Капелан з В?нниц? про працю з молоддю ? товаришування з в?йськовими
Св?тлана Духович – Ватикан
Бути в?дпов?дальними, здатними захищати, але не допускати до серця ненавист?, бо вона спалю? саму людину – на цьому наголошу? отець Вадим Дорош з? Згромадження М?с?онер?в Облат?в Мар?? Непорочно?, сп?лкуючись з молоддю. Про це в?н говорить також ? з в?йськовими, яких в?н в?дв?ду? як в?йськовий капелан. Маючи за плечима шестир?чний досв?д в?йськово? служби священик знаходить для цього в?дпов?дн? слова. Отець Вадим розпов?в також про те, як пережив нещодавню траг?чну под?ю – обстр?л «Будинку побуту» у В?нниц?, внасл?док якого загинуло понад 20 ос?б ? багато отримали поранення.
Отче, з’явився анонс про проведення Молод?жного християнського фестивалю «Подих Життя» в Тиров? в?д 27 до 31 липня. Яким чином в?н в?дбуватиметься цього року в умовах, коли в кра?н? в?йна?
Загалом Фестиваль ма? початок 2009 року ? в?н зазвичай мав такий формат, що молодь при?жджала – приблизно 150/220 ос?б, залежить в?д року – ? вс? жили в наметах на територ?? монастиря. ? це була молитва, багато майстер-клас?в, в суботу був концерт, на який запрошували р?зн? гурти. Ми довго думали, чи робити цього року фестиваль, тому що в?йна, ? я це в?дчуваю досить сильно, бо я в?йськовий капелан ? ?жджу на фронт. ? ми думали, як це зробити, щоб забезпечити безпеку, але, з ?ншо? сторони, щоб дати молод? можлив?сть при?хати. ? тому вир?шили, що залиша?ться назва Фестиваль «Подих життя», щоб не було перерви, але натом?сть формат буде ?нший ? мета буде тр?шки ?ншою, тобто не буде тако? розважально? сторони, як була зазвичай, не буде ф?нального концерту, а буде, натом?сть, б?льше молитви за перемогу, буде «Б?г за мир» для бажаючих, також не будемо жити в наметах, бо нема? тако? можливост? через комендантську годину ? також загрози пов?тряно? тривоги (? певн? вимоги держави). Ну ? нема? цього року тако? можливост?, щоб така к?льк?сть при?хала, ця к?льк?сть буде обмежена: десь в рамках 60 ос?б.
На що ви зверта?те увагу в молод?жному душпастирств? в цей важкий пер?од? Про що говорите з молоддю?
Ми д?йшли до висновку, що тепер в ц?й ситуац?? молод? треба, передус?м, п?дказувати про в?дпов?дальн?сть, в?дпов?дальн?сть за батьк?вщину, плекати такий здоровий патр?отизм, бо в ц?й нелегк?й ситуац?? багато молод? також ви?жджа? на ?мм?грац?ю, ? ми хочемо, щоби вона мала такий поштовх пот?м повертатися до Укра?ни. Ще один аспект: багато молодих людей мають досв?д перебування п?д обстр?лами, це молодь, до яко? я ?здив, деяк? з них з-п?д Мар?уполя, Харкова, Ки?ва, з Кривого Рогу тощо. ? тому, беручи до уваги також цей фактор, ми працю?мо над тим ? п?д час нашого фестивалю ми вперше залучимо такого фах?вця як психолог, який ма? допомогти п?дняти таку тему «Що таке стрес? Як переживати стресов? ситуац??, щоб якомога б?льше уникнути пот?м посттравматичних негативних плод?в?». Я думаю, що це один з виклик?в. ? ще один виклик – це допомогти молод? не боятися брати на себе певн? обов'язки. Багато молодих людей, особливо старш?, вже долучаються, наприклад, до р?зних гуман?тарних, ?вангел?зац?йних ? просв?тницьких ?н?ц?атив.
Чи у сп?лкуванн? з молоддю Вам доводиться говорити про так? теми як гн?в, агрес?я та ненависть?
Так, на жаль, доводиться, бо це стан в?йни ? хоч ми ма?мо християнськ? ц?нност?, але ненависть може заполонити також наше серце, ? ми часом можемо не в?др?знити ненавист? до гр?ха ? до зла, в?д ненавист? до само? людини, яка робить це зло. ? так? прояви ? в молод?: в р?зних гаслах, в дописах в ?нтернет?. Ми намага?мося реагувати, не ?дучи безпосередньо на конфронтац?ю, а розмовляти. Також ? п?д час фестивалю одна з конференц?й буде мати тему «Хрест Господн?й ? м?й хрест», де хочемо говорити про те, як д?яв ?сус Христос, якого теж мучили, бичували, ? В?н в?ддав сво? життя, ? про те, якими були Його останн? слова на хрест?: «Господи, пробач ?м, не знають, що роблять». Тобто, ми хочемо довести до розум?ння того, чим ? пробачення ? до усв?домлення, що ненависть, насправд?, спалю? нас самих, а ми ма?мо захищати нашу батьк?вщину ? боротися кожен на сво?му м?сц?, чи молитися, але нашим нам?ром ма? бути любов до батьк?вщини, любов до наших р?дних – ? саме це хочемо якимось чином донести через зустр?ч?, як? проводимо ? через ?ндив?дуальн? розмови чи сп?лкуючись дистанц?йно.
Отче, чи випливають ц? теми також ? в сп?лкуванн? з в?йськовими? ? наск?льки важко говорити з ними про це?
Ну мен?, в певному сенс?, тр?шки легше, тому що я сам колишн?й в?йськовий, я 6 рок?в був у в?йську, ? можу сказати, що добре себе почуваю в цьому середовищ?, маю багато знайомих ? сам був на ?хньому м?сц?. Був час, коли сам був позад Богом, ? деяк? манери в?йськових мен?, так би мовити, не так “р?жуть вуха”, як, можливо, комусь, хто н?коли не був у тому середовищ?. Тому я безпосереднього намагаються у простий спос?б пояснити, донести думку ?, насамперед, п?дняти з тими, з ким працюю чи сп?лкуються, мотивац?ю: «Ти йдеш заради сво?? дружини, за батьк?в, з любов? до них. ? захищати – це велика г?дн?сть». ? якщо я чую, що хтось, наприклад, говорить, що когось висилають в арм?ю за якусь кару, як покарання, то я публ?чно виступаю проти таких ?дей, тому що бути захисником – це дуже велика г?дн?сть. ? про це я намагаюсь хлопцям п?дказати ? порадити. ? я намагаюся товаришувати з ними ? говорити ?м, що я такий самий, як вони: я також був в?йськовим, так само в?дчував, ? так само робив як?сь вчинки, але Бог доторкнувся до мого життя ? через пробачення, через р?зн? ситуац?? в житт? зм?нив мене. ? кажу ?м, що можна в ?нший спос?б на все реагувати, бо ненависть т?льки вбива? ? все. Звичайно, що бува? по-р?зному: хтось т? слова прийма?, хтось не прийма?, бо чим б?льше горя людина бачить, чим б?льше страждання, то дуже часто в?дпов?ддю на страждання ?, власне, ненависть, на жаль.
Якими ? напрямки д?яльност? Згромадження М?с?онер?в Облат?в Мар?? Непорочно? в Укра?н? п?д час в?йни?
Якщо говорити конкретно про ц? умови, то тепер великою м?рою ми оп?ку?мося переселенцями. Займа?мося також гуман?тарною допомогою в р?зних наших домах: в Черн?гов?, Ки?в?, Тиров?, Гн?ван?, Обухов?, Рокитному – по вс?й Укра?н?. Намага?мось також товаришувати з в?йськовими: я вже в?д довшого часу займаюся цим, ? отець Антон з Гн?ван? також ходив до в?йськових, ?нш? отц? також ?здили. Намага?мося в?дпов?дати на вс? знаки, як? ? тепер. Також продовжу?ться наша д?яльн?сть на Телебаченн? В?ков?чного Слова (EWTN).
Нещодавно у В?нниц? стався обстр?л цив?льно? буд?вл?, п?д час якого загинуло понад 20 ос?б ? багато отримали поранення. Як Ви пережили цю под?ю? Що Ви говорили в?рним у т? дн??
Так сталося, що того дня я мав похорон ? через це вже перед тим думав про смерть, бо готував пропов?дь про смерть в християнському розум?нн? як перех?д до в?чного життя. ? ми були приблизно за 15 к?лометр?в в?д В?нниц?. ? коли обстр?ляли В?нницю, до мене задзвонила моя сестра ? казала, що вона мала бути там, бо там був медичний центр «Нейромед» ? в т?й годин? була запланована ?? консультац?я, але л?карка не змогла при?хати ? перенесла на другий день. Вс?, хто був в «Нейромед?», загинули. Я при?хав з похорону, в?дразу переодягнувся у капеланську форму ? по?хав туди до В?нниц?. Там вже зак?нчувалися рятувальн? роботи, я сп?лкувався з в?йськовими, все було в диму. Я пам'ятаю сво? почуття: це було страждання, певний гн?в ? нерозум?ння того, нав?що…. Це ж центр м?ста, де проходить багато людей. Але, з ?ншого боку, була в мене також певна дов?ра до Бога, що Бог нас не залиша?. Ввечер? в нас була Служба Божа, п?д час яко? згадував цю тему ? говорив, що ма?мо бути готовими, бо, насправд?, ми не зна?мо н? дня, н? години, коли Бог може до нас прийти, але нам потр?бно бути готовими. Бог нас заклика? до близькост? з Ним, щоб ми були б?ля Нього, щоб в?дверталися в?д зла в наших р?шеннях виборах. ?, таким чином, щоб наше серце було пост?йно готове, ? якщо би прийшов момент, що сьогодн? Бог хот?в би нас забрати, то щоб кожен з нас м?г ми сказати: «Серце мо? готове, Господи».