вторгнення, нав?ть коли Херсон був п?д рос?йською окупац??ю. Д?лячись тим, як вони переживають вс? ц? траг?чн? под??, в?н зауважив: «Я завжди пригадую слова Папи Франциска, який казав, що до в?йни звикати не можна. Але людська психолог?я ? така, що людина ма? властив?сть звикати нав?ть до тих вибух?в. Люди, як? тут живуть, так само, як ? я, ми вже нав?ть не реагу?мо на ц? постр?ли, на це все, що в?дбува?ться. Можливо, це не правильно, але така людська психолог?я. Звичайно, що пост?йно ? загроза життю, тут людина не зна?, чи доживе до ранку, чи н?. ? психолог?чно це пригн?чу?. Але одночасно це допомага? нам якось б?льше над?ятися на Бога ? в?ддавати все в руки Божого милосердя. Ось так ми живемо в монастир?, в?ддаючи все в руки Божого милосердя».
