杏MAP导航

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

«Я щасливий, бо я бачив чуда. В мо?му житт? я бачив р?зн? чуда, ? це також одне з чудес, яке дав Господь. З малого простого пластикового пакету можна зробити велике чудо, коли ц? пакети помножуються...», – говорить о. В?тал?й Храбатин, референт Пасторально-м?грац?йного в?дд?лу УГКЦ, згадуючи в ?нтерв’ю для Рад?о Ватикану – Vatican News про досв?д, пережитий п?д час в?дрядження в ?спан??, де його застав початок широкомасштабного рос?йського вторгнення в Укра?ну.

В?дрядження, що затягнулося

Пасторально-м?грац?йний в?дд?л – це орган, який координу? душпастирську оп?ку в?рними УГКЦ в тих кра?нах, де ще нема? ??рарх?чних структур ц??? Церкви. До таких належить ?спан?я, куди протягом останн?х десятил?ть при?хали чимало укра?нц?в у пошуках прац?. На прохання оч?льника цього в?дд?лу владики Степана Суса, отець В?тал?й на початку листопада 2021 року прибув до Сев?ль?, щоби допомогти м?сцевому душпастирев?, який проходив курс л?кування. У лютому в?н повинен був повернутися в Укра?ну, але на завад? стали протиков?дн? обмеження.

«Ц?лий лютий був тривожним м?сяцем, тому що пост?йно говорилося про можливий напад, – згаду? в?н. – Але ще жевр?ла така думка, може трохи скептична, в як?й апелю?ш до здорового глузду… Насправд? я думав, що чогось такого не станеться, тому що двадцять перше стол?ття, ми тут говоримо про нано-технолог??... Думав, що до цього не д?йде».

У середу, 23 лютого, укра?нц? Сев?ль? орган?зували Л?тург?ю з молитвою до Богородиц? Неустанно? Помоч?, в як?й брали участь м?сцев? ?спанськ? сем?наристи. «Вс? говорили про Укра?ну, вс? молилися за мир у св?т? ? в Укра?н?… ? рано прокинутися в четверт?й десять, отримавши пов?домлення, що атакували мо? р?дне м?сто... Це для мене був справд? був дуже великий такий шок», – говорить священик.

Спонтанна сол?дарн?сть

Дово?нну сп?льноту в Сев?ль? складали так зван? трудов? м?гранти, тобто люди, як? в пошуках кращо? дол? ? певност? свого життя ви?жджали за кордон, шукаючи прац?. На в?дм?ну в?д параф?й в Укра?н?, така громада ? р?зношерстою, адже гурту? людей з р?зних куточк?в, з р?зних рег?он?в Укра?ни. Коли почалася в?йна, в суботу з?бралася параф?яльна рада, щоб вир?шити, що робити. «Наш? люди дуже ?н?ц?ативн? насправд?, ? кожен намагався допомагати, тому що ми розум?ли, що те, що в?дбува?ться в Укра?н?, торка?ться кожного з нас», – розпов?в о. В?тал?й, зауваживши, що перш? думки були дещо его?стичними, скерованими на допомогу односельчанам, тощо. «Ми не думали глобально, що будемо допомагати Укра?н?. Ми думали радше якось так точково. Але при нагод? була така думка, що може хтось з ?спанц?в щось принесе, щось нам подару?, то ми це також будемо десь збирати», – згаду? в?н.

«В нед?лю п?сля того, як ми в?дслужили Л?тург?ю, деяк? ?спанц? почали приносити реч? першо? необх?дност?. Але ми думали, що на цьому зак?нчиться, мовляв, хто буде ц?кавитися справою укра?нц?в…», – веде дал? душпастир, пояснивши, що ц? думки були продиктован? тим, що Укра?на для багатьох залишалася чимось нев?доми. Але в понед?лок храм, який зазвичай в?дчинявся ввечер?, в?дкрили вже зранку.

«Все почалося в?д першого студента, поляка, який називався Март?н, з родини м?грант?в в ?рланд??, який при?хав на п?вроку до Сев?ль? по програм? “Еразмус”. В?н перший прин?с сво? дари: за т? грош?, як? в?н мав, придбав л?ки. В?д того моменту церква не зачинялися. Люди приходили одн? за одними. Ми ? великою сп?льнотою, але я не можу сказати, що це все, що нам вдалося зробити, –  а це ? сорок дв? фури, як? ми в?дправили в Укра?ну, – що це була наша заслуга, бо насправд? ожило все м?сто. Я щасливий, бо я бачив чуда. В мо?му житт? я бачив р?зн? чуда. Але це також одне з чудес, як? Господь нам дав. З малого простого пластикового пакету можна зробити велике чудо, коли ц? пакети помножуються... ? практично в Сев?ль? весь народ ожив. ? про нашу параф?ю, про укра?нську параф?ю говорилося всюди. Ба нав?ть б?льше. Перший тиждень ми все тримали в церкв?, але м?сця було вже недостатньо. М?сто нам дало велике прим?щення на майже тисячу квадратних метр?в. П?зн?ше л?карн? нам передали триста л?жок для хворих. Привезли л?жка в Укра?ну, матраци укра?нськ? не п?дходять… Треба було шукати ще матраци…», – розпов?да? з? зворушенням священик.

Подв?йне волонтерство

Вже скоро до ?спан?? почали прибувати б?женц?, на що в?дреагувала ? церковна громада, розпочавши в?дсортовувати реч? для прибулих, як? були в потреб?. Наприклад, в Сев?ль? температури дуже висок?, необх?дно пити багато води. Зам?сть передавати в Укра?ну, певн? реч? почали роздавати б?женцям. «Там уже творилося подв?йне волонтерство: одне – в?д?слати в Укра?ну, друге – заоп?куватися тут нашими людьми», – згаду? душпастир, зазначивши також, що «н?хто не займався жодним прозел?тизмом». «Тут н?хто н?кого не притягував. Люди сам? приходили тому, що чули свою мову ? хот?ли бути разом. Люди, як? при?жджали, почувалися дуже несм?ливо, бо хтось мав трохи страх, як його сприйматимуть через те, що в?н не завжди розмовля? укра?нською мовою. Хтось також соромився прийти й попросити те, чого потребував», – говорить в?н, додавши: «Ми дуже рад?ли новими людьми, як? прибули. Ми справд? дуже рад?ли за них, але ? трохи сумували, коли вони в?д'?жджали в Укра?ну. Бо було багато людей з Буч?, з ?рпеня. ? коли були зв?льнен? Буча, ?рп?нь, наш? люди з Буч?, ?з ?рпеня повернулися додому».

На основ? набутого досв?ду

Отець В?тал?й завершив служ?ння в ?спан?? ? повернувся в Укра?ну, де й дал? продовжу? служ?ння в Пасторально-м?грац?йному в?дд?л?, в якому додалося роботи, беручи до уваги масштаби м?грац?? з Укра?ни, пов’язано? з в?йною. Але, за його словами, чудов? результати приносить попередньо набутий досв?д. «Сама Католицька Церква на м?сцях, куди при?жджають наш? люди, ?нформу? ? запрошу? наших священик?в. Це завдяки тому, що праця Пасторально-м?грац?йного в?дд?лу трива? в?д 2009 року, про нас в ?вроп? знають. Принаймн? раз в р?к голова Пасторально-м?грац?йного в?дд?лу в?дв?ду? р?зн? кра?ни, зустр?ча?ться з ?пископами, бере участь в р?зних заходах, розпов?даючи про сво?х людей. ? це показу?, до кого звернутися в раз? потреби ? хто може допомогти», – пояснив душпастир, п?дкреслюючи, що сьогодн? також душпастирство зм?нило св?й лик: йдеться не т?льки про те, щоби служити Л?тург?ю ? бути разом, але й про те, щоби старатися бути голосом свого народу.

Не змарнувати плоди, що дозр?ли в стражданн?

«Я надзвичайно захоплений нашим народом», – говорить о. В?тал?й, п?дсумовуючи пережитий протягом цього року досв?д. «Не раз кажуть так, що б?да укра?нц?в ?дна?, але на дуже коротко. Я над?юся, що ця б?да, це лихо, яке нас сп?ткало, з'?дна? нас не на коротко ? з’?дна? насправд?», – дода? в?н, виокремивши те, як сьогодн? в?дбува?ться «деанон?м?зац?я» м?ст. «Вистачить поспостер?гати за людьми, з якими живемо, наприклад, разом на одному подв?р'? в Ки?в?, як ми зустр?чаючись, розпов?да?мо одн? одним про красив? реч?, як? сьогодн? п?знали, побачили. Наприклад, сонце сходить. Хто колись розпов?дав один одному, що дивився, як сходить сонце? Сьогодн? про це люди розпов?дають один одному, ц?кавляться одн? одним, допомагають одн? одним. Велик? м?ста, як? зазвичай були анон?мними, сьогодн? не ? анон?мними. Сьогодн? сус?ди розмовляють м?ж собою, намагаються один одному допомогти. Власне, я бажаю, щоби ця людян?сть, схожа до джерела, що пробилося в негоду, н?коли не перестала струмен?ти доброю водою», – п?дсумову? священик.