О. Тарас Павлюс: ста?мо на кол?на, просимо в Бога захисту ? руха?мося вперед
Св?тлана Духович – Ватикан
Перше ?нтерв’ю з отцем Тарасом Павлюсом про його служ?ння в Микола?в? п?д час в?йни ми опубл?кували майже р?к тому: 29 березня 2022 року. Вже тод? в?н зазначив, що в цих надзвичайно важких обставинах «священик повинен св?дчити ?суса ? дарувати людям над?ю, любов ? турботу, хоча це непросто». В наступних двох ?нтерв’ю з о. Тарасом стало очевидним, що ц? слова випливають з його конкретних справ: як ? б?льш?сть священик?в та богопосвячених ос?б, в?н не залишив сво? параф??, незважаючи на те, що багато параф?ян ви?хали на короткий чи на довший пер?од, а допомагав ус?м, хто цього потребу?.
Нов? виклики, що постають перед параф??ю
П?сля зв?льнення Херсона, правобережно? частини ц??? област? та майже вс??? Микола?вщини ситуац?я в Микола?в? зм?нилася. Отець Павлюс, що ? деканом Микола?вського деканату Одеського Екзархату УГКЦ, зазнача?, що до м?ста повернулося приблизно 80% мешканц?в, але до його параф?? Покрова Пресвято? Богородиц? ще не повернулися вс? параф?яни. «Десь 70% в?рних греко-католик?в у Микола?в? – це вих?дц? з Галичини, – поясню? священик. – ? коли почалась в?йна, очевидно, люди ви?жджали, бо знали, що ?дуть до сво?х р?дних будинк?в, до родини, до родич?в, а можливо, нав?ть ? до сво?х осель, як? там залишилися, ? вони там ? надал? живуть. Дехто з тих параф?ян нав?ть вже там залишився ?, може, влаштувався на роботу, бо в Микола?в? ? проблема з працевлаштуванням. Тому з наших параф?ян повернулися т?, хто м?сцевий, т?, як? мають непошкоджене помешкання, ? т?, хто ма? перспективу яко?сь прац?».
Незважаючи на те, що багато людей ви?хало, до храму параф?? Покрова Пресвято? Богородиц?, за словами пароха, почали приходити нов? параф?яни, серед яких – волонтери та прац?вники Кар?тасу, а також дехто з тих мешканц?в м?ста, як? почали приходити п?сля того, як отримали тут допомогу. В к?нцевому п?драхунку, к?льк?сть параф?ян та сама, що була ? до в?йни. На нед?льне богослуження сюди приходять в?д двадцяти п'яти до сорока ос?б, але, як п?дкреслив священик, сл?д враховувати те, що греко-католицький храм розташований на окра?н? м?ста ? туди не легко добратися: в?д к?нцево? зупинки тролейбуса чи маршрутки до храму треба ще йти п?шки п?вк?лометра. ? тому для людей похилого в?ку, чи батьк?в з малими д?тьми це проблематично. Окр?м того, дотепер ?сну? небезпека обстр?л?в.
Ще одна проблема, що виникла в житт? параф??, як п?дкреслю? отець Тарас, поляга? в тому, що «параф?яни, як? ви?хали, дбали про параф?ю, дбали про утримання храму», а т? люди, як? почали приходити тепер, «не звикли до того, що храм ма? бути на утриманн? параф?ян, вони не знають, що ?хн? пожертви – це велика п?дтримка храму та житт?д?яльност? параф??». «Тому ми в?дчува?мо певний брак ф?нансово?, матер?альн? п?дтримки, яку бере на себе менш?сть параф?ян», – додав в?н.
Прямувати вперед, незважаючи на втому
Окр?м того, що отець Тарас Павлюс душпастирю? на двох параф?ях ? очолю? БФ Кар?тас Микола?в, в?н також викону? служ?ння капелана-волонтера: в?д початку в?йни в?н ?здить до укра?нських в?йськових, аби надавати ?м духовну та психолог?чну п?дтримку. В?дпов?даючи на запитання про те, чи в?н не втомлю?ться, священик зазначив: «Казати що я не втомлююся, то, напевно, обманювати самого себе: я втомлююсь, бо я людина, а прац? дуже багато. Втомлююся через велике навантаження, через багато по?здок ? велику в?дпов?дальн?сть».
Отець додав, що незважаючи на втому, яка, безумовно, накопичилася за р?к, ми не можемо зупинятися. В?н пригадав один приклад з? свого життя, коли в?н плавав у мор? ? в певний момент усв?домив, що заплив занадто далеко, а оск?льки в?н не ? дуже добрим плавцем, то його охопив страх. «Я тод? почав б?льше працювати руками, т?лом, ? я в?дчув велику втому, – пригаду? в?н, – але, пор?вняно з розум?нням того, що я можу втратити життя, та втома, вона була н?що. ? тому я докладав б?льше зусиль, попри те, що вже був втомлений, шукав у соб? сили, щоби врятувати життя. Тому на сьогодн? я скажу нам ус?м: так, ми втомилися, ми вичерпалися, ми багато видали з? сво?х кишень, з? сво?х заощаджень. Ми на сьогодн?шн?й день втратили чи не найкращу частину нашого цв?ту Укра?ни: молод?, батьк?в, чолов?к?в, сестер, ж?нок, брат?в. Ми кладемо величезну жертву кожен день, щоб врятувати нашу Укра?ну. Тому, незважаючи на нашу втомлен?сть, ми збира?мося знову, ста?мо на кол?на, на молитву, просимо Бога захисту, п?дтримки ? руха?мось вперед т?льки до перемоги, ? т?льки тод? зможемо в?дпочивати, а на сьогодн?шн?й день не ма?мо права. Ми ще не зна?мо, ск?льки це буде тривати, ми не зна?мо, як, але я знаю, що ми не ма?мо права зупинятися. Ми ма?мо знову рухатись – ? Церква, ? народ, – а разом ?з нами весь св?т. Тому я дуже дякую ус?м, хто нас буде чути, за допомогу, з кра?н ?вропи, Америки ? вс?х кра?н, як? сол?дарн? ? п?дтримують Укра?ну р?зною допомогою, яка нам допомага? вистояти».