杏MAP导航

Св?тлана Духович – Ватикан

В Укра?ну прийшла зима. У мирний час це речення викликало рад?сть, бо означало бачити лапат? сн?жинки, що, наче р?й, падають з неба, чути п?д ногами хруск?т сн?гу, перебувати в родинному кол? в теплих хатах довгими зимовими вечорами. Тепер цей висл?в приносить жах: в умовах, коли ст?льки електростанц?й ? систем центрального опалення було зруйновано рос?йськими ракетами, думки багатьох укра?нц?в спрямован? на те, як пережити холодну зиму.

В особливо вразлив?й ситуац?? перебувають люди, як? втратили сво? дом?вки п?д час обстр?л?в та бомбардувань. Лише на Ки?вщин? за перш? м?сяц? рос?йського повномасштабного вторгнення, було частково пошкоджено 12,5 тисяч ? повн?стю зруйновано понад 5 тисяч приватних будинк?в; 975 багатоповерх?вок зазнали руйнувань ? майже 170 були повн?стю зруйнован?. Не вс? мешканц? цих будинк?в ви?хали в ?нш? м?ста чи за кордон, бо вол?ють залишатися на сво?й земл? ? крок за кроком в?дбудовувати св?й д?м ? сво? життя.

В один момент люди втратили все, у що вкладали все життя

«Одна ж?нка розпов?ла мен?, що бачила, як ?? будинок повн?стю згор?в за 20 хвилин, залишився лише маленький сарайчик, де вони тепер живуть з чолов?ком. Те, над чим люди працювали все сво? життя, вони втратили в один момент ?, зв?сно, це боляче», – розпов?да? сестра Марта Мешко з? Згромадження Мар??них сестер Чудотворного медальйону, яка разом з? сво?ю сп?льнотою зд?йсню? служ?ння у Ки?в? та вже протягом к?лькох м?сяц?в разом ?з орган?зац??ю «Деполь Укра?на» привозить буд?вельн? матер?али мешканцям с?л неподал?к столиц?, щоб вони могли почати в?дбудовувати сво? будинки, зруйнован? п?д час окупац??.

«Для мене ? справжн?м чудом, – п?дкреслю? черниця, – що люди, як? втратили все ? могли би т?льки плакати ? нар?кати на те, як все несправедливо, в?дразу в?дпов?дають на кожен жест доброти, проявлений до них, вони немов оживають, пробуджу?ться над?я на життя. Мене зворушу?, коли нав?ть в так?й ситуац?? люди здатн? в?дчувати вдячн?сть, вм?ють дякувати, благословляти ? можуть над?ятися».

В?д зародження ?де? до д??

Сестра Марта розпов?да?, що вже п?д час повернення до Ки?ва ?з Закарпатсько? област?, де ?? сп?льнота провела перш? три м?сяц? вторгнення, молячись вдень ? вноч?, вона замислювалася над тим, як вони тепер будуть зд?йснювати сво? служ?ння в столиц?, де сестри перебувають в?д 2005 року. «Жити ?вангел??м тут ? зараз, нав?ть у цих умовах», – такими були перш? слова, як? спали ?й на думку, коли запитувала про це в молитв? до Господа.

В?дпов?дь про конкретний спос?б допомоги прийшла, коли сестра Марта разом ?з волонтерами БФ «Деполь Укра?на» возили ?жу мешканцям с?л Мощун та Загальц?, що на околиц? столиц?. Одна з мешканок, пан? Ольга, показала ?м св?й зруйнований будинок, сказавши: «Якби у нас були хоч як?сь матер?али, ми сам? почали би його в?дбудовувати, щоб перейти в нього до зими». Сестра Марта з?зна?ться, що в цих словах вона почула ч?тку вказ?вку на те, що мала робити: разом з орган?зац??ю «Деполь Укра?на» вони вир?шили використати кошти, з?бран? «В?кент?йською родиною» за кордоном, на закуп?влю буд?вельних матер?ал?в, щоб допомогти людям в?дбудувати сво? дом?вки.

Слухати людей про ?хн? потреби, аби допомога була ефективною

Дмитро Опал?в з БФ «Деполь Укра?на» зазнача?, що, допомагаючи людям, важливо сп?лкуватися з ними, запитувати ?х про ?хн? потреби ? надавати ?м ту допомогу, яка ?м необх?дна. «?диною нашою умовою, – розпов?да? в?н, – було те, що ми надавали людям буд?вельн? матер?али, щоб вони почали в?дбудовувати, ? пот?м також супроводжували ?х у цьому, шукали ?нш? благод?йн? та волонтерськ? орган?зац??, як? також допомагали ?м у в?дбудов?». Дмитро поясню?, що коли благод?йники бачать, що частина буд?вл? вже в?дбудована, вони охоч?ше погоджуються оплатити ще частину матер?ал?в.

Дати поштовх для д??

?дея поляга? не в тому, щоб робити щось зам?сть людей, а в тому, аби, надаючи ?м хоча б частину матер?ал?в для в?дбудови, не дозволити ?м опустити руки, а спонукати почати д?яти. Така допомога, за словами Дмитра, да? людям над?ю. «Для них важливо в?дчути, що вони не сам?, – каже в?н, – ? вони вдячн?, бо ще м?сяць тому там стояла ру?на, а вже тепер буду?ться будинок. Це дуже т?шить ? мене, дода? сили ? натхнення, бо коли ми вперше при?жджа?мо до людей ? бачимо, що вони розгублен? ? не знають, за що братися, а пот?м, отримавши матер?али, вже починають будувати, ? ?хн?й настр?й вже зовс?м ?нший. ? мен? дуже при?мно бачити цих людей щасливими, усм?хненими, вони мають якусь над?ю на майбутн?».

Як зазначила сестра Марта, ?хня допомога породила справжн?й ланцюг добра. Наприклад, одна с?м’я, як?й вони привезли газобетонн? блоки, пот?м допомогла ?нш?й родин? побудувати дах. «Отже, ? багато сол?дарност? ? багато добра, – наголошу? вона, – ? бачити це в таких обставинах мен? зда?ться чудом».

Вислуховувати б?ль людей

Той факт, що ця ?н?ц?атива «В?кент?йсько? родини» не спрямована на широк? маси людей, да? можлив?сть сестр? Март? та Дмитров? налагодити дружн? стосунки з людьми, яким допомагають, прислухатися до ?хн?х страждань, яких вони зазнали п?д час окупац??. «Пан? Галя мен? розпов?ла, що коли в село зайшли рос?яни, вона з чолов?ком ховалася в холодному погреб?, – пригаду? черниця. – ? лише вноч? вони виходили наверх, щоб щось приготувати ?сти. А ?? брат Леон?д був см?ливим, бо ходив по селу годувати покинутих у стайн? тварин – кор?в, курей, свиней, а також собак ? кот?в, залишених господарями, як? втекли в?д нападник?в. Пан? Галина, плачучи, розпов?дала, що рос?йськ? в?йськов? трич? вистр?лили в ?? знайому лише тому, що вона не в?дкрила ворота так швидко, як ?м хот?лося». Сестра Марта зауважу?, що люди в?дкрито говорять про св?й б?ль, але в ?хн?х серцях не вселився розпач ? вони вм?ють виявляти вдячн?сть, коли хтось простяга? ?м руку допомоги.

Наша сп?врозмовниця пригаду? також бабусю З?ну, як?й вже понад 80 рок?в ? яка, втративши свою хату, жила в сарайчику. «Ми вир?шили купити ?й модульний дерев’яний будиночок, ? вона була надзвичайно рада, не могла пов?рити, що ми це зробили для не?, – розпов?да? вона. – За короткий пром?жок часу ц? люди пережили дуже сильн? та суперечлив? емоц??, з якими нелегко справлятися: на початку року вони бачили, як знищили ?хн? помешкання, а тепер хтось ?нший пропону? ?м безкорисливу допомогу».

Долати труднощ?, допомагаючи ?ншим

Дмитро Опал?в зазнача?, що його д?яльн?сть, через яку в?н несе людям добро, допомага? йому самому переживати цей складний пер?од в?йни. «Це дода? сили й енерг?? ? хочеться ще б?льше допомогти», – наголошу? в?н, висловлюючи подяку жертводавцям з р?зних куточк?в, як? надсилають ф?нансову допомогу, завдяки як?й «В?кент?йська родина» може допомагати людям «в?дбудовувати помешкання ? показати св?тле ? краще майбутн?, ? показати, що незважаючи на страшну в?йну, Бог дба? про людей, як? опинилися в скрут?».

Зло не ма? лог?ки, його неможливо зрозум?ти

Вс? т?, хто тепер в Укра?н? допомага? ?ншим, робить це в умовах, коли в укра?нський м?стах ? селах чи не щодня луна? сигнал тривоги, рос?йськ? ракети продовжують руйнувати цив?льну ?нфраструктуру та влучати в будинки людей. Як Дмитров?, так ? сестр? Март? допомага? тверда в?ра в Бога ? молитва. «Я усв?домлюю, що я не одна, – каже сестра , – я знаю, що Господь з? мною ? з цими людьми, яким допомага?мо. Кр?м того, через молитву я можу донести ?хн?й б?ль до Бога, який може дати ?м сили прямувати вперед ? не зосереджуватися на зл?, тому що одна з? спокус зараз поляга? в тому, щоб анал?зувати зло, намагатися його зрозум?ти. Але зло не ма? лог?ки ? його неможливо зрозум?ти. Натом?сть, треба спрямувати свою енерг?ю та думки на д?ю: розум?ти конкретн? потреби людей ? старатися ?м допомогти».