杏MAP导航

Adam ?ak SJ

Щоби представити в?дпов?дь на виклик сексуальних зловживань, який дають Церкви кра?н центрально? та сх?дно? ?вропи, як? ще тридцять рок?в тому були частиною Радянського Союзу або управлялися комун?стичними режимами, мушу посилатися б?льше на безпосередн?й досв?д, н?ж на анал?з текст?в, як? трактують цю тему. Безпосередн? контакти також ? з пров?дниками деяких Церков я мав при р?зних нагодах. Першою було служ?ння рег?онального асистента для центрально-сх?дно? ?вропи та радника двох Генеральних Настоятел?в Товариства ?сусового, яке я виконував в?д 2003 по 2012 р?к. Це служ?ння включало регулярн? в?дв?дини цих кра?н. До цього досв?ду в 2014-2018 роках додалася регулярна участь у сем?нарах для латинських ? греко-католицьких ?пископ?в центрально-сх?дно? ?вропи, як? у Варшав? орган?зовувало Бюро ?пископсько? Конференц?? США для допомоги Церкв? в сх?дн?й ?вроп?. Це сем?нари пропонували ?пископам ? ?хн?м сп?вроб?тникам деяк? засоби, щоб давати в?дпов?д? на кризу сексуальних зловживань. П?д час цих сем?нар?в я мав контакти та вза?мообм?н з учасниками, що походили з таких кра?н як Албан?я, Б?лорусь, Хорват?я, Косово, Литва, Латв?я, Румун?я, Рос?я, Укра?на та Угорщина. Цей та ?нший, не згаданий у цьому м?сц?, досв?д, набутий у Б?лорус?, Рос??, Укра?н? та Албан??, зм?цнили мо? переконання в тому, що Церква в центральн?й ? сх?дн?й ?вроп? потребу? особливо? уваги, щоби з?ставитися з кризою, яка розпочалася не там, але в глобал?зованому св?т? торка?ться та охоплю? також ? ??. Це залучення в?дбува?ться незалежно в?д к?лькост? виявлених випадк?в, оск?льки в глобал?зованому св?т?, хочемо цього чи н?, криза в одних частинах св?ту ? випробуванням для в?ри людей в наших краях ? п?дважу? ?хню дов?ру до пастир?в.

Реагування Церкви у кра?нах центрально? та сх?дно? ?вропи на кризу, пов’язану ?з сексуальними зловживаннями проти неповнол?тн?х та ?нших беззахисних людей, ско?ними членами католицького духовенства, неможливо зрозум?ти, не взявши до уваги сусп?льно-пол?тичну та культурну ситуац?ю п?сля того, як жовтневу революц?ю було експортовано, а подекуди й ?мпортовано, в сусп?льства, вже важко поранен? двома св?товими в?йнами. Церкви та християнськ? сп?льноти вс?х конфес?й були п?ддан? часто жорстоким репрес?ям та серйозному обмеженню притаманних ?м служ?нь. Повсюди були скасован? осв?тн? заклади та товариства християнського спрямування, та заборонено або обмежено д?яльн?сть, спрямовану на рел?г?йне виховання молод?. Поступово повинен був бути усуненим будь-який вплив християнсько? рел?г?? на молодь. Культура, п?дтримувана вс?ма засобами серед молод?, не була нейтральною й у цьому значенн? св?тською, але саме ате?стичною та антихристиянською. Водночас, стиль життя, п?дтримуваний режимами, дуже усв?домлено в?ддалявся в?д зах?дно? модел?, що в той чи ?нший спос?б представлялася як гедон?стична та розпущена, тобто, декадентська.

Не можна не в?дзначити, що десятир?ччями практикований такий п?дх?д сильно впливав на самоусв?домлення християн в ц?й частин? ?вропи, пор?внюючи ?з ?хн?ми братами й сестрами у в?р? з другого боку зал?зно? зав?си. Особливо тод?, коли мед?а доносили огидн? новини про сексуальн? скандали в Церквах зах?дного св?ту, в багатьох серцях народжувалося почуття морально? вищост?, яке, в свою чергу, усувало чи послаблювало чутлив?сть до фактор?в загрози схожих злочин?в у власному середовищ?. Греко-католицьк? та латинськ? Церкви, особливо т?, що вийшли з п?дп?лля в Чехословаччин? чи в Румун??, в колишн?х радянських республ?ках, як Б?лорусь, Литва чи Укра?на, справедливо пишалися сво?ми мучениками, сво?ми ?пископами та священиками, немало з яких були висвячен? п?дп?льно, ченцями ? черницями, як? ризикували вс?м, щоби п?дтримувати в?ру дорослих ? передавати ?? молод?. Не було н? шк?л, н? ?нтернат?в, проваджених ченцями чи черницями. В деяких рег?онах сам? миряни, чолов?ки або ж?нки, провадили церкву. Чернеч? ордени були заборонен?. Винятки, як Польща чи Хорват?я, де д?яли сем?нар?? та нов?ц?ати, лише п?дтверджували правило.

Всередин? католицьких сп?льнот панувало неписане, але реальне правило, що «забороняло» критикувати Церкву. Це правило також накладало мовчання щодо можливих скандал?в. За таким п?дходом стояв, серед ?ншого, болючий досв?д ман?пуляц?? скандальною повед?нкою член?в духовенства в практиц? вербування та?мних сп?вроб?тник?в державними органами безпеки. В католицьких сп?льнотах священики вт?шалися величезним авторитетом, а та?мниця в сусп?льств?, позбавленому прозорост? та п?дданому цензур?, була спонтанним, н?ким не наказаним механ?змом, призначеним не для захисту з?псованих священик?в, але для гарантування м?н?мально? автоном?? для сп?льноти, що в?д?грала також важливу роль у майбутньому в?дродженн? громадянського сусп?льства.

П?дходи, прийнят? та практикован? як самозахист у сусп?льствах, п?дданих диктатур?, створили звички, а нав?ть ментальн?сть, що не зникла п?сля пад?ння комун?зму, але призвела до насл?дк?в не т?льки в труднощах, пов’язаних ?з в?дпов?дальним ? прозорим доланням кризи, пов’язано? ?з сексуальними зловживаннями, ско?ними проти неповнол?тн?х. Ця ментальн?сть також ? фактором ризику, оск?льки спонука? можливих зловмисник?в почуватися в б?льш?й безпец?, як захищених мовчанням у сво?му середовищ?. Ця ментальн?сть, яка в пер?од диктатури отримала облагороджуване виправдання, ? н?чим ?ншим, як клерикал?змом, на який вказують Венедикт XVI та Папа Франциск. В той час, як, з одного боку, виключення чи значн? обмеження ?нституц?йно? присутност? Церкви в р?зних сферах прац? з неповнол?тн?ми практично виключили специф?чн? м?сця, так? як школи чи ?нтернати, в яких могло зреал?зуватися сексуальне зловживання з боку чолов?к?в ? ж?нок Церкви, з ?ншого, породили чи зм?цнили фактори ризику, так? як захист член?в духовенства в?д контролю з боку будь-яко? влади шляхом та?мниц?, застосовувано? також ? тод?, коли йшлося про в?дпов?дальн?сть за злочини проти неповнол?тн?х. Недов?ра до орган?в державно? влади також ? спадщиною пер?оду диктатури. В умовах демократ?? вона фактично захища? зловмисник?в, оск?льки ставить перешкоди чи ускладню? сп?впрацю в тому, щоб заявляти про можлив? злочини, ско?н? представниками духовенства, та в розсл?дуванн? ?х. В так?й ситуац?? легше робити все для того, щоби захищати публ?чний образ Церкви, ан?ж д?яти прозоро.

Кра?ни центрально? та сх?дно? ?вропи п?сля пад?ння комун?зму переживають складн? процеси перетворення, що торкаються також стил?в життя та вс??? сфери моральних ? соц?альних ц?нностей, що стосуються сексуальност?, с?м’?, пол?тики, тощо. Спрощуючи, можна було б сказати, що зм?ни, як? США чи Зах?д загалом пережили в 60-70 роках минулого стол?ття, сусп?льства центрально? та сх?дно? ?вроп? значною м?рою накрили лише на початках 90-х рок?в. Сексуальн?сть п?д комун?стичними режимами була табу. Соц?ал?стична мораль представлялася як прогресивна, але «прогрес» у ц?й тем? обмежувався небагатьма речами, м?ж якими найб?льш емблематичною був необмежений доступ до аборту. В США тема сексуальних зловживань проти неповнол?тн?х почала науково досл?джуватися, починаючи з друго? половини 70-х рок?в минулого стол?ття. Громадська думка повол? почала сприймати ?? як сусп?льну проблему, яка вимага? комплексного п?дходу як явище, що дедал? ясн?ше сприймалося як серйозне, таке, що вимага? зусиль з метою запоб?гання, що виходить за меж? карного законодавства. В кра?нах комун?стичного блоку темами, навколо яких зосереджувалася увага людей, були, радше, прагнення до свободи, до демократ??, до пошани людських прав громадянина та роб?тника. М?ж Заходом ? сусп?льствами, керованими комун?стами, в?дкрилися розходження у пр?оритетах для вир?шення. Це не означа?, що в центрально-сх?дн?й ?вроп? неповнол?тн?х не використовувано сексуально, що вони не п?ддавалися р?зним формам насильства. Але це не було проблемою, що розглядалася публ?чно, ан? не сприймалася як сусп?льна проблема. Вона була повн?стю прихованою. З ?ншого боку, насильство було повсюди присутн?м, починаючи в?д державних структур, проходячи через с?м’?, яких торкнулося лихо алкогол?зму, що, як в?домо, ? одним ?з фактор?в, що зб?льшу? ризик сексуальних зловживань проти неповнол?тн?х та ?нших уразливих дорослих. В ц?й ситуац?? не виклика? подиву той факт, що сексуальне використання неповнол?тн?х не розгляда?ться у соц?ум?, як також у окремих Церквах, як пр?оритетна проблема. Також ? там, де цю проблему пом?чено та вир?шувано Церквою, це сприйма?ться, на жаль, немовби йшлося в основному про характерну проблему католицько? Церкви, а не про соц?альну проблему. Склада?ться враження, що в жодн?й з кра?н центрально? та сх?дно? ?вропи сексуальн? надужиття неповнол?тн?ми не сприйма?ться як сусп?льна проблема, а тому не ?сну? стратег?й для р?зного роду запоб?гання, п?дтримуваних державою чи спец?ал?зованими агентствами, в?дпов?дальними за захист неповнол?тн?х. Практично ?диним ор??нтиром зда?ться крим?нальний кодекс. З огляду на це Церква, що стара?ться будувати безпечн? середовища й допомага? тим, як? поранен? в дел?катн?й сфер? сексуальност?, може стати в?рог?дним першопроходьцем в захист? неповнол?тн?х та речником ?хн?х прав. ? цей шанс ще не втрачено.

Пол?тичн? зм?ни започаткували чи пришвидшили складний процес трансформац??. Цей процес, який ще трива?, почав торкатися р?зних Церков в р?зний спос?б ? час. Криза, викликана сексуальними зловживаннями, особливо торкнулася кра?н, де католики становлять б?льш?сть, як це можна побачити, наприклад, у Польщ?. Якщо ми не були спроможними навчитися з помилок, допущених у ?нших Церквах, ще до того, як п?д тиском мед?а п?шла лавина викриття, то повинн? принаймн? докласти зусилля для того, щоби навчатися в?д добрих практик, впроваджуваних де?нде, як? приносять добр? плоди, перетворюючи церкву в безпечне м?сце для д?тей.

Це правда, що п?сля пад?ння комун?зму виклики для громадянського сусп?льства ? для Церков були ? залишаються дос? великими. Ми повинн? з?ставлятися з? зм?нами та з викликами в ус?х сферах життя, включаючи моральн?, як? в?дбуваються з величезною швидк?стю ? до яких ми не були приготован?. Церкви нашого рег?ону, що вийшли з п?дп?лля з дуже обмеженими людськими ресурсами в тому, що стосу?ться духовенства, отримали в?д сус?дн?х ? дальших Церков допомогу. ?нод? до ц??? м?с?? зголосилися ?, на жаль, були прийнят? добровольц? з проблемами людсько? зр?лост?, бо не були застосовуван? процедури, вже опрацьован? на ?нших континентах для схожих ситуац?й. Зда?ться, що ми завжди ще замало вчимося в?д ?нших.

Ось чому конференц?я, що в?дбува?ться, може стати великою допомогою в тому, щоби вчинити ефективн?шим ? систематичн?шим процес обм?ну та засво?ння.

о. Адам Жак, Т?, ? Директором Центру Захисту Дитини при ?зу?тському ун?верситет? «Ignatianum» в Краков? та координатором з питань захисту д?тей ? молод? при Польськ?й ?пископськ?й Конференц??.