Допомога Церкви переселенцям: сп?льнота, що ста? ц?лющим бальзамом
Св?тлана Духович – Ватикан
Чар?вний кра?вид Карпат, пахощ? весни, чистий ? кришталевий шум р?чки, веселий сп?в пташок – тут, у Зар?чч?, сел?, розташованому в ?вано-Франк?вськ?й област? на заход? Укра?ни, розум в?дмовля?ться думати про в?йну та руйнування, в?д яких найб?льше страждають сх?д та п?вдень кра?ни. Тут, у Зар?чч?, про в?йну нагаду? присутн?сть 44 б?женц?в, яких прийняли в реколекц?йному дом?, що належить М?с?йному Згромадженню Святого Апостола Андр?я. «Спочатку вс? були трохи налякан?, закрит?, кожен намагався встановити певн? меж? м?ж собою та ?ншими», – розпов?да? греко-католицький священик ?вано-Франк?всько? Архи?парх?? отець ?гор Клюба, якому запропонували подбати про нових мешканц?в будинку, що носить ?м’я святих Кирила ? Метод?я. Тепер отець ?гор тимчасово поселився тут ?з сво?ю дружиною та ?хн?м шестим?сячним сином. В?н розпов?да? про те, як в?н наважився прийняти цю пропозиц?ю:
Страхи розчиняються в пов?тр? Карпат
«Перед при?здом сюди ми з дружиною теж трохи хвилювалися, бо не знали тих людей, ?хн?х настро?в, боялися, що нас можуть не сприйняти, думали про можлив? конфл?кти», – пригаду? молодий священик, який нещодавно отримав ??рейськ? свячення. Через деякий час страхи як б?женц?в, так ? отця ?горя та його дружини розчинилися в гармон?? навколишньо? природи, ц?лительки т?ла, у щоденних розмовах, у щоденн?х стараннях вчинити повсякденне життя комфортн?шим ? красив?шим, та в сп?льн?й молитв?, ц?лительц? душ?.
Екумен?чний вим?р
«Можна сказати, що це екумен?чний д?м, – каже отець ?гор. – Переселенц? належать до р?зних християнських конфес?й: серед них ? протестанти, православн?. ?диними католиками тут ? я ? моя с?м’я». Цей факт поставив перед молодим священиком лише одне запитання: «Як орган?зувати щоденну молитву, в як?й би кожен м?г брати участь?» «Пом?ркувавши трохи, – каже в?н, – я сказав ?м, що кожного вечора о 20:00 буде сп?льна молитва, ? кожен, хто бажа?, може взяти в н?й участь».
Для священика було неспод?ванкою, що вс? прийшли на молитву. Щовечора сп?льнота молиться, ?нод? священик пропону? коротку катехизу, а пот?м обговорюються практичн? питання по дому, приймаються р?шення на наступний день. «Якби в цьому дом? не було каплиц?, якщо би не було сп?льно? молитви, –п?дкреслю? отець ?гор, – я думаю, що загальна атмосфера була б зовс?м ?ншою: напевно, були б конфл?кти та непорозум?ння. Ця молитовна зустр?ч об’?дну? нас, вчиня? нас сп?льнотою ? тут ми досв?дчу?мо ?вангельськ? слова: “Нехай ус? будуть одно”». Отець ?гор розпов?да? про сп?льну щоденну молитву:
Бути сп?льнотою – це загальнолюдська риса
Окр?м п?дтримки з боку М?с?йного Згромадження Святого Апостола Андр?я, проживання цих переселенц?в забезпечу? також ?вано-Франк?вська Архи?парх?я та м?сцев? й ?ноземн? благод?йники (з ?тал??, Н?меччини, Польщ?).
Б?льш?сть мешканц?в будинку – це ж?нки з д?тьми. «Тут багато п?дл?тк?в, як? допомагають доглядати за маленькими д?тьми», – каже священик, додаючи, що кожен намага?ться робити св?й внесок у сп?льне життя: хтось готу?, хтось працю? в саду б?ля будинку, хтось прибира?, а хтось проводить час з д?тьми, навчаючи ?х малювати.
? щось, точн?ше, Хтось невидимий, Хто допомага? усв?домити цим людям, що особливо в ситуац?ях хаосу та руйнування треба в?дкинути все, що заважа? нам бути сп?льнотою, в як?й кожен ма? свою просту, але сутт?ву роль: д?тти, як? повинн? жити сво? дитинство, граючис; п?дл?тки, як? вже здатн? краще розум?ти ситуац?ю ? вчаться п?клуватися про ?нших, в?дчуваючи, що вони потр?бн?; ? доросл?, як? повинн? мати здатн?сть надати сенсу всьому, що в?дбува?ться, ? брати на себе в?дпов?дальн?сть за ?нших.
Дов?ритися проводов? Святого Духа
«Я н?коли не мав досв?ду очолювати громаду, – каже о. ?гор Клюба, – але я думаю, що для цього не потр?бно багато: достатньо бути з людьми ? намагатися розум?ти ?х. Багато людей, як? живуть у цьому будинку, мають знання та досв?д у р?зних сферах, ? р?шення, як? впливають на повсякденне життя, ми завжди прийма?мо разом. Наприклад, одну з к?мнат ми вир?шили перетворити на дитячу, щоб у погану погоду вони могли проводити час разом. Ми про все говоримо ? обговорю?мо, ?, можливо, також ? через це не бува? конфл?кт?в. Ми хочемо, щоб ус? почувалися тут як вдома».
Зц?ляти рани
Спочатку для мешканц?в будинку святих Кирила ? Метод?я було незвично жити п?д одним дахом з? священиком: ?м здавалося дивним, що в?н з ними ?в, працював, пив з ними каву. В?н один ?з них, який намага?ться допомогти.
«Найб?льша потреба цих б?женц?в, – п?дкресою? о. ?гор Коюба, – це свого роду а??отерап?я, духовна п?дтримка, слухання, молитва. Бо вони прибули сюди не з власно? вол?, щоб побачити гори, а втекли в?д бомбардувань, в?д постр?л?в, в?д смерт?. По дороз? сюди вони бачили знищену в?йськову техн?ку, хтось бачив розстр?лян? машини. Тому ?м потр?бне духовне зц?лення, яке в?дбува?ться через слухання, молитву. Для тих, хто потребу?, ми також пропону?мо можлив?сть звернутися до психолога».
З ноткою ностальн?? отець ?гор говорить про майбутн?: коли вони повернуться до сво?х дом?вок, я буду сумувати за ними, мен? бракуватиме ?хньо? присутност?, ?хньо? мудрост?, ?хн?х порад:
