杏MAP导航

Св?тлана Духович – Ватикан

«Тим, хто втратив сво?х р?дних, важливо дати зрозум?ти, що ми завжди поруч ? готов? допомогти ?м це пережити, дати зрозум?ти, що вони н?коли не ? сам?, бо багато матер?в, дружин залишилися сам?, не маючи н?кого, ? вони мають таке в?дчуття, що вони б?льше н?кому в св?т? не потр?бн?», – наголошу? в ?нтерв’ю для Рад?о Ватикану – Vatican News отець Олександр Хала?м, священик римо-католицько? Кам’янець-Под?льсько? д??цез??, в?йськовий капелан та м?с?онер милосердя, який розпов?в про п?дтримку та супров?д тих людей, р?дн? яких загинули на фронт?, або перебувають в рос?йському полон?.

Регулярн? зустр?ч?

Священик зазначив, що цей супров?д ма? форму щотижневих зустр?чей. «Вони збираються, ми разом сп?лку?мося, молимося, а пот?м, якщо хтось потребу? ?ндив?дуального супроводу, то залиша?ться для ?ндив?дуально? розмови, – поясню? в?н. – Ми створили окрем? групи для матер?в, дружин ? сестер, р?дн? яких зниклих безв?ст?, ? окрему групу для тих, чи? р?дн? загинули. Це дв? окрем? групи, як? ми тепер провадимо, бо вони по-р?зному переживають свою втрату: т?, хто ще ма? якусь над?ю на те, що син, чолов?к чи брат повернеться, по-?ншому переживають втрату, н?ж т?, хто вже зна? остаточно, що ?хня дитина, чи чолов?к, чи брат вже н?коли не повернеться».

Вс? потребують в?дчути п?дтримку

Отець Олександр п?дкреслив, що вони допомагають не т?льки тим, хто належить до церковно? сп?льноти. «Майже половину з цих людей не ? в?руючими. Можливо, вони охрещен?, але не практикуюч?, – зауважу? в?н. – Для них важливо, що хтось з ними, що хтось ними п?клу?ться, ? також допомага? ?м не лише пережити це горе, пережити цю втрату, але також пот?м у цих сп?льнотах, в цих групах ми дума?мо, як допомогти, наприклад, в?днайти когось чи допомогти в конкретний спос?б, куди звернутися, як звернутися, як написати листа. Тобто вони в?днаходять не лише психолог?чну, духовну п?дтримку, але знаходять також певн? нов? р?шення, як дал? д?яти».

В?дпов?даючи на запитання про те, яким чином люди д?знаються про так? зустр?ч?, отець Олександр пояснив, що спочатку про це було оголошено в костел?, а пот?м учасники зустр?чей передають ?нформац?ю ?ншим.

Всеохоплюючий п?дх?д

Як пояснив наш сп?врозмовник, супров?д людей, що переживають втрату, охоплю? р?зн? вим?ри людини: т?лесний, духовний та псих?чний; ? вони ч?тко розмежовують ц? сфери, присвячуючи зустр?ч? р?зним темам. «Духовна допомога може включати спов?дь, духовну розмову, супров?д дух?вника, – каже в?н. – Ми залуча?мо квал?ф?кованих експерт?в ? кажемо людям, наприклад, що сьогодн? зустр?ч буде з психологом, або зустр?ч буде присвячена тому, щоб ми навчилися переживати, коли ми вдома, коли приходить сум, горе, ? нам важко опанувати сво? т?ло, щоб ми навчилися, наприклад, правильно дихати, як опанувати себе, як переживати горе самому вдома або як допомогти в цьому комусь ?ншому. Тобто ми ч?тко в?др?зня?мо одне в?д одного, ? заздалег?дь попереджу?мо учасник?в про наступн? зустр?ч?, тобто говоримо, яка зустр?ч буде наступно? нед?л? чи через тиждень, щоб вони знали певну лог?ку под?й ? що буде в?дбуватися».

Фахова п?дготовка до супроводу

«Боже Провид?ння наст?льки дивне, що р?к чи п?втора перед повномасштабним вторгненням я зустр?вся з? сво?ми друзями, як? мен? запропонували пройти в Н?меччин? курс травмотерап??, – розпов?да? отець Олександр, в?дпов?даючи на запитання про те, як в?н здобув знання, необх?дн? для того, щоб допомагати цим людям. – Всередин? лютого, перед самим повномасштабним вторгненням, я зак?нчив цей курс. ? це, насправд?, я вважаю Божим Провид?нням, бо це дало мен? ключ? для розум?ння певних под?й, певно? лог?ки людсько? псих?ки, знання про те, як люди можуть не переживати травму. ? там я також там познайомився з багатьма друзями, з багатьма експертами ? вже мав основу для того, як д?яти. Тобто нав?ть якщо я щось не розум?ю, то можна залучити тих, хто набагато б?льше квал?ф?кований. ? тепер нав?ть т?, хто вже провадять цю групу, продовжують р?зн? вишколи. Наприклад, в Н?меччин? ? тут в Укра?н? ? вишк?л для того, щоб навчитися допомагати цим людям. Так само ? я надал? навчаюсь на трьох р?зних психолог?чних напрямках, щоб зрозум?ти, як допомагати».

Потр?бен час, щоб заго?ти рани

Наш сп?врозмовник п?дкреслю?, що пережит? травми не зникнуть п?сля зак?нчення в?йни. «Сама травма в?йни, пережиття в?йни, ц? под?? в?йни надовго залишаться в псих?ц? ? в голов? людей, – зазначив в?н, – ? над цим потр?бно буде працювати ще не одне десятил?ття, ? тому тепер також ми п?дготовля?мо людей, групи. У вересн?-жовтн? ми також плану?мо в?дкрити Центр реаб?л?тац?? для в?йськових, ?хн?х с?мей ? д?тей».

Дати в?дчути, що вони не сам?

Духовна п?дтримка, яку отець Хала?м пропону? людям, що переживають втрату, поляга? в тому, «щоб вони пам'ятали, що вони н?коли не ? сам?». «Тобто, нав?ть якщо ?хн? д?ти загинули, ми в?римо в сп?лкування святих, ? тому ?хн? д?ти – завжди поруч, – каже в?н. – Ми молимося за них ? в?римо, що ц? д?ти в Божому Царств?. Важливо, щоб родич? загиблих в?дчували цю присутн? сво?х р?дних, близьких. Для тих, в кого д?ти ? в полон? або зникл? безв?ст?, то щоб вони н?коли не втрачали над?ю, щоб вони не переставали шукати, не переставали молитися, бо особливо це в?дчувають т?, хто перебува? в полон?, тобто солдати, в?йськов?. Вони в?дчувають в особливий спос?б цю материнську п?дтримку.

Важливо донести, що Церква таких людей н?коли не покида?, що вони завжди можуть знайти п?дтримку, допомогу, що ми ? з ними, ми молимося з ними, ми пережива?мо з ними. Н?хто не да? фальшивих ?дей, що ця рана зникне, що ця рана з часом пройде, бо вона буде: вона переживатиметься по-?ншому, але вона буде, бо так? рани не зникають, вони будуть бол?ти все життя, вони будуть кровоточити все життя. ? важливо дати зрозум?ти, що ми завжди поруч й допоможемо ?м це пережити, що вони н?коли не ? сам?, бо багато матер?в, дружин залишилися сам?, не маючи н?кого, ? вони мають таке в?дчуття, що вони б?льше н?кому в св?т? не ? потр?бн?. ? тут Церква да? таку п?дтримку, допомогу, да? зрозум?ти, що вони комусь потр?бн?, що для них завжди хтось ? поруч. ? важливо також нагадувати, що ?хн? д?ти, чолов?ки, сини боролися за щось справедливе, за щось св?тле, що вони в?ддали життя, за те, щоб хтось жив ?нший, тобто, в певному сенс?, вони ? героями, як? захищають, стають на захист».

Приготування сусп?льства до п?дтримки тих, хто втратив р?дних

Отець Олександр вказу? на важлив?сть того, аби виховувати всю сп?льноту, все сусп?льство до того, як допомагати людям, як? переживають б?ль втрати. «Важливо, щоб сп?льнота також не входила занадто далеко в пережиття ?ншо? людини, щоб знала певн? бар'?ри, меж?, бо таким людям надзвичайно важко в?дкритися комусь чужому, впустити когось у сво? горе, у свою трагед?ю, – поясню? в?н. – Окр?м психолог?чно? формац?? для людей, як? сам? ? травмованими, ми також проводимо зустр?ч? й трен?нги для вс?х бажаючих, щоб вони також зрозум?ли, як вони можуть допомогти. Проводимо курси для дружин в?йськових, чи матер?в в?йськових: наприклад, коли вони телефонують, як? запитання можуть ставити в?йськовим, що можуть запитувати, як сп?лкуватися. Тобто, потр?бно розум?ти, як себе поводити в певних ситуац?ях, бо це ситуац??, як? повн?стю в?др?зняються в?д тих, як? ми пережива?мо у звичайний пер?од».