Усм?шка заручника: монах в руках ?Д?Л
Fabio Colagrande / Св?тлана Духович – Ватикан
Отець Жак ходить пов?льно, опираючись на палицю. Вже ця хода ? св?дченням того, що в?н пережив. Але його погляд св?тлий, а на обличч? – усм?шка. Саме це бентежило терорист?в так звано? «?сламсько? держави», як? протягом п’яти м?сяц?в тримали його в полон? аж до його неймов?рно? втеч? 2015 року.
Отець Жак Мурад – монах ? священик Сир?йсько? католицько? церкви, що служить в сво?му р?дному м?ст? Хомс (Сир?я).
Про сво? викрадення й утримання в полон? в?н розпов?в у книз? «Монах в полон?. Боротьба за мир в’язня джихадист?в», яку написав разом з журнал?стом Амор? ??ллем. Тепер в?н мешка? в м?ст? Сулейман?я, що в ?ракському Курдистан?, аби бути поруч ?з сир?йськими б?женцями. Отець Жак часто при?жджа? до Риму, де в одному з реаб?л?тац?йних центр?в проходить л?кування спини, яку йому травмували п?д час тортур у полон?.
Врятован? задля покликання до миру
Отець Жак пригаду? про одну под?ю, що сталася 31 серпня 2015 року ? яку в?н назива? справжн?м чудом серед насилля, гн?ту, злидн?в, психолог?чних ? ф?зичних тортур. Його викрали 21 травня того ж року з монастиря св. Юл?ана Емеського, що в м?ст? Карьятайн (Сир?я), де в?н був парохом. П?сля трьох м?сяц?в полону в м?ст? Ракка його перевезли до ?ншо? в'язниц? поблизу Пальм?ри, де перебувало 250 християн з його громади. Того серпневого дня до нього прийшли п'ять проводир?в джихадист?в, як? привели його до маленько? к?мнати й один з них зачитав йому заяву хал?фа Аль-Ба?дад?, пров?дника так звано? «?сламсько? держави», звернену до християн його громади. В заяв? було вказано на численн? закони, яких повинн? були дотримуватися християни, що перебували п?д владою самопроголошеого хал?фату. Для священика було великою неспод?ванкою те, що його громаду вир?шили в?дправити назад до Карьятайну, що перетворився у сво?р?дну в'язницю п?д в?дкритим небом. Для християн були встановлен? строг? обмеження, але ?м дозволили в?дправляти Святу Мессу.
«Ця новина була для мене неспод?ваним чудом, – згаду? отець Жак ?з хвилюванням. – Я вже не в?рив, що зможу знову в?дправляти ?вхарист?йне богослуження та причащатися». Монах ще раз перепитав джихадист?в, чи в?н правильно зрозум?в, що в?рним його громади дозволяли залишатися в сво?х помешканнях ? запитав про причину такого р?шення.
Д?алог з ?сламом? Це ?вангельський принцип
Вигляда? майже провокативним запитувати католицького монаха, якого викрали й катували ?слам?стськ? терористи, чи в?н ще в?рить у д?алог з мусульманами ? чи дос? переконаний, що ?слам може бути рел?г??ю миру. Але отець Жак ? другом ? духовним учнем отця Паоло Даль-Ольйо – ?тал?йського ?зу?та, викраденого в Сир?? 2013 року, який саме задля сприяння м?жрел?г?йному д?алогов? в?дновив католицький монастир сир?йського обряду «Mar Musa» (святого Мойсея). Для отця Жака отець Паоло, про якого в?д дня його викрадення нема? жодно? зв?стки, ? завжди живим, бо Бож? люди – жив? в Його милосерд?.
Тому отець Мурад з певн?стю в?дпов?да? на запитання: «В?ра в д?алог – це принцип, що не залежить в?д повед?нки ?нших. Кр?м того, ми, сир?йськ? християни, живемо поруч з мусульманами вже понад 1400 рок?в ? вт?ша?мося ?стор??ю сп?вжиттяжиття ?з ними, – поясню? в?н. – Натом?сть, за сучасним тероризмом кри?ться пол?тична мережа, що використову? все можливе, аби ко?ти зло. Ця мережа не черпа? натхнення безпосередньо з ?сламу, а, власне, з пол?тичних спонук».
«З вервицею зникав увесь страх»
В спок?йному погляд? отця Жака та в словах, як? в?н уважно обира? для розпов?д? про свою «хресну дорогу», нема? жодного сл?ду звинувачень. Для цього сир?йсько-католицького священика, якого джихадисти з ножем, прикладеним до горла, намагались примусити прийняти ?слам, полон став м?сцем духовного зростання.
Серед стор?нок його щоденника, який в?н писав у полон?, вражають, насамперед т?, на яких опису? внутр?шн?й мир, силу й спок?й, що народжувались у молитв?. «Можу сказати, що я отримав Бож? дари в той час, коли перебував у полон?, – д?литься в?н. – Я не можу забути про силу, мужн?сть, як? мен? дозволяли дивитися в обличчя джихадист?в з в?рою ? передавати ?м Христову любов. В тих ситуац?ях Бог дарував мен?, насамперед, дар усм?шки, ? це бентежило мо?х викрадач?в. Вони дивувалися з того, як в’язень може усм?хатися ? нав?ть я не можу пояснити, де знаходив силу».
У дн?, переповнен? ф?зичним й псих?чним стражданням, отець Жак знаходив полегшення, насамперед, у молитв? до Матер? Божо?. «Як т?льки я починав молитися на вервиц?, зникав будь-який б?ль, будь-який страх. Також ? тепер я часто молюся на вервиц?, нер?дко в той особистий спос?б, у який молився в полон?». П?дтримкою в т? довг? дн? полону, коли в?н неодноразово пережив моменти, в як? думав, що смерть неминуча, було усв?домлення молитви вс??? Церкви. «П?д час полону, – розпов?да? в?н, – я в?дчував молитви мо?х друз?в, ? це було для мене великою п?дтримкою. Я вважаю, що молитва вс??? Церкви була т??ю “мережею”, яка тримала мене в т? м?сяц?».
Справедлив?сть для сир?йських б?женц?в
Сьогодн? отець Мурад ? надал? викону? свою м?с?ю, хоча вже далеко в?д Сир??. В?н служить серед сир?йц?в, яких в?йна змусила покинути свою землю ? власн? дом?вки. В?н з болем спостер?га? за байдуж?стю св?ту, а, ?нод?, нав?ть християн Заходу, до дол? сво?х сп?вв?тчизник?в.
«Я запитую себе, чому, незважаючи на те, що весь св?т про це зна?, н?хто не робить н?чого, аби зм?нити ситуац?ю м?льйон?в сир?йц?в, що вже в?с?м рок?в живуть у злиднях, стражданн?, несправедливост? в таборах для б?женц?в у Л?ван?, Йордан??, Туреччин? та в ?раку, – наголошу? священик. – Це неприпустимо, що тут, на Заход?, люди можуть жити в осел?, ?сти те, що ?м подоба?ться й користуватися вс?ма зручностями, а ?нш? люди вже роками змушен? жити в злиднях, ? н?хто н?чого не робить. Справжня справедлив?сть полягала б у тому, аби допомогти вс?м цим людям повернутися до сво?х дом?вок, повернути ?м свободу, г?дн?сть ? мир». Отець Жак безпорадно хита? головою… Його непоко?ть не т?льки майбутн? Церкви, але й майбутн? людства: «Цей св?т на поган?й дороз?. ? ми не матимемо щасливого майбутнього, якщо в?н не зм?ниться».
Мовчання про втечу християн з Близького Сходу
Занепоко?ння долею сир?йських б?женц?в в його душ? перепл?та?ться з переживаннями за майбутн? Близького Сходу, де поступово зника? християнське населення, знову ж таки, в супровод? мовчання всього св?ту. «Це неможливо, аби Близький Сх?д жив без християн, – наголошу? в?н. – На символ?чному р?вн? це дуже небезпечно, бо така ситуац?я торка?ться кор?ння християнства: Церква не може зростати, прямувати шляхом сво?? ?стор?? без Церков Близького Сходу. Сьогодн? ми вс? несемо в?дпов?дальн?сть, насамперед, за вс?х християнських б?женц?в, що живуть у ?вроп? та США: потр?бно створити оф?ц?йну канон?чну структуру, яка б п?дтвердила ?хн? ?снування. Друге завдання поляга? в тому, аби розбити мовчання про втечу християн з Близького Сходу. Цю в?дпов?дальн?сть повинн? взяти на себе також Глави Сх?дних Церков, наш? Патр?архи та ?пископи. Вони повинн? докладати вс?х зусиль для того, аби захистити й п?дтримати св?й народ. Того, що тепер робиться для християн Близького Сходу, недостатньо. Важлив?шим в?д забезпечення ?жею й питтям ? повернення г?дност? й г?дного життя – а цього вони ще дос? не мають».
