杏MAP导航

Св?тлана Духович – Ватикан

«Дуже не просто… Якщо людина не ма? мотивац??, або стимулу до життя, нелегко справитися з ус?ма труднощами, як? щодня постають перед тими, хто живе в Укра?н?. Зв?дки знайти силу? ? не просто силу, але й наснагу, щоб це все вистояти достойно?». Цими думками в ?нтерв’ю для Рад?о Ватикану – Vatican News д?литься отець д-р ?ван С?чкарик, священик Терноп?льсько-Збор?всько? архи?парх?? УГКЦ.

Як дати раду соб? ? п?дтримувати одн? одних?

Страждання ? б?ль, страх ? тривога, спричинен? повномасштабною в?йною, неминуче призводить до втоми ? виснаження. «Ми запиту?мо себе ск?льки це ще триватиме, – веде дал? священик. – По-духовному це ста? криком молитвою праведного Йова: Господи, ск?льки ще? Ми вже ? це пережили, ? те перетерп?ли. Виснажу? ?нтенсивн?сть тих под?й, що в?дбуваються на наших очах, в наших серцях, в наших душах». Отець ?ван зазнача?, що дедал? б?льше зроста? к?льк?сть людей, як? потребують допомоги, ? на якщо дивитися на це з чисто людсько? перспективи, то «зда?ться, що цьому всьому нема? к?нця ? краю, ? що це немов замкнене коло, немов вихор, який тебе затягу? ? з якого ти вже не можеш вибратися». «Але на духовному р?вн? людина розум??, що це не к?нець, – п?дкреслю? в?н. – ? важливо усв?домити ? вт?лювати в життя переконання, що не можна зламатися ? що треба вистояти до к?нця».

Богослов-б?бл?ст наводить слова ?з заамвонно? молитви Л?тург?? Передосвячених Дар?в: «Подай ? нам, благий, добрим подвигом подвизатися, час посту завершити, в?ру непод?льну зберегти, голови невидимих зм??в сокрушити, ? переможцями гр?ха явитись, ? неосудне достигнути поклонитися святому воскресенню». Ця молитва, як поясню? священик, вказу? на те, що вс? ц? зобов’язання тривають не один день, а певний пер?од часу, «? люди усв?домлюють, що вони мають вистояти ? докладати зусилля».

«? тому кожен шука? р?зн? способи, як дати соб? раду ? як п?дтримати одн? одних, – дода? в?н, – бо життя продовжу?ться, ? воно мусить продовжуватися. ? це усв?домлення спонука? людей ? надал? вчитися, працювати ? допомагати». Наснаги, за словами отця ?вана, також дода? сол?дарн?сть ? допомога з? сторони р?зних кра?н св?ту. «П?дбадьорю? також те, що ми зиму перебули, тобто важк? моменти вже позаду», – каже в?н.

Нова хвиля переселенц?в у Зарваниц?

В?д початку повномасштабного вторгнення Рос?? в Укра?ну Мар?йський духовний центр «Зарваниця» почав приймати внутр?шн?х переселенц?в. В попередньому ?нтерв’ю з отцем ?ваном, яке ми опубл?кували у червн? 2022 р., в?н зазначав, що на той час понад 500 переселенц?в з? сходу, п?вноч? та п?вдня Укра?ни знайшли прихисток в Духовному мар?йському центр? «Зарваниця». Дехто залишився на довше, ?нш? через короткий час вирушили в ?нш? м?сця на заход? кра?ни чи за кордон.

Розпов?даючи про поточну ситуац?ю, отець ?ван зазначив, що вже у вересн? к?льк?сть б?женц?в у санктуар?? зменшилася: дехто повернувся до Харкова, ?рпеня ? Ки?ва, дехто пере?хав в ?нш? м?сця, к?лька ос?б ви?хали за кордон. Т? люди, як? мешкали у населених пунктах, що зазнали великих руйнувань, ? д?зналися про те, що ?хн? помешкання зруйноване, вир?шили ?нтегруватися в м?сцеве середовище: ?хн? д?ти ходять до м?сцево? школи, вони сам? шукають роботу чи пробують зм?нити профес?ю. «Але ? багато переселенц?в, як? чекають на те, щоб укра?нське в?йсько зв?льнило ?хн? територ?? ? вони змогли повернутися до сво?х р?дних м?ст ? с?л, – розпов?да? священик. – Такою була ситуац?я у вересн?. Але, на жаль, в?йна в агресивний спос?б дал? продовжу?ться, ? в жовтн? к?льк?сть б?женц?в знову почала зб?льшуватися внасл?док масованих ракетних удар?в. Наприклад, повернулися сюди люди з Харкова, почали знову прибувати з? сх?дно? Укра?ни». На даний час в сам?й Зарваниц? ? 176 б?женц?в, також духовна сем?нар?? надала прихисток 20 переселенцям. Кр?м того, м?сцевий Кар?тас ма? будинки, де живуть переселенц?, в сел? Петрики ? будинок для л?тн?х людей, де також мешкають переселенц?.

Отець ?ван зазнача?, що тут Церква пропону? ?м сол?дарн?сть ? п?дтримку, «щоб вони не почувалися чужим, але прийнятими, ? щоб ми одним серцем, ? одним устами могли прославляти Бога». «Вони бачать цю в?дкрит?сть ? щир?сть, ? ц?нують наше бажання допомогти, – п?дкреслю? в?н. – Вони також зрозум?ли, що ?хн? життя продовжу?ться, ? вони вже стараються якось призвича?тися. Ми шука?мо для них психолог?в, реаб?л?толог?в, щоб ?м подати певн? знаряддя для зц?лення на духовному, емоц?йному, псих?чному ? людському р?внях».

Рани, що не л?куються за день

Про те, наск?льки глибокими можуть бути пережит? травми, св?дчить випадок, про який розпов?в наш сп?врозмовник: його знайом? з дитиною по?хали до ?тал??, ? в новор?чну н?ч дитина прокинулася в?д гуркоту фе?рверк?в ? каже до мами: «Мамо, ти ж об?цяла, що в нас уже тут н?хто не буде стр?ляти». «Ц? звуки дитина асоц?ю? з тим, що вони втратили хату, когось ?з р?дних – ? це трагед??, – каже о. ?ван. – Ц? рани не л?куються за день, тому мусить бути певний час спок?йного, внормованого життя, ? щоб люди могли будувати плани ? щоб це ?м давало наснагу до життя. Тому ми як духовн? пров?дники намага?мося людям це подати, ? ?х це ряту?. ? просимо самого Господа, щоб нас також скр?пив, щоб ми приймали правильн? р?шення для нас самих ? для вс?х тих, кого Бог прив?в в наше життя ? дов?рив нашому служ?нню».

«Неможливо знайти сл?в»

«Бувають пер?оди, коли майже щодня ? похорон», – з? смутком зазнача? отець ?ван С?чкарик, говорячи про духовну п?дтримку ? супров?д родин тих, хто в?ддав сво? життя захищаючи р?дну землю. В?н розпов?в, що, зазвичай, у похорон? во?на-героя бере участь весь деканат, для того, щоб дати зрозум?ти родин?, що вони не сам?. «Часто важко п?д?брати слова, – д?литься священик. – Бо коли бачиш дружину, дво? чи тро? д?тей, що залишилися сиротами. Чи маму ? тата, як? оплакують свого двадцятир?чного сина – це все жах?ття. Неможливо знайти сл?в на це ? серце стиска?ться в?д цих момент?в, бо я розум?ю, що в?н ? за мене в?ддав життя, щоб ми мали життя. ? це несправедливо, що той найб?льший дар, який нам дав Бог, отак просто н?велю?ться, нищиться. Це боляче. Так не ма? бути ? з того треба виходити».

Богослов наголошу? на важливост? п?дтримки р?дних, яка поляга? в тому, аби не залишати ?х наодинц?, запрошувати до сп?льноти, до участ? в р?зних братствах. Д?тей варто також залучати до якихось орган?зац?й, щоб вони мали нагоду перебувати з? сво?ми ровесниками.

В духовн?й п?дтримц?, за його словами, буде корисним посилання на старозав?тну постать праведного Йова, який усв?домлював, «що все, що ми ма?мо – нав?ть наш? д?ти, чолов?к чи дружина – це не наша власн?сть, а дар Божий: Бог дав, Бог взяв, ? ми прагнемо годиться з Божою волею, прийняти ту Божу волю».

«Важливо також пам’ятати, – зауважу? священик, – що той во?н – це герой, який для нас ста? прикладом людини, що в?ддав сво? життя з любов?. Христос говорить, що нема? б?льше любов?, коли хтось сво? життя в?дда? за друз?в сво?х. ? це для нас ? прикладом для насл?дування».

Отець ?ван вказав на ще один момент, на який в?н зверта? увагу тих, хто пережива? жалобу: «Н? ви, н? я не залишимося без в?дпов?д?: коли буде другий славний прих?д Христа на землю, Бог дасть вс?м нам в?дпов?дь на те, чому в?н загинув, чи чому це сталося саме у вашому житт?. Але тепер ми не можемо пасивно чекати на цей другий прих?д, ми мусимо в?рити, молитись, думати, анал?зувати все, що в?дбува?ться довкола нас, годитися з Божою волею ? приймати як?сь певн? р?шення про те, як нам дал? прямувати до ц??? под?? – зустр?ч? з нашим Спасителем, а тод? В?н нам в?дкри?, де ми зробили правильно, де ми помилилися. Нам важливо тепер одне: рухатися вперед, не зупинятись ? не опускати руки».