Укра?нськ? паломники з Франкфурта: молитва як опора в час випробувань
Св?тлана Духович – Ватикан
«Коли я була студенткою, греко-католицька параф?я у Франкфурт? стала мо?м домом, мо?ю другою с?м’?ю, бо в Н?меччин? я була сама. Ц?й параф?? я завдячую також поглиблення сво?? в?ри, бо вони мен? показали, як можна глибоко проживати християнство», – таким св?дченням под?лилася Оля Лазечко, родом з Терноп?льщини, яка нещодавно разом з молитовною групою ц??? громади прибула на паломництво до Риму. Тро? з них зав?тали до укра?нсько? редакц?? Рад?о Ватикану – Vatican News, щоб розпов?сти про свою молитовну групу, про значення молитви в ?хньому житт? та про труднощ?, з якими вони стикаються на духовному шляху, проживаючи в Зах?дн?й ?вроп?.
Прохання про молитву, що переросли в молитовну групу
Розпов?даючи про заснування молитовно? групи при параф?? блаженного Климент?я (Шептицького) у Франкфурт?, Леся Брухаль зауважила, що сама параф?я ? найдавн?шою параф??ю УГКЦ у вс?й Н?меччин?, вона була заснована 1945 року. До заснування молитовно? групи у 2004 роц?, за ?? словами, спонукали сам? в?рн?: до параф?? приходило дедал? б?льше укра?нц?в, як представник?в д?аспори, так ? прибулих з новою хвилею м?грац??, як? просили про молитву, ? отець Роман Л?рка, який прибув на цю параф?ю у 2003 роц?, з?брав групу параф?ян, як? виявили бажання молитися в нам?реннях тих людей.
Форма молитви
«На початку ?снування нашо? молитовно? групи, – пояснила В?ра Мельничук, – люди подавали прохання (за здоров’я, за допомогу в певних житт?вих ситуац?ях), ми ?х записували ? в дов?льний час молилися в цих нам?реннях молитви, як? кожен з нас сам соб? обирав. Цю форму молитви ми ? надал? збер?га?мо, але тепер ми почали б?льше молитися, особливо, п?сля початку повномасштабно? в?йни ми почали молитися вервицю. Наша перша вервиця була за Мар?уполь». Параф?янка додала, що п?зн?ше молитовна група почала молитися р?зн? форми вервиць та дев’ятниць, серед яких також Помпейську дев’ятницю, яка трива? 54 дн? п?дряд, упродовж яких треба в?дмовляти одну вервицю в день; кожен день ма? сво? Та?нства, а за бажанням можна молитися вс? та?нства кожного дня.
Поглиблення в?ри через п?знавальн? зустр?ч?
Зазвичай, члени молитовно? групи параф?? блаженного Климент?я у Франкфурт? проводять сво? сп?льн? молитви онлайн, але приблизно раз в м?сяць вони зустр?чаються наживо. Тод? отець Роман Л?рка готу? для них допов?дь на певну тему, яка ?х ц?кавить (наприклад, ставлення Церкви до гомеопат??, до сх?дних ?диноборств тощо), ? пот?м в?дбува?ться обговорення. П?д час пандем?? ц? тематичн? зустр?ч? також в?дбувалися онлайн, але парох, за словами наших сп?врозмовниць, усв?домлював важлив?сть того, аби п?дтримувати ?х на дус?, старався вчинити ц? зустр?ч? ц?кавими ? щоразу запрошував р?зних допов?дач?в.
Параф?я як друга с?м’я
Про те, як п?дтриму? молитва ? приналежн?сть до молитовно? групи, розпов?ла Оля Лазечко. Трохи б?льше року тому вона повернулася жити в Укра?ну, на Терноп?льщину, але не втратила зав’язк?в з? параф??ю у Франкфурт?, що, як вона п?дкреслила, стала для не? другою с?м’?ю, домом. Саме тому Оля вир?шила при?хати на к?лька дн?в з Укра?ни до Риму, аби при?днатися до паломництва сво?? молитовно? групи. Пригадуючи часи, коли вона ще жила в Н?меччин?, наша сп?врозмовниця розпов?ла, що кожно? нед?л? вона ?хала по?здом п?втора години «до улюблено? параф??», бо вона п?дтримувала ?? на дус? й була справжн?м стержнем. «Ви зна?те, за кордоном завжди важко одному, – додала вона – ? я бачила, як ця молитва давала сили, а молитовне сп?лкування зближу? людей ? коли я мала як?сь труднощ?, то говорила одн?й людин?, а вона просила й ?нших молитися за мене. ?нколи я й не знала, що вони вс? молилися за мене. Нав?ть тепер, коли я повернулася в Укра?ну, вони теж за мене моляться, ? цю молитву я дуже в?дчуваю».
Усм?хаючись, Оля зазнача?, що ?? духовне життя склада?ться з параф?? в Укра?н? й параф?? у Франкфурт?. «? мен? так добре, –зауважу? вона, – бо коли я поверталася в Укра?ну, – я боялася, що втрачу зв’язок з параф??ю, чи з мо?ми н?мецькими колегами. А коли я повернулася ? ми почали ?нтенсивно сп?льно молитися, здеб?льшого через WhatsApp, то я зрозум?ла, що я не покинута ? що можна дальше жити, нав?ть, якщо в Укра?н? трохи важко, особливо, тепер, у час во?нних д?й».
Труднощ? на духовному шляху в ем?грац??
«Мен? н?хто не заважа? ? н?хто не створю? перешкод, як це бува? в ?нших кра?нах, де пересл?дують християн, – зазнача? Леся Брухаль, д?лячись думками про труднощ?, як? виникають на шляху духовного шляху в кра?нах Зах?дно? ?вропи. – Найб?льше, чого я боюся, це л?теплост?, тому що все в?дкрито, ? доступ до всього, ? потр?бно докладати зусиль, аби в щоденному житт? викро?ти час на молитву, змусити себе по?хати до церкви, яка не завжди близько. Але перешкод нема?, справа просто в бажанн?. Н?мецьк? церкви порожн?ють, закриваються, прим?щення продають, в них роблять бари, на це боляче дивитися, але спод?ва?мося, що з Божою допомогою Церква висто?ть».
В?ра Мельничук додала, що цьому контекст? важче також виховувати д?тей у християнському дус?, бо д?ти, як? в школ? сп?лкуються з? сво?ми ровесниками, як? не ходять в нед?лю до церкви, не завжди хочуть слухати сво?х батьк?в ? в?дв?дувати Службу Божу.
Молитва – це дихання
На завершення наш? сп?врозмовниц? под?лилися сво?ми думками про те, що для них означа? молитва. «Молитва – це мо? дихання, – п?дкреслила Леся. – Я молюся протягом дня. ?нод? просто промовляю “Господи, помилуй!”. Молюся, коли маю в?льну хвилину, коли мен? важко…».
Оля зауважила, що не сл?д боятися вчитися молитися, ? якщо на початку нам зда?ться, що деяк? форми молитов ? для нас занадто складними, то сл?д просто докласти певних зусиль, ? крок за кроком це вправляння да? результат, бо молитва – це процес. «Молитва зм?ню?ться так, як ви зм?ню?теся ? розвива?теся», – наголосила вона.
На важлив?сть цього ж аспекту витривалост? в молитв? вказала також В?ра. «Я бачу, що нав?ть, коли мен? не хочеться молитися, бо ввечер? не маю сили, ? якщо себе, все ж таки, пересилити, то це входить у звичку, ? з кожним днем з’явля?ться б?льше легкост? в молитв?. ? звичайно, я пом?тила силу молитви ? це ? величезна духовна зброя, яку часто недооц?нюють».
