Священича с?м’я з? Славутича: ?стор?я кохання, в?йни та в?ри
Св?тлана Духович – Ватикан
?стор?я Славутича пов’язана ?з сумною под??ю, що сталася р?вно 36 рок?в тому: м?стечко було засноване через к?лька м?сяц?в п?сля катастрофи на Чорнобильськ?й АЕС. Тут поселили прац?вник?в електростанц?? та ?хн? с?м’?, переважно з Прип’ят?, розташовано? за 2 км в?д електростанц??. Нещодавн? под??, пов’язан? з в?йною, ще раз показали в?двагу ? незламн?сть славутичан. М?стечко, що розташоване менше н?ж за 20 км в?д кордону з Б?лоруссю, було оточене рос?йськими в?йськовими вже в перший день в?йни, 24 лютого; наступного дня була захоплена також Чорнобильська АЕС. 31 березня рос?йська арм?я залишила електростанц?ю ? в?дступила з п?вноч? кра?ни, а також з? Славутича. Тут протягом усього пер?оду блокади молодий греко-католицький священик Юр?й Логаза не припиняв надавати в?рним духовну п?дтримку, вт?шати, додавати в?дваги й допомагати м?стянам знаходити та розпод?ляти продукти харчування ? реч? першо? необх?дност?.
«У Славутич? ? наш молодий священик ?з дружиною, яка тиждень тому народила дитину в л?карн?, де не було н? св?тла, н? опалення, а оск?льки то була н?ч, то було лише св?тло св?чок», – сказав Глава УГКЦ Блаженн?ший Святослав Шевчук п?д час в?деоконференц?? на тему «Роль Укра?нсько? Греко-Католицько? Церкви в контекст? в?йни», проведено? Папським Сх?дним ?нститутом (Рим) 29 березня 2022 року. Блаженн?ший Святослав говорив про отця Юр?я Логазу та його дружину ?рину. «Мен? справд? сумно, – в?в в?н дал?, не стримуючи сл?з, – ? я хвилююся за виживання ц??? дитини». Хлопчик, який народився 15 березня ? носить ?м'я свого тата Юр?й, здоровий ? в безпец?. Як т?льки це було можливо, мати привезла малюка з його двома старшими сестричками у сво? р?дне село на заход? Укра?ни, а отець Юр?й залишився в Славутич?, щоб надал? служити сво?й громад?.
В ?нтерв’ю для Рад?о Ватикану – Vatican News пан? ?рина пригаду? найважч? мит? того траг?чного досв?ду: «До мене п?д?йшла старша дочка ? сказала: “Мамо, я не хочу вмирати”, а я не знала, що в?дпов?сти, бо не знала, що буде дал?», – д?литься вона:
У т? найтемн?ш? хвилини ?рина черпала сили у в?р?, яку ?й прищепили з дитинства. «Звичайно, – з?зна?ться вона, – у так?й важк?й ситуац?? молитва не ? такою, як завжди: вона ста? б?льш особистою, безперервною… Я молилася вдень ? вноч? й вв?ряла цю ситуац?ю в Бож? руки». Великою п?дтримкою стали також молитви ?нших:
Пан? ?рина Логаза розпов?да? про те, як вони з чолов?ком вир?шили залишитися з людьми у Славутич?. Мешканц? м?ста були вдячн? отцев? Юр?ю за те, що в?н залишився в м?ст? й продовжував в?дправляти богослуж?ння, спов?дати й допомагати потребуючим:
Св?же пов?тря, сп?лкування та ?гри з ровесниками, дистанц?йне навчання, малювання, сп?льна молитва та щир? розмови – все це, як зазнача? наша сп?врозмовниця, допомага? ?? дочкам заспоко?тися п?сля досв?ду в?йни, пережитого в Славутич?. «На жаль, якийсь в?дбиток в?йни, – дода? вона, – залишиться назавжди в кожному ?з нас»:
Чи Ви колись думали, що Вам доведеться приймати так? важк? р?шення, як у ц? останн? два м?сяц?? Ось що в?дпов?да? на це запитання пан? ?рина, пригадуючи також про р?шення по?хати з чолов?ком на п?вн?ч Укра?ни майже 10 рок?в тому:
П?клування про здоров’я та безпеку д?тей спонукало ?рину пере?хати з ними на зах?д Укра?ни, переживаючи розлуку з чолов?ком, що залишився в м?ст?, яке вже стало р?дним також ? для не?. Вона ч?тко усв?домлю?, в чому поляга? покликання свого чолов?ка, ? переконана, що в?йна та труднощ? ще б?льше зм?цнили ?хн? стосунки:
