Генеральний настоятель францисканц?в: я побачив народ, який ма? опору у в?р?
Св?тлана Духович – Ватикан
«Наш? монастир? не зачепили бомби, але мо?х брат?в в?йна зачепила ? зранила всередин?», – зазначив отець Масс?мо Фузаелл?, Генеральний Настоятель Ордену Брат?в Менших, п?д час ?нтерв’ю для Ватиканських мед?а. П?дтримати сво?х сп?вбрат?в, як? невпинно трудяться, допомагаючи людям, побачити сво?ми очима те, що в?дбува?ться, ? бути поруч з людьми, як? страждають, аби розд?лити ?хн?й б?ль – це те, що спонукало його вирушити в Укра?ну.
Отець Масс?мо розпов?в, що вперше в?н в?дв?дав Укра?ну в кв?тн? п?д час Страсного тижня. Тод? в?н взяв участь у м?жрел?г?йному паломництв?, що з?брало у Черн?вцях представник?в р?зних рел?г?й з усього св?ту, як?, за словами настоятеля францисканц?в, бажали сп?льно заявити на весь голос, що «жодна рел?г?я н?коли не може виправдовувати в?йну». Разом з учасниками цього молитовно заходу, отець Масс?мо побував у деяких центрах для б?женц?в, а пот?м в?дв?дав деяк? обител? францисканц?в, а також притулки для переселенц?в, якими вони оп?куються завдяки допомоз?, отриман?й в?д сво?х сп?вбрат?в з усього св?ту.
Зворушлив? зустр?ч?
В цих притулках в?н мав змогу зустр?тися та посп?лкуватися з б?женцями з Мар?уполя, Харкова, Херсона, Одеси тощо. «Деяк? з них розпов?ли мен? сво? ?стор??, – зазначив в?н. – З деякими я сп?лкувався англ?йською, з ?ншими через перекладача. Я не говорив з тими, хто зазнав насильства, серед яких – д?ти, п?дл?тки, ж?нки, нав?ть чолов?ки, бо не вс? готов? говорити про це. Але вже сама наша присутн?сть, наше перебування там ? те, що люди побачили, що ми при?хали здалеку, аби побути з ними, д?знатися про ?хню ситуац?ю, поговорити з ними – все це, наск?льки я побачив, ?х дуже зворушило. Треба сказати, що зах?дна частина Укра?ни, яку я в?дв?дав у кв?тн?, зовн? не постраждала в?д в?йни, хоча через к?лька дн?в п?сля мого в?д’?зду ракета вдарила по Львову, тому нема повн?стю безпечного м?сця. Але враження в?д ?стор?й, людей, зустр?чей – це мене дуже заторкнуло».
П?дтримати брат?в
Вдруге отець Масс?мо Фузарелл? в?дв?дав Укра?ну наприк?нц? жовтня. Цього разу його мета полягала в тому, аби п?дтримати сп?вбрат?в францисканц?в. «Бо наш? монастир? не зачепили бомби, – пояснив в?н, – але мо?х брат?в в?йна зачепила ? зранила всередин?, як ? вс?х ?нших, бо багато з них мають родич?в, як? воюють, а кр?м того, вони пост?йно п?дтримують, вислуховують людей, як? переживають вс? ц? ситуац??. ? для декого з них це стало серйозним випробуванням. Треба сказати, що це молод? ченц?, тому також менш досв?дчен?, але, загалом, вс? вони – як т?, що служать в латинському обряд?, так ? т?, що належать до сп?льноти греко-католицьких брат?в – пост?йно трудяться, супроводжують людей, вислуховують ?х, вони ?здили на небезпечн? територ??, аби роздати ?жу людям похилого в?ку, як? не виходять з дому».
Генеральний настоятель францисканц?в додав, що п?двали деяких монастир?в були перетворен? на сховища, ? генеральна управа допомогла купити генератори та ?нш? прилади для цих сховищ.
«Ми разом плакали»
Одним ?з найважчих переживань для францисканця були в?дв?дини цвинтаря, де в?н побачив ряди могил укра?нських во?н?в, багато з яких – в?ком в?д 20 до 25 рок?в. А пот?м в?н зустр?в деяких матер?в та бабусь загиблих в?йськових. «Що Вам казали матер??» – запитав журнал?ст священика. «Н?чого, – в?дпов?в той. – Я просто ?х об?йняв, ми разом плакали. Вони говорили також що над?ються на Бога, що в?рять, моляться. Мушу сказати, що я побачив в?дкрит?сть ? над?ю».
В?йна сприя? занепаду в?ри?
«Зг?дно з Вашим досв?дом, який Ви мали, сп?лкуючись з цими людьми, чи в?йна спричинила занепад в?ри?» – таким було наступне запитання нашого колеги, на яке священик в?дпов?в: «Я думаю, що н?. Судячи з тих розмов, як? я мав, – а це не були штучно орган?зован? зустр?ч?, бо я сказав: “Не ставте мене в так? ситуац??”, – тож нав?ть беручи участь у Свят? Мес?, сп?лкуючись з людьми п?сля Меси – багато хто говорить англ?йською ? нав?ть ?тал?йською, бо вони працювали в ?тал?? – я почув багато речей, як? св?дчили про те, що це сильний, вкор?нений народ, ? який також ма? опору у в?р?. Я повинен сказати, що це я в?дчував труднощ? у сво?й в?р?, тому що там виникли дуже важк? запитання. Незбагненний б?ль породжу? запитання… Але треба сказати, в одному ?з центр?в для д?тей-сир?т, вони подарували мен? сво? малюнки, ? дивно, що деяк? з цих малюнк?в були насичен? яскравими фарбами. Тож д?ти також допомогли мен? поглибити в?ру, тобто по-?ншому поглянути на ситуац?ю, по-новому. Але, наприклад, греко-католицьк? й латинськ? храми переповнен?. Я бачив, що люди шукають, вони нав?ть спонтанно заходять до церкви, не т?льки на богослуж?ння, звичайно, коли можуть ? де можуть. Тому я б сказав, що це дода? сили. Знаю також про молодь. Ще перед тим, як ?хати в Укра?ну, я був у Словаччин?, де в одному монастир?, де словацьк? монахи приймають укра?нц?в. Там були дуже молод? пари з Мар?уполя, ? деяк? з них казали мен?, що вони в?дкривають для себе Бога в ц?й ситуац??».
Бабуся з ?диним другом-папугою
На прохання журнал?ста отець Масс?мо Фузарелл? под?лився сво?ми спогадами про тих людей, зустр?ч з якими йому найб?льше запам’яталися. В?н розпов?в про те, що в Збараж? Терноп?льсько? област?, в одному спортзал?, що був пристосований для прийняття б?женц?в, в?н побачив маленьку стару ж?нку, яка згорнулася калачиком у сво?й ковдр? на п?длоз?. «В не? н?чого не було, окр?м пол?етиленового пакета ? кл?тки з маленьким папугою, якого вона привезла ?з собою з села п?д Херсона, – пригаду? священик. – Волонтери мен? сказали, що це ?? друг. У ц??? ж?нки б?льше н?кого нема?, але вона несе з собою цю маленьку пташку, яка, очевидно, ? ?? другом, вона ?? вт?ша?. Пот?м, коли вона обернулася, побачила мене й дуже при?мно, хоча ? з болем в очах, усм?хнулася. Ця усм?шка цього зморшкуватого обличчя, ц??? л?тньо? ж?нки, яка залишилася сама, тримаючи з собою папугу, справд? закарбувалася в мо?й пам’ят?».
