?пископ Павло Гончарук: наша м?с?я – бути з людьми, сп?лкуватися ? молитися
Св?тлана Духович – Ватикан
«Моя д??цез?я дуже велика, це 196 тисяч кв. к?лометр?в ? велика частина вже окупована», – зазнача? римо-католицький ?пископ Павло Гончарук, Ординар?й Харк?всько-Запор?зько? д??цез??. В р?зних частинах д??цез?? проходить л?н?я фронту. «Там, де територ?я окупована, нема? священик?в, – поясню? в?н, – а тут де неокупована, то ? священики. ? найосновн?ша роль, м?с?я священика – це бути з людьми: сама присутн?сть священика, сп?лкування з ними, бути з ними, молитися з ними – це найб?льш оч?куване ? потр?бне служ?ння Церкви». Харк?всько-Запор?зька д??цез?я охоплю? територ?ю семи ?з двадцяти п’яти областей Укра?ни. Д??цезальна кур?я розташована в Харков?, а конкатедральний собор – у Запор?жж?, де служить ?пископ-пом?чник Ян Соб?ло.
Гуман?тарна ситауц?я та допомога
Владика Павло розпов?в, що в районах, де в?дбуваються бойов? д??, гуман?тарна ситуац?я траг?чна, тому, що туди не можна ?хати, дуже небезпечно нав?ть довозити продукти, чи медикаменти. ?сну? загроза життю, «тому туди дуже мало хто до?жджа?». В?н додав, що в м?стах, як? ? тр?шки дальше в?д л?н?? з?ткнення (10-20 км), життя вигляда? трохи по-?ншому. Наприклад, останн?м часом багато людей повернулося вже до Харкова, незважаючи на те, що л?н?я фронту всього за 20 км. «В м?ст? вже людно, – зазнача? в?н, – але проблема поляга? в тому, що багато людей втратили сво? дом?вки, а також нема? прац?, багато мешканц?в втратило працю ? деяк? п?дпри?мства, де люди працювали, розбит? вщент. Також ? ринки, що давали працю ? дох?д, також спален?, чи частково зруйнован?. Дуже важко тим, як? втратили ? дом?вку, ? працю. Тому появля?ться багато людей, як? нав?ть не мають за що купити соб? хл?ба, тобто потребують одягу, взуття, ?ж?, медикамент?в ? потребують прихистку, потребують розум?ння ? п?дтримки. Тобто, ? дуже велик? потреби».
Задовольнити ц? потреби допомагають гуман?тарн? орган?зац??. Харк?всько-Запор?зька д??цез?я робить це завдяки допомоз?, яка надходить з Польщ? та з параф?й Зах?дно? Укра?ни. Через м?сцевий осередок Кар?тасу д??цез?я розда? продукти харчування, л?ки та необх?дн? реч?. Багато волонтер?в при?жджають, щоб допомогти ? розвозять допомогу також в сус?дн? села. Долуча?ться також ? м?сцева пол?ц?я: пол?цейськ? беруть допомогу в?д Кар?тасу ? везуть ?? безпосередньо до дом?вок тих, хто опинився у найб?льш?й скрут?.
Попередн?й досв?д в?йни
44-р?чний владика Павло Гончарук ? одним з наймолодших католицьких ?пископ?в у св?т?. У с?чн? 2020 року його призначили Харк?всько-Запор?зьким Ординар??м, а через два роки п?сля ?пископських свячень, в Укра?н? розпочалася повномасштабна в?йна. Серед р?зних обов’язк?в, як? в?н виконував до того, як стати ?пископом, було також ? служ?ння як в?йськового капелана.
«Той досв?д, безумовно, мен? допомага?, – д?литься ?пископ, – тому що коли розпочалися бойов? д??, то вибухи ? все ?нше, що в?дбувалося, не було для мене таким, що могло, так би мовити, вибити мене з кол??, тобто для мене це було звичним, ? я м?г нормально функц?онувати, приймати р?шення ? служити людям. Тобто у мене не було процесу адаптац?? до ново? ситуац??, ситуац??, де ? загроза, вибухи, де смерть дуже близько. Тому що я це вже пережив ран?ше як капелан». Завдяки цьому досв?ду ??рарх зна?, як сп?лкуватися з в?йськовими, яких у Харк?вськ?й област? багато ? як? також потребують п?дтримки. «Ну ? також, як поводитися з людьми, як? переживають стреси, – дода? в?н, – тобто, на що звертати увагу, що говорити, що не говорити, коли щось голосн?ше сказати, а коли просто об?йняти. Тому мо? попередн? служ?ння допомогло мен? в тому, що я вже знав, що робити ? як робити, а найважлив?ше, чого не робити, тому що цим також дуже багато можна допомогти, коли не робити того, що не потр?бно. Отже, думаю, що Бог у Сво?му провид?нню якось приготував мене до цього».
В?дпов?дати на важк? запитання
Перед обличчям численних страждань ? болю, на в?йн? виника? багато питань, багато звернен? також до Бога. «Багато ? питань, претенз?й до Бога, – зазнача? ?пископ Павло, – але маю таке св?дчення, ?рунтуючись також на розмовах з ?ншими людьми: коли людина сильно в?рить в Бога ? ма? з Ним в?дносини, то так? питання не постають, я не зустр?в таких питань: “А чому? За що? А хто винен? Чи ми аж так? вже гр?шн?? ? й ?нш? гр?шн?… А де Бог? А на що В?н дивиться?”. Тобто, люди глибоко? в?ри так? питання не ставлять, тому що вони розум?ють, де ? причина: причина – це гр?х, ? людина через гр?х допуска? силу темряви, яка отриму? доступ. Коли робимо зло, да?мо пропуск дияволу, щоб в?н приходив ? нас вбивав. Натом?сть в?ра в Бога да? такий фундамент, який допомага? витримати важкий тягар, принесений несправедлив?стю. ? це не т?льки коли йде в?йна, але загалом в житт?, вона да? такий сильний фундамент, для того щоб вистояти. ? те, що можемо засв?дчити тут разом з? священиками ? також я особисто, що в?ра в Бога, присутн?сть Бога тут, де вона дуже потр?бна, да? силу вистояти будь-який удар. Бо не все можемо пояснити, ? нав?ть пояснення не зменшу? тягар. Але коли Бог да? силу в серц?, то я можу винести цей тягар».
?пископ под?лився, що ?нод? до нього звертаються з такими запитаннями. У цих випадках, як зазначив в?н, потр?бне слухання та сп?вчуття, тому що, можливо, хтось втратив р?дну людину, хтось бачив чи пережив жахлив? реч?… «Не раз потр?бно просто об?йняти цю людину, притулити до себе, дозволити ?й виплакатися чи вижал?тися, тому що це б?ль, – зауважу? в?н. – Але коли вже ч?тко поста? питання, то б?льше схиля?мо до того, що “Господь ?, В?н б?ля Вас, Ви зараз можете до Нього звернутися, В?н Вас пригорне, В?н Вам дасть силу”…? ста?ться таке диво, чудо, що людина п?сля таких сл?в чи тако? спроби молитви почина? плакати. Вона просто каже: “Дякую, мен? легше”. Тобто, в таких ситуац?ях дуже важко шукати як?сь теолог?чн? пояснення, тощо, бо б?ль дуже великий, але Господь дуже близько до нас ? В?н приходить, тобто В?н сто?ть нав?ть не за крок, а В?н просто об?йняв нас ? притуля? до Себе, т?льки треба в?дчитати ? розп?знати цю присутн?сть Бога».
Страх ? прагнення жити
На запитання «Вам не страшно?» Ординар?й Харк?всько-Запор?зький в?дпов?да?: «Чому не страшно, страшно. Звичайно, що страшно ? дуже небезпечно, але ? повне розум?ння м?с??, розум?ння в?дпов?дальност? ? завдання. ? ми ? на м?сц?, працю?мо ? служимо. В?йськовим також страшно, але вони йдуть ? захищають». ?пископ додав, що вс? хочуть жити, незалежно в?д того, чи старш? чи молодш?. Вс? переживають ту саму загрозу, т? сам? страждання, кожний по-сво?му, в кожного р?зний запас психолог?чно? витримки.
Молитва Церкви
31 травня Папа Франциск очолив молитву за мир у св?т?, в як?й також взяла участь укра?нська громада Риму. Ця молитва, так само як ? жести та слова Свят?шого Отця, якими в?н виража? близьк?сть до народу, що стражда? внасл?док в?йни, дуже важлив? для народу Укра?ни, важлива кожна молитва, що п?дноситься в храмах усього св?ту. «Молитва Вселенсько? Церкви – наголошу? ?пископ Павло Гончарук, – це молитва ?суса Христа. Через молитву ми ста?мо ближчими до Бога ? Бог ста? ближчими до нас, тобто ми б?льше занурен? в Ньому, а в Ньому все те, що ми потребу?мо. ? тому самосв?дом?сть того, що ц?ла Церква молиться, допомага? зрозум?ти, в якому великому багатств? ми беремо участь – в м?стичному т?л? ?суса Христа. Тобто, В?н ? тут, ми не ? сам?, В?н поруч ? вся Церква молиться. В?н показу?: “Я молюся за тебе”. ? ми про це пам’ята?мо. Тобто така ?дн?сть. Мен? важко знайти слова, як? би це виразили… але оця п?дтримка дода? тако? в?ри, яка в к?нцевому результат? да? можлив?сть Богов? дарувати благодать, що да? силу, мир ? таку сильну внутр?шню в?двагу. Тому в ц?й вселенськ?й молитв? Церкви ? глибокий сенс».
