杏MAP导航

Св?тлана Духович – Ватикан

Конфл?кти ? в?йни, будування миру, м?грац?йний феномен, несправедливий розпод?л багатств, безроб?ття, ставлення до л?тн?х людей, майбутн? для молод?, дбання про довк?лля, пандем?я – над цими та ?ншими темами Папа Франциск заклика? замислитися в сво?й енцикл?ц? Fratelli tutti. Ц? теми ? надзвичайно актуальними також ? для укра?нського сусп?льства. Сво?ми поглядами на ц? проблеми у св?тл? нового папського документа в ?нтерв’ю для Рад?о Ватикану – Vatican News д?литься Секретар Синоду ?пископ?в УГКЦ владика Богдан Дзюрах. Новизна перспективи Свят?шого Отця, що ?рунту?ться на ?вангел??, як зазнача? ??рарх, поляга? в тому, що в?н вказу? на спос?б вир?шення цих проблем – «шлях ново? лог?ки, ново? ментальност?, яку Папа назива? соц?альною любов'ю».

Чим продиктована важлив?сть появи енцикл?ки Папи Франциска «Fratelli tutti» в наш час?

Мен? дуже при?мно под?литися к?лькома думками на тему ново? соц?ально? енцикл?ки Папи Франциска. Вона, очевидно, ? надзвичайно актуальною ? важливою, ? я б сказав по-?вангельському радикальною. Можна сказати, що це такий пророчий голос Церкви, якого людство в сучасну пору дуже потребу?. Св?т м?ня?ться на наших очах з шаленою швидк?стю. На жаль, не завжди технолог?чний прогрес супроводжу?ться прогресом в д?лянц? духа й етики, ? внасл?док чого св?т знову й знову потрапля? в р?зного роду кризи, тупики, в як?сь конфл?кти. ? в?д цих криз потерпають, передовс?м, прост? люди. ? ц? кризи ? задавненими, як, наприклад, численн? конфл?кти в р?зних частинах св?ту, голод, несправедлив?сть. Але також ? нов?тн? кризи, зокрема, ф?нансова криза, пандем?я коронав?русу, чи те, що Папа Франциск назива? «роздробленою третьою св?тово? в?йною» ( ?тал. la Terza guerra mondiale a pezzi). Тож нин?шня енцикл?ка вигляда? дуже вчасною ? потр?бною. В н?й Свят?ший Отець, як на мене, висловлю? в?дгом?н вчення Другого Ватиканського Собору, який в душпастирськ?й Конституц?? про Церкву в сучасному св?т? п?дкреслю?, що «рад?сть ? над?я, смуток ? тривога сучасних людей, особливо б?дних ? стражденних, ? рад?стю ? над??ю, смутком ? тривогою Христових учн?в» (Gaudium et Spes, 1).

? ось, тепер?шн?й Понтиф?к як справжн?й Христовий ?вангельський учень, робить сво?ми т? радощ? й над??, смутки ? тривоги сучасного нам тепер?шнього людства. Папа сам призна? на початку енцикл?ки, що питання, пов'язан? з братерством ? соц?альною приязню, завжди були серед його турбот. В останн? роки в?н звертався до них дуже часто, при р?зних нагодах. ? ось тепер Папа збира? т? вс? сво? думки ? пода? ?х в ширшому, глобальному контекст?. Але також надзвичайно ц?нним у ц?й енцикл?ц? ? те, що Папа вказу? на конкретн? шляхи подолання тих криз, виклик?в ? проблем з якими вже вкотре стр?ча?ться сучасне людство. ? рецепт по-?вангельському ? дуже простий: це шлях ново? лог?ки, ново? ментальност?, яку Папа назива? соц?альною любов'ю. Ось ця новизна, така ?вангельська св?ж?сть ц??? енцикл?ки ? дуже привабливою ? дуже актуальною.

В чому поляга? актуальн?сть ц??? енцикл?ки, розглядаючи ?? в сучасному укра?нському контекст??

Очевидно, що ми не вийнят? з глобального контексту в якому перебува? сучасний св?т. Тож актуальн? проблеми, як? нуртують в людств?, не чуж? ? нашому народов? та укра?нському сусп?льству. З ?ншого боку, ма?мо багато специф?чних д?лянок, в яких потребу?мо особливо? уваги Церкви у св?тл? ?вангел?я та соц?ально? доктрини Католицько? Церкви. Тож, як одн?, загальн? й ун?версальн? принципи ? норми, так ? ?нш?, специф?чн?, дуже притаманн? нам проблеми, знаходять сво? в?длуння на стор?нках ново? Папсько? енцикл?ки. Зокрема, коли йдеться про специф?чн? укра?нськ? контексти ? тематичн? пласти, висв?тлен? Свят?шим Отцем в енцикл?ц?, то очевидно, що в?н не згаду? виразно Укра?ну, але ми в?дчиту?мо, принаймн? я, читаючи цю енцикл?ку, в?дчитую багато тих проблем, як? безпосередньо стосуються нас. Це, наприклад, такий важливий феномен, як м?грац?я та духовно-соц?альний супров?д м?грант?в, справедливий розпод?л сусп?льних благ в сусп?льств?, коли треба уникати узурпац?? невеличкою групою прив?лейованих ос?б основних народних ресурс?в, при цьому прир?каючи б?льш?сть населення на живот?ння; питання сусп?льного д?алогу та в?дпов?дально? пол?тики, це питання особливо зараз ? актуальним перед нашими виборами; остаточне питання миру ? примирення, як р?вно ж великий пласт л?кування ран, завданих р?зними конфл?ктами, в?йнами, ?сторичною несправедлив?стю – все це Папа заторку? ? воно безпосередньо ма? в?дношення до нашо? укра?нсько? д?йсност?. ? кожна з цих тем заслугову? на окрему увагу ? поглиблене вивчення, а також застосування на практиц? принцип?в, як? пропону? Папа Франциск синам ? дочкам Католицько? Церкви, та й, зрештою, ус?м людям добро? вол?.

Свят?ший Отець в енцикл?ц? Fratelli tutti посила?ться на притчу про Доброго Самарянина як приклад братерсько? любов?, що дола? бар’?ри та кордони. Як? сфери життя укра?нського сусп?льства сьогодн? найб?льше уособлюють пораненого чолов?ка з притч?, що потребу? допомоги, ? яким чином Церква намага?ться допомогти?

Така перша асоц?ац?я…мен? зда?ться, що, глобального беручи, можна нав?ть назвати весь наш народ отим пораненим, нещасним, б?дним чолов?ком, який лежить при дороз? ?стор??, якого прир?кають не раз на несправедлив? страждання, на грабунки, на приниження в його г?дност?. Тому весь народ ? образом того нещасного побитого чолов?ка, який оч?ку? на Боже милосердя ? на людську сол?дарн?сть. З ?ншого боку, в нашому укра?нському сусп?льств? ? особливо крихк?, слабк? ланки, групи ? верстви людей, як? особливо в?дображають отой лик пораненого ?вангельського чолов?ка. Я би назвав, у першу чергу, ?дучи за Свят?шим Отцем, старших ос?б, оск?льки вони найб?льш незахищен?; з ними дуже часто, як Папа каже, поводяться як з? сусп?льним см?ттям, залишаючи ?х у болюч?й самотност?. Таким чином, на см?ття викидаються не лише харч?, як каже Папа в енцикл?ц?, але й також см?ттям стають сам? людськ? ?стоти. ? Папа при цьому пригаду? нов?тн? под??, пов'язан? з пандем??ю: як в р?зних частинах св?ту помирали особи похилого в?ку, вони були жорстоко викинут?, як сусп?льне см?ття. «Так люди не повинн? помирати», – п?дсумову? Папа. Ця ?золяц?я старших ос?б, ?гнорування ?хн?х потреб, фундаментальних потреб… належна оп?ка для них ма? бути обов'язком ? держави, ? сусп?льства, ? найближчого оточення. Бо в?докремлюючись, ?золюючись в?д тих ос?б, ми сам? себе позбавля?мо джерела мудрост?, яку вони уособлюють, несуть ?з собою ? яко? молод? люди не можуть сам? в?д себе здобути.

Друга категор?я людей – це молод? люди, як? дуже часто позбавлен? можливост? реал?зувати сво? мр??, сво? прагнення, зд?йснювати сво? плани через те, що не можуть здобути належну осв?ту ? не мають доступу до г?дно? прац?.

Третя категор?? людей – це, очевидно, безроб?тн?, як?, в?дтак, стають тими мандр?вниками, зароб?тчанами ? покидають сво? р?дн? сторони, сво? дом?вки, родини в пошуках виживання для себе ? для сво?х найр?дн?ших. ? Папа тут п?дкреслю?, що ц? люди особливо заслуговують на увагу, тому що тема прац? не означа? просто дати людям якесь заняття, але запевнити добробут для всього народу, дозволити щоб в людях проросли т? зерна, як? сам Бог вклав у них – зерна зд?бностей, ?н?ц?ативи, сили, потенц?алу, як? носить в соб? кожна людина. ? найкращий спос?б допомогти убогому – це запевнити йому г?дну ? належну працю ? з належною винагородою. ? Папа п?дкреслю?, що як?сь субсид??, грошова допомога можуть бути т?льки пров?зоричним, перех?дним засобом, щоби заспоко?ти найпекуч?ш? потреби, натом?сть справжньою ц?ллю соц?ально? пол?тики мало би бути уможливлення людям г?дного життя за посередництвом достойно? прац?.

Нарешт?, жертви зовн?шньо? во?нно? агрес?? та окупац??, наш? поранен?, в?йськовослужбовц?, родини, т? люди, як? носять на соб? травми – ф?зичн?, психолог?чн?, душевн?, – вс? вони потребують також зц?лення. ? Папа, специф?чно говорячи про процес примирення ? зц?лення, наполяга?, з одного боку, на тому, щоб д?алог ? примирення базувати на правд?, бо правда подорожу? разом ?з милосердям ? справедлив?стю: правда, справедлив?сть ? милосердя ? нев?дд?льними одне в?д одного, ? т?льки на основ? по?днання цих трьох елемент?в можна будувати шлях примирення ? зц?лення ран.

Тобто, як бачимо, для нас ?, справд?, дуже багато тем, як? заслуговують на таку проникливу увагу, на детальну застанову. Але найголовн?ше, щоб ми наважилися почати вт?лювати в життя т? постулати, як? Папа оголошу? в?д ?мен? ц?ло? Католицько? Церкви. Бо, беручи загалом, Церква в сусп?льств? мала би стати голосом ус?х стражденних ? промовляти до сумл?ння, в тому числ?, багат??в, як? бувають часто позбавленими моральних принцип?в та звичайних людських скрупул?в, залишаючись засл?пленими такою жадобою непом?рного багатства та в?двертаючись в?д сво?х знедолених сп?вгромадян, до яких ставляться, радше, як до тягарю тягар, а не як до ос?б, г?дних вдячност?, оп?ки ? п?дтримки. Тут можна процитувати слова Папи, коли в?н каже, що «коли одна частина сусп?льства претенду? на те, щоб вт?шатися ус?м, що пропону? св?т, так, неначе б убогих не ?снувало, це в певному момент? ма? сво? насл?дки. ?гнорувати ?снування ? права ?нших, ран?ше чи п?зн?ше провокуватиме таку чи ?ншу форму насилля, часто неоч?куваного» (п. 219). Тому я би дуже хот?в, щоб, передовс?м, Католицька Церква в Укра?н? мала достатньо ?вангельсько? дерзновенност?, щоб п?дхопити т? важлив? теми й тези, як? пропону? Свят?ший Отець, ? щоб дати ?м прозвучати в нашому укра?нському контекст? задля оздоровлення загального стану укра?нського сусп?льства. Ц?каво при цьому, що Папа не заклика? до якихось надзвичайних результат?в, не потр?бно ганятися за великими досягненнями. Мене особисто вразила одна фраза Свят?шого Отця: «Якщо зможу допомогти бодай одн?й людин? жити краще, вже цього буде достатньо, щоб виправдати дар мого життя» (п. 195). Якби так кожна людина допомогла бодай одн?й людин? жити краще, то, направду, св?т довкола нас став би б?льш мирний, справедлив?ший ? добр?ший.

Який досв?д братерства та соц?ально? дружби Укра?нська Греко-Католицька Церква може запропонувати Вселенськ?й Церкв??

Святий Августин свого часу казав: «Д?люся з вами тим, чим сам живу». Чим живе наша Церква? Наша Церква намага?ться у св?й спос?б, в м?ру можливостей, також робити сво?ми «радощ? ? над??, смутки ? тривоги» укра?нського сусп?льства в якому вона служить, ? якому вона покликана служити. ? це особливо проявля?ться у сусп?льн?й рол? Церкви. Зрештою, ми ма?мо вже досить довгу традиц?ю, починаючи ще в?д Митрополита Сембратовича, пот?м через подвижницький шлях Митрополита Андрея Шептицького, в?дтак через ?спов?дницьку дорогу Патр?арха Йосифа, ? вже за незалежно? Укра?ни наша Церква показувалася як така досить надихаюча сила укра?нського сусп?льства, це особливо проявлялося в моментах кризи. Знаменно, що в?дразу п?сля Революц?? г?дност? незалежн? досл?дження (Центр Разумкова за п?дтримки Фонду Конрада Аденауера) показали, що УГКЦ ? найб?льш соц?ально спрямованою Церквою в укра?нському сусп?льств?. Очевидно, ми намага?мося швидко й ефективно реагувати на виклики, як? постають перед укра?нським народом ? супроводжувати, передус?м, людину всюди, де вона перебува? п?д загрозою сво?? г?дност?, сво?х фундаментальних прав ? свобод. ? приклад?в ? дуже багато, починаючи в?д реагування на затримання зароб?тно? платн?, через заклик до б?льшо? еколог?чно? в?дпов?дальност?, ? до супроводу народу п?д час нов?тн?х виклик?в, пов'язаних з в?йною, з природними катакл?змами, паводками чи пандем??ю. В?драдно, що у ц?й сол?дарн?й п?дтримц? беруть участь наш? сп?льноти з усього св?ту, не т?льки з Укра?ни. Так само в кра?нах нашого тимчасового, чи б?льш стаб?льного перебування нов?тньо? ем?грац??, наш? зароб?тчани проявляють велику сол?дарн?сть ? вза?мну п?дтримку, коли йдеться про пошуки прац?, юридичн? консультац??, звичайну людську п?дтримку, соц?альний захист. Приклад ?тал?? тут дуже промовистий ? багатооб?цяючий: владика Д?он?с?й Ляхович нещодавно д?лився, як зараз в часи пандем?? т? люди, як? мають працю, приймають до сво?х помешкань тих людей, як? зараз виявилися безроб?тними, на вулиц?, допомагають харчами одн? одним ? т. д.

Але вт?м, як Ви слушно зауважили, притча про Милосердного Самарянина каже нам виходити поза меж? нашо? конфес?? ? нашого такого нац?онального «?етто». Тут вже ма?мо добрий знак, бо в останн?х рег?ональних розмовах з нашими владиками, коли ми зустр?чалися онлайн, щораз част?ше з'являються виразн?ш? постулати б?льшо? в?дкритост? до зовн?шнього св?ту нашо? Церкви, щоб уникати зосередженост? на самих соб?, на наших сп?льнотах, наших потребах, на збереженн? власно? ?дентичност? чи заспоко?нн? власних потреб. Це як?сно новий р?вень дискус??, яка, вт?м, вже заходить конкретн? вияви, зокрема, в д?лянц? соц?ального служ?ння. ? саме до такого д?алогу, до тако? сп?впрац? Свят?ший Отець ? заохочу? нас у сво?й енцикл?ц?. В?н каже, що з одного боку, потр?бно базуватись на усв?домленн? власно? г?дност? ? ц?нност? власно? ?дентичност?, усв?домлювати, ким ми ?, але, з ?ншого боку, в?дкриватися до ?ншого в пошан?, в ц?нуванн? ?накшост? й ц?нност? ?ншого: ?ншого народу, ?ншо? культури, ?ншо? церковно? традиц??; ? так вза?мно плекати от? братерськ? в?дносини ? соц?альну любов, щоб ми йшли ? допомагали людям, не дивлячись на ?хню нац?ональну чи конфес?йну приналежн?сть чи, взагал?, не питаючись ?хнього ставлення до рел?г??. Тому що притча про Милосердного Самарянина саме цього нас вчить: Милосердний Самарянин похилився, бо побачив перед собою страждаючу, потребуючу людину, ? нам так само треба вчитися похилятися. Ми ма?мо чим д?литися, служити ? потр?бно т?льки ширше в?дкривати двер? наших сердець ? наших рук. Я маю над?ю, що будемо цього щораз краще вчитися.