杏MAP导航

Св?тлана Духович – Ватикан

В?йна в Укра?н? ставить перед ?? мешканцями безпрецедентн? виклики. Один ?з найважчих – це втрата: втрата р?дних чи друз?в, втрата здоров’я, р?дно? дом?вки, втрата р?дного м?ста чи села…Ц? втрати неминуче спричиняють б?ль ? страждання. Як давати соб? раду з ними? В?дпов?дь на це запитання людство шука? не одне тисячол?ття. Шукали ?? також ? б?бл?йн? постат?. Сво?ми роздумами на цю тему ?з слухачами та читачами Рад?о Ватикану – Vatican News д?литься священик редемпторист отець Андр?й Рак.

Священик зазнача?, що втрата ? неминучою частиною людського життя, ? до не? ми не завжди можемо приготуватися у св?домий спос?б. Це може бути якесь раптове горе чи надм?рний стрес, що викликають глибок? внутр?шн? емоц??, породжують смуток чи порожнечу ? викликають також лють ? гн?в. «Це т? стани, – поясню? в?н, – з якими ми сьогодн? в особливий спос?б ма?мо справу. Принаймн? я це зауважую з? свого досв?ду ? досв?ду сп?лкування з людьми».

Отець Андр?й п?дкреслю?, що фах?вц? як у св?тськ?й, так ? в церковн?й сферах, як? прагнуть допомогти людям долати ситуац?ю великого стресу, болю ? страждання, погоджуються з тим, що нав?ть тод?, коли людин? зда?ться, що вона б?льше не ма? сил, все одно обставини ? посильними для ?? псих?ки. Коментуючи уривок з Першого послання апостола Павла до Коринтян «Бог в?рний: в?н не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможн?сть, але разом ?з спокусою дасть вам змогу ?? перенести» (? Кор 10, 13), священик п?дкреслив: «Це слова дуже глибоко? пот?хи, щоби приймати ту д?йсн?сть, в як?й ми знаходимося, ? черпати сили, щоб могти ?? перейти».

Наш сп?врозмовник зазнача?, що наше життя – це “школа залишати”: п?сля народження ми залиша?мо безпечну утробу матер? ? йдемо в св?т ризику ? виклик?в, залиша?мо молод?сть, залиша?мо здоров'я ?, зрештою, залиша?мо земне життя. Але з ?ншого боку, як п?дкреслив в?н, це так само “школа здобувати”, бо ми здобува?мо досв?д, мудр?сть, витривал?сть, терпелив?сть й ?нш? глибок? наш? людськ? характеристики.

Отець Андр?й зверта? увагу на постать праведного Йова з Старого Зав?ту. Книга Йова ? невеликою за обсягом, але дуже ?нтенсивною, ? вона порушу? питання болю, страждання, питання зла в нашому св?т?. Праведний Йов, будучи князем, будучи усп?шним, заможним, неспод?вано втрача? усе те, що пос?дав ? опиня?ться на одинц? ?з цим сво?м болем ? стражданням.

Тро? друз?в Ел?фаз, Б?лдад ? Цофар приходять до Йова, м?ж ними зав’язу?ться завзята суперечка про причини лиха, яке вразило Йова. Суперечка перероста? у диспут про причини зла загалом (теод?цея). «Але, зда?ться, що ?хн? твердження ? т?льки теор??ю, ? д?алоги його трьох друз?в не можуть розрадити ? п?дтримати Йова, – поясню? отець Андр?й. – Хоча вони прийшли до свого друга, тобто доклали певних зусиль, ? як на мене, це вже великий крок. Але сво?м “механ?змом” вони не можуть допомогти йому».

? тут четвертий наймолодший персонаж Ел?гу намага?ться у св?й спос?б говорити з Йовом, можливо, нав?ть у р?зкий спос?б, але, вигляда?, що в?н ? трохи ближчий до болю Йова, ан?ж тро? ?нших. Роздумуючи над та?мницею болю ? страждання, в?н каже: «Бог силою великий, однак не горду? чистим серцем, в?н б?долашним чинить правосуддя ? праведника не позбавля? права» (Йов 36, 5.7). «Якимось чином, – зауважу? отець-редемпторист, – слова Ел?гу доторкаються до страждання Йова, ? безпосередньо п?сля цього в?дгуку?ться Господь Бог. ? тод? ми чу?мо, що Йов отриму? ту в?дпов?дь, яко? В?н потребу? у болю ? в стражданн? при т?й зустр?ч? ?з Богом. ? ця книга Йова представля? механ?зм для людини, яка перебува? в глибокому болю, стражданн?, нерозум?нн? свого життя ? ситуац??, коли нав?ть з боку ближн?х нема? оч?кувано? ефективно? допомоги, бо той б?ль ? страждання в?дбува?ться в глибин? людини. ? для нас, людей в?руючих, тих людей, як? плекають духовний вим?р у сво?му житт?, ця книга Йова ? п?дказкою, зв?дки спод?ватися остаточно? в?дпов?д? на наш? страждання. Тому що, властиво, книга Йова також не да? в?дпов?д? на те, що таке зло ? зв?дки воно походить, як? його причини. Напевно, зло ма? дуже багато властивостей. З перспективи ц??? книги, воно може бути карою, випробуванням, очищенням, але, зрештою, воно все одно залиша?ться незбагненною тайною в житт? людини».

Священик п?дкреслю?, що у сп?лкуванн? з Богом Йов лише коротко в?дпов?да? на слова Бога, кажучи: «Я говорив про те, чого не розум?ю; про чуда, мен? незбагненн?, що ?х не знаю. Почуй мене, коли буду говорити; питатиму Тебе, – навчай мене. Я чув лиш те, що говориться про Тебе, але тепер на власн? оч? тебе бачу. Тому смиряюся ? каюсь» (Йов 42, 3-6).

«? дуже ц?каво, що лише тод?, коли в?дбува?ться зустр?ч людини ? Бога в такому ?нтимному глибокому д?алоз?, людина отриму? в?дпов?дь на сво? питання, – п?дкреслю? священик. – Хоча про т? в?дпов?д? ми не можемо прочитати, ми не можемо збагнути, бо це щось дуже ?ндив?дуальне ? глибоке, воно виходить поза р?вень людських сл?в. Але бачимо, що воно працю?, воно заспокою? людину. ? нав?ть якщо людина продовжу? перебувати в тому стражданн? й терп?нн?, але десь там в глибин? в?дбува?ться та зустр?ч ? вона нас витягу?, витягу? з пригн?чення, розпачу. Така в?дпов?дь надходить. Але цю в?дпов?дь кожен може отримати лише сп?лкуючись з Богом. Важко сказати, яка це в?дпов?дь ? що Бог говорить Йову, але п?сля ц??? зустр?ч?, як написано в Книз? Йова, Господь зб?льшив удво? усе те, що було у Йова, ? його тепер?шн? становище поблагословив б?льше, н?ж старе. ? в т?й зустр?ч? з Богом б?ль ? страждання перем?нилися на благословення».