杏MAP导航

Св?тлана Духович – Ватикан

«Дуже часто ми молимося Службу Божу п?д час обстр?л?в, ми чу?мо вильоти ? ми не зна?мо, чи це остання наша молитва, чи це пролетить дал? в?д нас, чи це б?ля нас прилетить. Тому я особисто ?накше почав сприймати тексти Служби Божо?, ?нод?, д?йсно, немов читаю ?х востанн?», – зазнача? в ?нтерв’ю для Рад?о Ватикану – Vatican News отець Максим Падлевський, настоятель параф?? Пресвятого Серця ?суса Христа в Херсон?.

У ц?й параф?? отець Максим служить приблизно с?м рок?в, але тут його знають з дитинства, бо, як не дивно, це його р?дна параф?я: тут в?н був м?н?странтом ? тут отримав дияконськ? й пресв?терськ? свячення. Коли с?м рок?в тому тогочасний ?пископ Брон?слав Бренацький попросив отця Максима прийти сюди настоятелем, то в?н не дуже хот?в, бо як кажуть “Нема? пророка у сво?й в?тчизн?”, але прийняв це призначення з послуху. Як виявилося п?зн?ше, цей зв’язок молодого священика з? сво?ю параф??ю особливо проявився у критичний момент.

Майже не бува? дня, коли б не надходили траг?чн? новини про обстр?ли Херсонщини рос?йськими в?йськовими. Храм Пресвятого Серця ?суса Христа в Херсон? розташований неподал?к берега Дн?пра, тому священик не т?льки чу? звуки постр?л?в, але й навчився розп?знавати ?хн?й напрямок. «Я чую ц? постр?ли, як? вил?тають з л?вого берега, ? розум?ю, що вони летять через мене в сторону м?ста, в глибину… в?дчуття дуже непри?мн?, – д?литься настоятель. – Я усв?домлюю, що в?дбува?ться щось дуже погане, ? лише п?зн?ше читаю про це в телеграм-канал?, чи д?знаюся через знайомих або через параф?ян. Важко описати словами сво? переживання: ?нод? ти н?чого не можеш зробити, т?льки можеш п?ти в храм ? помолитися за тих людей, як? переживають страждання, терп?ння, або, на жаль, померли».

Перед початком повномасштабно? в?йни в римо-католицьк?й параф?? в Херсон? з отцем Максимом Падлевським служили ще два священики. 25 лютого отець Максим ви?хав з м?ста з? службових причин, але в?дразу хот?в повернутися до сво?? параф??, але зрозум?в, що це неможливо. «Але всередин? завжди була думка, що я мав бути на м?сц?», – розпов?да? в?н. На параф?? залишився т?льки один ?з священик?в, бо ?нший також ви?хав. «Окр?м того, що я священик ? настоятель, це також ? моя р?дна земля, я тут народився, я тут був, це моя р?дна параф?я, – п?дкреслю? отець Максим, пояснюючи, що спонукало його повернутися. – Ну ? також братерська п?дтримка: я розум?в, що для отця перебувати самому на цих територ?ях важко».

Незважаючи на окупац?ю, отцев? Максимов? Падлевському вдалося повернутися до Херсона у серпн? 2022 року. «Моя поява тут на параф?? позитивно здивувала людей, – пригаду? в?н. – Для них це був немов подих св?жого пов?тря. Люди, насправд?, ц?нували ? загалом ц?нують присутн?сть священика у таких важких ситуац?ях. Важливо зазначити, що багато з людей залишалися в Херсон? не просто тому, що так захот?ли: в кожного – своя ?стор?я, своя особлива житт?ва ситуац?я, наприклад, у когось хвора мати чи ?нша особа, яку вони не можуть залишити, або як?сь родинн? обставини. Тому ц? люди залишилися тут немов би заручниками обставин, в розмов? з ними в?дчува?ться, що вони щодня вдячн? за те, що священики – з ними. По сут?, ми зд?йсню?мо наше звичайне служ?ння, як ? до в?йни, але люди тепер почали по-?ншому сприймати той факт, що вони мають можлив?сть прийти до храму, який в?дкритий, прийти на Службу Божу, поспов?датися».

В?йна, за словами отця Максима, спонука? переосмислити ? по-новому оц?нити багато речей. «Я по-?ншому переживаю молитву, Службу Божу, – д?литься в?н. – Нав?ть коли читаю текст, який роками читав щодня, зда?ться, що в?н той самий, але дуже часто ми молимося Службу Божу п?д час обстр?л?в, ми чу?мо вильоти ? ми не зна?мо, чи це остання наша молитва, чи це пролетить дал? в?д нас, чи це б?ля нас прилетить. Тому я особисто ?накше почав сприймати тексти Служби Божо?, ?нод?, д?йсно, немов читаю ?х востанн?».

Священик зазнача?, що зм?нилося також розум?ння дов?ри до Бога, бо одна р?ч – знати про це з теор??, а ?нша р?ч – «коли ти це практику?ш, коли, наприклад, в окупац?? ?деш до хворих з? святим Причастям недалеко в?д фронту, лише тод? з боку рос?йсько? окупац?йно? влади, в?йська, ? ти просто кажеш: “Боже, на все Твоя воля”». «? д?йсно, Бог донин? пост?йно проявля? Себе через р?зн? под??, р?зн? ситуац??, де була також небезпека смерт?, чи ?нш? небезпеки, ? Господь завжди провадить туди, де я потр?бний», – дода? в?н.

Настоятель параф?? Пресвятого Серця ?суса Христа в Херсон? розпов?в, що незважаючи на окупац?ю, ?м вдалося продовжувати душпастирську д?яльн?сть: в?дправлялися Свят? Меси, в?дбувалася катехизац?я д?тей ? приготування до Першого Причастя. В той пер?од нав?ть був уд?лений один церковний шлюб.

Найважче для молодого священика, як ? для вс?х укра?нц?в, це бачити страждання людей. В?н розпов?в, що нещодавно ?здив в?дв?дати хвору л?тню особу в селище Б?лозерка, яке чотири дн? перед тим зазнало значних обстр?л?в. «Я при?хав з? святим Причастям до хворо? бабц?, ? ти дивишся на цю родину, на ?хн? переживання. ? я розум?ю, що як священик я допомагаю, натом?сть, як людина, досить важко знайти як?сь слова вт?хи чи п?дтримки, ?нод? потр?бне просто мовчання».

В?дпов?даючи на запитання про те, що йому дода? над?? на майбутн?, отець Максим заначив: «Чесно вам скажу, я не дуже дивлюся назад, не дуже дивлюся вперед, але просто розум?ю, що треба робити ? виконувати покликання, яким я можу служити ?ншим людям як священик. Мене трима? ?сус Христос, я регулярно читаю Святе Письмо. Не знаю, як це пояснити…мабуть, це Божа благодать. Просто, регулярно практикую духовне життя, тобто виконую те, що я маю робити, але стараюся робити це не автоматично, але п?д?йти до цього максимально в?дпов?дально. Напевно, т?льки Бог да? сили, бо по-людськи, дивлячись в минуле, я би, мабуть, не хот?в ще раз пережити те, що пережив, але, з ?ншого боку, я не жал?ю н? хвилини, н? дня, що я тут ? ? що я м?г при?хати сюди. ?дине, про що я жал?ю, то це, можливо, про те, що я зм?г повернутися сюди так п?зно».