杏MAP导航

Св?тлана Духович - Ватикан

«Рани заживають ? л?куються поступово, на це потр?бен час, ? питання в тому, чи п?сля зак?нчення в?йни будуть люди, як? залишаться з нами, аж поки ц? рани не загоються», – зазначив в ?нтерв’ю для Рад?о Ватикану – Vatican News ?пископ-пом?чник Ки?всько-Житомирсько? д??цез?? Римо-Католицько? Церкви в Укра?н? Олександр Язловецький. В?н розпов?в про переживання досв?ду Воскрес?ння у Та?нств? Спов?д?, а також в тих житт?вих ситуац?ях, коли люди допомагають одн? одним. Д?лячись думками про укра?нську молодь, в?н зазначив, що «вони в?рять в мир, в перемогу, а б?ля них в?рять ? вс? ?нш?».

Ваше Преосвященство, це вже другий Великдень, друга Пасха, яку укра?нський народ – ц??? нед?л? католики латинського обряду, а пот?м католики в?зант?йського обряду ? православн? – в?дзначатимуть в умовах в?йни. Яке значення святкування Великодня набува? у цьому контекст??

Зна?те, я пригадую поради святих про те, що в усьому треба шукати щось добре, не сл?д дивитися темними окулярами на реч?. Наприклад, багато людей в нас дуже хочуть, щоб укра?нц? святкували свята разом. Але спробу?мо подивитися позитивно на це святкування Пасхи: з огляду на нашу складну ситуац?ю – в?йна в кра?н?, к?нця як?й н?би й видно, ? н?би не видно, нев?домо коли вона зак?нчиться – Господь хоче, щоб ми в?дчули цю рад?сть воскрес?ння Христа ? да? нам можлив?сть два рази святкувати. Бо хочемо ми цього, чи не хочемо, коли святкують римо-католики, менше в?дчува?ться в Укра?н?, але вся ?вропа святку?, а пот?м тут римо-католики ще раз в?дчувають ту рад?сть, коли греко-католики ? православн? святкують. Так само ? протестанти, залежить, хто коли святку?. Господь, розум?ючи, що в таких обставинах д?йсно важко в?дчути цю рад?сть, да? нам можлив?сть, так би мовити, повторити: «Доклади вже вс?х зусиль, щоб ?? в?дчути!».

Пасха оця, дякуючи Богу, вже ?нша, бо хоча в?йна трива? дотепер, але ми вс? пам'ята?мо, як? в нас були настро? минулого року ? як? ми мали страхи: здавалося, що держава наша може припинити ?снувати, ? це було важко. Рад?сть Воскрес?ння – це завжди рад?сть Воскрес?ння, бо вс? народи святкували також ? п?д час во?н, тому що для християнина – це причина радост?, але зовн?шн? обставини також сприяють нав?ть внутр?шн?й духовн?й радост?, бо, наприклад, коли хтось голодний, то важко змушувати його рад?ти. Так само ? в Укра?н?. Але цього разу, слава Богу, попри велик? втрати, про як? ми чу?мо, – похорон?в дуже багато, ось нав?ть сьогодн? я проходив через подв?р'я нашо? катедри, ? воно заставлене автомоб?лями, всередин? дуже багато людей, тому що хоронили в?йськового, нашого параф?янина тут, в центр? Ки?ва, – але все одно ми ма?мо над?ю, ми в?римо в те, що ця в?йна зак?нчиться, в те, що Господь на наш?й сторон?. А якщо Господь по наш?й сторон?, то ми не програ?мо, Господь нас вряту?. ? це в?дчува?ться, особисто для мене, коли, наприклад, я розмовляю з друзями, параф?янами, священиками, ми бачимо цю велику в?дм?нн?сть: ця Пасха, на такому людському р?вн?, певно, буде б?льш рад?сна, н?ж попередня.

Владико, чи протягом цього року були як?сь розмови, моменти, коли Ви в?дчули, що пережили досв?д Воскрес?ння?

Якщо дивитися очима в?ри ? пам'ятати про т? засоби, як? Господь нам дав, то я не втомлююся говорити про те, що в Та?нств? Cпов?д? в?дбува?ться справжн? воскрес?ння. Ми як священики ? як ?пископи, кожен з нас досв?дчу? це щодня, щоразу, коли с?да?мо до конфес?оналу, тому що бачити людину, яка приходить, пригн?чена сво?ми гр?хами, але й не т?льки гр?хами, а тими р?зними зовн?шн?ми обставинами – хтось гине з родини, або хтось ?з друз?в, колег, чи сус?д?в, ? ст?льки цих новин, – людина приходить пригн?чена ? нав?ть бува?, що й гр?х?в не ма?, але йде до спов?д?, бо шука? яко?сь п?дтримки у Христа в цьому Та?нств?. ? ми теж, ми вс? люди, ? ти пробу?ш щось сказати, ?нод? часу нема?, ?нод? сл?в нема?, ? т?льки молишся: «Господи, допоможи цим людям в?дчути Тебе воскреслого», ? уд?ля?ш розгр?шення, ? тод? бачиш, як у цих людей знову запалюються оч?, бачиш, якими вони ?, коли приходять, ? якими в?дходять. ? мимовол? ти просто ста?ш св?дком того, як Христос л?ку?, як Христос п?дносить. Ось так само, як бува? на картинах, коли Христос п?дносить когось, бере за руку ? витягу? з багнюки чи просто з земл? п?дносить, щоб став на р?вн? ноги, ? саме це в?дбува?ться в Та?нств? спов?д?.

Але Христос, зв?сно, не обмежу? себе до Та?нства Спов?д?, тому що багато укра?нц?в взагал? не знають, про що я зараз говорю. Христос виходить ? поза та?нство, Христос виходить ? поза Церкву, д?? так само, тому що ми вс? – Його д?ти. ? я не раз був св?дком того, що люди втратили помешкання, чи змушен? були переселитися в ?нший рег?он Укра?ни, чи повернулися з-за кордону п?сля того, що можемо назвати вигнанням на початку в?йни, ? бачимо, як вони м?няються: якими вони були, але пот?м зм?нюються, дякуючи т?й п?дтримц?, яку в?дчувають, чи, можливо, сво?й молитв?, дякуючи допомоз? тих християнських, чи не християнських орган?зац?й. Я працюю в «Кар?тас-Спес Укра?на», що ? римо-католицьким Кар?тасом, бо ма?мо також «Кар?тас Укра?ни» греко-католицько? Церкви, ? я дуже часто сам це досв?дчую, але я б?льше працюю в центр?, тут в оф?сах в Ки?в?, хоча теж маю ви?зди. А наш? прац?вники чи волонтери ?дуть дал? на сх?д, ? вони часто розказують про те, як люди не так сп?шать брати реч?, як? ?м привозять, як сп?шать об?йняти цих самих прац?вник?в Кар?тасу, для того, щоб сказати: «Дяку?мо, що ви до нас при?хали». Особливо, десь в забутих селах ближче до фронту. Наш? прац?вники кажуть: «Ми бачимо, цей блиск в очах. Ми ?м не реч? да?мо, ми ?м над?ю да?мо». Тобто, якщо ми вже до них при?хали ? якась допомога прийшла, то вже десь видно св?тло в к?нц? тунелю. Це теж воскрес?ння, можна сказати.

Ваше Преосвященство, як ви бачите тепер молодь? Тому що з одного боку, як Ви сам? сказали, багато в?йськових ?, напевно, б?льш?сть з них це молодь, втратили життя на фронт?. З ?ншого боку, молодь ма? багато ентуз?азму, ? це бачать вс?, й не т?льки в Укра?н?, але й за кордоном, тобто укра?нська молодь надиха?. Як вони дають соб? раду ? як Церква допомага? давати розраду, особливо, в тих моментах, коли ? втрата, коли ? жалоба, коли ? травма?

Зна?те, сам в?к, мабуть, сприя? тим чи ?ншим настроям у людин?. Коли ти здоровий, повен сили, то якось ? все тоб? зда?ться можливим. Хоча, по-р?зному бува?: ? молодь потрапля? в депрес?ю, але, зазвичай, це такий в?к, коли хочеться жити, коли хочеться в?рити, любити, коли хочеться щось будувати, над?ятися. ? наша молодь – не виняток, ? вона надиха?. Наприклад, нещодавно п?д час одн??? зустр?ч? ми говорили про можлив?сть по?хати до Л?сабону на Св?товий день молод? нашо? укра?нсько? делегац?? в?д римо-католицько? та греко-католицько? Церков. ? молодь говорила про це з таким запалом: «Ми по?демо на зустр?ч з Папою, на зустр?ч з молоддю, ми будемо говорити про Укра?ну». ? одна старша особа, яка була на т?й зустр?ч?, каже: «А чи личить? В нас йде в?йна, траур. Чи личить в цей момент просити кошти для цього?». Бо ми говорили про те, де знайти кошти, щоб якнайб?льше молодих людей могло по?хати. А молод? люди в?дпов?ли: «Та ми ж по?демо про Укра?ну говорити. Ми ?м не дамо забути про Укра?ну. Ми змусимо ?х молитися за нашу Батьк?вщину». Тому молодь – це майбутн?, це ? ?хня кра?на, вони в?рять в мир, в?рять в перемогу, а б?ля них ? вс? ?нш? в?рять, також ? старш?, як?, можливо, знеохочен? ? нав?ть знев?рен?.

Воскреслий Христос з'явля?ться сво?м учням з ранами на т?л?, тобто В?н воскрес, В?н перем?г смерть, але рани все одно залишаються. Що це може говорити людям, як? пережили дуже велик? страждання? Чи це означа?, що пост?йно буде страждання? Як Ви це можете пояснити?

Коли воскреслий Христос об'явився ? сказав: «Мир вам», то В?н об'явився з? сво?ми ранами, вони Йому не зникли, хоча В?н був воскреслий, ? мав перем?нене, як ми кажемо, прославлене т?ло. Рани все ж залишилися, ? В?н ц? рани показував, ? святий Тома теж хот?в ?х торкатися, й зац?кавлення було велике, чому Христос воскрес з ранами. Ц? рани залишилися, щоб ми пам'ятали про велику ц?ну, якою В?н нас в?дкупив. Але з ?ншого боку, також щоб ми не забували, що ц? рани ? надал? ?снують. Воскрес?ння не означа?, що вже все буде чудово ? прекрасно, бо Христос воскрес: рани залишаються, воскреслого Христа ми зустр?немо п?сля смерт?, а тут на земл? В?н дал? стражда?.

Нам священикам часто доводиться ут?шати людей, кажучи: «Христос стражда? разом з вами. В?н присутн?й у ваших стражданнях». ? ми, дивлячись на Христов? рани, розум??мо, що якщо Христос стражда? в ?нших, то рани ?нших – це також ? Його рани, тобто Його рани можемо бачити не т?льки на хрест? чи на зображенн? Воскреслого, але в тих людях, як? переживають б?ль. Ось тому ми тут, на м?сц?, пробу?мо ц? рани жал?ти, ми ц? рани один одного стара?мося л?кувати наст?льки, наск?льки можемо. ? також зверта?мося до вс?х: «Пам'ятайте про те, що Христос тепер стражда?, Його рани кровоточать, Його рани болять, ? ц? рани знаходяться тут. Пам'ята?те про те, щоб л?кувати ц? рани».

На початку в?йни ? протягом цього року ми в?дчували дуже велику сол?дарн?сть, ? ми просимо: «Господи воскреслий допоможи нам, щоб ця сол?дарн?сть не зак?нчувалася». Бо ц? рани заживають ? л?куються поступово, на це потр?бен час, ? питання в тому, чи п?сля зак?нчення в?йни будуть люди, як? залишаться з нами, аж поки ц? рани не загояться. Тому звертаюся до вс?х, в?д кого це залежить: пам'ятайте про нас ? п?д час в?йни, ? п?сля ?? зак?нчення.